Правове забезпечення іноземного інвестування України (самостійно). Закон України про здійснення іноземних інвестицій

Способи залучення іноземного капіталу.

Сутність та види іноземних інвестицій.

Тема3. Особливості залучення та використання іноземних інвестицій в України

Лекція №3. 10.10.

Інвестиційний сертифікат –це цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом чи компанією, компаніями з управління активами (КУА) та посвідчує право власності інвестора в управлінні інвестиційним фондом.

Інвестиційні та ощадні сертифікати.

Ощадний сертифікат – випускає комерційний банк для залучення додаткового капіталу. Більш мобільний, ніж депозит (вільне користування + можливість перепродажу). Ощадний сертифікат – це письмове зобов’язання банку, або прирівняних до них фінансово-кредитних установ про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на отримання депозиту та відсотків по ньому (боргове зобов’язання банку).

2.4. Казначейське зобов’язання – державний цінний папір, що розміщується на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання та дає право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до законодавства України.

1. Єдиних підходів до визначення іноземних інвестицій немає.

Іноземні інвестиції – це вкладення ресурсів, яке забезпечує створення або розширення постійної участі у підприємстві завдяки якому інвестор може в певній мірі здійснювати управлінський контроль іноземного інвестора над вибором об’єкта та реалізації інвестицій.

Суб’єкти іноземного інвестування:

1) юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, відмінного від України;

2) фізичні особи – іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України та необмежені у дієздатності.

3) іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації.

4) інші іноземні суб’єкти діяльність яких є незабороненою законодавством України.

Країна-реципієнт – приймає інвестиції, країна-донор – здійснює інвестиції.

Проблема країни-реципієнта – не стати залежною від країни-донора.

Приплив іноземних інвестицій залежить між інвестиційного клімату країни-реципієнта, який характеризується наступними чинниками:

1)політична стабільність;

2)стабільність законодавства, що регулює діяльність підприємств з іноземними інвестиціями;

3)економічна стабільність (система оподаткування, право приватної власності, процеси приватизації, розвиток фондового ринку, розвиток банківської системи, лібералізація зовнішньої торгівлі).

Показники, які визначають привабливість економіки для іноземного інвестора:

1)загальноекономічний розвиток (обсяг і динаміка ВВП, обсяг і динаміка промислової продукції на душу населення, середній рівень заощаджень на душу населення, середній рівень заробітної плати, частка збиткових підприємств у загальній кількості);

2)розвиток інвестиційної інфраструктури (кількість будівельних фірм, транспортна інфраструктура);

3)демографічна ситуація в країні (кількість населення, кількість трудових ресурсів робочої сили, рівень кваліфікації);

4)рівень розвитку комерційної інфраструктури (кількість спільних підприємств, банків, страхових компаній);

5)екологічні ризики (частка підприємств із шкідливими викидами у загальній кількості промислових підприємств).

Джерела мотивації іноземного інвестування:

1)порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи, субсидії);

2)можливості збуту продукції (наявність різного роду приватних компаній, банківських структур, страхового ринку);

3)особливості культури, мови, політичного ризику в країні.

Країни БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) – «топові» країни-реципієнти, через «дешеву робочу силу».

Переваги інвестицій для країни-реципієнта:

1)розповсюдження досягнень у галузі техніки та технологій;

2)веде до збільшення виробничих потужностей та ресурсів підприємства;

3)сприяє поглибленню управлінського досвіду та підвищення кваліфікації;

4)сприяє розвитку національної науково-технічної бази;

5)посилення конкуренції та послаблення монополії;

6)підвищення попиту та ціни на місцеві фактори виробництва;

7)збільшення податкових надходжень до бюджету країни;

8)не відбувається збільшення державного зовнішнього боргу на відміну від кредитів.

Недоліки для країни-реципієнта:

1)цілі іноземного інвестора не завжди співпадають з цілями національного розвитку;

2)імпортовані ресурси працюють на отримання прибутку, що потім репатріюються (повертаються);

3)посилюється соціальне розшарування в країні, тому що іноземні компанії платять більше;

4)втрачається управлінський контроль над національними підприємствами.

5)створення сприятливого клімату для іноземних інвесторів одночасно пригнічує клімат для вітчизняних інвесторів.

2. За формою інвестування поділяються:

1)придбання частки існуючих українських підприємств;

2)створення спільних підприємств з українськими суб’єктами господарської діяльності;

3)придбання рухомого та нерухомого майна в Україні;

4)придбання в Україні цінних паперів та нематеріальних активів, що дають можливість контролю.

5)придбання прав на користування землею та природними ресурсами в Україні

6)угоди про спільну господарську діяльність та розподіл продукції;

Поглинання – воля однієї компанії. Злиття – воля двох компаній. Консолідація – правові об’єкти.

Лекція 4. (7.11)

Дата добавления: 2013-12-14