Види вантажних одиниць. Основні елементи вантажної одиниці. Формування вантажних одиниць

Одне з основних правил логістики в дистрибуції полягає в транспортуванні як можна далі і як можна частіше найбільших можливих виробничих або транспортних одиниць. Для досягнення цієї мети необхідно «консолідувати» наскільки це можливо вантажі, що направляються до кінцевої точки логістичного ланцюга. Прикладом такої консолідації є: сортувальні станції в залізничних перевезеннях і вантажні термінали в автомобільних перевезеннях.

В основі упаковки товарів лежить блоковий принцип – товари поміщаються в тару, яка представляє собою раціональні та зручні у використанні блоки. Для того щоб мати можливість у розподілі використовувати більш-менш стандартні блоки на будь-які кількості вантажів – ввели поняття вантажної одиниці.

До вантажних одиниць відносять:

- упаковку;

- паллет (піддон);

- контейнер.

Вантажні одиниці формуються з одного або декількох ящиків, розміщених та закріплених блоками на піддоні або підставці так, щоб ними можна було маніпулювати за допомогою механічних засобів.

Формування вантажних одиниць (створення блоків) при обробці вантажів називається пакетуванням.

Вантажні пакети служать основною передумовою взаємозв’язку операцій транспортування, перевалки, складування для всіх учасників системи і, по можливості, як незмінні пакети для пропозиції роздрібній торговельній сеті1.

Вантажні пакети відносяться до групи уніфікованих вантажів і є переважно пакетами з скомплектованих окремих, головним чином, упакованих вантажів та відповідних допоміжних вантажних засобів, що складаються з товароносіїв і засобів захисту вантажів (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Основні складові частини сформованої вантажної одиниці

Можливе створення вантажної одиниці і без товароносіїв (бочки, тюки, рулони). У цьому випадку вантаж повинен бути скомплектований і запакований за допомогою технічних засобів.

Будь-яка одиниця виміру в логістиці є результатом переговорів, які призводять до узгодження і визначення. У західній практиці ці одиниці називають обліково-договірними. Вони є угодою з обміну між партнерами – постачальниками послуг всередині логістичного ланцюга якоюсь продукцією. Як тільки така одиниця визначена, вона буде мати постачальницькі характеристики, записані раз і назавжди, щоб полегшити повторні операції. До постачальницьких характеристик відносять:

- вага брутто;

- вага нетто;

- висота;

- ширина;

- міцність на роздавлювання;

- довжина і ширина займаної площі підлоги;

- висота вантажу;

- обсяг вантажу;

- рівні захисту;

- швидкість транспортування;

- взаємозалежність чи незалежність одиниць виміру продукції і транспортних одиниць при будь-якому способі транспортування;

- придатність одиниці для будь-яких способів навантаження, розвантаження і зберігання.

Перераховані характеристики відрізняються один від одного і тому вимагають узгодження чи гармонізації.

Досягнення гармонізації між одиницями транспорту і одиницями продукту необхідно, щоб їх можна було використовувати в вантажопереробці, транспортуванні, виконанні замовлень споживачів, і для однакового розуміння процесу розподілу або постачання усіма учасниками логістичного процесу. На рисунку 5.5 наведено класифікацію обліково-договірних одиниць.

Особливість, що зв’язує одиниці транспорту і одиниці продукції, полягає в наступному: транспортні одиниці характеризуються вантажопідйомністю, вантажомісткістю, надійністю, швидкістю і т.д. УДЕ продукції повинні бути пристосовані до можливостей транспорту. Отже, необхідно знайти між ними баланс.

У будь-якому виді транспорту кожна УДЕ продукції буде розраховуватися щодо транспортної одиниці або через співвідношення т/м³ (повне використання вантажопідйомності транспортного засобу УДЕ продукції), або навпаки – м³/т (повне використання вантажомісткості транспортного засобу УДЕ продукції).

Рис. 5.5. Класифікація ОДО в логістиці

У фізичному розподілі використовуються УДЕ продукції кратні вантажним одиницям (упаковці, піддону, контейнеру).

Плоскі піддони (дерев’яні, пластмасові, дерев’яні з металевою обв’язкою) в плані мають два основних типи розміру: 800 Х 1200 мм – EUR – піддон при висоті 150 мм і 1000 Х 1200 мм – FIN – піддон при висоті рівній 145 мм.

Використання стандартних розмірів дозволяє підвищити ефективність вантажопереробки. Якщо прийняти ці типи розмірів за модуль, то на їх основі можна визначити типи розмірів субмодулі палетто і використовувати їх надалі для формування цілого модуля (наприклад, розміром модуля 1200 х 800 мм буде відповідати субмодуль розміром 600 Х 400 мм).

Висота модуля повинна бути кратною новому стандарту ISO контейнерів, а вага модуля не повинна перевищувати 15 кг. Облік цих розмірів призводить до необхідності використання стандартного пакувального модуля. У таблиці 5.3 наведено типорозмірний ряд стандартних субмодулів упаковки.

Таблиця 5.3

Типорозмірний ряд субмодулів упаковки (мм)

600 Х400	600 Х 200	600 Х 100	400 Х 300	400Х200	400 Х 100
300Х200	300Х100		200 Х150	200 Х 100	150 Х 100

Формування вантажних пакетів здійснюється з використанням пакетувальних машин і механізмів.

Для продукції, яка може задовольняти ці вимоги по габаритах, найбільш досконалим модулем є 300 Х 200 мм, тому що з його розмірами можна отримати всі комбінації, відповідні великому числу проміжних модулів між двома розмірами стандартних палетів і основним модулем УДЕ упаковки 600 Х 400 мм.

Цими модулями будуть:

- 600 Х 800 на базі, рівній 1200 х 800 з висотою 1000 мм;

- 600 Х 1000 на базі, рівній 1200 х 1000 з висотою 800 мм.

За оптимальний вибір товароносіїв і розміру, наприклад, складської вантажної одиниці, береться той, який забезпечує мінімальну кількість операцій технологічного процесу. На рисунку 5.6 наведено алгоритм вибору оптимальної складської вантажної одиниці.

Дата добавления: 2013-12-14