Періоди дитячого віку

Лекція № 1

Й семестр

Література

1. Грибан В. Г. Валеологія / В. Г. Грибан – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 214с.

2. Іващук Л.Ю. Валеологія/ Л.Ю. Іващук, С.М. Онишкевич. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2010. – 400 с.

3. Грушко В. С. Валеологія / В. С. Грушко – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 1997. – 83 с.

4. http://med-books.info/valeologiya_739

Тема: ″ Вступ. Періоди дитячого віку. АФО ЦНС, шкіри,

підшкірної основи. Температура тіла.″

Спеціальність: 5.12010101 "Лікувальна справа"

Викладач: В.П.Волошин

м. Херсон, 2012 р.

План лекції:

1. Вступ. Визначення педіатрії як науки. Роль фельдшера в організації профі-лактичної та лікувальної допомоги дітям.

2. Періоди дитячого віку та їх характеристика.

3. АФО ЦНС.

4. АФО шкіри, її функції, особливості догляду за шкірою. Вимоги до одягу дітей раннього віку.

5. АФО підшкірної основи.

6. Температура тіла.

Спостерігаючи здорову або хвору дитину, здійснюючи профілактичну роботу серед дитячого населення, фельдшер має справу з організмом, що розвивається, характеристики та особливості якого безперервно змінюються в процесі роз-витку.

Дитячий організм не є зменшеною копією дорослого, а має ряд вікових особ-ливостей, характерних для окремих періодів свого розвитку.

З моменту зачаття починається складний шлях розвитку заплідненої яйцеклі-тини, або гамети, в зрілий людський організм, який після народження триває ще два десятиріччя.

Слід пам’ятати, що народження є важливою віхою, аж ніяк не початком роз-витку, і за перебігом цей процес розвитку не є прямолінійним, а він певною мі-рою якісно стрибкоподібний, що веде до зміни умов існування дитини, її взаємо-дії з навколишнім середовищем, способом реакції організму на хворобу.

Чим молодша дитина, тим менш досконала її система захисту від інфекцій (тобто, імунна система), тим менша її здатність локалізувати процес хвороби, тим більшою є схильність до генералізованої, поширеної реакції організму на хворобу.

Тому, з точки зору виховання здорової дитини, профілактики, діагностики і лікування її захворювань доцільно виділити такі періоди дитячого віку (класифі-кація ВООЗ, 1973 р).

1. Період внутрішньоутробного розвитку.

Починається з моменту запліднення жіночої яйцеклітини сперматозоїдом і

до моменту народження дитини (тобто, весь період вагітності - 270-280 днів).

У ньому виділяють:

а). Фазу ембріонального розвитку - до 9 тижнів вагітності.

б). Фазу плацентарного розвитку плода - 9-40 тижнів вагітності.

2. Період новонародженості - 0-28 днів.

3. Період немовляти, або період вигодовування груддю - 29 днів-12 мі-сяців.

4. Період нейтрального дитинства (дошкільний) - 1-7 років.

а). Переддошкільний - 1-3 роки.

б). Дошкільний - 3-7 років.

5. Шкільний вік.

- Молодший шкільний вік - 7-10 років.

- Середній шкільний вік - 11-14 років.

- Старший шкільний вік(період статевого дозрівання) - 15-18 років.

1. Внутрішньоутробний етап розвитку має велике значення для подальшої життєдіяль-ності людського організму. Він складається з двух фаз: фази ембріонального розвитку і фази розвитку плода.

У першій фазі відбувається формування органів і систем, що закінчується до 56 дня ва-гітності.

З 22-23 дня починає битися серце зародка (ембріона). Оскільки в ембріональній фазі фор-муються органи, то в цей період ембріон особливо чутливий до несприятливої дії навколишньо-го середовища - інфекції, іонізуючого випромінювання, дії хімічних речовин, лікарських засо-бів, вірусів. Усі ці шкідливості впливають на формування органів, що призводить до вад роз-витку.

Фаза плацентарного розвитку характеризується в основному ростом плода, хоча розви-ток уже сформованих органів триває, і не тільки у цю фазу, а й після народження.

Основними особливостями внутрішньоутробного періоду розвитку є швидкий ріст і інтен-сивне харчування плода за рахунок організму матері. Легені матері дихають також і для плода, обмін речовин відбувається завдяки ферментам, печінці і ниркам матері. Тому на розвиток пло-да дуже впливають харчування, спосіб життя і стан здоров’я матері.

2. Період новонародженості починається з моменту народження дитини. Це перший пе-ріод позаутробного існування дитини. Для нього характерний процес перебудови різних систем організму дитини, пристосування їх до позаутробного існування. З моменту народження почи-нають функціонувати легені.

З початком легеневого дихання пов’язана перебудова кровообігу: закривається овальний отвір, артеріальна протока, утворюється мале та велике коло кровообігу.

Починає функціонувати система травлення, підвищується основний обмін речовин. Най-інтенсивніші ці процеси у перші 7 днів життя, тобто, в ранній неонатальний період. У цей час запустіває, муміфікується і відпадає залишок пуповини, заживає пупкова ранка (до 14 дня жит-тя). Пізній неонатальний період триває з 8-го по 28-й день життя.

Найпоширенішими в періоді новонародженості є три групи захворювань:

1. Наслідки захворювань матері та інших несприятливих впливів на ембріон та плід - ем-бріо- та фетопатії (вади розвитку, недоношеність, природжена гіпотрофія).

2. Інфекції - природжені та набуті після пологів. З останніх особливе значення мають гній-но-септичні захворювання. З природжених інфекцій найчастіше зустрічаються цитомегалові-русна інфекція, токсоплазмоз.

3. Асфіксія і пологові травми.

3. Період грудного вигодовування. З 5-го тижня до кінця 12-15 місяця життя. У цей пе-ріод дитина значною мірою залежить від матері, вона відносно безпорадна щодо навколишньо-го середовища. Ця залежність проявляється у пристосуванні травної системи до годування мо-локом матері (у другому півріччі - часткового). Існування дитини повністю залежить від догля-ду за нею матері.

Протягом першого року життя відбувається інтенсивний ріст дитини: до кінця року маса, яка була при народженні, потроюється, довжина тіла збільшується на 25см.

Травний канал відрізняється функціональною незрілістю ферментних систем і процесів всмоктування, тому легко можуть виникати гострі і хронічні розлади травлення і живлення.

Для грудного періоду дуже важливе значення має правильне вигодовування, тобто, году-вання такою їжею, яку її травний канал здатний перетравити.

З часу народження дитина має пасивний імунітет: у її кров’яному руслі є антитіла, що пе-рейшли від матері. Протягом перших місяців життя пасивний імунітет послаблюється і починає формуватися набутий імунітет внаслідок впливу різних інфекційних збудників, з якими зустрі-чається організм. Частину антитіл дитина отримує з молоком матері.

Для періоду вигодовування груддю найбільш характерні такі гострі та хроніні розлади живлення і травлення - диспепсія, гіпотрофія, інфекційно-запальні захворювання органів ди-хання і травного каналу, рахіт.

Період новонародженості і вигодовування груддю характеризується також такою особли-вістю реакції дитячого організму на несприятливі впливи навколишнього середовища, як стрес. Дитячому організму властива фізіологічна недостатність кори надниркових залоз. Це призво-дить до особливої, незрілої форми реакції на стрес, зокрема - на інфекційний процес.

Новонароджені і немовлята мають низьку здатність локалізувати інфекційно-запальні про-цеси, у них переважає загальний, генералізований тип реагування.

Здатність до продукування захисних антитіл у цьому віці знижена.

Центральна та вегетативна нервова система також значною мірою лабільна. У таких дітей при різних захворюваннях, особливо запальних, часто виникають симптоми ураження нервової системи, хоч вона безпосередньо не бере участі в патологічному процесі.

Схильність немовлят до судорожних реакцій, до менінгізму, а також до справжніх менін-гоенцефалітів пояснюється морфологічною незакінченістю будови тканини мозку, підвищеною проникністю гематоенцефалічного бар’єру, легкістю виникнення порушень водно-сольового обміну.

До кінця першого року життя дитина уже може обійтися без тих антитіл, ферментів і гор-монів, які вона отримувала з молоком матері. У цей час доцільно відлучати дитину від грудей.

З досягненням першого року життя починається період нейтрального дитинства, який триває до 7 років. Інтенсивність росту і здатність організму відповідати поширеною реакцією на захворювання поступово зменшується.

4. У переддошкільному віці діти навчаються самостійно їсти, пересуватися і активно пізнають навколишній світ, у них з’являється фразова мова. Але і в дошкільному віці у них ще не розвинена здатність концентрувати увагу на певному завданні, засвоювати абстрактні, уза-гальнюючі поняття.

Така здатність появляється у дітей у 6-7-річному віці (тоді доцільно розпочинати заняття у школі). В переддошкільному віці діти можуть ще хворіти на рахіт, частішають прояви алергіч-ного діатезу, різні алергічні захворювання, нерідко виникають запальні процеси в органах ди-хання.

5. У дошкільному віці (3-7 років) дуже часто зустрічаються дитячі інфекційні хвороби, зростає частота інфікування туберкульозом.

6. Молодший шкільний вік (7-10 років) характеризується високою здатністю до навчан-ня. Значно вдосконалюється система імунітету, в основному завершується морфологічний роз-виток багатьох органів і систем. Діти набагато менше схильні до запальних захворювань орга-нів дихання, кишкових інфекцій, але зростає питома вага ревматизму та інших серцево-судин-них захворювань.

7. У середньому шкільному віці (11-14 років) настає певна перебудова життєдіяльності організму. Якщо в період нейтрального дитинства статеві залози і статеві гормони не відіграють відчутної ролі, то з настанням пубертатного періоду вони набувають важливого значення. Ак-тивність гормону росту, навпаки, наприкінці пубертатного періоду різко знижується.

8. Далі настає період статевого дозрівання, який називають юнацьким. Строки статевого розвитку в окремих осіб різні. Як правило, статеве дозрівання у дівчаток починається раніше (12-13років), ніж у хлопчиків (13-15 років). У цьому віці знову прискорюються темпи фізичного розвитку, діти інтенсивно ростуть, змінюється будова тіла, фігура набуває форми тіла дорослої людини, розвиваються вторинні статеві ознаки.

У цьому періоді виділяють старший шкільний вік (15-18 років). Повністю процес фізич-ного і статевого розвитку завершується приблизно в 20 років, у дівчаток дещо раніше, ніж у юнаків.

Статевий розвиток і пов’язана з ним гормональна перебудова можуть істотно впливати на перебіг таких хронічних захворювань, як епілепсія, бронхіальна астма, туберкульоз, зумовлюю-чи загострення процесу в одних випадках і затухання - в інших. У цей час нерідко спостерігаю-ться неврози, функціональні розлади вегетативної нервової системи. Перебіг багатьох захворю-вань мало відрізняється від перебігу їх у дорослих.

Дата добавления: 2013-12-14