Механізми оцінки особистості

Схема оцінка особистості, яка цікавить юриста.

Юридична робота – безперервний процес спілкування. Юрист-практик постійно оцінює людей: свідків, підозрюваних, обвинувачених, підсудних, співрозмовників, перехожих і т. д.

Психологічну основу особистості складають: темперамент, характер, здібності. Тому ці структурні елементи є центральними у всіх схемах вивчення особистості.

Ю. В. Чуфаровський пропонує таку схему вивчення особитості, яку повинні знати юристи-практики.

1. Загальні дані: час і міце народження, національність, освіта, спеціальність, місце і характер роботи, посада, сімейне становище, місце проживання, ставлення до політичних партій.

2. Зовнішні ознаки:

- обличчя (короткий словесний портрет, за можливістю – особливості будови обличчя);

- зріст (низький, середній, високий, аномалії в зрості);

- вага і тілобудова (дуже худий, худорлявий, стрункий, повний, огрядний);

- одяг (охайний – неохайний, за модою слідкує – не слідкує);

- манери (створює приємне враження – неприємне);

- голос (приємний – неприємний, сиплий, гнусавий і т. д.).

3. Життєвий шлях:

- батьки (час і місце народження, національність, місце проживання, соціальне становище, освіта, професія, ставлення до політичних партій, захоплення, постійне заняття і т. д.);

- дитинство (життя в сім’ї, яка дитина за кількістю, життя поза сім’єю, брати і сестри, їх взаємини, основні події у сім’ї і т. д.);

- школа (спеціалізація школи, улюблені предмети, взаємини з ровесниками, порушення шкільної дисципліни, успіхи, оцінка учбової діяльності);

- навчальні заклади (причини вступу, успіхи, отримані знання, уміння, навички, характерні події у 16-19 років);

- трудова діяльність і служба в армії (характер праці і служби, ставлення до праці і служби, становище серед інших людей, задоволеність, вплив трудової діяльності на особистість);

- сімейне життя, народження дітей, з ким живе у теперішній час.

4. Життєві сфери:

- сім’я (стосунки між подружжям, був в одному шлюбі чи декількох, ставлення до дітей, ставлення до батьків і т. д.);

- професія і спеціальність (мотиви вибору професії і роботи, задоволеність роботою, поосування по роботі, соціальний статус на роботі і т. д.);

- політична та суспільна активність (активний – не активний, скільки витрачає часу на суспільну діяльність і т. д.);

- проведення вільного часу (спорт. азартні ігри, кіно, театр, випивки з друзями і т. д.);

- здоров’я (загальний стан здоров’я, ставлення до свого здоров’я, наявність захворювань).

5. Поведінка:

- переважаючий настрій (рівний, припіднятий, пригнічений);

- реакція на труднощі (розгубленість, енергійність, байдужість);

- особливості прояву емоцій і почуттів (легко збуджується, середньо, важко; пригнічує роздратування легко, важко; переживає невдачі помітно – непомітно, довго – недовго; пам’ятає образи довго – недовго; засмучується через дрібниці – через дрібниці не засмучується і т. д.);

- прояв волі (самостійний – несамостійний, дисциплінований – недисциплінований, рішучий – нерішучий, сміливий – боягузливий і т. д.);

- поведінка у складній ситуації (зберігає спокій, губиться, зберігає логічність та розсудливість мови і вчинків – втрачає їх і т. д.);

- поведінка у стані сп’яніння (спокійний, агресивний, втрачає контроль, замикається в собі, стає говірким, усамітнюється; п’є багато, середньо, багато і не п’яніє);

- моральна поведінка (дотримання моральних норм, чесність, правдивість, прояв мужності; у складних стосунках із старшими і рівними).

6. Темперамент і характер:

- темперамент:

а) товариськість (товариський, нетовариський, малотовариський, замкнутий; сором’язливий – несором’язливий; обережний – рішучий; проявляє схильність до лідерства – схильності до лідерства не проявляє);

б) емоційність (спокійний – дратівливий, непохитний – ранимий, стриманий – збудливий, песимістичний – оптимістичний);

- характер:

а) властивості характеру, що виражають ставлення: до людей (доброта, чуйність, вимогливість, зарозумілість і т. д.), до праці (працелюбність, добросовісність, лінь, відповідальність і т. д.), до речей (акуратність, неохайність і т. д.), до самого себе (марнославство, честолюбство, самолюбство, гордість, зарозумілість, скромність і т. д.);

б) домінуючі риси характеру (кардинальні риси, первинні риси, вторинні риси).

7. Мотивація поведінки:

- домінуючі потреби (фізіологічні потреби, потреба у самозбереженні, потреба у приналежності до соціальної групи, потреба у повазі до своєї особистості, потреба у самовираженні);

- цінності й установки:

а) особистісні оцінки (орієнтація на самоудосконалення, на допомогу іншим людям, на певну діяльність, на задоволення своїх потреб);

б) соціальні ціннності (орієнтація на прийняті в суспільстві моральні норми, звичаї, повага правопорядку);

в) матеріальні цінності (гроші, речі, власність);

г) політичні цінності (ставлення до демократії, політичних партій, життя у країні, політичного життя в країні, власні політичні погляди);

д) ідейні цінності (світогляд, віра в Бога, віросповідання, ставлення до інших релігій і віруючих і т. д.);

- інтереси (захоплення, хобі, широта інтересів, міра стійкості інтересів);

- ідеали (наявність ідеалу: людина, ідея, вчинок людини, літературний герой і т. д.).

8. Соціальна адаптація:

- соціальне оточення (взаємини із знайомими, друзями, міра визнання з боку оточення, міра зв’язку з родичами);

- сприймання соціальної ситуації (випливає з реальної обстановки; у діях переважє логічність – нелогічність, адаптується до ситуації швидко – повільно);

- самооцінка (реальна чи нереальна оцінка своєї соціальної ролі, ставлення до думки інших про свої можливості, рівень домагань, впевненість чи невпевненість у собі).

9. Здібності:

- загальні здібності (плавність і швидкість мовлення, рівень оперування цифрами, легкість запам’ятовування, багатство уяви, повнота узагальнень і т. д.);

- сеціальні здібності (організаторські, педагогічні і т. д.; здатність знайомитись, зближуватись, впливати на людей, здатність розбиратись в людях).

Оцінка особистості у спілкування зазвичай відбувається на основі експектації та емпатії, які функціонують в основному на несвідомому рівні.

Експектація (очікування) полягає у несвідомому формуванні оціночного судження про людину. Спостерігачу нерідко правильно видається, що людина щось хоче здійснити. Відбувається ніби передбачення поведінки спостережуваної особи. Така здатність проявляється у людей в результаті тривалого спілкування один з одним. Практикою встановлено, що особи, які постійно перебувають у спілкуванні, безпомилково передбачають поведінку один одного.

Емпатія – здатність відчути переживання іншої людини. Процес співпереживання зазвичай не усвідомлюється. Емпатія дає людям можливість пізнати багато невисловлених або приховуваних намірів один одного. Здатність людини до емпатії, як і будь-яка інша схильність, залежить від специфічних задатків і відповідного виховання.

Непрямо емпатія доззволяє робити висновок, наскільки співрозмовник м’який чи суворий, спокійний чи постійно напружений, впевнений чи невпевнений у собі і т. д. Усе це говорить про те, як наш співрозмовник сприймає життя, який його фізичний стан, інтелект і т. д. Юристи повинні уважно ставитись до прояву емпатії, а також розвивати і вдосконалювати свої здібності у цьому аспекті. Емпатія вивяляє вплив на іншу людину з допомогою жесті, внутрішнього і зовнішнього мовлення. Так, якщо захопитись смислом того, про що розповідає нам співрозмовник, то можна зрозуміти, щирий чи не щирий він. Деякі люди бувають дуже чутливими до підтексту мовлення інших у певні періоди. Як і будь-яку іншу здатність, емпатію можна розвивати спеціальними вправами.

Дата добавления: 2013-12-14