Період дагеротипних фотозображень

Порівняння технології “дагеротипного” та “калотипного” зображень. Чому дагеротип зайняв перше місце? Позитивна якість та недоліки дагеротипії. Області використання дагеротипних зображень. Успіхи документальних зйомок.

Жозеф Нісефор Ньєпс (1765 — 1833) не дожив до торжества своїх багаторічних дослідів. Дотепер його ім'я залишається деколи в тіні. Однак саме йому варто віддати першу данину вдячності. Вже в 1816 році він вів «геліографічні» роботи.

Нісефор Ньєпс займався винаходами, потребу в яких висувало практичне життя. Він шукав спосіб відтворення малюнків, подібно до літографії, що з'явилася перед тим. У 1826 році за допомогою світлових променів він одержав копію гравюри, поклавши тим самим початок репродукційній техніці.

У тім же 1826 році Ньєпс направив з вікна майстерні камеру-обскуру на дахи сусідніх будівель і одержав, хоча й смутний, але закріплений світловий малюнок. Так виявилося друге велике покликання винаходу.

Пріоритет Нісефора Ньєпса переконливо підтвердили документи, опубліковані вже в нашому столітті.

У 1949 році Академія наук СРСР видала за редакцією Т. Кравця переписку Ньєпса з Дагером, переписку Дагера з спадкоємцем Ньєпса Ісидором Ньєпсом, листи інших осіб, що стосуються історії винаходу фотографії. Ці документи у свій час були передані спадкоємцями Ньєпса російському вченому І. X. Гамелю. Майже століття пролежали вони в архіві і побачили світ лише до сторіччя фотографії. У цих цікавих документах проступають привабливі риси людини і винахідника Нісефора Ньєпса (Документи по історії винаходу фотографії, 1949).

Луї Жак Манде Дагер (1787 — 1851) був художником, прославився своєю паризькою діорамою, створеною разом з художником Шарлем Бутоном. Дагер показував публіці вражаючі світлові картини. Наприклад, «Дрімучий ліс у різні години дня», «Виверження Везувію», «Могила Наполеона на острові Св. Олени». Діорама складалася з картин, іноді побудованих у декількох планах. Зображення були намальовані по обидві сторони полотна і поперемінно висвітлювалися попереду і позаду. Це захоплювало глядачів: немов по чарівництву одна картина переміняла іншу.

Він вступає в договірні відносини з Нісефором Ньєпсом, і вони спільно шукають більш досконалу конструкцію апарата і хімічний спосіб обробки світлочутливого матеріалу. Але Ньєпс незабаром умирає. Дагер один підводить під досліди Ньєпса практичну базу. 28 квітня 1838 року він повідомляє: «Я охрестив мій процес так: «дагеротип». Своє відкриття Дагер представляє на розгляд секретарю Паризької академії наук Домініку Франсуа Араго.
7 січня 1839 року Араго доповів академії про винахід художника Дагера «за допомогою світлового променя одержувати стійке зображення на срібній пластинці в камері-обскурі». Цей день ввійшов в історію як день народження фотографії.

Академія наук схвально прийняла звістку про це відкриття. Обидві палати затвердили пенсію Дагеру і спадкоємцям Ньєпса. У серпні 1839 року спосіб, названий дагеротипією, був обнародуваний для всього загалу.

Процес дагеротипії виглядав так. Поліровану срібну пластинку піддавали в темряві дії пар йоду. На ній з'являвся наліт йодистого срібла. Пластинку поміщали, у камеру-обскуру, відкривали об'єктив. Під дією сонячних променів, відбиваних фотографованими предметами, у шарі йодистого срібла виходило ледь помітне оком зображення.

Пластинку виймали з камери й обробляли теж у темряві парами ртуті. У місцях, підданих дії світла, виходила амальгама срібла. У тих же місцях, на яких світло не впливало, галогеніди срібла видаляли розчином повареної солі, пізніше — гіпосульфітом. У такий спосіб зображення закріплювалося. Місця, на котрі діяли промені тієї чи іншої інтенсивності, помітно відрізнялися за тоном від місць пластинки, на які світло зовсім не діяло.

У цьому ж році англієць Вільям Генрі Фокс Тальбот (1800—1877) оголосив про свій спосіб закріплення зображень, одержуваних у камері-обскурі. Правда, пошуки способу закріплення світлового малюнка в житті Тальбота не займали настільки виняткового місця, як у винахідника по самій натурі Ньєпса чи у фанатично захопленого цією ідеєю художника Дагера.

Фокс Тальбот був різнобічним ученим. Він — автор праць з математики і хімії, археології і лінгвістики. Відправляючись у подорож, учений брав із собою камеру-обскуру, користався нею. «При розгляді чарівного зображення в камері-обскурі мені часто приходила думка, що було б бажано удержати якщо не його кольори, то принаймні світла і тіні»,— писав Тальбот згодом. Учений був досконально знайомий з усіма дослідами винахідників попереднього часу, що шукала способи закріплення «сонячного» малюнка. Радився в ряді своїх досліджень зі знаменитим фізиком Джоном Фредеріком Гершелем, якого як ученого цікавила природа сонячного променя.

Ще влітку 1835 року Тальбот з півгодинною витримкою зробив знімки своєї дачі. Це будинок «намалював себе сам»— повідомив він («Фотографічний вісник», 1889).

Але першим світлописни зображенням, зробленим на натурі, був усе-таки вид з вікна майстерні на сусідські дахи, виконаний Ньєпсом дев'ятьма роками раніш. Дагер не даремно поспішав зі своїм дітищем. Фокс Тальбот, довідавшись у січні 1839 року про повідомлення Д. Ф. Араго, зроблене в Паризькій академії наук, відразу представив заяву про свій спосіб закріплення світлового зображення в лондонське Королівське товариство. Дані про спосіб англійського винахідника були обнародувані англійським науковим журналом.

Фокс Тальбот — учений з художницькою схильністю — назвав свій винахід «калотипією», від грецького слова “калос”—краса. Зображення виходило в камері –обскурі на папері, просоченим світлочутливим розчином.

Паперову пластинку проявляли, потім закріплювали. Це був негатив. З паперового негатива друкували позитивне зображення на світлочутливому папері.

Саме калотипія поклала початок основам фотографії, якою ми її знаємо сьогодні.

Зменшення Тальботом витримки з години до півхвилини. Терміни "негатив і" позитив ", запропоновані в 1839 році Джоном Гершелем.

Способом Тальбота рано зацікавилася Петербурзька академія наук. Співробітник її, И. X. Гамель, познайомився в Англії з Тальботом і надіслав у Петербург удосконалену камеру-обскуру і декілька його знімків. Ад'юнкту академії, хіміку Ю.Ф.Фріцше було доручено зайнятися вивченням і навіть удосконаленням способу Тальбота. Захоплено взявся молодий учений за працю і представив на закінчення письмовий звіт з додатком декількох калотипних знімків власного виготовлення. Доповідь була зроблена 24 травня 1839 року і, наскільки відомо, виявилася першим дослідженням методу Тальбота, а калотипії Фріцше — першими фотографічними дослідами в Росії. Якась частина колекція знімків Тальбота виявилася незабаром в Естонії; двадцять одна робота англійця зберігається в університеті Тарту.

Дата добавления: 2013-12-14