Сутність і структура технологічного процесу

Лекція – Технологічний процес в соціальній роботі

1. Сутність і структура технологічного процесу

2. Зміст технологічного процесу

Технологія соціальної роботи - це алгоритм діяльності, у результаті якої досягається певна соціальна мета й перетвориться об'єкт впливу. Ця діяльність не зводиться до одноразового акту впливу, а являє собою процес, що характеризується зміною змісту, форм, методів, які циклічно повторюються при рішенні кожного нового завдання в соціальній роботі. У сукупності зміст такого циклу від виникнення завдання до її повного рішення становить технологічний процес.

Процес - це зміна (динаміка) стану предмета під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. У соціальній роботі як зовнішніх факторів розглядаються соціальні умови й обставини життєдіяльності клієнта, а внутрішніми факторами виступають морально-психологічні, фізіологічні й фізичні ресурси людини або групи людей.

Цілеспрямований вплив фахівця соціальної роботи на зовнішні й внутрішні фактори, їхня активізація в інтересах клієнта - основна функція технології соціальної роботи. Соціальний працівник бере безпосередню участь в аналізі інформації, в підготовці варіантів рішення тієї або іншої особистісної (або груповий) проблеми й у практичному здійсненні наміченого плану дій, тобто є активним учасником і творцем технології впливу на життєдіяльність клієнта.

Технології соціальної роботи як процесу властива певна тривалість в часі, що охоплює проміжок часу від формулювання мети або завдання до її практичного рішення, що становить завершений цикл взаємодії організаторів соціальної роботи та їхніх клієнтів. Стійка, повторювана, послідовна в часі зміна змісту діяльності за єдиним задумом - сутнісна характеристика технологічного процесу.

По-перше, основу технологічного процесу становить алгоритм дій (операцій).

Алгоритм - це програма рішення завдань, що точно пропонує, як і в якій послідовності операцій одержати результат, певний вихідними даними. Цей термін походить від латинського слова "а1§огшиш". Так звучало латинською мовою ім'я хорезмского математика ІX сторіччя аль-Хорезми, трактат якого в середні століття був розповсюджений у Європі. В той час алгоритмом називали десяткове числення й мистецтво рахунку в цій системі. У цей час цей термін не тільки широко застосовується в електронно-обчислювальній техніці, але й всі частіше використається в соціально-економічних дослідженнях.

Сучасний зміст поняття " алгоритм " не обмежується послідовністю операцій із числами, але включає й логічні операції, у тому числі при виробленні управлінських рішень, при формулюванні цілей і завдань, при обробці інформації й т.д. У застосуванні до соціальної роботи цей термін розуміється як послідовність впливів, спрямованих на перетворення об'єкта соціальної роботи й переклад його в шуканий стан.

По-друге, істотним компонентом технологічного процесу є операції.

Операція - це найпростіша дія, спрямована на досягнення конкретної, яка розкладається не більш прості, усвідомлені цілі. Сукупність операцій, об'єднаних загальною метою, становить процедуру технологічного процесу.

Важливою характеристикою операції є ступінь відповідності її результату поставленої мети. На результат дій, як відомо, можуть впливати неконтрольовані фактори, зв'язані зі специфікою соціального середовища. Серед них можна виділити економічне становище, що панують соціально-психологічні явища, а також суб'єктивні фактори, обумовлені особливостями особистості або соціальної групи. Тому результат кожної операції, а отже, усього технологічного циклу залежить від професійно грамотних дій фахівців соціальної сфери, від їхнього вміння впливати на умови й стани, у яких перебувають клієнти соціальних служб.

По-третє, важливим компонентом змісту технологічного процесу є застосовуваний інструментарій.

Інструментарій - це арсенал засобів, що забезпечують досягнення мети впливу на особистість або соціальну спільність.

Людина існує, розвивається й формується як особистість завдяки взаємодії із середовищем, що здійснюється за допомогою його діяльності. Тому залучення клієнта соціальної роботи в різні види діяльності - перетворювальну, пізнавальну, ціннісно-орієнтовану, комунікативну - значить використати головний, основний засіб впливу на особистість. Для рішення цього завдання фахівець соціальної служби використає цілий комплекс допоміжних засобів і способів інформаційного, організаційно-методичного й процедурного характеру.

Процедури й операції, що входять у технологічний процес, виступають у ролі його структурних елементів, якщо вони носять загальнозначущий, методологічний характер для конкретних технологій. У конкретні ж технологіях окремі процедури можуть трансформуватися в самостійні технології або розчленовуватися на технології, що мають приватне значення. Так, наприклад, у найбільш повному й узагальненому соціальному технологічному процесі в процедурі целепокладання однієї з операцій є діагностика, що у конкретних умовах соціальної роботи із клієнтом здобуває самостійне значення.

Послідовність процедур і операцій, що відповідають алгоритму, відбиває структуру й зміст технологічного процесу.

У самим загальному виді в технологічному процесі можна виділити чотири основних процедурних етапи:

1. Формулювання мети впливу.

2. Вироблення й вибір способів впливу.

3. Організація впливу.

4. Оцінка й аналіз результатів впливу.

Етап формулювання мети передбачає виконання таких операцій, як збір і аналіз інформації, здійснення соціальної діагностики, соціально-психологічне прогнозування розвитку проблеми, вироблення програми дій і визначення конкретних завдань.

Вироблення й вибір способів впливу припускає виявлення й аналіз проблемної ситуації, вивчення, обґрунтування й оцінку варіантів і способів дій, вибір оптимального варіанта рішення проблеми.

Етап організації впливу включає операції по реалізації обраного варіанта, включаючи розподіл і доведення в рамках генеральної мети конкретних завдань до виконавців, координацію зусиль і корекцію застосовуваних способів впливу на клієнтів соціальних служб.

Аналіз і оцінка результатів соціальної роботи супроводжуються виконанням таких операцій, як зіставлення прогнозованих і досягнутих результатів, виявлення позитивних і негативних моментів в організації, забезпеченні й здійсненні намічених мір, формулювання висновків для наступної діяльності.

У практиці соціальної роботи ті або інші операції можуть не фіксуватися, якщо управлінські взаємини досить налагоджені, оскільки багато роблем, які повсякденно покликаний вирішувати персонал соціальних служб, найчастіше однотипні. Однак це говорить лише про попереднє й завчасне їхнє рішення, про наявність в організаторів соціальної роботи готових результатів по цій операції, але не про ігнорування якої-небудь операції в структурі технологічного процесу.

Дата добавления: 2013-12-14