Аспартат)

Реамберин

ü Стерилізація кишечника та ентеросорбція – яблучна

кислота, лактулоза, антибіотики, аргінінхлорид, смекта,

белосорб, сілард, полісорб, гепа-мерц (L-орнітин-L-

ü Додаткова оксигенація печінки – МП ТМОКВВ, ГБО,

ентеральне введення кисню, кисневі пінки та ін.

Методика детоксикації методом непрямого електрохімічного окислення крові

В апараті ЕДО-4 методом електролізу 0,9% розчину NaCl отримують гіпохлорит натрію – NaClO, нестійку сполуку, яка в організмі дисоціює на:

NaClO Na⁺ + Cl^-- або NaClO NaCl + O^—

Гіпохлорит-іон та атомарний кисень є сильними окислювачами і могутніми бактерицидними агентами, а тому механізм їх дії полягає в підсиленні мікросомального монооксигеназного окислення токсичних продуктів в гепатоцитах за допомогою фермента Р-450

Гіпохлорит натрію призначають місцево (на рани), per os та довенно по 400-800 мл 0,03-0,06% розчину.

Вводять його у великі вени при відсутності порушень коагуляційних властивостей крові

Детоксикаційна ШВЛ

Використовується як метод детоксикації при отруєнні токсичними речовинами, які виводяться через легені – це переважно токсичні гази (СО, NH₃, H₂S, метан, шахтний газ, бутан, пропан тощо). ШВЛ проводиться через інтубаційну трубку в режимі помірної гіпервентиляції (рСО₂ = 34-36 мм рт.ст.)

Операція замінного переливання крові (ОЗК)

Проводиться в об’ємі від 0,5 до 1 ОЦК: катетеризують 2 вени, з яких одна – центральна. З неї випускають кров в мірний посуд, а в другу з такою ж самою швидкістю проводять замісну трансфузію кристалоїдних і колоїдних розчинів. В разі, коли замінюють більше 30% ОЦК, до них додають еритроцитарну масу та СЗП. Вся операція супроводжується моніторингом ЧСС, ЦВТ та АТ

ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНІ МЕТОДИ ДЕТОКСИКАЦІЇ

а – гемосорбція; б – обмінне переливання крові; в – МПТМОКВВ; г – плазмаферез, д - плазмосорбція

1 – промивання шлунку; 2 – ШВЛ; 3 – перитонеальний діаліз; 4 – оксигенація крові; 5 – гемо- і ультра- фільтрація; 6 – гемодіаліз; 7-сорбція

ВИДИ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОЇ ДЕТОКСИКАЦІЇ

МЕМБРАННА: 1. Гемодіаліз 2. Ультрафільтрація 3. Гемофільтрація 4. Гемодіафільтрація 5. Плазмофільтрація 6. Перитонеальний діаліз

ГРАВІТАЦІЙНА: 1. Плазмаферез: а) дискретний б) апаратний 2. Лейкоцитаферез 3. Тромбоцитаферез 4. Еритроцитаферез

СХЕМА ГЕМОДІАЛІЗУ, ГЕМО- І УЛЬТРАФІЛЬТРАЦІЇ

ВИДИ ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНОЇ ДЕТОКСИКАЦІЇ

СОРБЦІЙНА: 1. Гемосорбція 2. Плазмосорбція 3. Лімфосорбція 4. Ксеноперфузія: а) спленоперфузія б) гепатоперфузія 5. Іммуносорбція

ЗАМІСНА: 1. Обмінне (замінне) переливання крові 2. ШВЛ 3. Лімфодренаж 4. Гемоксигенація: а) малопотічна б) високопотічна

СХЕМА ГЕМОКСИГЕНАЦІЇ І ПЛАЗМАФЕРЕЗУ

АНТИДОТНА ТЕРАПІЯ

Класифікація антидотів (Міжнародна програма з хімічної безпеки ВООЗ, 1993):

1. Хімічні токсикотропні – вступають з отрутою у фізико-хімічні зв’язки в ШКТ або в гуморальному середовищі організму:

ü неспецифічні – ентеросорбенти, активоване вугілля, біла глина, KMgO₄, NaHCO₃

ü Специфічні – унітіол, мекаптид – солі важких металів, протамін – гепарин)

2. Імунологічні - зв’язують отрути реакцією антиген-антитіло (антитоксичні сироватки – отрути комах і змій, антидігоксинова сироватка, антидігоксин – серцеві глікозиди)

3. Класифікація антидотів (Міжнародна програма з хімічної безпеки ВООЗ, 1993):

4. Хімічні токсикотропні – вступають з отрутою у фізико-хімічні зв’язки в ШКТ або в гуморальному середовищі організму:

5. неспецифічні – ентеросорбенти, активоване вугілля, біла глина, KMgO4, NaHCO3

6. Специфічні – унітіол, мекаптид – солі важких металів, протамін – гепарин)

7. 2. Імунологічні - зв’язують отрути реакцією антиген-антитіло (антитоксичні сироватки – отрути комах і змій, антидігоксинова сироватка, антидігоксин – серцеві глікозиди)

ТАБЛИЦЯ ПРОТИОТРУТ

Отрути	Антидоти
Алкалоїди	Калію перманганат (марганцевокислий калій). Використовується у вигляді водного розчину 1:10000 для промивання шлунка. Розчин готується шляхом рочинення 1 г (на кінчику ножа) в 100 мл води і доводиться до 10 л. При приготуванні розчину слідкувати за ретельністю розчинення, щоб уникнути припікаючої дії на слизові оболонки кристалів, які не розчинились. Молоко використовується в розведенні водою 1:1 для промивання шлунка або вводиться в зонд 1—1,5 склянки молока, а потім проводиться промивання. Білок 10 курячих яєць дають випити або вводять через зонд в шлунок, потім обов'язково проводять промивання шлунка.
Амітриптилін	Фізостигмін (езерін, прозерін) вводиться внутрішньовенно повільно 0,5 - 2 мг. Якщо є необхідність, вводиться повторно ще двічі в тій же дозі з інтервалом в 20 хв.

Атропін	Фізостигмін (див. «Амітриптилін»).
Броміди	Натрію хлорид (кухонна сіль): 1 чайна ложка на 1000 мл води для промивання шлунка, а потім по 100 мл цього розчину всередину кожну годину, поки не зникнуть ознаки отруєння.
Дистиляти нафти	Парафінове масло всередину 200—300 мл до і по 100—200 мл після промивання шлунка.
Метиловий спирт	Етиловий спирт вволиться всередину по 100 мл 30% розчину кожні 4 год протягом 1—3 днів або внутрішньовенно спочатку 0,6 г/кг на 10% глюкозі, а потім в дозі 110,0 мг/кг/год.
Етиленглі коль	Етиловий спирт (див. отруєння метиловим спиртом)
Морфін та його група	Налоксон гідрохлорид (нарканті, інтренон) вводиться у співвідношенні 1 мг налоксону на 3—4 мг морфію або по 0,4–2,0 мг в/в (в/м) по мірі необхідності
Скополамін	Фізостигмін (див. "Амітриптилін").
Снодійні	Натрію гідрокарбонат. Використовується у вигляді 5% розчину для внутрішньовенного введення в кількості 200—400 мл і більше до одержання лужної реакції сечі (за лакмусовим папером).
Стрихнін	Настійка йоду в дозі 15 крапель на 0,5 склянки води всередину або через зонд в шлунок з наступним його промиванням водою.
Хінін	Настійка йоду (див. "Стрихнін").
Ізоніазид	Піридоксин (віт В6) – в/в в дозі, яка дорівнює кількості прийнятого ізоніазиду, однак не більше 5,0 г за першу годину, решта дози крапельно протягом наступних 2-х год
Залізо	Дефероксамін-мезилат (десферал) — всередину або через зонд після промивання шлунка 50—100 мл 10% розчину, в/м або в/в по 10 мл 10% розчину тричі за першу добу і по 5 мл 2 рази на добу протягом декількох днів.
ФОР	Атропін вводиться в/в повільно 1—4 мл 0,1% розчину, потім по 1—5 мл кожні 10—15 хв до появи ознак атропінізації (сухість в роті, висихання і потепління шкіри, мідріаз, помірна тахікардія). Загальна доза може досягати 80 -100 мг на добу і залежить від важкості отруєння. Реактиватори холінестерази: діпіроксим (ТМВ-4) по 1- 2 мл 15% розчину (15-30 мг) в/в або в/м, повторно, але не більше 1,0 г на добу; ізонітрозин по 2-3 мл 40% розчину (800-1200 мг) в/в, в/м в загальній добовій дозі не більше 4 г.
Залізо	Дефероксамін-мезилат (десферал) — всередину або через зонд після промивання шлунка 50—100 мл 10% р-ну, в/м або в/в по 10 мл 10% розчину тричі за першу добу і по 5 мл 2 рази на добу протягом декількох днів.
Йод	Крохмаль в дозі 1/3 склянки (80 г) на 1 л води для промивання шлунка до зникнення синього кольору промивних вод або натрію тіосульфат по 1-2 ст. ложки 10% розчину всередину кожні 5-10 хв
Мідь	Етилендіамінтетраацетат (ЕДТА) в/в по 10 мл 10% розчину на 250 мл 5% глюкози 2—3 рази на день. Д-пеніціламін — всередину по 2—4 капсули або 1—3 таблетки кожні 6 год.
Миш'як	Дімеркаптопропанол (димекаптол) по 2,5 – 5,0 мг в/м кожні 4-6 год
Нікель	Етилендіамінтетраацетат – ЕДТА (див. "Мідь").
Ртуть	Дімеркаптопропанол (див. "Миш'як"), Д-пеніциламін (див. "Мідь").
Селен	Бромбензол в дозі до 1 г на промивання шлунка
Срібло	Настійка йоду (див. "Стрихнін").
Барій	Магній сірчанокислий по 1—3 ст. ложки на 1 л води для проми-вання шлунка і по 2 ст. ложки (3О,0 г) на 1 склянку води всередину
Свинець	Магній сірчанокислий (див. "Солі барію"). Етилендіамінтетраацетат (див. "Мідь"). Д-пеніциламін (див. "Мідь"). Сукцимер (ДМS) – по 10 мг/кг всередину 3 рази на добу протягом 5 днів
Мідь	Етилендіамінтетраацетат (ЕДТА) в/в по 10 мл 10% розчину на 250 мл 5% глюкози 2—3 рази на день. Д-пеніціламін — всередину по 2—4 капсули або 1—3 таблетки кожні 6 год.
Миш'як	Дімеркаптопропанол (димекаптол) по 2,5 – 5,0 мг в/м кожні 4-6 год
Нікель	Етилендіамінтетраацетат – ЕДТА (див. "Мідь").
Ртуть	Дімеркаптопропанол (див. "Миш'як"), Д-пеніциламін (див. "Мідь").
Селен	Бромбензол в дозі до 1 г на промивання шлунка
Срібло	Настійка йоду (див. "Стрихнін").
Барій	Магній сірчанокислий по 1—3 ст. ложки на 1 л води для проми-вання шлунка і по 2 ст. ложки (3О,0 г) на 1 склянку води всередину
Свинець	Магній сірчанокислий (див. "Солі барію"). Етилендіамінтетраацетат (див. "Мідь"). Д-пеніциламін (див. "Мідь"). Сукцимер (ДМS) – по 10 мг/кг всередину 3 рази на добу протягом 5 днів
Метгемогло бінутворювачі	Метиленовий синій (хромосмон) - 1-2 мг/кг (0,1-0,2 мл/кг 1% розчину) в/в протягом 5 хв., повторювати кожну годину по мірі необхідності. Аскорбінова кислота – 1,0 г на добу.
Ацетамінофен (парацетамол)	N-ацетилцистеїн (пралідоксим) – 140 мг/кг всередину, потім по 70 мг/кг кожні 4 год, всього 17 доз (аналоги – мукоміст, флуімуцил, екзомюк).
СО	Кисень – інгаляції 100% кисню або ГБО
Ціаніди	Амілнітрит – дають вдихати з ампули на ватці або в ніздрю вводять гранулу протягом 15-30 сек, повторюють кожні 2-3 хв. В\в вводять 10 мл 2% розчину натрію нітрита, 50 мл хромосмона і 50 мл 25% розчину натрію тіосульфата. Через 2 год введення вказаних ліків повторюють в половинних дозах.
Бензодіазепіни (сібазон, седуксен)	Флумазеніл – 0,2 мг (2,0 мл) в/в за 30 сек, потім 0,3 мг через 1 хв., потім по 0,5 мг кожну хвилину до загальної дози не більше 3,0 мг
Непрямі анти- коагулянти	Віт. К (вікасол) – по 10 мг в/в, в/м або п/ш тричі на добу та свіжозаморожену плазму або кріопреципітат
Бліда поганка	Бензилпеніцилін натрієва сіль – в/в 250 мг/кг/добу впродовж перших 3-х діб, далі доза знижується до загальнотерапевтичної
Дігоксин	Антидігоксин: число флаконів = (доза дігоксину, мг х 4 / 3. Розводять в 0,9% NaCl і вводять д/в впродовж 15-30 хв., при необхідності дозу повторюють
Інгібітори ХЕ (прозерин)	Атропін по 1-5 мг д/в, в/м або п/шк кожні 15 хв. до припинення бронхореї, гіперсалівації і помірної тахікардії
Гепарин	Протаміну сульфат: д/в повільно вводять 5 мл 1% розчину або в/м 1 мл 5% розчину (1 мг протаміну нейтралізує 1 мг або 130 МО гепарину)

Дата добавления: 2013-12-14