Монтаж за допомогою навісного методу

Даний метод застосовується під час зведення сферичних куполів і може здійснюватись двома способами:

1. Зведення кільцевими ярусами із збірних залізобетонних панелей.

2. Послідовне збирання кільцевих поясів за допомогою пересувної металічної ферми-шаблона і стійок з підвісками для утримування збірних плит.

1. Стр. 380 Швиденко

2. Перед початком монтажу необхідно змонтувати баштовий кран в центрі будівлі. На башту крана та кільцевий рейковий шлях, що розташований по залізобетонному карнизу будівлі, влаштували пересувну ферму-шаблон. Для забезпечення більшої цупкості (жорсткості), башту крана за допомогою чотирьох відтяжок розчалювали. Через недостатній виліт стріли і вантажопід’ємність одного крану, на кільцевій колії був влаштований інший кран.

Збірні панелі купола монтувались в наступному порядку:

- кожну панель за три монтажні петлі в нахиленому положенні, яке відповідало її проектному розташуванню в покритті, піднімали баштовим краном і монтували нижніми кутами на нахилено приварені накладки вузла, а верхніми- на гвинти для монтажу ферми-шаблона;

- після цього необхідно виконати вивірку верхніх країв закладних деталей верхніх кутів панелей, після чого виконується роз стропування;

- панель кріпиться підвісками до монтажних стійок, які напиналися за допомогою стяжних муфт;

- на наступному етапі гвинти для регулювання ферми-шаблона опускаються на 100…115 мм і пересувається ферма-шаблон в нове положення для монтажу суміжної панелі;

- після закінчення монтажу всіх панелей поясу і зварювання кутів, стики замонолічуються.

Наступний пояс купола монтується після набирання бетоном стиків нижчого поясу необхідної міцності. Після закінчення монтажу цього поясу знімаються підвіски з панелей нижчого поясу.

Монтаж висячого покриття

Вантові висячі покриття

Склад та послідовність виконання процесів монтажу вантових покрить залежить від їх конструктивної схеми. Ведучим и найбільш складним процесом є монтаж вантової сітки. Конструкція висячого покриття із системою ортогональних вант, яка є різновидністю залізобетонної оболонки, складається із монолітного залізобетонного опорного контуру, що закріплений на опорному контурі вантової сітки, яка попередньо напружується, і збірних залізобетонних плит, що вкладаються по вантовій сітці. Після проектного напинання вантової сітки і замонолічування швів між плитами і вантами оболонка працює як єдина монолітна конструкція. Вантова сітка складається із систем повздовжніх і поперечних вант. Їх розташовують по головним напрямках поверхні оболонки під прямим кутом один до одного. Ванти в опорному контурі закріплюють за допомогою анкерів, які складаються із гільз та клинків, в яких обтискуються кінці кожного каната.

Монтаж вантової сітки оболонки прольотом 48 м здійснюється в наступній послідовності. Ванту, що намотана на барабан, подається краном і в два етапи монтують на місце. Спочатку один її кінець траверсою подається краном до місця монтажу, один анкер ванти протягується крізь закладну деталь в опорному контурі і кріпиться, потім розмотується вся ванта, що залишилась на барабані. Баштовим краном ванта піднімається до відмітки опорного контуру з одночасною підтяжкою з допомогою лебідки другого анкеру до опорного контуру. Анкер протягують через закладну деталь в опорному контурі і закріплюють гайкою і шайбою. Ванти піднімають разом із спеціальними підвісками і контрольними вантажами для наступної геодезичної повірки.

По закінченню монтажу повздовжніх вант і попереднього натягу на зусилля 30...50 кН необхідно виконати геодезичну повірку, яка складається у визначені положення точок вантової сітки. Складаються таблиці, в яких для кожної ванти вказувались віддалі точок кріплення контрольних вантажів від початку відліку на гільзі анкеру. В цих точках на дротах підвішуються контрольні вантажі масою 500 кг. Довжини підвісок виходять різними, які необхідно раніше розрахувати.

Рис. 6.4. Схема піднімання робочої ванти:

1 — електрокорба вантажопід’ємність 5 т; 2 — відтяжка із стального канату діаметром 21,5 м; 3,4 — баштові крани БК-5-248; 5 — вант Ø 52,5 мм

При вірному провисанні вант контрольні вантажі (риски на них) повинні знаходитись на одній відмітці. При відхиленні рисок вантажів вверх або вниз від горизонтальної лінії на відмітці, яка прийнята за вихідну, риски доводились до цієї відмітки шляхом натягування або послаблення ванти. Після вивірки положення повздовжніх вант були встановлені поперечні ванти, місця, де поперечні ванти пересікаються з повздовжніми, закріпляються спеціальними деталями. Одночасно з цим встановлюються тимчасові відтяжки, які закріплювали положення місць пересікання вант до конструкцій будівлі, а потім виконувалась повторна перевірка відповідності проекту поверхні вантової сітки. Після цього виконували натягування вантової сітки в три етапи за допомогою 100-тонних гідравлічних домкратів і натягувальних пристроїв -траверс, приєднаних до гільзоклинових анкерів. Послідовність натягування визначалась, виходячи із умови: натягування вант групами, одночасного натягування груп відносно поздовжньої осі будівлі. Після закінчення другого етапу натягування до зусиль, визначених проектом, на вантову сітку вкладали збірні залізобетонні плити в напрямку від нижньої відмітки до верхньої. При цьому на плитах монтували опалубку для замонолічування стиків.

Далі робили натягування завантаженої вантової сітки, в стиках між плитами вкладали арматуру, бетонували стики і контурні участки. Зусилля у вантах контролювали за допомогою манометрів, встановлених на помпах гідродомкратів, або тензометричними накладними динамометрами. Вант рахується натягнутим, якщо зусилля в ньому після третього етапу рівні проектним, або відрізняються від них не більше ніж на 1,5... 5%.

Вантові покриття у вигляді двоярусної системи металевих канатів, які утворюють в просторі форму взаємно перетинаючих параболоїдів обертання, застосовано для будинку спорту «Ювілейний» в Петербурзі. Несучий металевий канат діаметром 65 мм і урівноважуючий (стабілізуючий) канат діаметром 42,5мм, з'єднані стійками і утворюють незмінну систему у вигляді легкої напівферми. Таких напівферм (розміщених радіально) - 48 шт. Несучі провисаючі канати приймають на себе основне корисне навантаження, а стабілізуючі - дають можливість протистояти вітровому тиску. Вони створюють попереднє напруження в усій системі. Зовнішні кінці канатів закріплюють в металевих колонах, а внутрішні - в центральних циліндричних кільцях, з'єднаних між собою стійками. Комплексний процес зведення таких вантових покриттів складається з наступних операцій: виготовлення вант; збірки вантових ферм; встановлення центральної опорної тимчасової башти і центральних опорних кілець; встановлення ферм і зовнішніх в'язів на фермах і щитовій покрівлі.

Було прийнято наступну технологію виконання цих процесів. Поступаючи на майданчик, металеві канати в бухтах розвантажували і встановлювали на спеціальний пристрій для розмотування. Після розмотування канати витягували зусиллям 50 кН на стенді за допомогою двох гідравлічних домкратів. Натягування виконувалось в три етапи з витримуванням після кожного етапу 5...6 хвилин. Витягнутий на розрахункове зусилля канат витримували під навантаженням на протязі 2-х годин, після чого знімали навантаження і повторно натягували на 50 кН. При повторному натягуванні робили мітки місць встановлення металевих манжетів для кріплення стійок вантових ферм, обрізали канати, надівали на них муфти, розплітали кінці вант і заливали їх в муфтах. Виготовлені ванти переносили на збиральний майданчик, де робили повне збирання вантових ферм.

Паралельно монтували тимчасову центральну башту, центральні нижні і верхні опорні кільця, конструкції ліхтаря.

Ферми монтували баштовим краном БК-300 із стрілою 30 м. Кран піднімав ферму за допомогою спеціальної траверси безпосередньо із збирального майданчику і монтував її в проектне положення без додаткових перекидок.

Спочатку влаштовують 4 ферми у відповідних осях, щоб забезпечити стійкість в горизонтальній площині центральних кілець, потім монтаж вели підряд проти годинникової стрілки - кожну ферму закріплювали кільцевими муфтами до оголовок колон. Після цього муфти ферм лебідками затягували в отвори центральних кілець і закріплювали в проектному положенні. Несучий канат, діаметром 65 мм, закріпляли остаточно в нижньому кільці, а стабілізуючий - у верхньому. В процесі монтажу ферм влаштовували зовнішні в'язі. Для утворення попередньо напруженої системи покриття, після монтажу всіх ферм і крайніх в'язів, по них робили натягування стабілізуючого ванту. На верхній робочій площадці було встановлено дві помпи і чотири гідравлічні домкрати з тяговим зусиллям 630 кН кожен і робочим ходом поршня 315 мм.

Домкрати ставились в упор з внутрішньої сторони верхнього опорного кільця і подовжувачем з'єднувались гвинтовою тягою муфти стабілізуючого канату. Попереднє натягування канату виконували по захваткам з одночасним натягуванням чотирьох ферм в двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Такий порядок натягування забезпечує стійкість центральних кілець в горизонтальній площині.

Для забезпечення проектного натягування, відносно їх рівномірної роботи в конструкції для натягування вант, була виконана зйомка їх провисання відносно довільно вибраного несучого канату і рихтування провисання нижніх вант ферми. Після повного закінчення натягування вантових ферм і геодезичної перевірки, а також перевірки спеціальним приладом фактичних зусиль в вантах, на кожній захватці, в радіальному напрямку, виконують монтаж щитів. Під час монтажу щитів влаштовують внутрішній контур в'язів по фермам.

Дата добавления: 2013-12-14