Тема 1.6. Меблі

Рис. 6.13. Монтаж просторового покриття.

Рис. 6.14. Схема піднімання робочої ванти.

1 - електрична лебідка вантажопідйомністю 5 т; 2 - відтяжки із металевого канату діаметром 21,5 мм; 3, 4 - баштові крани; 5 - вант 0 52,5 мм.

залізобетонні плити товщиною 20 см, а для стійкості завантажувались баластом (дорожними плитами).

1 - нижня опора; 2 - трубчаті риштування; 3 - попередньо напружений елемент; 4 - кроква підсилена шпренгелем; 5 - гідравлічний домкрат; 6 - опорне кільце; 7 - підмостки; 8 - баштові риштування; 9 - трубчаті кільцеві риштування; 10 - пересувні підйомні риштування.

Під час монтажу крокви закріплювали гвинтами до нижньої опори і встановлювали на тимчасову верхню і середню опори, забезпечивши тим самим підйом в зоні кільцевих риштувань і можливість пересування в повздовжньому напрямку паралельно осі.

Після попереднього напруження трьох суміжних крокв монтували в'язі і з'єднували за допомогою зварювання верхні опори з опорним кільцем.

Так само робили з діагональне розміщеними кроквами. В результаті утворювалась монтажна конструкція, стійка вітровим навантаженням. Після встановлення решти крокв і в'язів, знімають шпренгеля і опускають штоки гідравлічних домкратів.

План:

1. Загальні відомості про меблеві товари.

2. Споживні властивості меблевих товарів.

3. Основи виробництва меблів:

а). Матеріали, що застосовуються для виробництва меблів;

б).Особливості виробництва меблів

4. Характеристика асортименту меблів за ознаками групування.

5. Якість меблів.

6. Маркування, пакування, транспортування, зберігання меблів.

Самостійна робота:

1. Споживні властивості меблів.

2. Основи виробництва меблів:

а). Матеріали, що застосовуються для виробництва меблів;

б).Особливості виробництва меблів.

3. Маркування, пакування, транспортування та зберігання меблів.

Література:

1. Товароведение непродовольственных товаров: Учебн. Для товароведных отделений кооперативных техникумов. – В 4 т. – Москва: Экономика, 1988, т.4.- с.3- 31;

2. Войнаш Л.Г. та інші. Товарознавство непродовольчих товарів. Частина 1.- Київ: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004, с.286 -293;

3. Справочник товароведа непродовольственных товаров. В 3 т. – Москва: Экономика, 1990, т.3, с. 7 -28;

4. Барченкова В.И. Основи товароведения непродовольственных товаров. – Москва: Экономика, 1991, с.96 -101;

5. Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект лекцій. Частина 2, с.110 - 123.

1.Загальні відомості про меблеві товари.

Меблі – це пересувні або вмонтовані вироби для обладнання житлових і службових приміщень, офісів та інших будівель, зон, де знаходиться людина (кафе, бари, зони відпочинку тощо).

Меблі, як і інші предмети середовища, в якому живе людина, задовольняють ті чи інші його потреби. Вироби меблів можуть виконувати різні функції. Деякі вироби (письмовий стіл, робоче крісло) використовуються для задоволення потреб людини в праці, інші вироби (диван, ліжко) призначені для задоволення потреб людей у відпочинку і сні. Вироби меблів можуть бути використані для приготування і прийому їжі (стіл для обіду і кухонний), для зберігання різноманітних предметів (шафи для посуду, білизни, плаття і т.д.).

Меблі відіграють велику роль і в задоволенні духовних потреб людини. Вони – суттєвий елемент житлового інтер’єру, багато в чому визначаючий обличчя приміщення і навіть форму кімнати.

За останні роки ринок меблів значно розширився. Щорічно зростає виробництво вітчизняних меблів, покращується його якість, значно оновлюється асортимент. Асортимент меблів постійно оновлюється, розширюється та вдосконалюється за рахунок:

· Поповнення меблів комплектуючими виробами і приладдями;

· Покращення фурнітури;

· Покращення експлуатаційних і декоративних властивостей;

· Розширення виробництва секційних меблів з метою урізноманітнення принципів формування корпусних меблів;

· Багатоваріантності композиційних рішень;

· Мобільності розміщення меблів у житлових і службових приміщеннях та офісах.

Основними постачальниками меблевої продукції є підприємства:

· Комітету лісової промисловості;

· Целюлозно-паперової промисловості;

· Деревопереробної промисловості.

Велика частина меблів імпортується в нашу країну з Італії, Німеччини, Румунії, Індонезії тощо. На сьогоднішній день пропозиція меблів на ринку відрізняється багатим різноманіттям архітектурно-художніх форм, оригінальністю конструкцій, комфортабельністю, широкою уніфікацією окремих деталів та вузлів.

Перспективні напрямки розвитку меблевої промисловості пов’язані з розробкою і впровадженням нових не токсичних конструктивних, оздоблювальних і облицювальних матеріалів.

2.Споживні властивості меблевих товарів.

Споживна цінність меблів являє собою комплекс показників властивостей, які надають можливість найбільш повно задовольняти потреби споживачів, а саме таких як: функціональні властивості, ергономічні властивості, властивості безпеки, надійності і естетичні властивості.

Функціональні властивості. Показники функціональних споживних властивостей меблів характеризують їх відповідність своєму призначенню. Меблі повинні бути корисними. Вони повинні задовольняти різні потреби:

· сидіння;

· відпочинку;

· роботи;

· дозвілля;

· збереження речей.

Функціональні властивості меблів обумовлені фізико - механічними і хімічними властивостями матеріалів, що використовуються для їх виготовлення, а також функціональністю конструкції конкретного меблевого виробу. Функціональність конструктивного рішення меблів характеризується їх пристосованістю виконувати основні і додаткові функції Наприклад, основна функція крісла – бути опорою тіла людини під час роботи або відпочинку, але крісло, що трансформується у ліжко, виконує ще одну функцію – є опорою під час сну. Функціональність матеріалів меблів оцінюється в основному інструментальними методами (міцність лакофарбового покриття, щільність деревини, міцність меблевої тканини на розрив тощо).

Ергономічні властивості. Показники ергономічних споживних властивостей обумовлюють зручність і комфорт меблів при користуванні.

Зручність при користуванні меблями обумовлюється їх конструктивними особливостями. Так, стільці, крісла, дивани тощо повинні відповідати зросту і масі людини, розмірам речей, що будуть там зберігатися. Зручними рахуються ті меблі, що забезпечують нормальне функціонування організму людини, раціональне використання площі помешкань, легкість пересування і їх трансформації.

Дуже велика увага приділяється гігієнічним властивостям меблів до яких відносять швидкість забруднення і очищення, повітря -, паропронікність меблів тощо.

Властивості безпеки. Безпека користування меблями залежіть в першу чергу від безпеки матеріалів, з яких вони виготовлені, а також конструктивного рішення меблевого виробу. Безпека меблів буде характеризуватися в першу чергу такими показниками:

· механічна безпека (в конструкції меблів, особливо дитячої, не повинно бути гострих кутів, країв, отворів, деталей, що відвірчуються);

· хімічна безпека (меблі повинні виготовлюватися з матеріалів, що не є шкідливими для здоров’я людини, яки дозволені у виробництві Міністерством охорони здоров’я);

· пожежна безпека (матеріали, що використовуються для виготовлення меблів, повинні бути пожежобезпечними).

Властивості надійності. Властивості надійності меблів обумовлені багатьма чинниками, в тому числі: властивостями матеріалів і особливостями конструкції. Надійність меблів характеризується:

· довговічністю;

· збереженістю;

· ремонтопридатністю

Особливе значення має довговічність меблів, що характеризується показниками фізичної довговічності і моральної довговічності. Фізична довговічність характеризується строком служби меблевого виробу до його руйнування, а моральна довговічність – до його старіння.

Естетичні споживні властивості. Естетичні споживні властивості визначаються об’ємо - просторовим і декоративним рішенням виконання меблів. Вони характеризуються такими показниками як:

· інформаційна виразність (художньо –технічний рівень виконання, сучасність форми, гармонічність пропорцій, симетричність деталей, привільний підбор за кольором облицювальних матеріалів, відповідність направленню сучасної моди);

· раціональність форми (форма повинна відповідати призначенню меблів, не повинно бути громіздких, функціонально не виправданих елементів);

· цілісність композиції (всі елементи меблевого виробу повинні складати один архітектурно-конструктивний ансамбль за формою, кольором, фактурою поверхні тощо);

· досконалість виробничого виконання (на меблевих виробах не повинно бути подряпин, патьоків клею і лаків, тріщин, задирів, відшарування лакової плівки тощо).

3. Основи виробництва меблів:

а). Матеріали, що застосовуються для виробництва меблів;

Матеріали, які використовують у виробництві меблів, поділяють за призначенням:

· для жорстких конструкцій;

· для м’яких елементів;

· облицювальні;

· оздоблювальні;

· меблева фурнітура;

· скло і дзеркала.

· Для жорстких конструктивних елементів використовують дерев’яні, металеві і пластмасові матеріали.

Дерев’яні матеріали використовують у вигляді пиломатеріалів, дерев’яноструганих (ДСП) і дерев’яноволокнистих плит (ДВП), клеєві фанери. Дерев’яні пиломатеріали мають гарний зовнішній вигляд, достатньо міцні, але для обробки поверхні потребують доскональної підготовки, можуть коробитися і тріскатися при зміні вологості.

ДСП – отримують пресуванням дерев’яних стружок, тирси, фенолформальдегідних смол. Вони більш однорідні, не коробляться, дешеві, легко обробляються.

ДВП – виготовляють пресуванням волокнистої дерев’яної маси, паперової макулатури, льняної костри, синтетичних смол. ДВП тонкіші, при цьому вони мають достатню міцність. Поверхня гладка, легко фарбується фарбами і покривається лаками. ДВП легко згинаються. Використовують для виготовлення задніх стінок меблів, низів ящиків і напівящиків.

Клеєна фанера – матеріал, який одержують пресуванням непарної кількості листів шпону (3-13), змазаних синтетичним клеєм. Має високу міцність при невеликій товщині. Має гладку поверхню, легко фарбується і покривається лаком. Застосовують клеєну фанеру для виготовлення спинок і сидінь стільців, крісел, задніх стінок меблів.

Металеві матеріали використовуються у вигляді труб, прутів. Меблі з застосуванням металевих конструкційних матеріалів мають високу міцність, довговічність, але відрізняються масивністю, нестійкістю до корозії, невисокими естетичними властивостями.

Пластмаси використовують для жорстких конструктивних елементів. Пластмасові меблі міцні, легкі, гігієнічні, мають високі естетичні показники.

· Для м’яких елементів меблів використовують пружини, настилові і набивочні матеріали, оббивні матеріали, гнучкі основи. Проте з часом пружини можуть просісти, створюючи вм’ятини, скрипіти в процесі експлуатації.

Настилові і набивочні матеріали можуть бути рослинного походження, гумовані, синтетичні.

Рослинні матеріали – це вата, морські трави, рогожа, мочала. Ці матеріали мають малу пружність, швидку зліжуваність, але високі гігієнічні властивості. Використовують їх для настилу зверху пружин або як самостійний набивний матеріал.

Гумовані матеріали виготовляють шляхом пропитки рослинних матеріалів розчином латексу. Ці матеріали мають високу пружність, м’якість, простоту в наданні форми, довговічність. Використовуються для м’яких меблів і як самостійний матеріал і в поєднанні з пружинами.

Із синтетичних набивних матеріалів застосовують пінополіуретани, пінополівінілхлорид, пінополістирол і ін. вспінені матеріали. Ці матеріали міцні, еластичні, невелика об’ємна маса, стійкі до пошкоджень шкідниками-комахами і гризунами.

Оббивні матеріали підрозділяють на покрівельні і облицювальні.

Покрівельні оббивні матеріали використовують для внутрішньої обтяжки м’яких елементів. Вони мають невиразний зовнішній вигляд, але велику міцність. Виготовляють їх із льняної, джутової або кенафної пряжі.

Оббивні облицювальні матеріали – це тканини, штучні шкіри, полімерні плівки. Тканини надають гарний зовнішній вигляд, високі ергономічні властивості, але вони легко забруднюються і важко відчищаються.

Штучні шкіра надають гарний зовнішній вигляд, легко миються, але не завжди безпечні.

Для гнучких основ застосовують проволоку, гумові стрічки. Ці матеріали значно підвищують гнучкість і м’якість елементів меблів

· В якості облицювальних матеріалів в виробництві меблів використовують дерев’яний шпон, текстурний папір, синтетичний шпон, синтетичні пластинки.

Кращими споживними властивостями відрізняється дерев’яний шпон цінних (червоне, лимонне дерево), твердолистяних порід (дуб, бук, ясен).

Текстурний папір – спеціальний папір, імітуючий текстуру цінних порід деревини. Він достатньо гарний, але трудомісткий при нанесенні на поверхню.

Синтетичний шпон – текстурований папір, пропитаний синтетичними смолами. Синтетичний шпон в порівнянні з текстурним папером менш трудомісткий при нанесенні.

Синтетичні пластики мають високу хімічну стійкість, міцність, гігієнічність. Використовують їх для кухонних і дитячих меблів.

· Оздоблювальні матеріали, які використовують у виробництві меблів, ділять на використовуючи для підготовки поверхні до нанесення плівки і для кінцевої обробки меблів.

Для підготовки поверхні застосовують відбілюючи речовини, фарбники, шпаклівка, паронаповнювачі, ґрунтовки.

Для кінцевої обробки меблів використовують лаки, емалі, рівняючи і поліруючи рідини, полірувальні пасти.

Нітроцелюлозні лаки і емалі утворюють покриття помірного блиску, світло- і вологостійкі, міцні на удар, ремонтопридатні, але недостатньо стійкі до тертя, до нагріву, вогненебезпечні.

Покриття поліефірних лаків і емалей характеризуються дзеркальним блиском, високою твердістю, зносостійкістю, світло-, водо- і термостійкістю, але недостатньою стійкістю до ударів, важко піддаються ремонту.

Плівки поліуретанових лаків і емалей мають високу водо-, світло- і теплостійкість, стійкість до ударів, стійкість до тертя, легко поліруються.

Для підвищення гладкості і блиску покриттів застосовують розрівнюючи і полірувальні рідини, полісосковиті пасти.

Клеєві матеріали використовують при облицюванні і зборці деталей меблів. Меблі, виготовлені з застосуванням синтетичних клеїв, має високу міцність, тепло-, водо- і біостійкість. Використання в виробництві меблів міздрового і кісткового клею призводить до зниження її біостійкості, водо- і теплостійкості.

· Меблеву фурнітуру ділять на кріпіжну і лицьову.

Кріпіжну фурнітуру використовують для з’єднання елементів і вузлів меблів (шурупи, стяжки, полкодержаки, защіпки і ін.).

До лицевої фурнітури відносять ручки, ключевини, футорки. Лицева фурнітура істотно впливає на функціональні, ергономічні і естетичні властивості меблів, її надійності.

б).Особливості виробництва меблів.

Процес виробництва меблів складається з декількох етапів:

· проектування;

· сушки матеріалів;

· розкрою;

· механічної обробки заготовок;

· облицювання;

· обробки і збірки.

Виробництво – один із найважливіших факторів, визначаючих споживні властивості і ціну меблів.

В процесі проектування на основі наукових досліджень, узагальнення практичного досвіду, аналізу вимог покупців, побуту, сімей, існуючого і проектуючого житлового фонду виникають моделі, креслення, нормативно-технічна документація, дослідні зразки. Розроблені моделі і зразки затверджуються на художньо-технічній раді підприємства або галузі, в складі якої приймають участь і представники торгових організацій. В результаті проектування виникає виріб з комплексом певних споживних властивостей.

Виробництво меблів. Після сушки пиломатеріали розпилюються, стругаються і фугуються (одержуються правильні площини на пластах і кромках). Отримані заготовки, плити ДСП і ДВП, столярні, гнуті і пресовані деталі свердлять, довблять, обтачюють, шліфують, нарізують шипи. Настилочні, оббивні та інші матеріали розкраюють на деталі необхідних розмірів і конфігурацій. За допомогою столярних з’єднань і склеювання окремі деталі скріплюють у вузли. Найбільш розповсюдженими вузлами меблів є рамки, коробки, щити, скамійки. При необхідності вузли фанеруються (окремі деталі і вузли з двох боків заклеюються шпоном цінних порід деревини або, що імітують цінні породи деревини).

Важливим етапом виготовляння меблів є її оздоблення(облицювання і обробка). Вид рівня оздоблення залежіть товарний вигляд меблів і її довговічність.

Оздоблення є непрозоре, прозоре і імітующе.

Непрозоре оздоблення (малярне) використовують для оздоблення кухонних нефанерованих меблів і меблів для ванної кімнати. Для цього виду оздоблення використовуються емалеві або масляні фарби.

Прозоре оздоблення меблів виконується лаками і прозорими полімерними плівками. В результаті такого оздоблення отримуються глянцеві, матові покриття.

Імітаційна обробка меблів виконується за допомогою напресування на поверхню меблів матеріалів, що імітують цінні породи деревини або нанесенням малюнків за допомогою аерографії, декалькоманії та ін.

Завершальним етапом виготовлення меблів є її зборка. Зборку меблів виконують за допомогою шипів, клею, стяжок, шурупів та ін.

Розглянута схема виготовлення меблів в основному відносіться до виробів із деревини, каркас яких оброблено за допомогою столярних пристроїв і прийомів.

Виробництво гнутих, плетених і м’яких меблів має свої особливості.

Особливості виробництва гнутих меблів. Виготовлюють гнуті меблі з заготовок, що отримуються гнуттям деревинних брусків або склеюванням і гнуттям декількох листків (пакетів) деревинного шпону. Для отримання гнутих заготовок з брусків використовують деревину дуба, бука, берези та ін. з високим рівнем пластичності та прямолінійним розташуванням волокон. Заздалегідь підготовлені заготовки (що пройшли обточу, округлення, стругання та інші операції) пропарюють і проварюють, обробляють аміаком, пропитують 1% розчином фенолу – з метою підвищення пластичності деревини. Наступна операція – це гнуття заготовки, що проводиться вручну або механізованим способом. Для фіксації форми деталі, не знімаючи з шаблонів, висушують. Обробляють деталі мочевиноформальдегідними лаками в електростатичному полі високої напруги. Зборка деталей виконується за допомогою шурупів, вінтів, болтів та інших металевих кріплень.

Особливості виробництва плетених меблів. Для виготовлення плетених меблів використовуються вербні пруття (товщиною до 10мм) та палки (товщиною 11-40мм).В цьому виробництві також використовуються – деревинні бруски, бамбукові палки, тасьма та ін. Вербні пруття вичищаються від кори, іноді розщеплюються на стрічці і відбілюються. З палок, після пропарювання, збивають каркас, на який встановлюють і закріплюють цвяхами товсті пруття – стояки. Стояки і каркас оплітають тонкими пруттями або вербними стрічками.

Особливості виробництва м’яких меблів. Виробництво меблів з м’яким елементами потребують додаткових операцій по виготовленню і їх закріпленню на каркасі. М’які елементи меблів складаються з основи, пружної частини та оббивки. Ступінь м’якості сидіння та спинки залежіть від конструкції основи та пружної частини. Розрізняють жорсткі, гнучкі і пружні основи м’яких елементів. До жорстких відносяться рами і коробки з заглушками з клеєної фанери і деревинноволокнистих плит; до гнучких - рами і коробки з проволоченої сітки, полотнищами і стрічками з тканин; до пружних – рами і коробки з сіткою з пружних, гумових стрічок тощо.

Особливості виробництва металевих меблів. Каркас меблів збирається за допомогою заклепок, гвинтів, болтів, сваркою. Обробляють таки меблі фарбуванням, нікелюванням, хромуванням, оксидуванням тощо.

Особливості виробництва пластмасових меблів. Виготовляється меблі з пінополістиролу в основному заливкою полімеру в спеціальні форми. Іноді сидіння і ніжки прикріплюються до каркасу меблів клеєм або шурупами.

При виготовленні меблів може статися погіршення споживних властивостей меблів внаслідок порушення технології виготовлення, застосування погано відрегульованого і зношеного обладнання, неохайності або недостатньої кваліфікації виконавців.

Ціна меблів залежить від виду виробу, його конструкції, розміру, групи вартості, облицювальних матеріалів і варіанту облицювання, оздоблення, категорій м’якості елементів меблів.

4. Характеристика асортименту меблів за ознаками групування.

Асортимент меблів різноманітний за призначенням, конструкцією, функціональним використанням, матеріалом, формою, оздобленням.

За експлуатаційними ознаками розрізняють побутові меблі і меблі для загальних приміщень.

Побутові меблі - призначені для квартир, дач, житлових будинків.

Меблі для загальних приміщень - призначені для підприємств і службових приміщень з урахуванням характеру їх діяльності та специфіки функціональних процесів

(для медичних підприємств, для підприємств торгівлі, для готелів, для дошкільних закладів та шкільних і вищих навчальних закладів, для театрів, палаців культури, бібліотек і читальних залів, для адміністративних приміщень підприємств зв’язку і транспортних закладів тощо).

1. Побутові меблі за призначенням поділяються на меблі:

· для житлових кімнат;

· кухні;

· для ванної кімнати;

· вітальні.

В свою чергу, меблі для житлових кімнат можуть бути призначені:

· для їдальні;

· спальні;

· вітальні;

· кабінету.

Необхідно відзначити, що таке розподілення меблів за функціональним використанням квартири склалося давно і має перевагу на даному етапі. Однак, більш перспективним є розподіл меблів не по спеціалізації приміщень квартири, а по зонах житлової кімнати, так як зараз актуальною є задача забезпечення кожного члена сім’ї окремим індивідуальним приміщенням. Тому зараз випускаються набори меблів, призначені для обладнання окремих зон житлової кімнати: набір для відпочинку і набір корпусних меблів («меблева стінка»).

2. За функціональним призначенням меблі поділяються на меблі:

· для сну;

· для сидіння;

· для відпочинку;

· для роботи;

· для зберігання одягу, книг і посуду;

· для приготування і приймання їжі;

· для туалету;

· для культурно-побутових потреб;

· меблі – підставки.

До меблів для сидіння відносять стільці, крісла, табурети і банкетки. В групу меблів для лежання включають: ліжко, диван, диван-ліжко, кушетку, софу, крісло-ліжко.

Для зберігання різноманітних предметів використовують шафи: для плаття, білизни, посуду, комбіновані шафи, шафи і полиці для книг, секретери, тумби прикроватні, для постільних речей, для іграшок, нижні, середні і антресольні секції секційних шаф.

До меблів для роботи, приготування і прийому їжі відносять столи різного призначення: письмові, обідні, кухонні, сервірувальні.

Для туалету і культурно-побутових потреб використовують столи туалетні, журнальні, трюмо, трельяжі тощо.

3. За вихідним матеріалом меблі бувають:

· дерев’яні;

· пластмасові;

· металеві.

Найбільш поширені дерев’яні меблі. Традиційним матеріалом у виробництві меблів є деревина. Меблі із деревини мають високі функціональні, ергономічні і естетичні властивості. Недоліками дерев’яних меблів є горючість, низька стійкість до гниття, пошкодження комахами і гризунами. Меблі з деревини гігієнічні, зазнають розбухання і усихання, гігроскопічні, тому потребують створення певних умов при транспортуванні і зберіганні

В майбутньому також питома вага дерев’яних меблів залишається високою, однак, все більше застосування в виробництві будуть отримувати полімерні матеріали. Полімерні матеріали в виробництві меблів використовують в якості настилочних матеріалів, для облицювання і оздоблення, для виготовлення деталей малого об’єму і ваги, складного профілю, для виготовлення каркасу і його елементів і цілих виробів складних конструкцій.

Пластмасові меблі мають високі естетичні властивості, сучасну оригінальну форму, яка відповідає контурам людського тіла і його рухам, невеликою масою, комфортністю і гігієнічністю. Забруднення легко очищуються з пластмасових меблів. Такі меблі зручні в експлуатації, вони не піддаються корозії, гниттю, пошкодженню комахами. В той же час необхідно відзначити недостатню нешкідливість цих меблів для організму людини і труднощі створення необхідного мікроклімату для людини. Пластмасові меблі можуть викликати алергічні реакції у людей, схильних до такого роду захворювань. Полімерні настилочні матеріали можуть викликати підвищену пітливість, почуття перегріву тіла людини під час сну і відпочинку.

Металеві меблі відрізняються високою довговічністю завдяки міцності вихідних матеріалів, надійному з’єднанню деталей. Однак, металеві меблі зазнають корозії, мають велику масу, невисокі естетичні властивості, невисоку естетичну виразність, недостатньо зручні у використанні, потребують застереження від підвищеної вологості при транспортуванні і зберіганні, важко відчищається від забруднень. До переваг металевих меблів поряд з високою міцністю необхідно віднести нешкідливість і негорючість.

.

4. За способом виробництва меблі бувають:

· столярні;

· зігнуті;

· плетені.

Столярні меблі отримують шляхом столярної обробки. Деталі таких меблів мають прямокутну форму і прямокутне з’єднання. Столярні меблі займають 65 % в загальному об’ємі випуску меблів, володіють різноманітними споживними властивостями, рівень яких визначається головним чином властивостями вихідних матеріалів і особливостями конструкційних деталей

Гнуті меблі виготовляють з деталей, отриманих шляхом гнуття в спеціальних шаблонах. Гнуті меблі мають високу стійкість до механічних пошкоджень, зручність у використанні, транспортуванні і зберіганні, нешкідливість і гігієнічність

Плетені меблі виготовляють шляхом обплетення основи меблів вербовими прутами, стрічками із деревини і пластмас. Плетені меблі мають високі функціональні властивості, невелику масу, раціональну і оригінальну форму, гарний зовнішній вигляд. Необхідно відзначити, що забруднення з плетених меблів відчищаються дуже важко.

5. За конструкцією розрізняють меблі:

· нерозбірні;

· вбудовані;

· універсально-збірні;

· трансформовані;

· секційні.

Нерозбірними називаються меблі, з’єднання яких нероз’ємні. Такі меблі недостатньо зручні при транспортуванні і зберіганні, а також при їх розміщенні в приміщенні.

Вбудовані меблі складають єдине ціле із стіною або перегородкою приміщення. Такі меблі займають мало місця, але їх не можна переміщувати в разі необхідності.

Універсально-розбірні – це меблі із уніфікованих елементів, що передбачають широку варіантність збірки виробів, різноманітних по формі, розмірам і призначенню. Універсально-збірні меблі зручні при транспортуванні і зберіганні, розміщені в приміщенні.

До трансформованої відносять меблі, конструкції яких дозволяють змінити її функціональне призначення переміщенням елементів (наприклад, диван-ліжко, крісло-ліжко). Трансформовані меблі зручні в використанні і розміщенні в приміщенні. Вони дозволяють раціонально використовувати приміщення, залишати вільний простір для нормального функціонування людини в приміщенні.

Секційні меблі збираються із секцій, які можна блокувати в різних поєднаннях. Вони зручні у використанні, розміщені в приміщенні, транспортуванні і зберіганні. Секційні меблі мають високі естетичні можливості, так як дозволяють перестановкою секцій змінювати обличчя приміщень і меблів.

6. За комплектністю меблі випускають:

· штучними;

· в наборах;

· гарнітурах.

Гарнітури – це комплекти меблів, які мають єдине архітектурно-художнє оформлення і призначене для обставлення спальні, вітальні, дитячої кімнати, кабінету, коридору або кухні.

Набори відрізняються від гарнітурів більшою кількістю виробів, які входять до комплекту. Наприклад, гарнітур кабінету включає шафу для книг, стіл письмовий, крісло робоче; а набір кабінету, крім цих виробів, включає ще диван, крісло для відпочинку і стіл журнальний.

До складу гарнітуру кухні входять шафа-стіл робоча, шафа навісна, шафа навісна - сушилка, стіл обідній, табурети; а в набір кухні, крім цього, ще шафу господарську і шафу-стіл і мийку. Випускають набори для обставлення однокімнатної квартири, житлової кімнати, кухні і кабінету, а також набори корпусних меблів і набори для відпочинку.

Комплектні меблі користуються більшим попитом аніж штучні. Тому 70 % всіх меблів, що випускаються, поступають в продаж в наборах і гарнітурах.

7. За характером виробництва меблі поділяють на:

· серійні;

· масові;

· індивідуальні;

· експериментальні.

8. За місцем використання меблі є:

· вмонтовані;

· навесні;

· передвічні.

9. За видами:

· стільці, крісла, столи, тумби, трюмо, трельяжі, дивани, тахти, кушетки, шафи, секретери, етажерки, горки тощо

5. Якість меблів.

Меблі, що виробляються повинні за своїми параметрами відповідати затвердженому взірцю –еталону и вимогам, що вказані в нормативно – технічної документації.

Меблі не повинні негативно впливати на життєдіяльність людини, а саме, виділяти в навколишнє середовище токсичні речовини. Тому, всі синтетичні матеріали, а також вторинні матеріали, що використовуються для виготовлення меблів повинні бути дозволені до використання національними органами Санепіднагляду України.

Якість готових меблів в першу чергу залежіть від меблевих матеріалів, що використовуються для їх виготовлення, тому вони повинні бути обов’язково сертифіковані.

До якості матеріалів пред’являються слідуючи вимоги:

· вологість деревини повинна бути 6 -10% вологості;

· не повинно бути дефектів деревини;

· клеєві матеріли повинні бути дуже міцними;

· кріпильні деталі повинні бути без задирок, гострих кромок, кутів;

Деталі та елементи повинні:

· відповідати розмірами формами і обробкою;

· бути міцними і стабільними;

· поверхня виробів повинна бути відповідної чистоти;

· настилочні і набивні матеріали повинні бути рівномірно розподілені;

· шпон для лицьових поверхонь повинен бути підібраний за текстурою, кольором, породою;

· лакофарбове покриття повинно бути водостійким і рівномірними;

· усі рухомі елементи повинні бути функціональними.

Маркування меблевих виробів повинно бути чітким, повним та правильним.

Тара повинна забезпечувати збереженість якості меблів у процесі перевезення та зберігання.

Перевірку якості меблевих виробів в торгівлі починають з ретельного візуального огляду:

· цілісності і збереження пакувальної тари (меблі у підмоченої або пошкодженої тари повинна бути обов’язково розпакована);

· зовнішнього вигляду меблевого виробу (встановлюються дефекти або відхилення якості виготовлення і зборці, вимог до трансформації і фурнітури, якість скловиробів і дзеркал, комплектність тощо).

Після зіставлення характеру, розмірів, місця розташування та кількості дефектів установленим нормам надається висновок про рівень якості меблів.

Побутові меблі згідно з нормативними документами на сорти не поділяють.

Дефекти, що зменшують термін служби меблів і погіршують зовнішній вигляд недопустимі:

· гниль, смоляний рап, серцевина, сучки, тріщини;

· розірвані волокна, зморшкуватість волокон;

· бульбашки, мушлі, тріщини, розшарування на пластмасових деталях;

· видимі і не зашліфовані кромки дзеркал та скла;

· відставання фанери на краях і кромках;

· не проклеєні місця та повітряні прошарки;

· плями і сліди від клею, розходження швів;

· липкість, бульбашки, патьоки лакового покриття;

· нерівномірність настилу м’яких елементів по товщині;

· зморшки оббивочної тканини;

· перекіс малюнка і тканини на поверхні;

· нерівність і кривизна швів(кантів) м’яких елементів;

· невідповідність кольору ниток кольору оббивочної тканини тощо

6.Маркування, пакування, транспортування, зберігання меблів.

Маркування. Кожний меблевий виріб повинен мати маркування, що наноситься незмиваною фарбою, державною мовою. Маркування повинно бути чітким і мати слідуючи маркувальні реквізити:

· найменування виробу;

· найменування країни-виробника;

· найменування фірми-виробника;

· товарний знак фірми - виробника;

· юридичну адресу виробника або продавця;

· індекс виробу (якщо він є);

· дату виготовлення;

· визначення стандарту виготовлення;

· клеймо ВТК;

· штриховий код (якщо він є);

· сертифікаційний знак відповідності (для сертифікованої продукції).

Меблеві вироби до яких неможливо прикріплення паперових етикеток, наприклад, дивани, крісла,, повинні мати ярлики з тканини. Маркування повинно наноситися на зворотньому боці поверхні меблевого виробу. Наприклад, меблеві вироби, що призначені для розміщення у стін, маркуються у лівому верхньому куті задньої стінки, а столи, стільці - на зворотньому боці кришки або сидіння і т.і. Не припустиме маркування на поверхні ящиків, переставних поличок та інших деталів, що можуть бути примітними.

На вироби, що входять до складу гарнітурів або наборів, поряд з паперовим ярликом повинен бути нанесений умовний знак або номер, що вказує на належність виробу або його деталі до даного гарнітуру або набору.

Корпусні збірно-розбірні меблі і комплекти універсально-збірних меблів, що постачаються у розбірному вигляді, повинні мати супроводжувальні документи: інструкції по зборці, схеми монтажу, комплектуючи документи. В інструкції зі зборки наборів і гарнітурів меблів припускається включення і інструкції по догляду за меблями. При маркуванні дитячих меблів (столів і стільців) додатково вказуються: в чисельнику – номер столу або ростовий номер стільця, в знамені ку – середній зріст дітей.

Пакування і транспортування. Меблі транспортуються усіма видами транспорту у критих транспортних засобах, а також універсальних контейнерах.

При транспортування меблі повинні бути упаковані або в разову тару, або у багатооборотну тару, що забезпечує збереженість меблів від пошкоджень і забруднення. За узгодженням зі споживачем меблі в межах одного населеного пункту припускається перевозити відкритим автотранспортом. В цьому випадку меблі не пакуються, а покривають брезентом і перев’язують.

При транспортуванні на велику відстань або з перенавантаженням з одного виду транспорту на інший меблі, частіше ті, що в розбірному вигляді,

упаковують в м’який, водонепроникний папір і тару тільки жорсткої конструкції (ящики - решітки) або картону тару (пакети).

Для захисту меблів від механічних пошкоджень в місцях стикання меблів між собою, з кузовом транспортного засобу, з тарою жорсткої конструкції повинні використовуватися м’які допоміжні пакувальні матеріали. Дверцята і ящики меблів для запобігання відкривання та висунення при транспортуванні повинні бути закриті на замок або добре закріплені засобами, що виключають пошкодження меблів.

Вся знімна фурнітура та комплектуючі вироби пакуються в заклеєні пакети або коробки, яки укладаються в один з ящиків або прикріплюються до окремої деталі меблів.

На упаковці меблів зі склом та дзеркалами повинно бути нанесено транспортне маркування і маніпуляційні знаки: „Обережно – крихке!”, „Верх не кантувати”, „Оберігати від вологи”. До пакування меблів для сидіння і лежання повинні бути прикріплені взірці декоративної оббивочної тканини.

Під час навантаження і розвантаження меблів необхідно не припускати ударів, поштовхів, зволожування, забруднення тощо.

Зберігання. З береження та догляд за меблевими виробами повинні бути організовані таким чином, щоб не припустити зниження показників їх споживних властивостей, тобто їх первинної якості.

Необхідно запам’ятати, що з меблевими виробами слід поводитися з обережністю, не припускати ударів, поштовхів, тертя, подряпин тощо.

Приміщення для зберігання меблів повинно бути сухим, мати вентиляцію, опалюватися і бути захищеним від прямого впливу сонячного світла. Температура складських приміщень повинна дотриматися не нижче ніж +2^оСпри відносній вологості повітря від 45 до 70%.

Меблі повинні розташовуватися на відстані 15-20 см від стін, 0,5 – 1,0 м від опалювальних приладів. Проходи між виробами повинні бути не менш 1м. При зберіганні гарнітурів і наборів їх розміщують комплектно.

Стільці розташовують колонками по 8-10 штук, великі вироби – рядами по видам, розмірам та іншим ознакам. Дзеркала і скляні вироби зберігають в спеціальних приміщеннях, що мають полки і стелажі. В складських приміщеннях необхідно додержуватися чистоти і приймати всі засоби боротьби з міллю, жучками та іншими шкідниками.

Дата добавления: 2013-12-14