Тема 7. Особливості української культури періоду модернізму

Література:

1. Лекції з історії світової та вітчизняної культури. Навч. посібник. / За ред. А. Яртися, В. Мельника. – Львів: Світ, 2005

2. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1993.

3. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ – ХХ століть. – К., 1993.

4. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.

5. Шкандрій М. Модерністи, марксисти і нація. Українська літературна дискусія 1920-х років. – К.: Ніка-Центр, 2006. – С. 17-29.

6. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. – К.: Смолоскип, 2002.

7. Андрусів С. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. – Тернопіль: Джура, 2000

Модерністський (або політичний) період національно-культурного відродження в Україні охоплює 1890—1914 pp. Центром культурного й політичного життя стає Галичина і, зокрема, Львів завдяки ліберальній внутрішній політиці (після 1848 року) Австро-угорської імперії.

Характерні риси періоду:

1. Виникнення політичних партій вУкраїні, які стали провідниками поширення ідеології націоналізму. У їх програмах вперше була сформульована політична мета — створення незалежної Української держави.

1890 р. – поява першої політичної партії (Українсько-руська радикальна партія), яку очолили Іван Франко та Михайло Павлик.

У 1895 р. Юліан Бачинський — один із активних діячів Українсько-руської радикальної партії у праці "Україна irredenta" обґрунтовує потребу створення Української незалежної держави. Він доходить такого висновку: "Україна для себе! — От єї клич. Вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна — одна, нероздільна від Сяну по Кавказ! — От єї стяг".
Харківський адвокат Микола Міхновський 1900 р. опублікував брошуру "Самостійна Україна", де була чітко сформульована державницька ідея "незалежності України від Росії".

Будучи студентом юридичного факультету Київського університету, М.Міхновський виявляє ініціативу: в Каневі на могилі Т.Шевченка заснувати таємну організацію "Братство тарасівців", до якої увійшли б його однодумці. Товариство очолив один із найстарших студентів І.Липа.

2. Найактивнішою соціальною групою є інтелігенція, що проявилось в активізації політичного й культурного життя. Наукове товариство імені Тараса Шевченка у Львові, по суті виконує функції академії наук. Численні наукові та культурні видання товариства.

На суспільно-політичній арені України у цей період з'являється плеяда видатних політичних і культурних діячів України, провідне місце серед яких посідають І.Франко, М.Грушевський, Ю.Бачинський, М.Міхновський та ін. їхня творчість і суспільно-політична діяльність пронизана українською національною ідеєю.

3. Поширення філософії та естетики модернізму в українській художній культурі.

Джерела модернізму: декадентство як прояв світоглядної кризи і протесту проти буржуазної культури; концепція Освальда Шпенглера про занепад Європи; філософія Фрідріха Ніцше, в якій проявились кризові явища проявились, зокрема, у гаслі «Бог помер!» (криза і зміна європейських систем цінностей, що формувались від епохи Ренесансу) та в концепції надлюдини; теорія психоаналізу Зигмунта Фройда, яка відриває людську підсвідомість, в якій містяться витіснені бажання, і які є джерелом травм, сублімації, а відтак і творчості.

Перші прояви модернізму: перше українське поетичне угруповання «Молода Муза» (Львів, 1906-1909). (Див. статтю у Вікіпедії). Стаття Остапа Луцького «Молода Муза» як перший модерні стичний маніфест. Феномен каварняної культури.

Інші представники модернізму в літературі: М. Коцюбинський, Леся Українка (драматургія) О. Кобилянська. Угруповання поетів і критиків у Києві навколо часопису «Українська хата»: М. Вороний, Г. Чупринка, О. Олесь.

В інших сферах художньої культури нові явища окреслюються поняттями стилю модерн (від фр. moderne — новітній, сучасний) або сецесії (з лат. – вихід; назва від об'єднанння митців у Відні).

Образотворче мистецтво: І. Труш, О. Кульчицька, О. Новаківський, брати Кричевські, О. Мурашко.

Архітектура: В. Городецький, І. Левинський, В, Кричевський

Паралельно розвиваються явища авангарду (з фр. – передовий загін) – лівої течії у мистецві, радикальнішої ніж модернізм, зокрема, у ставленні до попередньої культури. Супрематизм Казимира Малевича, футуристи брати Бурлюки в живописі і Михайль Семенко у поезії. Експресіоністичний напрям у галузі живопису розвивали талановиті українські художники світового рівня Олександр, Георгій Нарбут.

Дата добавления: 2013-12-14