Тема: Група відділів жовто-пігментних водоростей

Лекція 8.

Модуль 5. Жовто-пігментні водорості.

План:

1. Загальна характеристика відділу Діатомові водорості (Baccilariophyta)

2. Загальна характеристика та класифікація відділу Жовто-зелені водорості (Xanthophyta)

3. Загальна характеристика та класифікація відділу Бурі водорості (Phaecophyta)

1. Загальна характеристика відділу Діатомові водорості (Baccilariophyta)

Нараховують понад 10 тис. видів. Це одноклітинні, рідше колоніальні організми, мікроскопічне малих розмірів, завжди з кокоїдною структурою талому. Клітина діатомей складається з протопласта, зовні до якого щільно прилягає панцир, який складається з двох окремих частинок, що щільно налягають одна на одну. Зовнішня (верхня) частина має назву епітека, а внутрішня (нижня) – гіпотека. Епітека і гіпотека мають стулку – плоский бік панцира і поясок (вузеньке кільце, що щільно з'єднанезі стулкою). Цитоплазма займає пристінне положення, містить пристінну вакуолю з клітинним соком, зернисті або пластинчаті хлоропласти з одним – кількома голими піреноїдами. Хлоропласти мають жовте або буре забарвлення, зумовлене наявністю, крім хлорофілу, пігментів фукоксантину та віолаксантину Запасними поживними речовинами є олія, волютин, лейкозин та хризоза. Крохмаль не утворюється

Класифікація діатомових побудована на особливостях будови панцира. Вони поділяються на 2 класи: Пенатні та Центричні. До центричних належать одноклітинні або з'єднані в ниткоподібні чи ланцюжкоподібні колонії організми. Панцир радіальне симетричний. Хлоропласти зернисті або пластинчаті, без піреноїдів. Поширені в солених та прісних водоймах. Пенатні мають двобічну симетрію панцира, пластинчасті хлоропласти з піреноїдами, мають шов та здатні пасивного руху. Стулки мають різну геометричну форму.

Стінки панцира пронизані отворами (ареолами), через які забезпечуючи еться обмін речовин з навколишнім середовищем. В протопласті е багато вакуолей з клітинним соком. Колір цих водоростей бурий або піщаний.

Кожна стулка має плоску та випуклу поверхню, а також загин стулки. Ободок є кільцем, що охоплює загин стулки, але не зростається з ним. У багатьох видів між загином і стулкою утворюється вставний ободок, який – має систематичне та біологічне значення, тому що сприяє збільшенню об'єму клітини та її росту. Для більшості діатомей пенатного типу характерна наявність шва у вигляді короткої чи довгої щілини, яка проходить через весь панцир. На швах містяться два полярні та один центральний вузлик, які є потовщеннями стінки стулки. Всі шовні діатомеї рухомі. Цікава гіпотеза цього руху: цитоплазма заходить у шов, створює тертя між панциром та субстратом і сприяє пересуванню клітини.

Слід відмітити, що у вегетативному стані у діатомових відсутні джгутикові стадії. Розмноження: характерним е вегетативне поділом клітин вночі та рано вранці, інтервал поділу залежить від екологічних умов і триває від 3-й поділів за добу до 1 на 25 діб. Поділ мітотичний, спочатку ділиться ядро, потім протопласт, далі стулки розходяться і до кожної дочірньої добудовується завжди менша гіпотека, що веде до здрібнення клітин. Безстатеве не характерне або зовсім відсутнє Статеве у вигляді ізогамії, анізогамії та оогамії. У пенатних копулюють 2 клітини, вкриваються м'якою еластичною оболонкою, ростуть і утворюють ауксоспору (ростучу зиготу). Стадія ауксоспори – омоложення клітин. Зигота проростає без поділу, тому діатомові завжди диплоїдні.

Легко об'єднуються в колонії. У планктонних є ряд пристосувань: збільшення поверхні панцира, малий об'єм цитоплазми, утворення крап­лин олії та слизу навколо клітин та колоній, тонший і легший панцир, час­те і просте утворення колоній. Характерною особливістю діатомових е фототаксичні реакції, одні з них мають позитивний фототаксис, інші – негативний.

У природі діатомові беруть активну участь у руйнуванні підводних споруд, пам'ятників, мостів, пірсів тощо. Вони забивають водопровідні труби і їх доводиться періодично знімати зі стінок труб за допомогою сильного тиску та хімічних розчинників, що розчиняють кремнієві панцири. Відіграють роль у ґрунтоутворенні, вони є кормом для мешканців водойми. Панцири викопних форм утворили поклади діатоміту, доломіту та трепелу. Панцири діатомових є об'єктом настроювання всіх оптичних приладів. По панцирам судово-медична експертиза встановлює причини загибелі людей від води. Вони накопичуються в організмі людини і викликають утворення камінців у нирках, печінці, жовчних проходах, викликають склеротизацію стінок судин.

2. Загальна характеристика та класифікація відділу Жовто-зелені водорості (Xanthophyta)

Невеликий відділ, 250 видів, поширені по всій земнійкулі. Зустрічаються в чистих прісних водоймах, морях, солоних водоймах. Розвиваються в холодні пори року. Є переважно планктонними організмами, рідше живуть в бентосі та перифітоні. Серед них е одноклітинні, колоніальні, неклітинні, багатоклітинні, вільноплаваючітаприкріплені. Структури талому майже Всі: ризоподіальна, монадна, кокоїдна, капсальна, нитчаста та сифональна. Незалежно від структури талому внутрішня будова однакова.

У найбільш примітивних клітина вкрита перипластом, а у більшості вона пектинова, часто інкрустована кальцієм, кремнеземом, залізомабомає структурні вирости. У нитчастих форм складається з двох половинок і при розриві нитки розпадається на Н-подібні ділянки. Хлоропласти зернисті, іноді з піреноїдами, містять хлорофіли А і С, каротин і ксантофіли, суміш їх обумовлює специфічно жовто-зелене забарвлення. Ядро одне, маленьке. У монадних структур на передньому кінці є 1-2 пульсуючі вакуолі, стигма та 2 різних за розірами і будовою джгутики. Один довгий, пірчастий, спрямований вгору, другий короткий, гладенький, спрямований вниз. Продуктами фотосинтезу е масла, хрізоламінарин, волютин, лейкозин. Крохмаль ніколи не утворюється.

Розмножуються жовто-зелені безстатеве (автоспорами та зооспора­ми), вегетативне (частинами талому, поділом клітин) та статево (ізогамія та оогамія) Статеве розмноження зустрічається тільки у вошерії. Сперматозоїди також з двома різними джгутиками.

Класифікація побудована на особливостях будови талому. За цією оз­накою відділ поділяють на 6 класів: КСАНТОПОДОВІ, КСАНТОКАПСОВІ, КСАНТОМОНАДОВІ, КСАНТОКОКОВІ, КСАНТОТРИХОВІ та КСАНТОСИ-ФОНОВІ.

КЛАС Ксантосифонові – Xanthosiphonophyceae – водорості сифо­нової структури, одна велика клітина з багатьма ядрами. Наземні, прикріплвні, диференційовані на наземну зелену та підземну безбарвну частими. Типовими представниками е вошерія та ботридій.

Вошерія – Vaucheria – талом неклітинний, нитчастий, багатоядер­ний, без піреноїдів, хлоропласти зернисті. В центрі талому є велика ваку­оля. В хлоропласті міститься пігмент гетероксантин і немає хлорофілу В, є тільки А і С. До субстрату прикріплюється безбарвним лапчасторозгалу-женим ризоїдом. Безстатеве розмноження багатоядерними багатоджгутиковими зооспорами. Зооспори утворюються в зооспорангії по 1 на кінцях ниток. Деякий час зооспора активно рухається, потім осідає на дно, втрачає джгутики, вкривається оболонкою і проростає в нову нитку. У.наземних форм утворюються акінети та апланоспори. Статевий процес оогамний. Антеридії та оогонії утворюються на бічних гілочках, в кожному оогонії по одній яйцеклітині. На час дозрівання оогонія в ньому залишається одне ядро, утворюється перегородка, яка відділяє його від талому. Антеридій завжди розташований поряд, має вигляд циліндричного виросту, загнутий у вигляді рогу. В антеридії міститься багато ядер і хлоропластів. При дозріванні антеридія вміст його ділиться на овальні або грушоподібні сперматозоїди з 2 нерівними джгутиками. З оогонія виділяється краплинка рідини для приваблення сперматозоїдів. Зигота вкривається товстою багатошаровою оболонкою і наповнюється олією та гематохромом. Після періоду спокою вона проростає з редукцією числа хромосом в гаплоїдну нитку.

Ботрідіум – Botrydium – талом має вигляд кульки діаметром до 1 мм. Міститься на поверхні вологого грунту або висихаючої водойми. Талом одноклітинний, багатоядерний, з багатьма хлоропластами. В грунті талом розгалужується на безліч безбарвних ризоїдів. При наявності вологи в пухирці утворюються численні зооспори. В суху погоду утворюються апланоспори або вміст пухирця переливається в ризоїди і розпадається на цисти або апланоспори. За сприятливих умов цисти дають нову рослину або перетворюються в зооспори.

КЛАС Ксантомонадові – Xanthomonadophyceae – найпримітивніші одноклітинні організми, поширені в солоній та прісній воді. Вони мають дорзовентральну будову, вкриті щільним перипластом, рухаються за допомогою 2 нерівних джгутиків. Структура талому монадна. Типовий представник Гетерохлоріс – Heterochloris – розмножуються вегетативнo повздовжнім поділом клітин.

КЛАС Ксантоподові – Xanthopodophyceae – одноклітинні або коло­ніальні організми, прикріплені або вільноплаваючі. Живуть переважно в прісних водоймах. Мають псевдоподії, якими захоплюють тверді час­точки. Іноді клітини з'єднуються плазмодіями, інші схожі з слизовиками, подібно до амебоїдів, які зливаючись, утворюють щось подібне до плазмодію. Типовим є Різохлоріс – Rhizochloris, поширений в ставках, та Міксохлоріс – Myxochloris, який живе в клітинах листків сфагнових мохів.

КЛАС Ксантокапсові – Xanthocapsophyceae – малопоширений клас з пальмелоїдною структурою талому, відомі в прісних, рідше в солоних водоймах. Типовий представник Гельмінтоглея – Helminthogloea, зустрі­чається в солоноватих водах, та Глеохлорис – Gleochloris, зустрічається ранньої весни в калюжах з холодною водою.

КЛАС Ксантококові – Xanthococcophyceae – одноклітинні, рідше колоніальні організми з кокоїдною структурою талому. Оболонка досить міцна, часто мінералізована. Розмножуються вегетативним поділом, зоо­спорами. Зовні схожі на зелені протококові. В невеликих прісних водой­мах та в грунті поширений рід Ботрідіопсис – Botrydiopsis. Має вигляд кульки з багатьма хлоропластами та 1 центральним ядром. На сфагнових болотах звичайним є Мішококус – Mischococcus, який поселяється на едогоніевих або трібонемі. Клітини на ніжках, зібрані в колонії.

КЛАС Ксантотрихові – Xanthotrichophyceae – найбільш високоорга-нізовані жовто-зелені з нитчастою структурою талому, рідше пластинчас­тою. Поширені в прісних водоймах. Типовим представником є Трибонема зелена – Tribonema virdis. Талом нерозгалужений, прикріплений до підводних предметів. Оболонка клітини складається з двох половинок у вигляді Н-подібних виростів, які налягають один на одного. Безстатеве розмноження 2-джгутиковими зооспорами, які утворюються в результаті розпадання клітин на Н-лодібні половинки.

Роль в природі. Дають первинну продукцію гідробіонтам, утворю­ють сапропелі, є ланцюгами живлення, санітарна оцінка води, в грунті накопичують органічну масу. В теоретичному відношенні – паралельна гілка еволюції із зеленими та золотистими. Жовто-зелені відносяться до холодостійких і частіше розвиваються в холодні пори року – навесні та восени.

3. Відділ Бурі водорості (Phaecophyta)

Бурі водорості – це досить численний високоорганізований відділ, який нараховує понад 1,5 тис. видів з досить складною зовнішньою та внутрішньою будовою. Це, переважно, макроскопічні організми з характерним буро-жовтим або бурим забарвленням.

Будова клітин. Оболонка клітин бурих водоростей складається з внутрішнього целюлозного і зовнішнього пектинового шару, до складу якого входить альгінова кислота та її похідні. Характерно, що альгінова кислота зустрічається виключно у бурих водоростей. Целюлоза бурих за своїми властивостями відрізняється від целюлози вищих рослин, тому її часто називають альгулезою. Хлоропласти клітин бурих водоростей містять хлорофіл А,С, В-каротин та кілька ксантофілів: фукоксантин, віолаксантин, зеаксантин. Піреноїди дрібні, грушоподібні, помітні лише в електронному мікроскопі. Цитоплазма займає пристінне положення, ядро одне, вакуолі численні, дрібні, або вакуоля одна – центральна. У високоорганізованих форм бурих водоростей спостерігається спеціалізація клітин з утворенням тканин. Поділ ядра мітотичний або мейотичний. Крім звичайних органел, в клітинах бурих є фізоди, які мають вигляд безбарвних пухирців у молодих клітинах і жовтих або бурих – у старих. Вони містять дубильні речовини у вигляді флороглюціну та інших поліфенолів. Запасними поживними речовинами бурих є ламінаринта маніт, в невеликих кількостях утворюється жир. Крохмаль як запасна і поживна речовина для бурих не характерна.Талом бурих паренхіматичної або пластинчастої структури. Деякі прикріплені форми (наприклад, фукус, саргас тощо) мають на поверхні талому повітряні пухирці, які утримують його в вертикальному положенні. До субстрату бурі прикріплюються ризоїдами або базальною клітиною. Рухомі форми (гамети та зооспори) мають грушоподібну форму і два джгутики, прикріплені збоку: один з них спрямований вперед, пірчастий, а задній – гладенький. Це різноджгутикові форми. У представників порядку діктіотових задній джгутик не розвинений. На відміну від інших відділів водоростей, у бурих, крім одногніздих спорангіїв, є і багатогнізді спорангії та гаметангії, які помилково вважають за багатоклітинні.

Способи розмноження. У цьому відділі зустрічаються всі типи розмноження: вегетативне, безстатеве і статеве. Вегетативне здійснюється частинами слані або спеціальними бруньками (наприклад, у сфацелярії). Безстатеве – зооспорами, а у діктіоти – тетраспорами, які не мають джгутиків і утворюються в тетраспорангіях по 4. Статевий процес у вигляді ізо- гетеро- та оогамії. У більшості бурих спостерігаєть­ся чергування поколінь – ізоморфне або гетероморфне. При ізоморфно­му спорофіт та гаметофіт морфологічно однакові, а при гетероморфному – різні, спорофіт великий, домінує, а гаметофіт – мікроскопічний, у вигляді заростка. У представників класу циклоспорових чергування поколінь немає або воно виражене нечітко.

Поширення та екологія. Майже всі бурі водорості – мешканці солоних водойм, де вони займають різні горизонти від літоралі до глибини 40-100 метрів, іноді, до 200 метрів. На Гавайських островах знайдено саргас на глибині 180 метрів, а в Адріатичному морі знайдено ламінарію на глибині 200 метрів. Як правило, бурі прикріплюються до підводних скал, каменів, різних предметів, часто відриваються і утворюють великі скупчення (наприклад, у Саргасовому морі). Серед бурих є ефемери, одно- та багаторічні рослини. На довговічність слані великий вплив мають умови існування, в холодних морях слань, як правило, багаторічна.

Класифікація. В основу класифікації бурих водоростей покладено тип життєвого циклу і наявність чи відсутність чергування поколінь. За цими ознаками відділ розділяється на 2 класи: Феозооспорові та Циклоспорові.

КЛАС Феозооспорові – Phaeosoosporophyceae – у представників цього класу спостерігається ізо- або гетероморфне чергування поколінь, де спорофіт та гаметофіт існують як самостійні форми розвитку. Клас включає кілька порядків, серед них: ектокарпові, діктіотові, кутлерові та ламінарієві.

ПОРЯДОК ЕКТОКАРПОВІ – Ectocarpales – найпримітивніші серед бурих водоростей, з нитчастою або різнонитчастою структурою талому. Талом невеликих розмірів з інтеркалярним ростом. Чергування поколінь виражене нечітко – може бути, а може й ні. Безстатеве розмноження здійснюється дводжгутиковими зооспорами, які утворюються в ' одноклітинних спорангіях. Статевий процес – у вигляді ізо- або гетерогамії. Гамети утворюються в багатогніздих гаметангіях. Цей факт став підставою для гіпотези Девіса про походження вищих рослин від бурих водоростей. Зараз ця гіпотеза не має прихильників, так як бурі дуже відрізняються від вищих рослин в хімічному відношенні. Зміна поколінь, якщо вона є, проходить за загальною схемою: домінуючим є спорофіт, на якому формуються зооспорангії з дво-джгутиковими зооспорами. Гаплоїдні зооспори проростають в гаметофіт (однодомний), а на ньому формуються гаметангії з гаметами. Гамети дуже схожі з зооспорами і відрізняються лише періодом руху. Після копуляції гамет, зигота без періоду спокою знову проростає в диплоїдний спорофіт.

ПОРЯДОК ДІКТІОТОВІ – Dictiotales – об'єднує бурі водорості з плас­тинчастою структурою талому стрічкоподібної форми. Ріст талому апі­кальний. На поверхні його є парафізи, або волоски. Талом диференційо­ваний на тканини. Безстатеве розмноження здійснюється тетраспорами, які розвиваються по 4 в тетраспорангіях, розміщених на поверхні спорофіту. Тетраспори одностатеві, проростають в дводомний гаметофіт. На ньому утворюються гамети, які копулюють. Зигота проростає в диплоїдний спорофіт Як і в ектокарпових, у діктіотових відбувається ізоморфна зміна поколінь. Типовими представниками є діктіота – Dictiota (поширена на Атлантичному узбережжі Європи), ділофус – Dilophus тападіна – Padina, які зустрічаються на каменях в Чорному морі.

ПОРЯДОК КУТЛЕРОВІ – Cutleriales – об'єднує бурі водорості з паренхіматичною структурою талому та інтеркалярним ростом. Безстатеве розмноження дводжгутиковими зооспорами. Статевий процес у вигляді гетерогамії Спорофіт та гаметофіт однакові за розміром, а за будовою настільки різні, що спорофіт був описаний як новий рід АГЛЕОЗОНІЯ – Agleosonia. Цей факт свідчить про те, що кутлерові є перехідними від ізоморфних до гетероморфних форм. Типовим представником порядку е кутлерія – Cutleria, поширена на Атлантичному узбережжі Європи та в Середземному морі. Гаметофіт дводомний. На жіночому гаметофіті розвиваються макрогаметангії, а на чоловічому – мікрогаметангії. Проплававши деякий час, жіночі гамети втягують свої джгутики і лежать на дні водойми у вигляді кульки. До них підпливають чоловічі, зигота без періоду спокою проростає в спорофіт.

ПОРЯДОК ЛАМІНАРІЄВІ – Laminariales – об'єднує водорості з гетероморфною зміною поколінь. Домінуючим є великий або гігантський спорофіт, а гаметофіт представлений дводомним заростком мікроскопіч­них розмірів. Ламінарієві характеризуються високим ступенем морфоло­гічної та анатомічної диференціації. Талом чітко розмежований на ризоїдальну, філоідальну та каулоідальну частини. Ріст талому інтеркалярний. Досить складна анатомічна будова. Зверху талом вкритий 2–3 шарами дрібних клітин з хлоропластами, які утворюють корову частину, в центрі розміщена серцевина з пухко сплетних тонких ниток, розміщених поздовжніми рядами. При розмноженні на поверхні талому утворюється група одноклітинних зооспорангіїв з численними дводжгутиковими зооспорами. Зооспори проростають в дводомний гаметофіт – заросток. Після копуляції гамет, зигота без редукціїчисла хромосом і без періоду спокою проростає в диплоїдний спорофіт. До порядку відносяться такі представники: ЛАМІНАРІЯ – Laminaria – поширена переважно в помірних та холодних широтах, спорофіт досягає великих розмірів. МАКРОЦИСТИС – Macrocystis – водорість-гігант до 60 м завдовжки, зустрічається переважно в південній півкулі. ЛЕССОНІЯ – Lessonia – талом до 8 м завдовжки, поширена в східній півкулі, досить багато в Тихому океані. АЛАРІЯ – Allaria – поширена в Тихому та Атлантичному океанах, талом 2-3 м завдовжки.

КЛАС Циклоспорові – Cyclosporophyceae – характеризуються. диплофазним життєвим циклом і відсутністю чергування поколінь. Найновіші дані свідчать про те, що гаметофіт циклоспорових розвивається в слані спорофіта у вигляді шару, який вистилає концептакули (своєрідні заглибини талому). Талом циклоспорових досить великий (до 1,2 м), складної морфологічної та анатомічної будови, диференційований на органи та тканини. Ріст талому апікальний. Статевий процес оогамний. Статевi органи розвиваються в особливих заглибинах (скафідіях). Вони роміщуються групами по всьому талому, або сконцентровані в спеціальних виростах – концептакулах. В антеридіях утворюється по 64 сперматозоїди, а в оогоніях по 1-8 яйцеклітин. Клас циклоспорові включає 2 порядки: дурвіліеві і фукусові.

ПОРЯДОК ФУКУСОВІ – Fucales – типовим представником є фукус – Рисиз. Талом його пластинчастий, дихотомічне розгалуджений, шкірястий, до 1-5 м заввишки. Основа талому розширена в підошву, якою він прикріплюється до субстрату. На поверхні талому є повітряні пухирці, які утримують рослину в вертикальному положенні. На кінцях розгалуджень талому розміщені скафідії з оогоніями та антеридіями, а між ними – парафізи. Є види фукусу з одно- та двостатевими скафідіями. При дозріванні оогоніїв та антеридіїв, вони випадають з скафідіїв, статеві клітини звільняються, зливаються – і зигота без редукції числа хромосом та без періоду спокою проростає в нову рослину.

До порядку ще відносяться: ЦИСТОЗІРА – Cystozeira – поширена в південних морях, в тому числі і в Чорному, має талом у вигляді кущика, до 1 м заввишки, скафідії двостатеві. САРГАС – Sargassum – тропічний рід, поширений в Атлантичному океані біля берегів Центральної та Південної Америки і Африки, часто утворює великі скупчення. АСКОФІЛ – Ascophyllum – поширений в північних морях, має вигляд дихотомічне розгалудженого кущика до 1 м.

Походження та шляхи еволюції. Викопні рештки бурих водоростей відомі з силурійського та девонського періодів палеозойської ери. Наявність 2 джгутиків, різних за будовою, свідчить про зв'язок їх з жовто-зеленими дводжгутиковими водоростями, а наявність фукоксантину поєднує їх з золотистими. Вихідною групою є ектокарпові, найбільш високоорганізованими – ламінарієві. Циклоспорові виникли від ламінарієвих внаслідок редукції спорофіту. Відносно походження бурих водоростей можна сказати лише, що існує гіпотеза про спільних предків бурих та золотистих.

Роль бурих водоростей у природі та використання їх у народному господарстві:

1. Бурі водорості є одним з важливих джерел органічних речовин у прибережній зоні, де біомаса Їх досягає десятків (24) кілограмів на 1 кв.м.

2. Зарості бурих водоростей є місцем укриття риб, ракоподібних, молюсків, місцем розмноження та живлення прибережних тварин.

3. Бурі водорості є важливим джерелом живлення для багатьох мешканців водойм, являються ланцюгами живлення гідробіонтів.

4. Разом з іншими водоростями обростають днища суден і затруднюють судноплавство, руйнують гідроспоруди.

5. Відриваючись, бурі часто утворюють великі скупчення і затруднюють або створюють небезпеку судноплавству (Саргасове море).

6. Біомаса бурих водоростей, яка залишається після відпливу, являється цінною сировиною для хімічної, паперово-целюлозної' та медичної промисловості.

7. Бурі водорості служать єдиним джерелом для отримання альгінової кислоти. Альгінова кислота знаходить широке використання в харчовій промисло­вості для покращення якості консервів, морозива, фруктових соків тощо. Її використовують в поліграфії, при виготовленні натуральних тканин, во­на робить їх невигораючими та непромокаючими, альгінати широко вико­ристовують при виготовленні покрить та будівельних матеріалів, з них виготовляють розчинні хірургічні нитки, їх використовують при вироб­ництві електродів, брикетування палива, синтетичних матеріалів тощо.

8. В приморських районах бурі водорості є цінним кормом для багатьох видів сільськогосподарських тварин і вживаються в свіжому вигляді, у вигляді сіна, силосу, сінної муки. Вони охоче поїдаються, домішка всього 30% різко підвищує продуктивність, якість та калорійність кормів.

9. Біомаса бурих водоростей є цінним органічним добривом.

10. В медицині з них добувають йод, бром, замінники крові, препарати проти згортання крові, як проносний засіб.

11. Багато видів водоростей вживаються в їжу в сирому, вареному вигляді, для приготування соусів, гарнірів, супів, борошна тощо.

12. Зараз розробляються наукові основи альгокультури водоростей з метою її штучного вирощування в ряді районів. Зараз уже функціонує така лабораторія в інституті південних морів в Севастополі та Далекосхідному науковому центрі в Хабаровську.

13. Вивчаються можливості використання бурих для отримання кольорових та рідкоземельних елементів. Відомо, що бурі акумулюють в своїх клітинах мінеральних солей в 500-1000 разів більше, ніж їх концетрація в воді. Отримання таким способом металів економічно досить вигідно.

Література:

1. Вассер С.П., Кондратьєва Н.В., Масюк Н.П. и др. Водоросли (Справочник). – К.: Наук. думка, 1989. – 460 с.

2. Жизнь растений / Под ред. Тахтаджяна А.И. (В 5 т.) – М.: Просвещение, 1974-1982.

3. Зеров Д.К. Очерк филогении бессосудистых растений. – К.: Наук. думка, 1972. – 315 с.

4. Курс низших растений / Под ред. Горленко М.В. – М.: Высшая школа, 1981. – 519 с.

5. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К.: Вища шк., 1994. – 240 с.

6. Оляницька Л.Г. Курс лекцій з систематики нижчих рослин. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – 72 с.

7. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника (В 2-х т.) – М.: Мир, 1990.

8. Хржановский В.Г, Пономаренко С.Ф. Ботаникa. – М.: Агропромиздат, 1988. – 383 с.

Дата добавления: 2013-12-14