Акустичний

Головна увага приділяється не свідомому засвоєнню особливостей артикуляції, а слуховому сприйманню мовлення і його аналізу.

3. Диференційований

Передбачає опору на різні аналізатори для формування фонетичної навички. Не виключається можливість пояснення способів артикуляції звуків.

6. ФОРМУВАННЯ АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ НАВИЧКИ

Під артикуляцією розуміють правильну вимову усіх звуків у потоці мовлення.

Схема 6. Формування артикуляційної навички

Формування артикуляційної навички здійснюється у два етапи:

1. Ознайомлення учнів з новими звуками іноземної мови

•демонстрація звука

• пояснення артикуляції

• порівняння зі звуками рідної мови

• артикуляційна гімнастика

2. Автоматизація дій учнів з новими звуками

• Рецепція (вправи на розвиток фонематичного слуху -розуміння усіх звуків при аудіюванні):

- впізнавання

- диференціація

- ідентифікація.

• Репродукція (вправи на навчання артикуляції)

- імітація

- підстановка

- відповіді на запитання

- заучування напам’ять.

Ознайомлення учнів з новими звуками іноземної мови потрібно розпочинати з ситуації (у звуковому тексті), яка зумовлює багаторазову вимову нового звука шляхом наочної, трохи перебільшенні демонстрації його особливостей. Вчитель повинен повторити по два-три рази ті слова зі своєї розповіді, які містять новий звук, а потім вимовити цей звук ізольовано.

Наступним кроком роботи є пояснення артикуляції звуків. Вибір способу пояснення артикуляції залежить від звука. Всі пояснення, які даються учням, повинні бути чіткими, короткими, практично цінними, враховувати типові помилки учнів.

Останнім кроком роботи над звуком на етапі ознайомлення є вправляння у вимові звуку. Вправляння здійснюється на рівні звука, слова, словосполучення, фрази. Поки вчитель дає інструкції щодо вимови звука, учні намагаються його вимовити (німа артикуляція). Після цього учні, наслідуючи вчителя, тренуються вимовляти звук спочатку ізольовано, потім – у словах (слідом за вчителем), пізніше – у фразах, які відповідають тій ситуації, у якій вчитель починав введення звуків.

Послідовність дій вчителя і учнів відрізняється і зображена на рис. 1.

УЧИТЕЛЬ ← СИТУАЦІЯ → УЧНІ

Ситуативні фрази Ситуативні фрази

↓ ↑

Окремі слова Окремі слова

↓ ↑

Ізольований звук Ізольований звук

↑

Німа артикуляція

Рис. 1. Введення іншомовних звуків

Під час навчання вимови дуже важливо на кожному уроці виконувати з учнями вправи для язика і губів (артикуляційну гімнастику), що підготує їхній артикуляційний апарат до вимови іншомовних звуків. При цьому доцільно використовувати дзеркальце.

Приклад, звук [ð] У словах father, mother, sister, brother/

Наступним етапом роботи над звуками ІМ є автоматизація дій учнів з новими звуками.

Засвоєння фонетичного явища починається з моменту ознайомлення (введення). Учні вправляються у вимові спочатку ізольованого звука, потім у словах та фразах. На наступних уроках тренувальна робота над звуком триває.

Важливу роль у процесі автоматизації відіграють зразки або еталони вимови. Демонстрація вимови звуків (зразків вимови) може здійснюватись учителем або диктором/дикторами. Для навчання вимови значну роль відіграє фонограма (або відеофонограма), особливо автентична, тобто підготовлена і начитана спеціалістами-носіями мови. Фонограма дає зразкові й незмінні еталони вимови, які можна багаторазово відтворювати.

У методиці для навчання вимови іншомовних звуків використовуються такі види вправ:

а) вправи на рецепцію

б) вправи на репродукцію/продукцію.

Вони тісно пов'язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.

Вправи на рецепцію звуків

Метою вправ на рецепцію звуків є розвиток фонематичного слуху учнів. Фонематичний слух — це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення.

Як правило, вправи на рецепцію — це некомунікативні вправи на:

1) на впізнавання звука, наголошеного складу.

- Підніміть руку/ картку, коли почуєте звук [...].

2) на диференціацію

- Послухайте пари слів і скажіть, чи однакові перші/останні приголосні.(thick – this).

3) на ідентифікацію

- Послухайте слова із звуками [..] та [..]. Піднімайте карту з

відповідним транскрипційним знаком.

Питома вага вправ на рецепцію значно менша, ніж вправ на репродукцію звуків.

Вправи на репродукцію звуків

Матеріалом для репродуктивних фонетичних вправ служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.

Це головним чином рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні) вправи. В некомунікативних імітативних вправах доцільно звертати увагу учнів на певні характеристики звука (довготу, наголос, аспірацію тощо), що робить імітацію свідомою.

На рівні умовно-комунікативних вправ можна використати такі їх види:

1) імітація

- Послухайте слова із звуком [..]. Повторіть їх. Звертаючи увагу на (довготу, аспірацію тощо)

Для особливо важких звуків цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію — "гімнастика" язика і губ чи артикуляційна гімнастика.

Наприклад:

—округлити губи/розтягнути губи;

—кінчик язика притиснути до нижніх зубів/альвеол тощо.

2) слухання та імітація.

- Послухайте мої твердження. Якщо вони правильні, повторіть.

3) відповіді на запитання

- Дайте лаконічні/повні відповіді на мої запитання (до малюнка, предметів, погоди тощо).

Для заучування напам’ять використовують різноманітні римівки, в яких зустрічаються слова з даними звуками.

Дата добавления: 2013-12-14