Механізм функціонування фондових бірж

Фондова біржа — це установа, яка спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів. Спочатку на фондових біржах продавалися лише державні облігації, але з розвитком акціонерних товариств у обіг увійшли акції.

Найвідоміші біржі у світі — Нью-Йоркська фондова біржа, фондова біржа Торонто, Амстердама, Токійська біржа, Брюссельська, Мельбурнська..

Фондова біржа — це установа, діяльність якої забезпечує купівлю - продаж: цінних паперів

Функції фондової біржі:

ü забезпечує підприємствам різних галузей можливість отримати додаткові інвестиції (залучення коштів через реалізацію цінних паперів у багатьох випадках вигідніше, ніж через банківське кредитування);

ü гарантує постійний рух капіталів та їх приплив у сфери, які мають максимальну віддачу (біржі сприяють розвитку прибуткових підприємств і витісняють з ринку слабкі);

ü допомагає державі поповнити державний бюджет або розрахуватися за державним боргом (для цього випускаються державні облігації, які продаються на біржі);

ü біржа є індикатором ділової активності (за показниками курсів акцій можна робити висновки про стан національної економіки, а також прогнозувати її майбутнє).

Фондові біржі існують у формі акціонерних товариств (Велика Британія, США, Японія) або державних установ (Німеччина, Росія, Україна, Франція). Головний керівний орган біржі — Рада директорів. Він керується статутом біржі, в якому визначається порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок утворення і функції біржових відділів.

Для щоденного управління біржею призначають президента і віце-президента. Крім того, організовують особливі комітети біржі — аудиторський, комітет з питань біржових індексів, опціонів, з питань прийому нових членів, з питань арбітражу та інші.

Основними формами членства на фондовій біржі є, як і на товарній, постійні члени, тимчасові і гості. За такими самими принципами працюють маклери, брокери, дилери.

На фондових біржах укладають два типи контрактів:

ü касові — розрахунок за ними здійснюють у найкоротший термін (у той самий день або впродовж кількох днів);

ü термінові — угоди, у яких вказано точний день розрахунку. Вони можуть бути опціонні або ф’ючерсні.

Торгівля проводиться за типом аукціону: відбуваються відкриті торги, і право на угоду має той, хто запропонує максимальну ціну. Фіксується чотири типи ціни:

ü ціна попиту (покупця); ціна пропозиції (продавця);

ü контрактна ціна — фактична ціна за біржовою угодою;

ü котирувальна ціна — типова, середня ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, на його середину або кінець).

Котирування — це визначення курсів цінних паперів за допомогою встановлення середньої ціни, за якої виконується більшість замовлень за день. Біржове котирування характеризує стан ринку і використовується як орієнтир в укладанні угод, у тому числі й за межами біржі.

Щоб визначити курс акцій, на біржах розраховують певні показники — індекси курсів акцій. Вони обчислюються як певна середня величина вартості акцій певної кількості компаній.

У XIX ст. фондова біржа існувала як "дика біржа", тобто діяла порівняно вільно, без будь-яких суттєвих обмежень. У 20-ті рр. XX ст. настав пік біржових спекуляцій, курси акцій стрімко зростали. Часто власних коштів не вистачало для придбання додаткової кількості акцій, і люди зверталися за кредитами у банки. Через певний час банки почали вимагати повер­нення кредитів, і боржники були змушені продавати акції, щоб розрахуватися з банками. Продаж цінних паперів став настільки масовим, що призвів до катастрофічного спаду курсів акцій. Після цього було здійснено радикальну реформу на ринку цінних паперів. Так, було запроваджено державний контроль за учасниками біржової торгівлі. Нині у багатьох випадках до біржової торгівлі допускають акції лише тих підприємств, які задовольняють вимогам щодо обсягу продажу, числа акціонерів, обсягу прибутку та ін. Державні органи почали розробляти спеціальні закони, що регулюють діяльність фондових бірж.

Покупцями та продавцями на РЦП можуть бути підприємства, банки, фінансово-кредитні посередники, держава, приватні особи.

Об'єктами купівлі-продажу є акції, облігації, сертифікати, векселі та ін.

Акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, що свідчить про внесення його власником своєї частки в капітал акціонерного підприємства і дає право на отри­мання спеціального доходу — дивіденду. Акція дозволяє її власнику брати участь в управлінні підприємством і в розподілі майна в разі його ліквідації. Власник акції не має права вимагати від акціонерного товариства повернення своїх грошей, але він може продати акцію іншій особі.

Облігація — цінний папір у вигляді боргового зобов'язання, за яким її власнику ви­плачують фіксовані відсотки, а емітент зобов'язується відшкодувати держателю всю номінальну вартість облігації у вказаний термін. Таким чином, облігацію через п'ять, десять або більше років повністю викуповують у держателя. Найчастіше держава випускає у вигляді облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

І на акціях, і на облігаціях вказано їхню номінальну вартість, але реально їхня купівля - продаж відбувається за ринковою ціною (за курсом).

Вексель — боргове зобов'язання платника повернути борг власнику векселя. Вексель поєднує три властивості:

ü це цінний папір (приносить дохід у вигляді відсотка);

ü боргове зобов'язання (є свідченням про позику);

ü розрахунковий засіб (є кредитними грошима).

Надійність векселя підсилює вексельне поручництво — аваль — поручництво), тобто особливий гарантійний запис на векселі, який ставить юридична особа, яка бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань з векселя.

Попит на цінні папери залежить від:

ü величини дивіденду;

ü наявності вільних грошових коштів;

ü вигод, які можна отримати за альтернативного використання грошових коштів (купити цінні папери або вкласти кошти у банк).

Пропозиція цінних паперів залежить від:

ü потреби емітента в грошових інвестиціях;

ü кількості емітентів;

ü рівня розвитку економіки.

Під впливом коливань попиту і пропозиції формується ринкова ціна цінних паперів, яка називається курсом цінного паперу. Саме за цією ціною цінні папери продають на вторинному ринку. Курс цінних паперів залежить від доходу, який вони приносять, а також величини банківського відсотка як альтернативного доходу:

Курс акції = *100%,

де d — величина дивіденду, і — рівень банківського відсотка.

Дата добавления: 2013-12-14