Банківська система

ПРИКЛАД

Акція має номінальну вартість 300 грн, дивіденд становить 12% на рік, відсоток банку — 5%. Визначимо курс акції, за яким її буде продано на вторинному ринку. Спочатку переведемо дивіденд на грошові одиниці: дивіденд = 0,12x300 = 36 грн. Легко обчислити, що курс акції становитиме (36/5)100% = 720 грн.

Незважаючи на те, що на РЦП обертаються не реальні товари, а фіктивні, він відіграє велику роль у розвитку економіки:

ü за допомогою цінних паперів виробники мобілізують грошові кошти і здійснюють розширення виробництва;

ü зміни курсів акцій надають інформацію про зміни в економічній ситуації в країні, тобто цінні папери виконують інформаційну функцію; так, зростання курсів акцій свідчить про економічний розквіт, а їх зниження — про занепад;

ü коливання курсів акцій надають орієнтири для капіталовкладень у ті чи інші галузі або підприємства.

Банки — це найбільші фінансово-кредитні посередники, які спеціалізуються на операціях з грошовим капіталом.

Виникнення банків пов'язано з появою кредиту. З одного боку, в одних учасників ринкових відносин нагромаджувалися надлишки грошових коштів, а з іншого — у інших виникала потреба в додаткових коштах. Ці проблеми почали вирішувати банки, які за­лучали грошові внески та надавали позики.

Перші банки працювали в італійських містах (Генуї, Венеції) у XIV—XV ст., вони виконували функцію посередників у здійсненні платежів. Слово "банк" означає "лавка, стіл" (італ. bапсо). Банко-столи

Банки — це найбільші фінансово-кредитні посередники, які обслуговують рух капіталів та грошей

встановлювали на площах, де відбувалася торгівля товарами. Тоді в обігу перебувало багато різноманітних монет різної форми і вартості. Тому виникла потреба в спеціалістах, які розбиралися б у мо­нетах, і саме вони розташовувалися поряд зі своїми банко-столами.

Поступово банківська справа розповсюджувалася в Англії, Нідерландах, Німеччині. Згодом банки розширили коло своїх операцій: вони почали займатися зберіганням грошей, наданням кредитів, обслуговуванням фінансових операцій клієнтів, укладан­ням угод між клієнтами, були посередниками у торгівельних стосунках, випускали власні банківські білети (аналоги грошей).

Сучасні банки акумулюють грошові кошти й інші нагромадження (золото, цінні папери, надають кредити, здійснюють грошові розрахунки між суб'єктами економіки, випускають власні цінні папери, виконують операції з коштовними металами і валютою.

У розвинених країнах банківська система є дворівневою і складається з центрального банку і сукупності комерційних банків.

I рівень. Цей рівень представлено одним центральним банком або сукупністю кількох банків, що виконують функції центрального (як Федеральна резервна система США, що включає 12 банків).

Центральний банк — це некомерційна державна або недержавна установа, яка володіє монопольним правом емісії грошей, здійснює грошово-кредитну політику в інтересах національної економіки і регулює фінансово-кредитну систему.

Центральні банки можуть існувати як акціонерні установи (США), бути держав-но-приватними (Швейцарія, Бельгія, Японія) або державними (Німеччина, Росія, Україна, Франція).

Центральний банк — один із найважливіших інструментів державного регулювання економіки, він поєднує функції банку й органу державного управління та переслідує мету грошової стабілізації національної економіки.

Центральний банк — це некомерційна установа, яка володіє винятковим правом емісії грошей і регулює фінансово-кредитну систему в інтересах національної економіки

В Україні центральним банком є Національний банк України(НБУ). Функції НБУ:

ü проведення грошової емісії готівки;регулювання маси безготівкових грошей;

ü кредитування уряду, управління державним боргом; кредитування комерційних банків; регулювання резервів золота й іноземної валюти; здійснення грошово-кредитної політики для забезпечення стабільності фінансової системи.

II рівень. На цьому рівні банківської системи перебувають комерційні банки — кредитно-фінансові організації, які мобілізують кошти домогосподарств і підприємств та надають їх у кредит.

Класифікація комерційних банків:

За формоювласності: 1) державні; 2)акціонерні; 3) кооперативні; 4)змішані,

Комерційні банки — кредитно-фінансові установи, які акумулюють кошти домогосподарств і підприємств та надають їх у кредит

За видами виконуваних операцій:

1) універсальні — здійснюють операції у найширшому діапазоні;

2) спеціалізовані — обслуговують певні сфери або галузі економіки та виконують обмежені функції:

ü будівельні; аграрні; іпотечні; ощадні; інвестиційні.

III. За територіальним розташуванням:

1) регіональні;

2) загальнонаціональні.

Функції комерційних банків:

ü акумулювання тимчасово вільних грошових коштів та їх перетворення на капітал;

ü надання позик фізичним та юридичним особам;

ü посередницькі послуги у грошових розрахунках;

ü створення кредитних грошей (видаючи позику, банк здійснює кредитну емісію); операції з цінними паперами; консалтинг з фінансових питань.

Комерційні банки виконують три групи операцій — пасивні, активні та комісійні.

Пасивні — це операції з приводу залучення грошей, тобто формування власних грошових ресурсів. Вирізняють два джерела грошей банку:

ü власні кошти, які формуються під час створення банку (статутний капітал і прибу­ток банку, отриманий від його діяльності);

ü позичкові кошти — внески (депозити) клієнтів, тобто кошти на банківських рахунках.

Активні — це операції з використання ресурсів. До них належать:

ü надання кредитів — основний напрям діяльності банку;

ü акумулювання частини грошей у центральному банку як банківського резерву (ре­зервного фонду); резерв потрібен на випадок непередбаченого банкрутства банку, його розмір визначає центральний банк;

ü інвестування коштів у спільну з іншими підприємствами діяльність;

ü використання грошей для поточних розрахунків.

Активні і пасивні операції повинні балансуватися, тобто у звітних документах банку кількість залучених грошей повинна дорівнювати кількості витрачених.

Комісійні — операції з приводу надання посередницьких послуг, за які банк отримує комісійну винагороду. їхній перелік дуже широкий і постійно розширюється.

Вигідність банківського бізнесу визначається ставкою банківського відсотка. Розрізняють два види ставки:

1) відсоток за внесками, який банк сплачує тим, у кого він бере у користування фінансові кошти;

2) відсоток за кредит, який банк отримує від тих, кому він надає гроші у користування.

Прибуток банку є різницею між відсотком за кредит і відсотком за внесками, тому банк призначає відсоток за внесками нижче, ніж за кредитами.

Види кредитів:

ü Комерційний — надається підприємствами один одному у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари. Він можливий лише між тими підприємствами, які безпосередньо пов'язані господарськими стосунками (деревообробний завод і меблева фабрика) і добре знають один одного.

ü Банківський — універсальний кредит, який фінансово-кредитні установи надають будь-яким господарським суб'єктам на будь-які цілі і на будь-які терміни у вигляді грошової позики. Банківський кредит є основною формою кредиту.

ü Споживчий — надається споживачам на купівлю споживчих товарів тривалого користування. Його практикують роздрібні магазини і банки.

ü Іпотечний — це довгостроковий кредит під заставу нерухомості (житла, землі).

ü Державний — будь-який кредит, де позичальником є держава, а кредитором — переважно населення.

ü Міжнародний — надається у товарній або грошовій формі суб'єктам міжнародних відносин.

Дата добавления: 2013-12-14