Етнодемографічі втрати України в ХХ ст

Динаміка чисельності українців у ХVІІІ – ХІХ ст.

В джерелах не збереглося достовірної інформації про чисельність населення України в І пол. ІІ тис. З кінця ХVІ ст.. на території України проживало несповна 2 млн. людей, історики припускають, що до того – бл. 1 млн. Густота населення становила ледве 2,5 мешканця на 1 квадратний км, наслідком чого в етнічних процесах є заповнення етнічної ніші представниками інших етнічних спільнот. (Крип¢якевич І. Історія української колонізації // Географія українських і сумежних земель. – Львів, 1938. – С. 262.)

Найгустіше заселеними були на сході Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, на заході – Галицько – Волинська земля.

Дещо іншу демографічну реконструкцію чисельності населення України впродовж ХІV – ХVІІ ст.. здійснив професор С. Копчак:

1300 р. - 3,2 млн; 1400 – 3,7 млн; 1500 – 4,4 млн; 1550 – 4,9 млн; 1600 – 5,2 млн; 1650 – 5,3 млн чол. Незначний природній приріст пояснюється війнами, епідеміями, засухами, морами худоби. Одна з найспустотливіших епідемій чуми вразила Європу в ХІV ст. – тоді померло бл. 14-25 млн. чол., чисельність населення скоротилась до розмірів станом на 110 – 120 років тому.

Під час епідемії різко скоротилась кількість жителів Києва, Чернігова, обезлюділо Причорномор¢я. Проте населення України неухильно зростало.

В ХVІІІ ст. на українських землях проживало вже бл. 9 млн. чол., на початку ХІХ – понад 30 млн.

Особливо швидкими темпами зростала чисельність населення на новоосвоєних землях Причорномор¢я і Приазов¢я. (З к. ХVІІІ до к. ХІХ ст. – з 840 тис. до 9 млн чол.)

Напередодні Першої світової війни населення україни зросло до 40 – 41 млн чол.

На початку ХХ ст. Української держави не існувало. Але була суцільна територія, на якій українці становили більшість населення. Є два незалежних визначення меж етнографічної України, зроблених в різні часи на основі джерел, які не збігаються. Одне з них датоване 1927 роком і належить провідному діячеві УНР, а в еміграції — талановитому соціологу й статистику Микиті Шаповалу. Друге визначення опублікував 1981 року відомий московський фахівець з історичної демографії Володимир Кабузан. Учені визначають межі української етнографічної території однаково й оцінюють чисельність населення в ній за станом на 1914 рік у 46 млн. осіб, у тому числі 32,7 млн. українців.

Якщо не враховувати дві євразійські імперії (Російську й Османську), то площа етнографічної України була більшою, ніж територія будь-якої європейської країни — 739 тис. кв. км. Вона істотно перевищувала й територію сучасної України (604 тис. кв. км). Тож за Радянської влади возз’єдналися не всі землі, заселені в основному українцями, як нам розповідали в минулому. За межами України залишився великий масив земель із переважаючим тоді українським населенням — узбережжя Азовського моря з Таганрогом, Східний Донбас з м. Шахти, південні райони Курської, Бєлгородської та Воронезької областей, Кубань. За чисельністю населення етнографічна Україна 1914 року поступалася тільки Німецькому рейху (68 млн. осіб) і майже дорівнювала Великобританії (47 млн. осіб).

За два з половиною століття після Переяславської Ради український народ удвоє збільшив територію суцільного розселення за рахунок освоєння «Дикого поля» від Дунаю до Кубані й Дону. Сотні тисяч українських хліборобів знайшли другу батьківщину на вільних землях Казахстану, Західного Сибіру, Приамур’я. Українці Австро-Угорщини, яка не мала незаселених земель, змушені були шукати долю в Північній Америці. Народ хліборобів освоював планету, але залишався самим собою в місцях нового проживання.

На думку сучасного українського демографа І. Прибуткової, Україна пережила у ХХ ст. 4 демографічні кризи:

І – 1914-1923 рр. (наслідки Першої світової та громадянської воєн, наслідки голоду 1921-1923 рр.);

ІІ – 1932-1938 рр. (наслідки Голодомору та репресій проти українського селянства та національно орієнтованої інтелігенції);

ІІІ – 1939-1947 рр. (наслідки Другої світової війни, політики репресій та депортацій, здійснюваних у західноукраїнському регіоні, наслідки голоду 1946-1947 рр.)

ІV – сучасна (1994-2010-ті рр., має комплексний характер).

Дата добавления: 2013-12-14