Механізми лікувальної дії фізичних чинників

Променеві, температурні, електричні, механічні, хімічні та інші види енергії діють на організм через шкіру, дихальні шляхи, слизові оболонки, подразнюючи у. них численні рецептори. Увібрана клітинами енергія подразника змінює їх фізико-хімічний стан, внутрішньоклітинний обмін, енергопотенціал і проникність клітинних та внутрішньоклітинних структур і дає початок взаємопов'язаним нервово-рефлекторному і гуморальному механізмам дії на організм. Ця дія існує не тільки під час безпосереднього впливу фізичного чинника, а й після його закінчення протягом кількох хвилин, годин, доби, а інколи ще довше.

Фізичні лікувальні чинники, як і інші засоби фізичної реабілітації викли­кають в організмі полісистемну реакцію (рисі). Вони впливають на крово- та лімфообіг, тонус судин, процеси мікроциркуляції, ферментативну активність і обмін речовин, імунітет, діяльність ЦНС і внутрішніх органів, опорно-руховий апарат. Деякі фізичні чинники, енергія яких при вбиранні тканинами трансформується у тепло, окрім судинних реакцій, розкриття нефункціонуючих капілярів, прискорення кровообігу, покращання доставки кисню тканинам, стимулюють процеси терморегуляції, загартовують організм, діють антиспастично, болезаспокійливо. Вони підвищують захисні сили організму, його стійкість до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища, знімають утому, прискорюють відновлення, можуть діяти на організм як заспокійливо, так і збуджуюче. Це позитивно впливає на психіку хворого, зміцнює у нього впевненість у видужанні.

Фізичні лікувальні чинники сприяють розсмоктуванню набряків, крововиливів, інфільтратів, рубців, спайок, стимулюють репаративні процеси при пролежнях і трофічних виразках, попереджають і лікують контрактури; підвищують м'язовий тонус; діють протизапально, бактерицидно. Суттєвою властивістю фізичних чинників є здатність безболісного проникнення через шкіру чи слизові оболонки ліків, хімічних компонентів, води, пелоїдів, озокериту та інших речовин.

Таким чином, фізичні лікувальні чинники викликають місцеву і загальну реакцію організму, подібну за наслідками до дії інших засобів фізичної реабілітації, але шляхи формування її різні. Стартовим механізмом розвитку них реакцій є не сам фізичний чинник, як такий, а продукти його взаємодії з різними тканинами. Доведено, що кожен з фізичних чинників має тільки притаманну йому специфічну вибіркову дію на тканини, що визначається його фізичними властивостями, а й здатність клітинних структур поглинати той чи інший вид енергії. Так, енергія електричного поля УВЧ сильніше поглинається тканинами з діелектричними властивостями (кісткова, жирова та ін.), а мікрохвиль — тканинами з великим вмістом води і електролітів (м'язи, кров, лімфа та ін.). Виходячи з цього, лікар призначає ті чи інші фізіотерапевтичні методи, визначає дозу, тривалість, кількість процедур і інтервал між ними, послідовність застосування і сумісність процедур у комплексі лікувальних засобів. Процедури проводять, переважно, щоденно або через день. Курс фізіотерапії складається у середньому з 12-15 процедур.

Отже, ФТ процедури проявляють різнобічний вплив на організм людини (Таблиця).

Механізм цього впливу досить складний. Подразнюючи рецептори шкіри і тканин, ФТ процедури викликають у відповідь реакції рефлекторного типу. В залежності від реакції відповіді вплив може бути:

місцевим (локалізується в зоні впливу і· проявляється зміною обміну речовин та кровообігу);

рефлекторно-сегментарним (соматовегетативні рефлекси, які викликають судинні та обмінні зміни в органах, що рефлекторно пов’язані з певними· ділянками шкіри. Наприклад, подразнення попереково-крижової зони викликає рефлекторний вплив на органи малого таза; подразнення комірцевої зони – голови та шиї);

на· рівні цілісного організму (збудження рецепторів шкіри поширюється на вищі відділи ЦНС, а звідти через підкіркові утвори, ендокринні залози на всі системи організму).

Поряд з нервово-рефлекторним має місце і гуморальний механізм впливу ФТ процедур, який характеризується утворенням в тканинах організму біологічно-активних речовин (гістамін, серотонін), а також нейромедіаторів (норадреналін, дофамін, ацетилхолін), які розносячись кровотоком по всьому організму посилюють виділення гормонів гіпофіза, наднирників, щитоподібної та інших залоз внутрішньої секреції і тим самим сприяють реалізації фізіологічної та лікувальної дії фізіотерапевтичних процедур.

Рис. 1. Схема реакцій організму на застосування лікувальних фізичних чинників (заВ.С. Улащиком, 1994)

Розрізняють 2 основних ефекти в тканинах при дії фізичних факторів- це тепловий та нетепловий (Таблиця).

Тепловий або неспецифічний ефект виникає за рахунок переміщення і тертя один об одного молекул та іонів тканин і сольових розчинів. Тепло, що виділяється викликає пришвидшення біохімічних реакцій за рахунок активації біохімічних ферментів. Однак стимуляція життєдіяльності організму відмічається лише при незначному підвищенні місцевої температури. При значному підвищенні буде відмічатися протилежний ефект – пригнічення життєдіяльності. Тому при призначенні ФТ процедур треба дуже чітко визначати силу впливу, щоб надмірно не активувати тепловий ефект.

Нетепловий (специфічний) ефект виникає за рахунок змін фізико-хімічних властивостей макромолекул та мембран тканин. Зазначені зміни виникають за рахунок:

активації вільнорадикальних процесів;·

електричної поляризації мембран;·

зміни· мікроструктури води;

зміни просторової орієнтації молекул та їх ланцюгі·в.

Незначна активація фізико-хімічних процесів у тканинах підвищує активність клітин, сприяє активації захисних процесів та швидшому одужанню. Надмірна активація викликає пошкодження клітин і може сприяти розвитку патологічного процесу. Тому при призначенні ФТ процедур треба враховувати і силу активації цього компоненту.

Дата добавления: 2013-12-14