Гостре запалення середнього вуха

Біоетика у формуванні лікаря оториноларинголога

Зміст лекційного матеріалу.

Формування етичних принципів поведінки, високої культури спілкування, поруч з формуванням фахових знань, є одним з головних моральних принципів формування особистості студента-медика. В сучасний момент поруч з медичною реабілітацією пацієнтів немаловажне значення надається соціально-психологічним, духовно-світоглядним, культурно-національним та релігійним аспектам медичних втручань. Особливо важливі ці питання в умовах ринкової економіки, коли пацієнт вправі вибирати свого лікаря, до якого перейняється довірою та повагою. З іншого боку, лікар повинен самокритично відноситися до своїх здібностей з лікування того чи іншого виду патології. У відносно „вузькій” спеціальності отоларингології є також види спеціалізацій, такі як фоніатрія, ЛОР онкологія, алергічні захворювання ЛОР органів, мікрохірургічні втручання на порожнині носа, гортані, середнього та внутрішнього вуха, дитяча отоларингологія, отоневрологія дилетантське оволодіння якими може призвести до відсутності лікувального ефекту, а порою інвалідізації хворого. Ураховуючи власні здібності, лікар повинен встановити особистий контакт з пацієнтом та його родичами. Надання правдивої інформації про стан здоров’я потребує підчас глибокої оцінки емоційно-психологічного стану хворого, особливо з онкологічною патологією, втратою слуху, голосу, косметичними дефектами лиця та шиї. З метою забезпечення безпеки хворого та правового захисту медпрацівника перед обов’язковим отриманням інформованої згоди, лікар повинен ретельно пояснити хворому наскільки рівень покращення стану хворого перевищує ризик виникнення ускладнень. Остаточне рішення повинен прийняти сам пацієнт чи його опікун.

Питання біоетики повинні обговорюватися на клінічних заняттях зі студентами та лікарями післядипломної освіти, що закладає основу гуманного ставлення спеціалістів до пацієнтів.

Гостре запалення середнього вуха зустрічається серед населення досить часто; в одних випадках перебіг його порівняно легкий, в інших — важкий і затяжний з переходом у хронічну форму.

Гострий отит не обмежується однією тільки барабанною порожниною, у тім чи іншому ступені в запальний процес утягуються й інші відділи середнього вуха — слухова труба, печера й клітини сосковидного відростка.

Етіологія і патогенез. Безпосередньою причиною гострого середнього отиту є інфекція, що проникла в барабанну порожнину, стрептокок, стафілокок, пневмокок, рідше — інші мікроби, часто змішана флора. Нерідко це захворювання розвивається вдруге, чи як ускладнення прояв загальної інфекції, зокрема інфекційних поразок верхніх дихальних шляхів, грипу, а в дітей — скарлатини, кору, дифтерії і т.д. Гостре запалення середнього вуха може бути наслідком гострих і хронічних запалень глотки і носа. Істотну роль в етіології захворювання можуть грати гіпертрофічні процеси в порожнині носа і носоглотці; основним патологічним механізмом при цьому є механічне здавлення глоткового устя слухової труби і порушення її вентиляційної і дренажної функцій. Поряд із зазначеними причинами захворювання ведучу роль в етіології гострого середнього отиту грає фактор зниження місцевої і загальної реактивності організму, що особливо часто виникає в зв'язку з загальними інфекціями вірусного і мікробного характеру. Часто початковим фактором захворювання є застуда, охолодження всього організму чи окремих частин тіла.

У розвитку і перебігу гострого середнього отиту відіграють роль багато факторів. Серед їх велике значення мають вид мікроба і його біологічні властивості, шляхи проникнення мікроорганізму в середнє вухо, структура сосковидного відростка, зміни у вусі на ґрунті перенесених раніше захворювань, хвороби носа і носоглотки, вік хворого, стан і особливості реактивності організму, загальні захворювання (діабет, рахіт, діатез, туберкульоз, грип, хвороби нирок, скарлатина, кір, коклюш, пневмонія, і т.д.), розлади харчування в дитячому віці, авітаміноз, охолодження, алергія, несприятливі соціально-побутові умови і т.д.

Проникнення інфекції в середнє вухо найбільше часто відбувається тубогенним шляхом, тобто через слухову трубу. У звичайних нормальних умовах у порожнинах середнього вуха мікробної флори немає, що пояснюється бар'єрною функцією миготливого епітелію слизової оболонки слухової труби, ворсинки якого постійно переміщають слизовий секрет у напрямку до носоглотки. При різних загальних інфекційних захворюваннях, місцевих гострих і загостреннях хронічних запальних процесів у слизовій оболонці носа і носоглотці захисна функція миготливого епітелію слухової труби порушується і патогенна флора проникає в барабанну порожнину. При цьому звичайно в запальний процес у тім чи іншому ступені утягується і слухова труба.

Рідше інфекція попадає в середнє вухо через ушкоджену барабанну перетинку при її травмі чи через рану сосковидного відростка.

Порівняно рідко зустрічається третій шлях проникнення інфекції в середнє вухо — гематогенний; він можливий при таких інфекційних захворюваннях, як скарлатина, кір, тиф, туберкульоз і ін.

У початковій стадії середнього отиту при влученні мікробної флори в барабанну порожнину розвивається гіперемія її слизової оболонки і кліток сосковидного відростка, потім у барабанній порожнині накопичується ексудат, що спочатку може бути серозним, але потім здобуває гнійний характер (рідкий, густий, тягучий). Ексудат протягом 2—3 днів заповнює всі порожнини середнього вуха. Паралельно зазначеним змінам спостерігається дрібноклітинна інфільтрація слизової оболонки лейкоцитами, лімфоцитами й ін. У більш пізньому періоді підсилюються гіперемія слизової оболонки і дрібноклітинна інфільтрація, наростає набряк підслизового шару. При активному запаленні слизова оболонка стає товстою, у ній виникають ерозії, виразки. Нерідко розростаються грануляції.

У запальний процес завжди утягуються усі три шари барабанної перетинки. Вона гіперемірована, набрякла внаслідок запального просочування, епідерміс зовнішнього (шкірястого) шару відривається, особливо значно в дитячому віці. У результаті сильного тиску гнійного ексудату і розладу кровообігу часто настає розм'якшення і прорив барабанної перетинки з наступною отореєю (гноєтечею).

При зворотному розвитку процесу запальні зміни поступово стихають і звичайно цілком зникають. Після припинення гноєтечі з вуха настають репаративні процеси. Перфорація барабанної перетинки закривається завдяки гранулюванню країв прориву і наступному рубцюванню. При великій перфорації отвір у барабанній перетинці може залишитися. У барабанній порожнині при значному гранулюванню нерідко утворюються спайки, рубці. Вусі це веде в залишковому підсумку до порушення слуху.

Симптоматика. Симптоми і клінічний перебіг гострого середнього отиту можуть бути виражені в різному ступеню. У залежності від тяжкості захворювання розрізняють місцеві і загальні симптоми. Поряд з легкими формами отиту бувають і тяжкі, що ускладнюються вже в перші дні захворювання. При звичайному сприятливому перебігу гострого середнього отиту найбільше часто настає видужання з повним відновленням слухової функції. При несприятливих умовах процес у вусі може прийняти затяжний характер і перейти в хронічну форму.

У типовому перебігу гострого гнійного середнього отиту виділяють три періоди. Перший період характеризується виникненням і розвитком запального процесу в середнім вусі, утворенням інфільтрації й ексудату, розвитком місцевих симптомів — біль у вусі, гіперемія барабанної перетинки, випинання її ексудатом, зниження слухуслуху.— і загальних симптомів у виді підвищення температури тіла, поганого апетиту і сну, слабкості, поганого самопочуття, помірного лейкоцитозу, нерізкого збільшення ШОЕ.

Другий період — прорив барабанної перетинки і гноєтеча. При цьому спостерігається стихання болю і настає поліпшення в перебігу захворювання.

У третьому періоді спостерігається затихання запального процесу, припинення гноєтечі, закриття перфорації, відновлення анатомічного і функціонального стану середнього вуха. Тривалість кожного періоду коливається від декількох днів до 2 тижнів.

Біль у вусі в першому періоді звичайно сильна, поступово наростаюча; іноді вона стає нестерпною, що позбавляє хворого спокою. Звичайно біль відчувається в глибині вуха і по характеру може бути пульсуючою, ниючою, колючою, стріляючою. Нерідко біль віддає в зуби, скроню, чи потилицю по всій голові. Виникнення болю зв'язане з підвищенням тиску в барабанній порожнині в результаті збільшення кількості ексудату і значного стовщення слизової оболонки, що обумовлює роздратування численних еферентних нервових волокон у слизовій оболонці (тимпанальна ділянка язикоглоткового нерва, III гілка трійчастого нерва). Біль підсилюється при чханні, сяканні, кашлі, ковтанні, оскільки при цьому ще більше підвищується тиск у барабанній порожнині. У першому періоді захворювання біль у вусі звичайно буває ведучим симптомом. Температура в початковому періоді гострого середнього отиту підвищується до 38—38,5° С. Пульс прискорюється. Як надмірна тахікардія, так і особливо значне уповільнення пульсу повинні насторожити лікаря у відношенні можливості ускладнення (частішання — при сепсисі, менінгіті, уповільнення — при абсцесі мозку). Після гноєтечі з вуха температура знижується. Якщо при достатньому відтоку температура все-таки залишається на високих цифрах чи довгостроково тримається на субфебрильних, потрібно шукати причину в якому-небудь ускладненні як в області вуха (мастоїдит, синустромбоз і ін.), так і в інших органах.

Зниження слуху є одним з ведучих симптомів гострого середнього отиту і звичайно настільки виражено, що хворий фіксує на цьому увагу. Поразка слуху залежить від поганої рухомості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок і має характер порушення звукопроведення. Зниження слуху в більшості випадків досягає значного ступеня: шепітна мова зовсім не сприймається, розмовна мова чутна тільки у вушної раковини. Зміни барабанної перетинки при гострому середньому отиті наростають послідовно. На початку захворювання на фоні звичайного кольору перетинки видний малюнок розширених судин уздовж рукоятки молоточка і по радіусах від нього до периферії. Потім гіперемія стає розлитою. Перетинка товщає, контури її стушовуються. Поруч з барабанною перетинкою в зону гіперемії утягується також шкіра верхньозадньої стінки зовнішнього слухового проходу.

Часто зовнішній епідермальний шар барабанної перетинки відривається в результаті її запалення; при цьому він іноді залишається на перетинці чи накопичується в зовнішньому слуховому проході, прикриває перетинку і додає їй сірувато-білий колір. Така картина особливо часто спостерігається в дітей раннього віку. Подібний колір може ввести в оману і з'явитися причиною діагностичної помилки. У цих випадках ретельне обережне видалення злущеного епідермісу з барабанної перетинки дає можливість установити дійсний вид її і правильно оцінити стан середнього вуха. Зі збільшенням кількості ексудату в середнім вусі міняється положення барабанної перетинки, вона стає в переднє- чи заднєверхнім відділі опуклою і випинається в зовнішній слуховий прохід. Це випинання особливо помітно у верхніх квадрантах і іноді має вид розтягнутого мішкоподібного утворення.

Біль при пальпації сосковидного відростка є частим симптомом гострого середнього отиту й обумовлюється реакцією на запалення окістя сосковидного відростка. Така реакція спостерігається найчастіше на висоті запалення, тобто тоді, коли захворювання середнього вуха переходить у фазу гнійного запалення. Реакція з боку періосту сосковидного відростка звичайно зникає після гноєтечі з вуха.

Прорив барабанної перетинки і гноєтеча з вуха (оторея) виникають у зв'язку зі збільшенням кількості ексудату в барабанній порожнині, підвищенням його тиску, що приводить до розм'якшення, стоншення барабанної перетинки і її прориву. Перфорація найчастіше локалізується в передньонижньому квадранті. Прорив барабанної перетинки різко змінює перебіг гострого отиту, — з цього моменту починається другий період захворювання. Болі у вусі зменшуються і зовсім зникають, температура тіла досить швидко нормалізується, зменшуються болі при натисненні на сосковидний відросток, поліпшується загальний стан.

Перфорація барабанної перетинки після прориву гною часто має щілиноподібну форму, тому контури її можуть бути не видні, однак відповідно місцеві прориву чітко можна бачити так називаний пульсуючий світловий рефлекс. Наявність його вказує на те, що гній знадходить з барабанної порожнини через невеликий отвір у барабанній перетинці.

Відразу після прориву барабанної перетинки виділення з вуха в більшості випадків має серозно-кров'янистий характер, а потім стає слизово-гнійним і гнійним. При гострому середньому отиті гній звичайно не має запаху, якщо при цьому відсутній зовнішній отит. Гноєтеча з вуха звичайно продовжується 4—7 днів. Спочатку вона рясна, потім помітно зменшується, гній здобуває більш густу консистенцію. Припинення виділень з вуха, зменшення запальних змін з боку барабанної перетинки і поліпшення загального стану хворого свідчить про перехід отиту в завершальний період. Поряд з поступовим припиненням виділень зникають гіперемія й інфільтрація барабанної перетинки, з'являється звичайний її блиск, стають різними пізнавальні контури, поступово поліпшується і слух.

Показником відхилення від типового перебігу отиту в іншому періоді є тривала гноєтеча, іноді до 3—4 тижнів і більш. Відхилення від звичайного перебігу гострих отитів з переходом їх у латентний період зі слабко вираженими симптомами спостерігаються при неправильному застосуванні в практиці сульфаніламідних препаратів і антибіотиків. У випадках недостатнього дозування і несвоєчасного скасування їх при лікуванні отиту запальний процес не ліквідується цілком, а лише приглушається і приймає схований перебіг.

Реакція крові при нетяжкому перебігу отиту в перші дні виражається в помірному лейкоцитозі без вираженого здвигу формули вліво і нерізкому збільшенні ШОЕ. При важко протікаючому гострому запаленні середнього вуха спостерігається значний гіперлейкоцитоз (іноді до 20 тис.і вище) з помітним здвигом формули білої крові вліво. Після прориву барабанної перетинки і гноєтечі картина крові поступово поліпшується. Якщо ж гіперлейкоцитоз, збільшена ШОЕ і зрушення формули вліво поряд зі зникненням еозинофілів з'являються в більш пізній термін захворювання, це є несприятливою ознакою, що вказує на наявність ускладнення (мастоїдит) чи можливе поширення інфекції в порожнину черепа.

Діагноз гострого середнього отиту ставлять на підставі наступних ознак: а) зовнішній отит не супроводжується зниженням слуху, для гострого середнього отиту воно типово; б) при зовнішньому отиті виділення завжди гнійні, домішка слизу завжди вказує на захворювання середнього вуха; в) при зовнішньому отиті характерним є найбільша болючість при доторкуванні до стінок слухового проходу, при потягуванні за вушну раковину й особливо при натисненні на козелок, при гострому середньому отиті — на сосковидний відросток; г) для зовнішнього отиту характерний біль при жуванні і натисненні на козелок, при гострому отиті — пульсуюча спонтанна стріляюча біль у вусі.

Лікування. При лікуванні гострого запалення середнього вуха хворий повинний дотримувати домашній режим, а при вираженому підвищенні температури, загальному нездужанні — постільний. У тих випадках, коли мається підозра на ускладнення — мастоїдит і особливо внутрішньочерепні, хворий повинний бути негайно госпіталізований. Їжу дають, яка легко завоюється і багату вітамінами. Необхідно стежити за діяльністю шлунково-кишкового тракту.

З метою відновлення чи поліпшення вентиляційної і дренажної функції слухової сурми призначають судинозвужувальні засоби у виді крапель у ніс, що вливають 3 рази в день у кожну половину носа по 5 крапель у положенні хворого лежачи на спині і на боці.

При сильному головному болі, високій температурі призначають болезаспокійливі (амідопірин, анальгін) і жарознижуючі (ацетилсаліцилова кислота). Місцево застосовують зігрівальні компреси, що зменшують біль і сприяють розсмоктуванню запальних інфільтратів, зменшують інфільтрацію і застійні явища, прискорюють скінчення запального процесу. З метою кращої дії компрес ставлять таким чином, щоб зігрівалася область сосковидного відростка. Компрес готують так: марлю чи широкий бинт (4—5 шарів) змочують спиртом навпіл з водою чи буровською рідиною, віджимають і накладають на область вуха. Поверх цього кладуть клейонку чи целофан, можна вощаний папір. Для гарної фіксації компресу на сосковидному відростку прорізають отвір для вушної раковини. Зовнішній шар компресу складається з вати чи фланелі. Компрес фіксують хусткою чи декількома оборотами бинта. Змінюють компрес через 4—5 год. Рекомендуються зігрівання вуха лампою солюкс, УВЧ- і СВЧ-терапія.

Катетеризація барабанної порожнини через слухову трубу має своєю метою при гострому отиті дренувати середнє вухо, усунути завжди виникаючий при гострому запаленні середнього вуха стан розрідження в барабанній порожнині, а також ввести в неї лікарські препарати; крім того, ця процедура сприяє нормалізації функції слухової труби і робить доброчинну дію на перебіг запалення. Катетеризацію вуха доцільно робити в період катаральної стадії отиту, що нерідко приводити до абортивного перебігу захворювання; у II і III стадіях гострого запалення середнього вуха продування за допомогою катетера (один раз у день) також дає гарний терапевтичний ефект. Найчастіше через катетер у барабанну порожнину вводять суспензію гідрокортизону, змішану з антибіотиком. Попередньо необхідно з'ясувати переносимість хворим того чи іншого антибіотика.

При перфорації барабанної перетинки ввести лікарські препарати в середнє вухо можна за допомогою транстимпанального нагнітання (через зовнішній слуховий прохід). Зазначений вище склад гідрокортизону з антибіотиками вливають у зовнішній слуховий прохід у кількості 1 мл і нагнітають м'яким 5—6-кратним удавленням козелка в зовнішній отвір слухового проходу; для герметичності необхідно змочити шкіру входу в слуховий прохід тім же лікарським складом. При цьому лікарська речовина проходить через барабанну порожнину, слухову трубу і може потрапити в порожнину рота і носа. Катетеризація і транстимпанальне нагнітання лікарських речовин є ефективними методами лікування.

У тих випадках, коли після цього лікування поліпшення в стані хворого не настає, сильні болі у вусі продовжуються, температура залишається високою і з'являється випинання барабанної перетинки, необхідний парацентез — розріз барабанної перетинки. Парацентез терміново показаний, якщо з'являються ознаки роздратування внутрішнього вуха чи мозкових оболонок (блювота, запаморочення, сильний головний біль і т.д.). Частіше парацентез показаний у дітей, тому що в них барабанна перетинка (особливо в грудному віці) товстіше і більше пручається прориву гнійного ексудату, чим у дорослих, а місцеві і загальні симптоми (біль, підвищення температури тіла, інтоксикація) бувають виражені більш різко.

Парацентез. Розріз барабанної перетинки роблять спеціальною голкою при дотриманні правил асептики під контролем зору. Сама операція украй болюча. До парацентезу ретельно очищають зовнішній слуховий прохід і стінки його обробляють спиртом. Після цього у вухо на 10 хв. уливають краплі з карболової кислоти, ментолу і кокаїну, або в слуховий прохід до зіткнення з барабанною перетинкою уводять ватну кульку чи марлеву турунду, змочену тім же лікарським складом. Однак більш надійним знеболюванням є інфільтрація 2 мл 2% розчину новокаїну підшкірно в задню стінку слухового проходу на границі переходу перетинчато-хрящового відділу в кістковий.

Розріз роблять у найбільше випиняючому місці, часто в задніх квадрантах барабанної перетинки через усю її товщу. Глибина вколу парацентезної голки 1—1,5 мм, при більш глибокому введенні можна поранити лабіринтову стінку. Після вкола роблять розріз перетинки довжиною 3—4мм.

Парацентез роблять у положенні хворого сидячи чи напівлежачи. Голову хворого необхідно добрі фіксувати. У дітей необхідно не тільки фіксувати голову, але і забезпечити максимальну іммобілізацію всього тіла. Після парацентезу основна увага приділяється забезпеченню вільного відтоку гною. Це досягається вкладанням у слуховий прохід стерильних марлевих турунд, що сприяють відсмоктуванню гною. Турунди необхідно часто змінювати. Систематично ретельно очищають і промокають гній у слуховім проході ватою (на тонкий металевий зонд, що має на одному кінці нарізку, накручують гігроскопічну стерильну вату). Очищення вуха роблять під контролем зору. Відсмоктувати гній із середнього вуха можна за допомогою лійки Зиглє; при цьому декомпресія в зовнішньому слуховому проході повинна бути легкою, щоб не викликати капілярної кровотечі зі слизової оболонки. За допомогою цієї ж лійки можна нагнітати в середнє вухо лікарські засоби. Слуховий прохід необхідно змазувати один раз у 2—3 дні цинковою (преднізолоновою) маззю чи іншими лікарськими засобами, щоб запобігти роздратуванню і мацерації шкіри. При густому гної замість уливання крапель переважніше промивання вуха 1—2 рази в день теплим (37° С) 4% розчином борної кислоти, фурациліна (1:5000). Струмінь рідини під невеликим тиском направляють по задній стінці зовнішнього слухового проходу; вушну раковину при цьому відтягують у дорослих догори і кзаду, а в дітей — кзаду і донизу. Після промивання варто просушити слуховий прохід і прикрити його грудочкою стерильної вати. Призначаються антибіотики, сульфаніламідні препарати, антигістамінні засоби.

Звичайно гноєтеча через 1—2 тижня припиняється і перфорація барабанної перетинки закривається ніжним, малопомітним рубцем. Якщо після рубцювання перетинки слух не поліпшується, починають обережне систематичне (1 раз щодня) продування вуха і пневматичний масаж барабанної перетинки протягом 10 днів для того, щоб запобігти утворення спайок і зрощень у барабанній порожнині і розвитку стійкої приглухуватості.

Профілактика. Профілактика гострого середнього отиту складається з комплексу заходів: боротьба з інфекційними хворобами, своєчасне лікування гострих і хронічних захворювань носа, його додаткових пазух і носоглотки.

При відхиленнях від типового перебігу отиту внаслідок зазначених причин можливі й інші наслідки: спайки і зрощення між барабанною перетинкою і медіальною стінкою барабанної порожнини, між слуховими кісточками, що викликає їх погану рухомість і зниження слуху (адгезивний середній отит); стійка суха перфорація (сухий перфоративний середній отит); перехід у хронічну гнійну форму, при якій маються стійка перфорація і періодичні гноєтечі з вуха; ускладнення у виді мастоїдиту, петрозиту, лабіринтиту, парезу лицьового нерва, внутрішньочерепні ускладнення й ін.

Гостре запалення середнього вуха в немовлят, у грудному і ранньому дитячому віці зустрічається значно частіше, ніж у дорослих, і має ряд особливостей. Своєрідність симптоматики визначається особливостями загального і місцевого імунітету, морфології слизової оболонки середнього вуха і будівлі скроневої кісти. У немовлят у барабанній порожнині знаходяться залишки міксоїдної тканини, що є живильним середовищем для розвитку інфекції. У немовлят запальний процес у середнім вусі нерідко виникає через влучення у вухо через слухову трубу біляплідної рідини підчас пологів. У грудних дітей механізм інфікування той же, але в середнє вухо попадають не тільки інфекція з носа і носоглотки, але і харчові маси в момент відрижки. Не менше значення як джерело інфікування мають аденоїди, у яких нерідко вегетують віруси, що також викликає запальний процес у середнім вусі. Механічне закриття устя слухової труби аденоїдними розрощеннями теж варто враховувати при рішенні питання про причину середнього отиту у дитини.

Симптоматика. Поведінка дитини, у якої хворіє вухо, значно відрізняється від дорослого: він часто скрикує, відмовляється брати груди через хворобливе ковтання, треться хворим вухом об руку матері. Починаючи з року, коли хвора дитина вже сама може визначити локалізацію болю, лікар досить легко установлює захворювання. Основними симптомами в цьому віці є болючість при натисненні на козелок (кістковий слуховий прохід ще відсутній), висока температура (39,5—40°С). Поведінка дитини, хворого середнім отитом, майже завжди пригноблена, порушується функція шлунково-кишкового тракту, з'являються понос, блювота, дитина сильно худне. Варто мати на увазі можливість появи менінгеальних симптомів, що супроводжуються затемненням свідомості. Такий стан на відміну від менінгіту називається менінгізмом і розвивається за рахунок не запалення мозкових оболонок, а інтоксикації центральної нервової системи. Менінгізм зникає відразу ж, як тільки відбудуться перфорація барабанної перетинки і спорожнювання порожнин середнього вуха від гною.

Гострий середній отит у дітей проходить ті ж стадії розвитку, що й у дорослих. Особливістю отитів у дитячому віці є те, що в них частіше, ніж у дорослих, вилікування може наступити без перфорації барабанної перетинки, завдяки більшій її резистентності, високій усмоктувальній здатності слизової оболонки барабанної порожнини і більш легкому відтоку через широку слухову трубу.

Діагностика. Ґрунтується на даних загального обстеження й отоскопічній картині. Варто враховувати, що в грудних дітей барабанна перетинка легко червоніє після очищення вуха і при будь-якому лементі дитини. У дітей старшого віку отоскопічна картина подібна з картиною в дорослих. Більш товста, мутна барабанна перетинка в дітей не завжди відбиває стан барабанної порожнини.

Лікування. При гострому середньому отиті в дитини таке ж, як у дорослого. Разом з тім дітям у більш ранній термін показаний парацентез, причому відразу ж у барабанну порожнину через розріз необхідно ввести розчин антибіотика і суспензію гідрокортизону.

Одним з дійових заходів попередження отиту є дотримання гігієнічних правил годівлі і догляду за грудними дітьми. Ураховуючи, що в грудному віці найбільший застій секрету буває в задніх відділах носа, дитині при годівлі варто додавати більш вертикальне положення, а під час сну її потрібно часто повертати з одного боку на іншій. При цих умовах запобігається затікання слизу в устя слухової труби.

Велику роль у профілактиці отиту грає санація верхніх дихальних шляхів, яка спрямована на своєчасне відновлення нормального носового дихання (видалення аденоїдних розрощень, усунення запалення слизової оболонки носа і носоглотки і т.д.). При лікуванні запальних захворювань середнього вуха в дитини необхідно стежити за слуховою функцією, тому що своєчасне виявлення приглухуватості і раннє лікування її сприяють збереженню здоров'я.

Гострий середній отит при інфекційних хворобах

Грипозний отит. Виникає частіше під час епідемії вірусного грипу в результаті безпосередньої дії вірусу при проникненні його у вухо гематогенним шляхом чи з верхніх дихальних шляхів через слухову трубу. Специфічні грипозні отити характеризуються геморагічною формою запалення, що виражається в різкому розширенні судин зовнішнього слухового проходу і середнього вуха з утворенням екстравазатів (крововиливу) під епідермісом шкіри кісткової частини зовнішнього слухового проходу, барабанної перетинки. Такі екстравазати називають геморагічними міхурами чи буллами; вони добре видні при отоскопії, що звичайно локалізуються в кістковому відділі слухового проходу і на барабанній перетинці. При розриві такого пухирця виділяється крапля темної кров'янистої рідини. При грипозному отиті іноді виникає важке внутрішньочерепне ускладнення — менінгіт.

Отит при скарлатині і кору. Звичайний перебіг отиту при скарлатинозній і коревій інфекції мало чим відрізняється від отитів при інших інфекціях. Найбільшої уваги заслуговує так називана некротична форма, чи некротичний отит.

Симптоматика. Некротичний отит при скарлатині і кору виникає звичайно в початковій стадії захворювання, частіше при некротичних поразках у глотці і носі; при корі отит починається в період висипання чи передує йому. Збудником такої форми отитів є гемолітичний стрептокок.

При септико-токсичних формах скарлатини і кору процес у вусі розвивається непомітно. Болючий синдром нерідко відсутній, що можна пояснити швидким некротичним руйнуванням барабанної перетинки. Єдиним проявом захворювання буває рясна гноєтеча з вуха з різким гнильним запахом через залучення в процес кістки.

Для некротичного отиту характерна постійна приглухуватість по змішаному типу, причому в ряді випадків приєднується симптоматика поразки лабіринту.

Лікування і профілактика. Проведення комплексу заходів, спрямованих як проти основного захворювання, так і місцевих його проявів.

Туберкульоз середнього вуха звичайно розвивається як ускладнення туберкульозу легень, кісток чи лімфатичних вузлів при гематогенному і, рідше, тубарному (через слухову трубу) шляхах поширення інфекції. Рідше процес у вусі буває первинним. Туберкульоз середнього вуха характеризується безсимптомним початком, відсутністю болю і температурної реакції. Перебіг його тривалий і млявий. Дуже типово для туберкульозу вуха наявність декількох перфоративних отворів у барабанній перетинці, що виникають при розпаді туберкульозних горбків. Виділення з вуха незначні, без запаху. Слухова функція в результаті інтоксикації різко падає. У тяжких випадках при залученні в процес кістки виділення підсилюються, стають смердючими. У ряді випадків некроз кістки буває настільки великим, що утворюються секвестри не тільки стінок барабанної порожнини, слухових кісточок, але й лабіринту з утворенням свищів.

Лікування місцеве і загальне специфічне.

Дата добавления: 2013-12-14