Лекція 2. Мета та головні завдання виховання у вищій школі

Мета та головні завдання виховання у вищій школі. Взаємодія педагога і студента у виховному процесі.

План лекції.

1. Мета виховання у вищій школі.

2. Основні завдання виховання.

3. Взаємодія педагога і студента у виховному процесі. Напрями виховної взаємодії.

Нова соціальна ситуація в Україні вимагає осучаснених підходів до проблем формування особистості у всіх ланках суспільного життя, а особливо у його освітній галузі. Перш за все має бути вдосконаленою система виховання студентів вищої школи, оскільки вони, через сферу майбутньої професійної діяльності, впливатимуть на моральний клімат населення країни. За “Положенням про державний вищий заклад освіти” в Україні діють такі їх види: університет (класичний університет), технічні, технологічні, економічні, медичні, сільськогосподарські та інші університети, академії, інститути (як окремі ВНЗ чи структурні одиниці університетів, академій), консерваторії, коледжі та технікуми /училища/ (ВНЗ або підрозділи університетів, академій, інститутів) [1, 85-86]. У кожному з ВНЗ здійснюється навчально-виховний і виховний процеси, якість яких забезпечується професорсько-викладацьким чи викладацьким складом, а також спеціальними організаторами виховання, до яких відносимо і кураторів студентських груп.

У “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти” вказано, що вищі навчальні заклади мають “здійснювати підготовку національної інтелігенції, сприяти оновленню і збагаченню інтелектуального генофонду нації, вихованню її духовної еліти, примножувати культурний потенціал, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх спеціалістів” [2, 247]. Досягнення накресленого у документі може здійснюватись шляхом залучення студентської молоді до “різноманітних видів творчої діяльності (науково-дослідної, технічної, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчо-спортивної, правоохоронної та ін.)”; через збагачення естетичного досвіду молоді; у процесі формування “людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, моральної самозавершеності” [2, 248].

Виховання у ВНЗ забезпечує формування особистості майбутнього спеціаліста, його свідомості, самосвідомості, встановлення зв’язку поколінь, збереження їх культурних надбань, накопичення власного досвіду на основі напрацьованого попередниками тощо. Це має здійснюватись “авторитетними, високоосвіченими людьми, носіями високої загальної, світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури” [2, 247]. Кожен педагог має знати, що не можна залишати поза увагою жодного вихованця, оскільки лише цілеспрямований вплив на людину дає бажані результати. Справедливо зазначено: “...вихователеві слід пам’ятати, що виховна робота повинна бути особистісно зорієнтованою, базуватися на особистісно діяльнісному принципі організації виховної роботи, який передбачає активне включення вихованця у виховний процес на засадах співпраці, діалогу, партнерства, високої вимогливості і глибокої поваги до нього” [3, 7]. Орієнтація на індивідуальні особливості кожного студента – одна з найважливіших функцій кураторів та викладачів. До того ж, суттєвим для їх реального співробітництва є встановлення демократичного стилю спілкування.

Вважаємо за необхідне зазначити, що нинішнє виховання у ВНЗ характеризується як таке, що перебуває під впливом глибокої суспільної кризи і тому потребує вдосконалення. Виходячи з цього маємо вказати наступне: воно має забезпечуватись відповідно до основних завдань і принципів сучасної державної молодіжної політики, яка передбачає здійснювати “допомогу молодим людям у реалізації і самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив” [4, 126]. Враховуючи те, що виховання є процесом безперервним, молодь у вищій школі, окрім примноження знань, має постійно набувати нового досвіду, зміцнювати переконання, виробляти позитивні звички, риси характеру.

Випускник ВНЗ повинен бути творчою особистістю, з відчуттям потреб часу, прагненням самопізнання і самовдосконалення, високим рівнем духовності. Йому мають стати підвладними найсучасніші технічні засоби для здобуття необхідної інформації.

Кожен керівник виховним процесом ВНЗ, куратор, викладач вищої школи бачиться нами як людина, що здатна до творчих перетворень, орієнтації у нестандартних ситуаціях, добору форм, методів, засобів виховного впливу у відповідності з потребами молодіжного колективу. Він має усвідомлювати власну індивідуальність, уміння впливати на свідомість інших людей, проводити діагностування їх розвитку, прогнозування результатів.

Виходячи з вище сказаного визначаємо мету і завдання виховання у вищій школі.

Метою виховання у вищій школі є:

- всебічна підготовка фахівців для різних галузей науки, промисловості, різнорідного виробництва до творчої праці, підкріпленої глибоко моральним усвідомленням її необхідності;

- спрямування молоді на набуття соціального досвіду;

- сприяння досягненню нею відчуття необхідності доброзичливих міжнаціональних взаємин у майбутній професійній діяльності;

- вироблення поваги до державної символіки, Конституції України;

- розвиток у студентів правової, духовної, художньо-естетичної, трудової, екологічної тощо культури.

Означена нами мета виховання у вищій школі потребує планомірної роботи професорсько-викладацького складу ВНЗ у цілому та кураторів зокрема над розвитком у молодого покоління особистісних рис, необхідних з державних, національно-культурних, суспільних позицій.

Куратори та інші педагоги, здійснюючи виховну роботу, мають вклинити у її зміст зустрічі з визначними діячами науки, освіти, культури, в яких зосереджені найкращі якості громадян України. Вони можуть розповідати про духовні цінності предків, акцентуючи увагу студентів на положеннях літописів, міфів, сказань, дум, фольклорних та мистецьких джерел тощо. Враховуючи бажання молоді організатори виховної роботи повинні проводити екскурсії до всенародних святинь, вказуючи на їх значенні в історії і для історії. Суттєво значущим є відвідування музеїв, театрів, кінотеатрів, виставок та інших культурних осередків. Кураторові та іншим педагогам необхідно організовувати презентації книг на різноманітні теми наукового, освітнього та культурного життя і спонукати вихованців самостійно відвідувати такі презентації. Вагомим є проведення конференцій, “круглих столів”, диспутів і дискусій, які несуть суттєве виховне навантаження.

Реалізація поставленої мети може забезпечуватись шляхом дотримання у виховному процесі важливих виховних завдань, до яких відносимо наступні:

- формувати свідомість (національну) майбутньої еліти держави, бажання працювати задля її розквіту;

- забезпечувати вироблення у студентів поваги до історії і культури рідного народу, його мови, традицій і звичаїв;

- підвищувати духовну культуру особистості, впливати на вдосконалення її світоглядних позицій;

- розвивати соціальну активність молоді, через включення її у процес державотворення;

- вдосконалювати індивідуальні здібності вихованців ВНЗ, забезпечувати можливість їх самореалізації;

- сприяти зміцненню фізичного та психічного здоров’я студентів;

- впливати на усвідомлення молоддю зв’язку між ідеями індивідуальної свободи, законними правами, громадською відповідальністю;

- готувати майбутніх фахівців до життя і праці в умовах ринкових відносин;

- надавати потребуючим студентам допомогу у реалізації їх життєвих планів.

Задля уточнення підходів щодо реалізації мети і завдань виховання у вищій школі маємо проаналізувати основні його категорії, принципи, методи, засоби, форми організації та закцентувати увагу на найдоцільніших із них. У процесі цього розгляду ставимо ціль уникнення спрямування виховного процесу на будь-яку політизацію, хоча усвідомлюємо, що цього можна досягти тільки теоретично.

Представлений курс лекцій з теорії виховання у вищій школі не претендує на виключну досконалість, хоча його автори з повагою сприймають все те, що можна назвати найбільш досконалим.

Враховуючи, що виховання є явищем “мобільним”, ми втілили у тексти лекцій усе найбільш суттєве, перевірене часом і таке, що спрацьовує на позитивний результат.

Крім того, нами спроектовано напрями виховної роботи педагогів зі студентами в навчальний та поза навчальний час. До них відносимо:

- пошуково-творчий напрям, який передбачає виконання студентами висунутих куратором чи представником професорсько-викладацького складу завдань, спрямованих на здобуття необхідної інформації щодо явищ, подій, ситуацій, активних діячів минулого чи сучасного життя тощо для проведення конкретного виховного заходу, орієнтованого на вироблення у молоді ставлення до них, накопичення знань, поповнення світоглядних уявлень;

- напрям самостійного пізнання цікавих фактів, який включає цілеспрямовану працю студентів над додатковими джерелами їх аналізу, іноді вказаними педагогами вищої школи;

- дискусійний напрям виховної роботи розрахований на емоційно-інтелектуальну можливість осмислення кожним студентом висунутого проблемного запитання, яке не може мати однозначної відповіді і потребує здійснення швидкісних логічних мислитель них операцій та використання “резерву” інформації задля правильного і ефектного обґрунтування своєї позиції.

Сподіваємось, що за умови наповнення виховного процесу потрібним у певному часовому розрізі змістом, можна досягти позитивного результату.

Дата добавления: 2013-12-14