Однорідні та неоднорідні означення

Однорідні присудки

Однорідні підмети

Однорідні підмети в системі простого речення вживаються у формі іменників, займенників, а також інших субстантивованих частин мови (прикметників, прислів­ників, дієслів, часток, прийменників тощо), у формі словосполучень, синтаксичних одиниць, що становлять назву чого-небудь або цитату: Квітки й поцілун­ки, краса й раювання життя хай сповняють тобі до сконання» (Б. Грінченко); І гул моторів, і брязк заліза злилися вдалині в знайому музику похідних ночей (О. Довженко); Нехай і міщанин, і посполитий, і ко­зак стоїть за своє право (П. Куліш); Мабуть, не знайти на нашій Украї­ні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів, агрономів (Остап Вишня).

Однорідні підмети перебувають у відношенні координації з присудком.

У сучасній лінгвістиці тривають дискусії щодо речень з кількома присудками. Так, І. Кучеренко та ін. розглядає їх як складні. І. Слинько, Н. Гуйванюк, М. Кобилянська наголошують на тому, що складними реченнями можна вважати лише ті, в яких повторюються три ознаки – темпоральність, модальність і персональність; персональність виражається підметом. Тому структури з однорідними присудками можна вважати перехідними між простими і складними реченнями, бо з урахуванням семантико-синтаксичних ознак вони складними, а на формально-граматичному рівні один підмет вказує на просту будову.

Функцію однорідних присудків можуть виконувати:

прості дієслівні присудки: Всі скарбницькі горниці блищали, лисніли, світились без сонця, неначе скрізь бігали розсипані по скарбах проміння сонця» (І. Нечуй-Левицький);

компоненти складених іменних присудків, виражені іменниками: Війна - це вдівство і сирітство, безпритульність і голод, нудьга і відчай, муки і сльози (Ю. Мельничук); прикметниками (дієприкметниками): «Сонце стало велике і червоне» (В. Винниченко); «Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний, кремезний» (І. Франка); за­йменниками: Ця перемога - твоя і наша спільна (З публіц.); різноструктурними утвореннями (прикметник, дієприкметник, субстантивне словосполучення тощо): Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стінами (І. Нечуй-Левицький); компоненти складних присудків, виражені інфінітивами: Мерщій почала [Маруся] помагати матері прибирати зі столу, струшувати крихти, застеляти чистим стільником (Г. Хоткевич), прикметниками (дієприкметниками): Дід Максим перестав бути за­думливим і насупливим (Ю. Збанацький); різноструктурні присудки: Яке глибоке щастя - жить, буть гідним імені людини, народу й людськості служить (М. Рильський).

Однорідні означення речення – двослівні, рідше кількаслівні – перебувають у відношеннях переліку, поступового нагромадження ознак, властивих певній особі, предметові. Між ними можна поставити сполучник «і».

Залежно від лексичного і граматичного вираження однорідні означення можуть бути: узгодженими, граматичні форми яких повністю збігаються, узгоджу­ються з формами пояснюваного слова: Маленька, кру­гленька, швидка й жвава... між високим зеленим жи­том, — вона здавалася русалкою (Панас Мирний); і неузгодженими, якщо їхні граматичні категорії різняться: Мене везуть у царство трав, річок і таєм­ничих озер (0. Довженко).

Однорідність означень визначають за такими показ­никами:

— завжди однорідними є означення, поєднані суряд­ним сполучником (сполучниками): Сінешні й хатні двері були одчинені (І. Нечуй-Левицький);

— однорідними є означення, не зв'язані сполучни­ком (сполучниками) і вжиті після означуваного слова: Я з початку мав намір дати книжку більш популярну, приступн у для найширших кругів нашої суспільності (М. Грушевський). У таких випад­ках кожне наступне однорідне означення сприймається як більш чи менш виразне розгортання попереднього означення;

— однорідні означення можуть перелічувати і нази­вати певні різновиди предмета: У ботанічному саду рос­туть польові, степові, гірські квіти — означення од­норідні, бо є назвами різних видів того самого предмета (квітів);

— означення однорідні, якщо характеризують пред­мет за певною однотипною ознакою (матеріал, колір, розмір тощо): Густозелені яблуні просвічувались пожовклими, яскраво-червоними і зеленими плодами (М. Стельмах) — означення однорідні, бо характеризу­ють предмет (плоди) за кольором;

— означення однорідні, якщо перше з них підсилю­ється або уточнюється другим і подальшими означення­ми: Високо серед неба стояв ясний, блискучий, повний місяць (І. Нечуй-Левицький);

— однорідними є означення-епітети, означення-синоніми, означення-антоніми: Онде балочка весела, в ній хороші, красні села (Леся Українка).

Якщо при означуваному слові є два або більше означень, то вони можуть бути однорідними й неоднорідними: важка, чорна хмара і важка чорна хмара. Тут усе буде залежати від контексту та інтонації: Важка чорна хмара надвисла над нами (неоднорідні) і Хмара, важка, чорна, нависла над нами (епітети, що стоять після означуваного слова – однорідні означення).

Неоднорідні означення. семантично різнопланові, перебувають між собою в послідовному смисловому підпорядкуванні, не вимовляються типовою перелічувальною інтонацією, не поєднуються сурядними сполучниками, утворюють лише безсполучниковий ряд з означальною однорідністю: Полум'я би­лось у вітрі величезним червоним птахом (О. Гончар); Крізь прозорі хмарки іноді пробивається рожевий соняч­ний промінь (О. Копиленко).

Здебільшого неоднорідними є означення, які вира­жені: займенником і прикметником (твій громадянсь­кий обов'язок), числівником і прикметником (перший трудовий успіх), дієприкметником і прикметником (змужніла селянська рука), якісним і відносним прик­метниками (рідний український прапор, тихий росяний сон).

Ряди з неоднорідними означеннями зазвичай не пе­ревершують трьох одиниць, тоді як ряди з однорідних означень можуть охоплювати практично необмежену кількість елементів.

Отже, однорідні означення об’єднуються за спільністю понять, властивостей, мають перелічувальну інтонацію; неоднорідні означення не поєднуються спільними сполучниками, не перебуваєть між собою у єдиній смисловій залежності.

Дата добавления: 2013-12-14