Відкрити і закрити акціонерні товариства

1.1.Особливості акціонерних товариств як об’єктів корпоративного управління

Акціонерні товариства (АТ) є поширеною формою господарських то­вариств в Україні. Це викликано не стільки їх великою поширені­стю в світі, а й тим, що значна частина приватизованих підприємств набула форм АТ. У світовій практиці корпоративне уп­равління здійснюється насамперед в АТ, тому їх винятково важлива роль в економіці змушує докладно зупини­тись на цій формі корпоративних утворень.

АТ має найбільш розвиту систему управління. Вона може складатися з трьох і навіть з чотирьох рівнів: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління на чолі з генеральним директором, керівники структурних підрозділів. Роботі органів управління допомагає також ревізійна комісія. Система органів управління представлена на рис.3.1.

Рис. 3.1. Система органів управління АТ

Загальні збори акціонерів - вищий орган управління. Розрізняють два види загальних зборів: щорічне (чергове) загальні збори; позачергові загальні збори.

На річних загальних зборах акціонерів зважується питання про обрання наглядової ради, ревізійної комісії, про затвердження аудитора, розглядаються представлені радою директорів річний звіт, інші документи.

Позачергові загальні збори проводяться за рішенням наглядової ради на підставі його власної ініціативи, вимог ревізійної комісії, аудитора суспільства, а також акціонерів, що мають не менш чим 10% акцій.

У компетенцію загальних зборів входять питання, що стосуються: створення чи реорганізації корпорації; прийняття статуту чи його затвердження в новій редакції, внесення змін і доповнень у статут; формування статутного капіталу; розподілу прибутку і визначення розміру дивідендів; ухвалення рішення про припинення (ліквідації) діяльності корпорації та інших питань стратегічного характеру.

Загальні збори вирішують важливі питання, але аж ніяк не питання оперативного управління корпорацією. Останнє можливо, якщо цього вимагає правління, знявши із себе відповідальність за рішення спірних питань. Загальні збори мають право передати частина своїх повноважень

наглядової ради чи правлінню.

Як правило, рішення приймається більшістю представлених на зборах голосів. По найбільш важливих питаннях, до числа яких відноситься твердження, зміна, доповнення статуту, реорганізація, ліквідація корпорації, визначення розміру дивідендів, рішення приймається 3/4 голосів акціонерів, що беруть участь у загальних зборах.

У законодавстві для позначення органа управління АТ, що виконує основну інтелектуальну роботу і здійснює контрольні функції за виконавчими органами управління АТ, використовується термін «наглядова рада» (Рада директорів).

Наглядова рада не є виконавчим органом, головна
її завдання полягає в тім, щоб контролювати діяльність правління
акціонерного товариства. Однак відповідно до статуту АТ він може брати участь у прийнятті деяких рішень корпорації чи в їхньому схваленні.

Наглядова рада, як правило, засновується в АТ з числом акціонерів більше 50. Якщо корпорація невелика (число учасників менш 50), то функції наглядацької ради здійснює загальні збори.

Основними задачами наглядової ради є розробка політики з метою збільшення прибутковості і конкурентноздатності корпорації, забезпечення стійкості її фінансового стану, захист прав акціонерів, формування і контроль виконавчих органів корпорації. Докладніше даний рівень корпоративного управління розглянутий у розділі 2.

Компетенція правління визначається задачами, що треба рішати даним органом управління корпорації. Основні задачі правління: організація ефективного управління оперативною діяльністю корпорації; забезпечення виконання планів і рішень загальних зборів і наглядової ради корпорації; вироблення і здійснення поточної господарської політики корпорації з метою підвищення її прибутковості і конкурентноздатності. Правління повинне вирішувати всі питання діяльності корпорації, крім тих, котрі стосуються виняткової компетенції загальних зборів акціонерів і наглядової ради.

Органом, що хоч і не приймає особистої участі в рішенні управлінських питань, але допомагає роботі органів керування акціонерного товариства, є ревізійна комісія.

Ревізійна комісія корпорації - це орган контрольний. Ревізійна комісія необхідна кожному акціонерному товариству для того, щоб оцінити реальний стан справ в АТ і вчасно почати відповідні заходи.

Ревізійна комісія здійснює внутрішній контроль за фінансово-господарською діяльністю корпорації, його органів управління, служб, філій і представництв.

Члени ревізійної комісії мають право знайомитися з усіма необхідними документами і матеріалами, включаючи бухгалтерські, зв'язані з фінансово-господарською діяльністю корпорації.

При необхідності комісія може зажадати особистих роз'яснень від будь-якої посадової особи. Працівники корпорації повинні вчасно забезпечувати ревізійну комісію всією необхідною інформацією.

Ревізійна комісія перевіряє дотримання АТ законодавства, корпоративних, нормативних і інших актів, що регулюють її діяльність, постановку банківського контролю, кредитні, розрахункові, валютні й інші операції, проведені суспільством протягом звітного періоду (суцільною чи вибірковою перевіркою), стан каси і наявність майна. Ревізійна комісія має право вимагати скликання наглядової ради, позачергових загальних зборів акціонерів.

Виникнення і функціонування АТ мало як позитивні, так і негативні риси. Вони проявлялись поступово, з роз­витком самих корпорацій.

Позитивними рисами АТ були обмеження економічного ризику для окремих учасників, підвищення підприєм­ницької активності й об'єднання різних економічних можливостей - капіталів та вмінь, знань, ідей, обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства, розмежування капіталу та еко­номічної діяльності, жорстке відокремлення власності господарсь­кого товариства і власності його учасників, зменшення залежності частки АТ від частки його окремих учасників, підвищення кваліфікаційного рівня учасників корпоративних відно­син, особливо менеджменту. Крім того, на певному етапі для вирі­шення господарських завдань виникла необхідність заміни ме­ханізмів ринкової організації між окремими приватними проду­центами на структури єдиного управління.

До негативних рис ролі АТ можна віднести виникнення так званого фіктивного капіталу, який часто функціо­нує відірвано від капіталу реального, зниження можливостей конт­ролю за діяльністю АТ з боку дрібних власників-акціонерів, появу можливості спекулятивного і навіть злочинного акціонерного засновництва, ускладнення управління АТ у порівнянні з іншими формами підприємств. Ці не­гативні риси супроводжували розвиток АТ, проте не перекреслювали їх позитивні риси, що й спричинило динаміч­ний розвиток АТ у світі.

1.2. Специфічні риси відкритих і закритих акціонерних товариств

Важливість ролі АТ потребує чіткого визна­чення поняття "акціонерне товариство". Незважаючи на деякі роз­біжності у трактуванні АТ, світова економічна та юридична наука в цілому дають загальні визначення, які засто­совуються і в Україні.

В науковій та нормативній літературі зазначається, що акціо­нерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Можливе більш загальне визначення АТ як господарського товариства, що випускає акції.

Для функціонування АТ створюється статутний фонд, під який випуска­ються акції, загальна номінальна вартість яких не може бути мен­ше від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ.

Водночас слід мати на увазі, що, як правило, регулятивними акта­ми встановлюється, що акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах акцій, які їм належать. Тому АТ має риси товариства з обмеженою відповідальністю. Це відповідає суті обмеженості матеріально-фінансової участі лише вкладеним у товариство майном та коштами з боку кожного окре­мого його учасника. При негативних наслідках діяльності АТ, наприклад у разі банкрутства, АТ відповідає перед кредиторами усім майном, при цьому акціо­нер втрачає (і то не завжди) лише свої акції. Іноді акції можуть залишатись навіть при банкрутстві, але значно втрачати у ціні. Особ­ливістю нормативної бази щодо АТ є те, що у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю опла­тили акції, можуть нести відповідальність за зобов'язаннями това­риства також у межах несплаченої суми.

У світовій практиці існують два види АТ - відкрите та закрите. І той, і інший види мають певну історію свого виникнення. Так, закриті акціонерні товариства (ЗАТ) розвивались в ос­новному в Німеччині наприкінці XIX — на початку XX ст. і отрима­ли назву симультанного засновництва. При цьому акції розподіля­лись між засновниками і відразу відбувалась їх реалізація. (Хоч для здійснення проплат надавався певний термін.) У США пере­важна частина АТ засновувалась через відкри­ту підписку - продажу акцій на відкритих торгах. ЗАТ в країнах Центральної Європи мають різні назви (наприклад, у Польщі, Чехії - компанія з обмеженою відповідальністю, водночас як існує й товариство з об­меженою відповідальністю). У світовій практиці ЗАТ мають менше поширення, ніж відкриті. В Україні внас­лідок особливостей проведення приватизації кількість ЗАТ переважає кількість ВАТ. На 2000 - 2001 p.p. більш як 66 відсотків - це ЗАТ і трохи менш як 34 відсотки - ВАТ.

Відповідно до української регуляторної бази відкритим є акціо­нерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися через відкриту підписку та купівлю-продаж на біржах. При цьому важ­ливим є те, що акції розповсюджуються серед громадян та підприємств, перелік яких і склад заздалегідь визначити неможли­во. Можливе застосування певних норм для визнання продажу акцій відкритим. Наприклад, існують пропозиції вважати відкритим про­дажем, якщо кількість осіб-покупців становить не менш як 100.

Закритим є АТ, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися через підписку, купуватися та продаватися на біржі. При створенні ЗАТ акції розповсюджуються між засновниками і мають обмеження щодо придбання і продажу. ЗАТ має більш подібні риси до ТОВ, оскільки, як правило, в них невелика кількість акціо­нерів, ускладнений перехід прав власності на корпоративні права (акції), спрощена реєстрація випуску акцій. Серед вітчизняних фахівців існують думки про те, що кількість акціонерів ЗАТ має бути обмеженою і становити до 100 акціонерів. Пропонують не реєструвати випуски їх акцій в органах державного управління корпоративним сектором, законодавче об­межити переходи прав власності на такі корпоративні права, дати параметри цін на акції ЗАТ.

Важливим також є те, що створене АТ у формі відкритого дуже важко перетворити в закрите (хоча такі випадки можливі за умови незначної кількості акціонерів і пря­мої заборони в законодавстві немає), водночас ЗАТ може бути реорганізовано у ВАТ через реєстрацію його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесення відповідних змін до статуту товариства.

Дата добавления: 2013-12-14