Поняття особистості злочинця і типологія злочинця

План

Вегетативно-судинна дистонія

Ураження надсегментарного відділу АНС

супроводжуються психічними, вегетативними і соматичними зрушеннями, які мають характер: перманентний, пароксизмальний.

Основні синдроми ураження надсегментарного відділу ВНС

1 Вегетативно-судинна дистонія

2 Гіпоталамічний синдром

1 Порушення з боку серцево-судинної системи

2 Зміни в діяльності шлунково-кишкового тракту

3 Зміни в терморегуляції

4 Переважання симпатикотонії чи ваготонії

5 Можливе виникнення симпато-адреналових, вагоінсулярних або змішаних кризів.

2. Гіпоталамічний синдром:

- нейроендокринна форма (центральне ожиріння, гіпофізарне виснаження, адіпозогенітальна дистрофія, гіпофізарний гігантизм, акромегалія, карликовість, хвороба Іценко-Кушинга, нецукровий діабет)

- вегетативно-судинна форма

- порушення сну та бадьорості (синдром «періодичної сплячки», катаплексія, нарколепсія, синдром гіпоглекімічної гіперсомнії, летаргічний синдром, синдром Клейне-Левіна)

- порушення терморегуляції

1. Поняття особистості злочинця і типологія злочинця.

2. Злочинна поведінка та механізми її формування.

3. Психологічна характеристика злочинної групи, організованої злочинної групи, злочинної організації.

Кримінальна психологія — галузь юридичної психології, яка вивчає психологічний механізм правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури, функціонування і розпаду злочинних груп. Кримінальна психологія займається вивченням психічних закономірностей, які проявляються в процесі формування злочинної установки особистості, в ході задуму, підготовки і вчинення злочину. Вона досліджує особистість злочинця, структуру і психологічні особливості злочинних груп.

Особистість у психології – активний носій свідомості, який має індивідуально-типову структуру психологічних властивостей і якостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі. Під психологічними особливостями особистості розуміють відносно стабільну сукупність індивідуальних властивостей, що визначають типові форми її реагування та адаптивні механізми поведінки, систему уявлень про себе, характер міжособистісних відносин і соціальної взаємодії. Інакше кажучи, це внутрішній компонент особистості, що є відносно стійким та індивідуально неповторним і забезпечує особі активну поведінку в суспільстві.

Особистість злочинця справедливо визначається як один із найбільш важливих і складних об’єктів вивчення в юридичній психології. Метою дослідження такої особистості є вивчення типових особливостей, притаманних досліджуваному об’єкту, причин та закономірностей їх виникнення та розвитку, шляхів виправлення. З огляду на мету, досить природнім є той факт, що, вивчаючи особистість злочинця, юридичні психологи намагаються встановити те типове, що є в кожному з них. Зазначене дозволяє запропонувати наступне визначення: особистість злочинця – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов.

Злочинна поведінка зумовлена взаємодією особистості із соціальним середовищем. Політичні, соціально-економічні, духовні сторони суспільства справляють зовнішній вплив на формування механізму злочину, а психічні особливості формують механізм злочину зсередини. Важливо підкреслити, що будь-які соціальні, зовнішні умови проявляються в злочині, переломлюючись через особистість, тобто через її внутрішній світ. Тому особистість злочинця не просто відображає зовнішні умови життєдіяльності, але є активною стороною взаємодії з тим чи іншим середовищем.

За ступенем соціальної небезпечності злочинців поділяють на:

1. Асоціальний тип злочинця, який відзначається несформуванням у людини позитивних ціннісних орієнтацій, соціальних установок, які не лише впливали б на його поведінку, а й утримували від можливої протиправної поведінки у складних, часом конфліктних ситуаціях (Особа, яка вперше вчиняє умисний злочин, неповнолітні злочинці).

2. Антисоціальний тип – стійка антисоціальна спрямованість, притаманна професійному злочинцю (рецидивісту), який виявляє постійну готовність (установку) до злочинів, до злочинної поведінки. Як правило, ці люди неодноразово вчиняли злочини і мають стійкі підсвідомі кримінальні спонукання.

3. Випадковий тип особистості злочинця пов'язаний з дефектами психічної саморегуляції. Це особи, які скоїли злочин уперше через випадковий збіг обставин, бо не змогли протистояти криміногенній ситуації через низький рівень самоконтролю. Скоєний злочин суперечить загальній поведінці цієї особистості і є випадковим (необережні злочини, злочини вчинені у стані сильного душевного хвилювання через неправомірну поведінку потерпілого…).

За змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості злочинців поділяють на:

1. Корисливу категорію, які посягають на матеріальні блага суспільства й окремих громадян. Види:

а) корисливо-господарські злочинці (незаконне виготовлення, збут або зберігання підакцизних товарів; фіктивне підприємництво;
ухиляння від сплати податків і т. д.);

б) корисливо-службові злочинці (хабарництво, розкрадання шляхом
зловживання службовим становищем, і т. п.);

в) крадії, розкрадачі (корисливі посягання на чужу власність);

г) шахраї (підробка документів, грошових знаків та ін.);

ґ) ненасильницькі вимагачі, шантажисти.

(Своїми словами) Злодії відрізняються від інших злочинців вищим рівнем соціальної адаптованості, меншою імпульсивністю, агресивністю та тривожністю. Для них характерне те, що при внутрішньому несприйнятті та свідомому порушенні соціальних норм, вони добре в них орієнтуються. Особливе місце серед злочинців за своїми психологічними особливостями обіймають розкрадачі державного і приватного майна. Вони характеризуються високим рівнем пристосованості до різноманітних соціальних ситуацій та їх змін, краще орієнтуються в соціальних нормах і вимогах, добре контролюють свою поведінку. Розкрадачам не властива агресивність та імпульсивність поведінки, вони комунікабельні, здатні ефективно встановлювати соціальні контакти, у багатьох із них зустрічаються такі риси як прагнення до лідерства, потреба у суспільному визнанні. Їх особистісний профіль суттєво не відрізняється від законослухняних громадян.

2. Корисливо-насильницька категорія характеризується поєднанням корисливих посягань із насиллям над особистістю. Види:

а) грабіжники;

б) учасники розбійних нападів;

в) насильницькі вимагачі (рекетири);

г) убивці з корисливою метою.

Поведінка корисливо-насильницьких злочинців тяжіє до безпосереднього задоволення виникаючих бажань і потреб.

3. Насильницька категорія, яка відрізняється агресивною, антигуманною спрямованістю до життя, здоров'я і особистої гідності інших людей, це:

а) хулігани;

б) злісні хулігани;

в) особи, які посягають на честь і гідність особистості шляхом образи і наклепу;

г) особи, які здійснюють агресивно-насильницькі дії проти особистості (вбивства, зґвалтування, нанесення тяжких тілесних
ушкоджень та ін).

(Своїми словами)Найбільш типовими за психологічними особливостями є злочинці, які вчинили тяжкі насильницькі злочини. Насильники мають достатньо стійкі та важко кориговані уявлення, надзвичайно чутливі до будь-яких елементів міжособистісної взаємодії, сприймаючи зовнішнє середовище загалом як вороже. У своїх невдачах такі особи схильні звинувачувати інших, але не себе. Поведінка вбивць спрямовується, в основному, афективно зарядженими ідеями. У осіб, що вчинили зґвалтування, характерними рисами є імпульсивність, зниження чутливості та емпатії щодо інших людей, схильність до домінування заради самоствердження в чоловічій ролі (власне сексуальні мотиви досить часто є другорядними).

Особи, які вчинили злочини через необережність, за своїми психологічними особливостями мають принципові відмінності від умисних злочинців. Їм не притаманний певний тип особистості, але існує фундаментальна психологічна властивість, що зустрічається майже у всіх – а саме, схильність до утворення реакції тривоги на різноманітні ситуації. Характерною є не мотивація досягнення мети, як у умисних злочинців, а мотивація уникнення невдачі, коли небезпека розглядається як особиста катастрофа, а вина завчасно покладається на себе. Такі особи схильні до емоційної, а не раціональної реакції на ситуацію, у ситуаціях з непередбачуваним закінченням вони затрудняються у прийнятті правильного рішення і схильні до стереотипної поведінки.

Дослідники роблять висновок, що особистість злочинця відрізняється від законослухняного громадянина негативним змістом ціннісно-нормативної системи і стійкими психологічними особливостями, поєднання яких має специфічне криміногенне значення. Їх можна розглядати як схильність до вчинення злочину, тобто як властивість індивіда, що знижує “криміногенний поріг”, але не визначає обов’язкової реалізації певної сукупності дій.

(Своїми словами) Глибоке вивчення юристами психологічних особливостей особистості обвинуваченого дає можливість, по-перше, правильно кваліфікувати злочин, по-друге, здійснювати вибір найбільш придатних психологічних способів впливу на обвинуваченого в процесі проведення слідчих дій, по-третє, більш успішно виявляти причини та умови, які сприяли вчиненню злочину.

Дата добавления: 2013-12-14