Гіпотеза ручних жестів

Гіпотеза афекту

Гіпотеза звуконаслідування

Гіпотеза життєвих шумів

На думку В. В. Бунака, мова виникла на основі звуків, властивих вищим мавпам, але не на основі афективних криків, а на основі життєвих шумів, що супроводжують буденну поведінку: це рохкання, акання, нявкання та ін. Зустрічаються ці звуки при зборі їжі, ночівлі, зустрічі з іншими тваринами. Звукові образи ставали основним ядром в спілкуванні і готували виникнення мови.

Німецький філософ Лейбніц вважав, що слова утворилися завдяки стихійному інстинктивному наслідуванню тих вражень, які справляли на стародавніх гомінідів предмети навколишнього середовища і тварини. Відповідно до гіпотези Л. Нуаре, стародавня людина наслідувала, в першу чергу, звуки, які супроводжують трудові операції, наприклад "тук-тук". Ще Ч. Дарвін в книзі "Походження видів" вказував на можливе походження мови шляхом звуконаслідування. Наслідування відіграє важливу роль в імітації звуків у процесі вивчення мови у людини, але звуки, властиві виду, можуть бути освоєні тільки при наявності розвинутого слуху та мовнорухових органів. Марно намагалися навчити мавп звукової мови людини. Крім двох слів, "тато" і "чашка", молодий орангутанг не міг вимовити нічого, так як у нього інше положення гортані і недорозвинений мовний апарат.

В цілому ж уміння відтворювати звуки, як це роблять деякі птахи, папуги, ворони, шпаки, приматам невластиве.

Це одна з ранніх гіпотез, вона вважає, що мова виникла з несвідомих вигуків, які супроводжують різні емоційні стани. Проте звуки, що виробляються в стані афекту, збудження, не могли містити смислове навантаження і узагальнення. Деякі вчені вважають, що першими реальними елементами мови були закінчення довільних вигуків, що варіювали за інтенсивністю. Поступово ці звуки відокремилися і стали командами.

Згідно В. Вундту, рух голосових органів спочатку виник як частина пантомімічного комплексу – рухів тіла, рук, обличчя. Особливого значення набувають рухи рук. У первісних людей спочатку була пантоміма, що супроводжувалася нечленороздільними звуками, як у мавп, наприклад сигнали небезпеки, привертання уваги. Пантоміма була занадто громіздка в повсякденному спілкуванні. Звук ставав образом відрізка пантоміми. Н. Я. Марр вважав, що спочатку люди використовували навмисні рухи рукою, пов'язані з різними діями чи предметами. Це могли бути образотворчі або вказівні жести. Але спілкування за допомогою рук неекономічне, містить невелику кількість знаків. Звукова мова відрізняється від жестів більшою узагальненістю звукових одиниць, більшою комбінаторною можливістю для позначення різноманітних ситуацій, легкістю відтворення, економічністю. Крім того, в процесі трудової діяльності функції руки – комунікативна і маніпуляторна – вступали в конфлікт, тобто людина не могла одночасно користуватися рукою і для спілкування, і для праці. Тому жестова комунікація поступово замінювалася більш ефективною членороздільною звуковою мовою.

Дата добавления: 2013-12-14