Цікаві факти

Кукурудза після облущування зерна (стебла й качани) залишається цінною сировиною. Переробкою стебел кукурудзи одержують папір, будівельний та звукоізоляційний картон, з пульпи відливають волоконні плити, виділяють ксилозу, переробляють на паливний газ. Качани кукурудзи – неоціненний скарб для хімічноі промисловості, сировина для добування фурфуролу, цукру, розчинників, полімерних матеріалів, щавлевої кислоти, а ще компонент бетону, наповнювач клейової фанери, домішка в цеглу й кераміку тощо.

Хімічний склад гною та вміст калію, нітрогену, фосфору залежить від виду тварин: найбільше нітрогену – в екскрементах молочних корів і свиней, фосфору – свиней, калію – овець, свиней, корів. Від курки-несучки масою приблизно 3 кг щодоби одержують 0,11 кг посліду, а від 1 млн. курей впродовж року – 5,8 млн. т.

Оскільки сухий залишок містить 37% протеїнів, 34% вуглеводів, 9,5% кальцію, 5,9% нітрогену, то зрозуміло, що одним з ефективних методів переробки та використаний гною є вирощування на ньому личинок мух для згодовування рибі та худобі.

5.6. Промислові відходи

Промислові відходи виникли одночасно з промисловістю і з часом їх кількості зростають, а асортимент розширюється. Найгірше, що відходи стають дедалі небезпечнішими, оскільки окремі їх компоненти не включаються в загальний біосферний колообіг, накопичуються і негативно впливають як на абіотичні, так і на біотичні компоненти біосфери.

За агрегатним станом відходи поділяють на тверді, рідкі та газоподібні.

5.7. Тверді відходи. Найістотнішими джерелами твердих відходів є гірничо-збагачувальні комплекси, вугільна, металургійна, хімічна промисловість, ТЕС. Пусті породи, металургійні шлаки, золи тощо займають величезні території, з яких під дією вітру чи атмосферних опадів потрапляють у ґрунт, поверхневі й ґрунтові води, забруднюючи значні території і роблячи їх малопридатними для землеробства. Наприклад, терикони шахт постійно димлять, виділяючи в атмосферу токсичні гази.

5.8. Рідкі відходи – це здебільшого стічні води промислових підприємств. Вони містять широкий спектр забрудників. Стічні води металургійних підприємств містять у великих концентраціях важкі метали, нафтопродукти; керамічні заводи – глинисті часточки, барвники, метали; заводи з обробки шкір – хром, таніни, сульфіди, барвники. Рідкі відходи утворюються і в атомній енергетиці.

5.9. Газоподібні відходи – викиди підприємств, які через димові труби надходять в атмосферу. Основними забрудниками повітря є оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, вуглеводні, озон. Значний внесок у забруднення повітря вносять металургійна промисловість, енергетика (ТЕС викидають в атмосферу до 29% загальної кількості всіх шкідливих підходів промисловості), транспорт.

5.10. Каналізаційні відходи – це шлам, який утворюється в процесі очищення стічних побутових вод на станціях водоочищення. Він збагачений органічними речовинами, біогенними елементами: нітрогеном, фосфором, калієм, кальцієм тощо.

Численні мегаполіси світу оточені "чорними поясами" – муловими майданчиками з кеком чи осадом, який залишається після обробки каналізаційних стічних вод. У Санкт-Петербурзі лише з центральної станції аерації КАМази щодня вивозять (100 рейсів) осади стічних вод, а навколо міста під полігони для шламу зайнято 150 га колись родючої землі.

Проблема утилізації каналізаційних відходів існує у великих і малих містах, розвинених і аграрних країнах. Основними способами позбавлення від них є:

• затоплення в океані;

• складування за містом;

• спалювання (Франція, Канада, Іспанія); в 1997 р. став до ладу перший у Росії завод зі спалювання осаду стічних вод (Санкт-Петербург), що в 10-12 разів зменшило витрати на транспорт; за рахунок значної теплотворності осаду спалювання проводять без додавання палива з утилізацією теплоти для технічних потреб станції; золу використовують як домішку при виготовленні будівельних матеріалів і дорожнього покриття; димові гази очищають від золи, важких металів та кислотних оксидів;

використання як добрива, незважаючи на високий вміст важких металів; широкому застосуванню перешкоджають неестетичний вигляд, неприємний запах, небезпечність споживання овочів на удобреному в такий спосіб ґрунті через наявність у шламі яєць гельмінтів (глистів).

5.11. Радіоактивні відходи

Джерелами радіоактивних відходів можуть бути АЕС, заводи, на яких одержують ядерне паливо, радіохімічні заводи, де виділяють радіоактивне паливо з ТВЕЛів (тепловидільних елементів), лабораторії, що використовують радіонукліди під час різноманітних досліджень.

Усього в світі експлуатується близько 430 ядерних реакторів у 25% країн світу. Найбільшу частку електроенергії виробляють АЕС у Франції (75%), Україні (50%), Німеччині (31%), Японії (23%).

У кожному 1000-мегаватному реакторі міститься стільки радіоактивного матеріал) скільки могло б утворитися після вибуху 1000 бомб, еквівалентних за потужністю хіросімській.

Перший ядерний реактор, який дав уран для "Маляти" і плутоній для "Товстуна", скинутих на Японію в 1945 р., почав діяти у Хенфорді (США) в 1944 р. Перші захоронення радіоактивних відходів здійснені в 1946 р. у США в північно-східній частині Тихого океану на відстані близько 80 км від узбережжя Каліфорнії. Тривалий час захоронення радіоактивних відходів здійснювалося у Карському морі дещо східніше від Нової Землі.

Металеві контейнери, які використовуються військово-морським флотом для затоплення радіоактивних відходів, руйнуються у морській воді через 10 років (швидкість корозії залежить від матеріалу контейнера, підводних течій, наявності металів-прискорювачів корозії), бетоновані – через 30 років.

У звичайних реакторах ядерним паливом є ²³⁵U, у бридерах (реакторах на швидких нейтронах) значно поширеніший у земній корі ²³⁸U перетворюється па плутоній. Ефективність останніх у 70 разів вища, але пропорційно зростає і кількість відходів плутоній у 1000 разів небезпечніший від урану; в бридері замість води теплоносієм є рідкий натрій – пожежо- і вибухонебезпечна речовина.

Для знешкодження рідких відходів АЕС, що належать до мало- та середньоактивних, використовують методи:

• термічні (дистиляція та випаровування);

• сорбційні з використанням катіонітів та аніонітів;

• мембранні (електродіаліз, ультрафільтрація, зворотний осмос). Концентрат, що має високу активність, переводять у твердий стан і захоронюють. Контейнери з твердими радіоактивними відходами (або ті, що переведені у твердий стан сплавлянням зі склом, асфальтом, змішуванням з бетоном тощо) захоронюють:

• у шахтних виробітках;

• на дні океану;

• у соляних відпрацьованих шахтах,

враховуючи умови зберігання. Поблизу не має бути населених пунктів чи родовищ корисних копалин, матеріал контейнерів має витримувати високі тиск, температуру, дію агресивного середовища (морська вода, сіль у шахті); зона захоронення не може перебувати у сейсмічно активних районах.

5.12. Відходи деревообробки і целюлозно-паперових виробництв

З усього світового споживання деревини (2,3-2,5 млрд. м³) 50% іде на потреби промисловості, 48,6% використовують як паливо. Україна належить до лісодефіцитних країн (її залісненість становить 14,2%), проте втрати при заготівлі деревини досягають 40%. Крім того, порівняно з розвиненими країнами, особливо із законодавцем у целюлозно-паперовій промисловості – Фінляндією, вихід целюлози, паперу, картону в кілька вів менший на одиницю сировини. Так, з 1000 м³ деревини, яка надходить на паперову фабрику, одержують паперу, т:

• у країнах колишнього СРСР – 27,3

• у Швеції – 129

• у США – 137

• у Фінляндії – 164.

З метою економії деревини і зменшення обсягів відходів у світі існує тенденція збільшення частки макулатури у виробництві паперу, яка становить (%): в Угорщині – 61, Японії – 51, Нідерландах – 45, Фінляндії і Швейцарії – по 38, Швеції – 34, США – 29, Росії – 27, Канаді – 18. Одержання паперу з макулатури (замість деревини) зменшує витрати енергії на 60%, забруднення повітря – на 15%.

Дата добавления: 2014-01-04