Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Читайте также:
  1. Або певні психологічні феномени: методи релаксопедії, гіпнопедії, сугестопедії, активізації резервних можливостей особистості.
  2. Активність вапняного молока та способи її підвищення
  3. Алгоритм створення головної форми БД
  4. Алгоритм створення кнопки переходів між формами
  5. АЛГОРИТМИ. ТИПИ АЛГОРИТМІВ. СПОСОБИ ОПИСУ АЛГОРИТМІВ.
  6. Аналіз беззбитковості проекту і способи його зниження
  7. Біологічне значення кон’югації: відбувається обмін спадковим матеріалом між особинами, що сприяє комбінативній мінливості.
  8. Вибір юридичної форми бізнесу
  9. ВИВЧЕННЯ ОСОБИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПСИХОГЕОМЕТРИЧНОГО ТЕСТУ.
  10. ВИДИ І СПОСОБИ ЗБЕРІГАННЯ АВТОМОБІЛІВ
  11. Види планів. Методи та способи планування
  12. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення



VI ПИТАННЯ

 

Одним із нових видів недоговірних зобов'язань виступає зобов'я­зання по усуненню загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. В силу ст. 1163 ЦК фізична особа, жит­тю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усу­нення від того, хто її створює.

Розглядуване зобов'язання не виступає абсолютною новелою для приватного права: адже римсько­му приватному праву був відомий популярний позов (actio popularis). Різновидом останнього виступав actio depositis et suspensis, який міг подати будь-який бажаючий проти господаря будинку, якщо біля цього будинку що-небудь було поставлене або підвішене так, що мог­ло заподіяти шкоду перехожим (недбало підвішені вивіски і т. п.). Предметом позову було стягнення штрафу в сумі 10 тис. сестерцій. Сплата штрафу, безумовно, стимулювала усунення відповідальною особою загрози заподіяння шкоди.

ЦК визначив у ст. 1163 відповідальною за створення загро­зи фізичну або юридичну особу. Глава 81 ЦК передбачає дві стадії реалізації права фізичних і юридичних осіб на захист від створення загрози їх благам:

1) вимагати усунення загрози від того, хто її створює (ст. 1163 ЦК);

2) у разі невиконання кредитором обов'язку по усуненню загрози у кредитора (заінтересованої особи) виникає право вимагати від боржника: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшкоду­вання завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1164 ЦК).

Зобов'язання зі створення загрози може припинитися вже на пер­шій стадії, після задоволення вимоги заінтересованої особи (ст. 1163 ЦК). На цій стадії загроза небезпеки не призвела до виникнення (за­подіяння) шкоди. Наприклад, в передмісті м. Харкова у сел. Безлюдовка було зупинено сміттєспалювальний завод, який в силу недоско­налості технологічного процесу значно забруднював атмосферу.

На другій стадії, яка починається після незадоволення вимоги, можуть скластися три правові ситуації залежно від того, завдана шко­да чи ні:

а) загроза життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юри­дичної особи продовжує існувати, але шкоду не завдано;

б) загроза реалізувалась, тобто призвела до заподіяння шкоди, і не­гативний вплив на час подання позову на охоронювані блага продов­жується;

в) шкода заподіяна, але загрозу усунено.

Залежно від цього кредитор обере способи захисту свого поруше­ного права. Звісно, що він може заявити за наявності умов кілька ви­мог одночасно. Наприклад, вимагати заборони діяльності, яка ство­рює загрозу, і відшкодування завданої шкоди.



Цивільний кодекс виходить з того, що створення загрози є деліктом і до його елементів належать наступні юридичні факти: 1) небез­пека (загроза) завдання шкоди нематеріальним та матеріальним бла­гам; 2) створення небезпеки (загрози) завдання шкоди внаслідок порушення екологічних норм, норм техніки безпеки; 3) причинно-не­обхідний зв'язок між створенням небезпеки і небезпекою завдання шкоди.

Що ж до суб'єктивного чинника - вини як юридичного факту зга­даного делікту, то він відсутній і для виникнення відповідальності за створення небезпеки (загрози) достатньо встановлення об'єктивного факту - «створення небезпеки (загрози)».

Умовою його виникненнявиступає створення небезпеки (загрози) життю, здоров'ю або майну фізичної особи чи майну юридичної особи.

Суб'єктами зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юри­дичні особи.

Об'єктами, яким може створюватися загроза стосовно громадян виступають, життя, здоров'я та їх майно, для юридичних осіб - їх майно.

Зміст зобов'язання складають: право заінтересованої особи вимагати усунення загрози і обов'язок особи, яка створила загрозу, її усунути. Усунення небезпеки може полягати як у припиненні дій, котрими створюється небезпека, так і у вчиненні дій, наприклад, коли чинником небезпеки є бездіяльність.

При невиконанні вказаного зобов'язання боржником у зазначений судом строк кредитор може використати права, закріплені в ст. 1164 ЦК. Реалізація їх призведе до виникнення нових зобов'язань між тими самими сторонами, але з новими підставами виникнення і змістом.

По-перше, це зобов'язання, підставою якого є неусунення загрози відповідальною особою у строк, встановлений рішенням суду. Зміс­том такого зобов'язання буде право кредитора вимагати від відпо­відальної особи вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози або заборони діяльності, яка створює загрозу, і відповідно обов'язок останньої задовольнити ці вимоги.

По-друге - зобов'язання по відшкодуванню шкоди, завданої вна­слідок неусунення загрози (абз. 2 ч. 1 ст. 1164 ЦК). Підставою цього зобов'язання виступає делікт, і відшкодування шкоди відбувається за загальними правилами, встановленими ЦК (ст. 1165). В цьому разі умовами зобов'язання виступають: 1) заподіяння шкоди; 2) проти­правна дія або бездіяльність відповідальної особи, якою створена за­гроза, що в подальшому призвела до завдання шкоди; причинний зв'язок між протиправною дією або бездіяльністю відповідальної особи, які спочатку спричинили створення загрози, ішкодою, що заподіяна; вина особи, яка заподіяла шкоду.

 

ВИСНОВКИ З ШОСТОГО ПИТАННЯ:

 

Таким чином, за зобов’язання із створення загрози фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює (ст.1163 ЦК України).

Правове регулювання здійснюється Главою 81 ЦК України.

Підставою виникнення зобов’язання є факт створення загрози завдання шкоди у майбутньому. При цьому небезпека завдання шкоди повинна бути реальною, її наявність повинна бути обґрунтована відповідним висновком спеціалістів.

Суб’єктами даного зобов’язання є особа, інтересам якої загрожує небезпека (заінтересована особа), і особа, яка таку небезпеку створює (боржник). Відповідно, заінтересованою особою може бути як фізична, так і юридична особа, а боржником – юридична особа, фізична особа – підприємець або фізична особа.

Об’єктом зобов’язань із створення загрози завдання шкоди у майбутньому можуть бути як немайнові блага фізичної особи (життя, здоров’я), так і майно.

Заінтересована особа має право вимагати усунення загрози від особи, яка її створює, а остання зобов’язана її усунути шляхом припинення дій, якими створюється небезпека або вчинення дій, якщо вона створюється її бездіяльністю.

Відповідно до ст. 1164 ЦК України, у разі не усунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшкодування завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу.

 

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

Недоговірне зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку з підстав, що випливають не з договору (наприклад, деліктних зобов’язань, рятування життя, здоров’я, майна фізичної особи тощо).

Публічна обіцянка винагороди без оголошення кон­курсу - це недоговірне зобов’язання, що виникає на підставі звернен­ня до необмеженого кола осіб і полягає у виплаті майнової винагоро­ди особі (особам), яка досягла зазначеного у сповіщенні результату. Правове регулювання зобов’язання здійснюється §1 гл.78 ЦК України. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу є односто­роннім правочином, на підставі якого особа, що заявила про винагоро ду, стає боржником, а будь-яка особа, що відгукнулася, - кредитором. Але сама по собі публічна обіцянка не призводить до виникнення прав і обов'язків у необмеженого кола осіб, до яких вона звернена.

Обов'язок виплатити винагороду, а відтак і право її вимоги вини­кає лише у разі надання особою, яка відгукнулася, вказаного в пуб­лічній обіцянці результату, тобто виконання певної умови. Зважаючи на це, публічна обіцянка винагороди виступає в якості односторон­нього умовного правочину (ст. 212 ЦК).

В цілому зобов'язання з публічної обіцянки винагороди виникає із юридичного складу двох односторонніх правочинів: публічної обіцянки винагороди і відгуку на неї у вигляді надання обумовленого результату. Причому вказані правочини мають зустрічний характер і повинні відповідати одне одному.

Конкурс як різновид недоговірних зобов'язань, а саме вид пуб­лічної обіцянки винагороди, що передбачає порівнюваність результа­тів, регулюється статтями 1150-1157 ЦК. Зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди за результатами конкурсу – це правовідносини, в яких одна сторона (засновник конкурсу) бере на себе обов’язок прийняти, оцінити результати виконаної роботи і видати нагороду за її виконання, а друга сторона (учасник конкурсу) має право вимагати виконання цього обов’язку. Суб’єктами зобов’язання є засновники конкурсу та учасники конкурсу. Умови конкурсу можна умовно поділити на обов’язкові та факультативні. Так, до обов’язкових законодавець відносить: а) предмет конкурсу; б) вид винагороди (сума премії) за кожне призове місце В умовах конкурсу (факультативні) можуть зазначатися також: а) кількість призових місць; б) строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії тощо. Щодо строку подання творів на конкурс чи виконання певної роботи, то він повинен бути визначений з урахуванням можливості реально виконати конкурсне завдання. При цьому засновники можуть визначати як остаточні, так і проміжні строки. Однак строк подання творів на конкурс чи виконання роботи не є істотною умовою оголошення конкурсу, тому визнати недійсним таке оголошення неможливо. В процесі проведення конкурсу може виникнути необхідність внести зміни до оголошених умов конкурсу або навіть його відмінити. Законодавець наділяє засновника конкурсу такими правами (ст.ст.1152-1153 ЦК України), однак за умови дотримання певних вимог. Так, внесення зміни умов конкурсу можливе: а) лише до початку конкурсу; б) про зміну має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. При цьому, якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, то ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. А в разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

За зобов’язанням із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення особа вчиняє дії, спрямовані на попередження, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків для майнових інтересів іншої особи без її доручення.

Правове регулювання зобов’язання здійснює Глава 79 ЦК України.

Суб’єктами зобов’язання є особа, що здійснює дії без доручення в інтересах іншої особи, та особа, в інтересах якої вчиняються такі дії.

Предметом зобов’язання є вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення. Таким поняттям охоплюються як фактичні (виконання термінових ремонтних робіт, сплата квартирної плати, внесення податкових або інших обов’язкових платежів тощо), так і юридичні дії (вчинення та виконання правочинів та інших юридичних актів). При цьому, дії повинні вчинятися добровільно без правової підстави (договору або згоди укласти договір у майбутньому), однак дотримуючись відповідних правил про доручення.

Зміст зобов’язання із вчинення дій в інтересах іншої особи без доручення становлять права та обов’язки сторін.

Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов’язана: при першій нагоді повідомити її про свої дії. При цьому, якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, то вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів (ст.1158 ЦК України); негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1160 ЦК України).

Основним обов’язком особи, в інтересах якої вчиняються такі дії є обов’язок відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Вона має право відмовити у відшкодуванні, якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення при першій нагоді не повідомила її про свої дії.

За зобов’язанням із рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи особа, яка вчинила дії спрямовані на рятування здоров’я та життя іншої фізичної особи, майна іншої фізичної або юридичної особи без відповідних повноважень має право на відшкодування завданої їй шкоди у повному обсязі.

Правове регулювання здійснюється Главою 80 ЦК України.

Законодавець розрізняє такі випадки виникнення зобов’язання: із рятування здоров’я та життя фізичної особи; із рятування майна фізичної або юридичної особи.

Підставами виникнення зобов’язання із рятування здоров’я та життя фізичної особи є: наявність реальної загрози для здоров’я та життя фізичної особи; відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо іншої особи дії, тому лікарі, пожежники та інші особи не визнаються суб’єктами таких зобов’язань; спрямованість дій на рятування здоров’я та життя фізичної особи; виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров’я та життя фізичної особи.

Відповідно до ст. 1161 ЦК України, шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі.

Підставами виникнення зобов’язання із рятування майна фізичної особи або юридичної особи (іншої особи) є: наявність реальної загрози для майна іншої особи; відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо майна іншої особи дії; спрямованість дій на рятування майна іншої особи; майно повинно мати істотну цінність, яка визначається угодою сторін, актами законодавства, адміністративними актами тощо; виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи.

Законодавець розрізняє два види шкоди, завданої особі внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи без відповідних повноважень: а) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи; б) шкода, завдана майну фізичної особи.

Якщо шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, то вона відшкодовується державою в повному обсязі (ч. 1 ст. 1162 ЦК України)

А шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища (ч. 2 ст. 1162 ЦК України). При цьому, шкода відшкодовується: а) з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода; б) в межах вартості майна, яке рятувалося.

За зобов’язання із створення загрози фізична особа, життю, здоров’ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює (ст.1163 ЦК України).

Правове регулювання здійснюється Главою 81 ЦК України.

Підставою виникнення зобов’язання є факт створення загрози завдання шкоди у майбутньому. При цьому небезпека завдання шкоди повинна бути реальною, її наявність повинна бути обґрунтована відповідним висновком спеціалістів.

Суб’єктами даного зобов’язання є особа, інтересам якої загрожує небезпека (заінтересована особа), і особа, яка таку небезпеку створює (боржник). Відповідно, заінтересованою особою може бути як фізична, так і юридична особа, а боржником – юридична особа, фізична особа – підприємець або фізична особа.

Об’єктом зобов’язань із створення загрози завдання шкоди у майбутньому можуть бути як немайнові блага фізичної особи (життя, здоров’я), так і майно.

Заінтересована особа має право вимагати усунення загрози від особи, яка її створює, а остання зобов’язана її усунути шляхом припинення дій, якими створюється небезпека або вчинення дій, якщо вона створюється її бездіяльністю.

Відповідно до ст. 1164 ЦК України, у разі не усунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: а) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; б) відшкодування завданої шкоди; в) заборони діяльності, яка створює загрозу.

 





Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 259; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.162.107.122
Генерация страницы за: 0.01 сек.