Протипожежний захист житлових будинків та гуртожитків

Як свідчить статистика, найбільша кількість пожеж виникає в житловому секторі, де у минулому році зафіксовано 42 381 пожежу, що становить 84 % від загального числа пожеж по державі. Прямі збитки від цих пожеж склали 137,4 млн. грн. (28,8%), побічні – 503,7 млн. грн. (45,1%).

Основними місцями виникнення пожеж у житлі є кімнати – 9083 (42% від пожеж у житлових будинках), кухні – 1721 (8%), підвали – 1483 (7%), горища – 1432 (7%), покрівлі та дахи – 1171 (5%).

На житловий сектор припадає 97% від усіх випадків загибелі людей на пожежах. У минулому році в помешканнях загинуло 3849 осіб.

Головними причинами пожеж у житлових будинках є:

- необережне поводження з вогнем;

- порушення правил пожежної безпеки при улаштуванні та експлуатації електроустановок;

- порушення правил пожежної безпеки при улаштуванні та експлуатації печей, теплогенеруючих агрегатів і установок;

- пустощі дітей з вогнем.

Пожежна небезпека житлових будинків визначається наявністю горючого середовища, джерел запалення та шляхів розповсюдження диму й вогню. В житлових будинках і гуртожитках можуть горіти будівельні конструкції, меблі, одяг, килимові вироби, теплозвукоізоляційні та оздоблювальні матеріали, тощо. Джерелами займання є відкритий вогонь, тепловий прояв електроенергії та інше.

Житлові будинки складаються з двох основних елементів: сходово-ліфтових вузлів і квартир. Ізоляція кожної квартири від інших приміщень погіршує пожежну небезпеку житлового будинку, оскільки пожежа в ряді випадків виявляється вже в розвиненій стадії.

Передумови для швидкого розвитку пожежі в житлових будинках і гуртожитках створюють оздоблення стін і стель кімнат, коридорів, сходових клітин горючими матеріалами, наявність вертикальних комунікацій (ліфтових шахт, сміттєпроводів, вентканалів) і повітряних прошарків у конструкціях. Пожежну небезпеку житлових будинків підвищують підвали та горища, де розміщують склади, комори, господарчі сараї і сушать білизну, вбудовані у багатоповерхові будинки приміщення іншого призначення (заклади торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення), гаражі, лазні, сараї, прибудовані до будівель малоповерхової та садибної забудови.

Крім цього на розміри можливих втрат від пожеж істотно впливає відсутність в більшості населених пунктів спеціальної пожежної техніки для рятування і евакуації людей з верхніх поверхів (вище 3-го).

Протипожежний захист житлових будинків забезпечується дотриманням вимог нормативних документів, таких як:

ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки.

ДБН 360-92** Планування та забудова міських та сільських поселень.

ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об’єктів будівництва.

ДБН В.2.5.13-98 Пожежна автоматика будинків та споруд.

СНиП 2.04.01-85* Внутренний водопровод и канализация зданий.

СНиП 2.04.02-84* Водоснабжение. Наружные сети и сооружения.

СНиП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование.

ВСН 59-88 Электрооборудование жилых и общественных зданий. Нормы проектирования.

РД 34.21.122-87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений.

ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок.

Типові норми належності вогнегасників, затв. наказом МНС України від 02.04.04р. №151.

Перелік однотипних за призначенням об’єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затв. наказом МНС України від 22.08.05р. №161.

НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні, затв. наказом МНС України від 19.10.04 р. № 126

Вимоги ряду з них вже вивчались, тому розглянемо лише ті, що не були розглянуті.

Площа поверху (в межах протипожежного відсіку) залежно від ступеня вогнестійкості та по­верховості будинків повинна бути не більшою за вказану в таблиці 2 ДБН В.2.2-15-2005:

Ступінь вогнестійкості будинку	Найбільща кількість поверхів	Найбільша площа поверху (в межах протипожежного відсіку), м^2
І
II
III
IV, ІІІб
IV, ІІІб
V, IlІa, IVa
V

У житлових будинках І ступеня вогнестійкості міжсекційні ненесучі стіни в межах протипо­жежного відсіку і перегородки, що відокремлюють загальні коридори від інших приміщень, повинні мати межу вогнестійкості не менше ЕІ 60. У житлових будинках II й III ступенів вогнестійкості зазначені стіни і перегородки повинні мати межу вогнестійкості ЕІ 45.

Ступінь вогнестійкості житлових будинків для осіб похилого віку і сімей з інвалідами повинна бути не нижче II, за винятком індивідуальних і двоповерхових (включаючи мансардний поверх) зблокованих житлових будинків.

У житлових будинках ІІІа й IVa ступенів вогнестійкості несучі елементи сталевого каркаса і його вузли усередині приміщень повинні бути захищені будівельними теплоізоляційними мате­ріалами, що забезпечують необхідну межу вогнестійкості.

Міжквартирні ненесучі стіни і перегородки у будинках І ступеня вогнестійкості повинні мати межу вогнестійкості ЕІ 60, а у будинках II й III ступенів вогнестійкості - ЕІ 45, групу за межею поширення вогню - МО. У будинках III ступеня вогнестійкості допускається передбачати міжквартирні перегородки групи Ml.

Міжкімнатні (шафові, збірно-розбірні, із дверними прорізами і розсувні) перегородки в бу­динках усіх ступенів вогнестійкості допускається проектувати з горючих матеріалів.

У будинках І, II й III ступенів вогнестійкості для мансардного поверху слід приймати межу вогнестійкості несучих конструкцій і міжсекційних перегородок не менше REI 45 і ЕІ 45 відповідно, а групу за межею поширення вогню – М0.

Матеріали, що застосовуються у покрівлі мансардного поверху, повинні мати показники по­жежної небезпеки не вище ніж Г1 (для утеплювача), РП1, В1 (для поверхневих шарів конструкції покрівлі), а дерев'яні лати мансардного поверху повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363.

Межа вогнестійкості та група за межею поширення вогню для конструкцій галерей у галерейних будинках повинні відповідати значенням, прийнятим для перекриттів.

Найбільші відстані від дверей квартир і кімнат гуртожитків до виходу у сходову клітку або назовні слід приймати за таблицею 3 ДБН В.2.2-15-2005:

Ступінь вогнестійкості будинку	Найбільша відстань від дверей квартири або кімнати у гуртожитку до виходу, м
у разі розташування між сходовими клітками або зовнішніми виходами	у разі виходу до тупикового коридору або на галерею
І
ІІ
III
ІІІб, IV
IlІa, IVa, V
Примітка. Відстань від дверей квартир або кімнати у гуртожитку до сходової клітки визначається по коридору від дверей виходу з квартири (дверей кімнати у гуртожитку) до дверей сходової клітки

У житлових будинках коридорного типу і гуртожитках коридори слід розділяти проти­пожежними перегородками 2-го типу на ділянки, довжина яких встановлюється СНиП 2.04.05, але не більше 30 м одна від одної та від торців коридорів.

У житлових будинках секційного типу І і II ступенів вогнестійкості умовною висотою до 9 м включно допускається влаштовувати сходові клітки типу СК2. При цьому, починаючи з другого поверху і вище, слід передбачати в кожній квартирі другий евакуаційний вихід згідно з а) та б), а також просвіт між маршами не менше 0,7 м або світлову шахту на всю висоту сходової клітки площею горизонтального перерізу не менше 2 м².

Двері сходових кліток і двері квартир, що виходять безпосередньо в сходові клітки, повинні бути глу­хими або з армованим склом, обладнані пристроєм для самозачинення й ущільненнями в притулах.

Вхідні двері квартир повинні мати вогнестійкість не менше ЕІ 30 для будинків І, ІІ, ІІІ ступенів вогнестійкості, не менше ЕІ 15 – для будинків інших, крім V, ступенів вогнестійкості. У відчиненому положенні вони не повинні зменшувати розрахункову ширину сходових площадок і маршів.

У житлових будинках секційного типу квартири можуть мати вихід в одну сходову клітку типу СК1.

З третього поверху і вище таких будинків слід проектувати другий евакуаційний вихід, за який може бути прийнятий:

а) вихід з балконів (лоджій) квартир або безпосередньо з квартир через двері на зовнішні металеві маршові сходи, які ведуть до позначки підлоги третього поверху і мають уклон не більший 80°, ширину маршів і площадок не менше 0,6 м, висоту огорожі не менше 1,2 м. Двері виходу на зазначені вище сходи повинні відповідати вимогам, які ставляться до вхідних дверей квартир (крім вимог до вогнестійкості дверей);

б) вихід з кожної квартири на площадку, що влаштовується уздовж зовнішньої стіни будинку з глухим простінком шириною не менше 1,2 м, між торцем площадки та прорізом, який виходить на площадку, або не менше 1,6 м між прорізами. Вихід із квартири або засклених балконів (лоджій) на таку площадку слід передбачати через двері. Площадка повинна бути шириною не менше 1,2 м, мати огорожу висотою не менше 1,2 м. На таких площадках допускається встановлювати зовнішні блоки кондиціонерів квартир;

в) вихід на сходи типу С3, що влаштовуються в торці коридору або в будь-якій його частині і веде до позначки підлоги другого поверху, минаючи сходово-ліфтовий вузол; при цьому в секціях з кількістю квартир на поверсі більше чотирьох необхідно влаштовувати у квартирах на три кімнати і більше вихід згідно з б).

У житлових будинках допускається влаштування квартир у двох і більше рівнях (поверхах). Для таких квартир допускається влаштування виходу в сходові клітки будинку через один поверх, який може бути організований на першому (нижньому) або на другому рівні (поверсі) квартири. При цьому поверх, що не має безпосереднього виходу в сходову клітку будинку, повинен бути забезпечений евакуаційним виходом по типу другого евакуаційного.

Допускається влаштування внутрішньоквартирних сходів із гвинтовими або забіжними схо­динками, при цьому ширина проступу в середині сходинки повинна бути не менше 18 см. Допускається передбачати внутрішньоквартирні сходи дерев'яними.

У житлових будинках коридорного і галерейного типу при загальній площі квартир на поверсі 500 м² і більше загальні коридори (галереї) повинні мати виходи не менше ніж на дві звичайні сходові клітки типу СК1.

При загальній площі квартир на поверсі менше 500 м² допускається вихід на одну звичайну сходову клітку типу СК1. При цьому в торцях коридору (галереї) слід передбачати виходи на зовнішні сходи типу С3.

При розміщенні сходової клітки типу СК1 у торці будинку допускається, при дотриманні вимог щодо найбільших відстаней від квартир до виходу, улаштування одних сходів типу С3 у протилежному торці коридору (галереї).

У двоповерхових гуртожитках V і ІІІб ступенів вогнестійкості сходи типу С3 повинні вести до позначки підлоги першого поверху.

Примітка. Загальна площа квартир на поверсі, може бути збільшена до 600 м за умов кількості квартир на поверсі не більше чотирьох.

Огорожі балконів і лоджій у будинках заввишки три поверхи і більше повинні ви­конуватися з негорючих матеріалів.

Не допускається влаштування ґрат і засклення зовнішніх площадок, що влаштовуються в якості другого евакуаційного виходу.

У будинках секційного типу з коридорів завдовжки понад 12 м, не забезпечених природним освітленням, слід передбачати видалення диму.

У будинках заввишки три поверхи і більше виходи назовні з підвальних, цокольних по­верхів і технічного підпілля не повинні сполучатися зі сходовими клітками житлової частини бу­динку, а мають улаштовуватися безпосередньо назовні. У будинках до п'яти поверхів включно ці виходи допускається влаштовувати через загальні сходові клітки житлової частини будинку з окремим виходом назовні, який відокремлюється від житлової частини сходової клітки суцільною про­типожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху.

Технічні, підвальні і цокольні поверхи слід поділяти протипожежними перегородками 1-го типу на відсіки площею не більше 500 м² у несекційних житлових будинках, а у секційних - по секціях. У кожному відсіку або секції підвальних і цокольних поверхів повинно бути не менше двох вікон (люків) розміром 0,9 ´ 1,2 м.

У будинках І-ІІ ступенів вогнестійкості (заввишки до п'яти поверхів включно), а також в будинках III і IV ступенів вогнестійкості у підвальних та цокольних поверхах допускається роз­міщувати господарські (позаквартирні) комори.

При цьому вищезазначені поверхи повинні бути відокремлені від житлових поверхів про­типожежними перекриттями 2-го типу (в будинках І і II ступенів вогнестійкості), перекриттями 3-го типу (в будинках III і IV ступенів вогнестійкості), мати евакуаційні виходи та вікна згідно з ДБН В. 1.1-7, обладнані самостійним димовидалянням, пожежною сигналізацією з виведенням сигналу про її спрацювання на об'єднаний диспетчерський пульт.

Перегородки між господарськими коморами в межах протипожежних відсіків допускається проектувати з ненормованою межею вогнестійкості та групи за межею поширення вогню МО.

Приміщення громадського призначення, розташовані в житлових будинках, крім одноквартирних і зблокованих будинків, слід відокремлювати від приміщень житлової частини протипожежними перегородками 1-го типу і перекриттями 3-го типу без прорізів.

Кабелі та проводи повинні бути стійкими до поширення полум'я. Кабелі та проводи, які прокладені в об'ємах сходових кліток і коридорів, також повинні виготовлятися з матеріалів, що мають помірну димоутворювальну здатність, малонебезпечних за токсичністю продуктів горіння за ГОСТ 12.1.044 (групи Д2, Т1 за ДБН В.1.1-7).

Необхідність обладнання приміщень житлових будинків автоматичними установками пожежної сигналізації і пожежогасіння визначається додатком Г ДБН В.2.2-15-2005 (АПС обладнуються кімнати, коридори, ліфтові холи гуртожитків з кількістю мешканців понад 50, будинків для осіб похилого віку і сімей з інвалідами; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення різного призначення), системою оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей - згідно з ДБН В.1.1-7 (гуртожитки до 50 місць обладнуються системами оповіщення 2 типу, понад 50 осіб – 3 типу).

Приміщення сміттєзбірної камери повинно обладнуватися спринклерним пожежогасін­ням із розрахунковою витратою води 1,8 л/с. Трубопровід спринклерного пожежогасіння слід приєднувати до внутрішнього господарсько-питного водопроводу через запірний пристрій, оп­ломбований у відкритому положенні, без встановлення контрольно-сигнального клапана.

Матеріали, що використовуються для теплової ізоляції трубопроводів опалення та водо­постачання, а також для трубопроводів і повітроводів системи кондиціонування повітря, повинні мати показники пожежної небезпеки не вище ніж Г2, РП1.

Камін на твердому паливі допускається проектувати: у квартирі на останньому поверсі житлового будинку; на будь-якому рівні багаторівневої квартири, розміщеної останньою по висоті у будинку; на будь-якому рівні одноквартирного або зблокованого житлового будинку. При цьому димохід каміна повинен виконуватися автономним і проходити через приміщення цієї квартири.

Внутрішні поверхні димохідних каналів повинні бути гладенькими та щільними. Слід забез­печувати захист внутрішньої поверхні стінок димоходів (у тому числі теплогенсраторів) від появи конденсату за рахунок виконання стінок димоходу вище перекриття верхнього поверху з порожнистої цегли товщиною не менше 120 мм; оголовка труби і місць її примикання до покрівлі -від атмосферних опадів; місць примикання димоходів і труби до перекриття та покрівлі - від загоряння.

Конструкція димоходів та камінів повинна відповідати вимогам СНиП 2,04.05, ДБН В.2.5-20 і забезпечувати доступність для очищення та ремонту.

Допускається для одноквартирних житлових будинків застосування поквартирних гене­раторів тепла, варочних плит на твердому паливі, газових водонагрівачів та інших пристроїв з патрубками для відведення газів за умов приєднання до окремих для кожного приладу димоходів.

Не дозволяється встановлювати баки для палива у житлових кімнатах та кухнях. Ємкість бака в разі влаштування його в одному приміщенні з опалювальними приладами, які працюють на рідкому паливі, допускається не більше 130 л. При цьому бак для палива повинен розташовуватися на відстані не менше 2 м від приладів опалення.

Не допускається встановлювати бак навпроти пальника (форсунки) печі та влаштовувати тим­часові печі на рідкому паливі.

Забороняється виводити повітровідвідні (дихальні) труби баків для опалення всередину приміщення або у горищне приміщення.

Запас палива для індивідуального житлового будинку повинен зберігатися у підземному резервуарі місткістю не більше 1 м³.

Вимоги до інженерного обладнання.

Сміттєвидалення

Стовбур сміттєпроводу повинен бути з негорючих матеріалів, повітронепроникним, звукоізольованим від будівельних конструкцій, мати межу вогнестійкості не менше Е45, закінчуватися шибером у сміттєзбірній камері і не повинен примикати до житлових приміщень.

Кришки завантажувальних клапанів сміттєпроводів на площадках сходових кліток повинні бути виконані з негорючих матеріалів і мати щільний притул, забезпечений герметизуючими і амортизуючими прокладками.

Сміттєзбірна камера повинна мати самостійний вхід із дверима, які відчиняються назовні, ізольованими від входу до будинку і вікон, літніх приміщень сусідніх квартир глухою стінкою (екраном), і відокремлюватися протипожежними перегородками і перекриттями з межами вогне­стійкості не менше ЕІ 60 (для перегородок), REI 60 (для перекриттів) і мати групу за межею поширення вогню - МО. У разі розміщення сміттєзбірної камери під маршами (площадками) схо­дових кліток перекриття над нею повинні бути протипожежними вогнестійкістю REI 120.

Водопостачання і каналізація

Житлові будинки повинні обладнуватися внутрішнім протипожежним водопро­водом, що проектуються згідно з вимогами СНиП 2.04.01 (гуртожитки об’ємом від 5 та 25 тис. м³ забезпечуються 1 струменем з витратою води 2,5 л/с, об’ємом понад 25 тис. м³ – 2 струменями з витратою води по 2,5 л/с кожен).

Стояки побутової каналізації із пластмасових труб, що проходять через нежитлові при­міщення, повинні прокладатися в оштукатурених коробах або штрабах без встановлення ревізій.

Прокладання стояків із пластмасових труб не допускається через виробничі приміщення під­приємств громадського харчування, а також складські приміщення підприємств громадського харчування, торгівлі та інші приміщення закладів громадського призначення, які вбудовані (вбудовано-прибудовані) у житлові будинки.

Системи виробничої каналізації вбудованих приміщень громадського призначення повинні проектуватися окремими від систем каналізації житлових будинків із самостійними випусками (допускається в один колодязь).

Опалення, вентиляція і кондиціонування

Житлові будинки повинні підключатися до систем централізованого теплопостачання. У разі неможливості приєднання житлового будинку до централізованого теплопостачання, а також в інших випадках за відповідного техніко-економічного обгрунтування і за наявності необ­хідних дозволів до складу проекту житлового будинку повинна входити місцева котельня.

Квартирні теплогенератори на твердому паливі, у тому числі опалювальні печі, допус­кається проектувати у житлових будинках до двох поверхів (не рахуючи цокольного) включно.

Витяжна вентиляція повинна проектуватися з природним спонуканням.

Використання витяжних вентиляційних каналів, як газоходів теплогенераторів, не допускається. Витяжні канали повинні розміщуватися у внутрішніх стінах будинків або примикати до них. Вентиляційні канали однієї квартири допускається приєднувати до збірної вентиляційної шахти вище витяжних ґрат не менше ніж на 2 м.Вентиляція вбудованих нежитлових приміщень повинна бути автономною.

Газопостачання

У технічному підпіллі, підвальному, цокольному поверхах, а за їх відсутності на першому поверсі житлових будинків газифікованих населених пунктів слід передбачати контроль довибухонебезпечних концентрацій паливного газу в повітрі з виходом на колективну попереджувальну сиг­налізацію і на об'єднану диспетчерську службу.

Електротехнічні пристрої. Автоматика

У кухнях гуртожитків, будинків для осіб похилого віку та сімей з інвалідами (незалежно від поверховості) необхідно передбачати вста­новлення електроплит.

Електричні мережі будинку і квартир повинні обладнуватися пристроями захисного ви­микання (ПЗВ).

У приміщеннях квартир і гуртожитків повинні застосовуватися штепсельні розетки з кон­тактами заземлення на 10/16 А, 250 В.

Блискавкозахист житлових будинків повинен бути виконаний згідно з РД 34.21.122. (ІІІ категорії).

Проекти автоматики і диспетчеризації житлових будинків виконуються згідно з чинними нормативними документами.

Щит керування протидимного захисту слід розміщувати в електрощитовому приміщенні будинку або у приміщенні пожежного поста. Виведення сигналу про пожежу слід передбачати на диспетчерський пункт мікрорайону та у приміщення з постійним перебуванням чергового пер­соналу.

Дата добавления: 2014-01-04