Спроби та наслідки реформування економіки країни в період «відлиги»

Розвиток галузей промисловості групи «А» й надалі залишався пріоритетним, хоча в документах й декларувалася необхідність піднесення і добробуту населення. Пріоритет надавався вугільній промисловості чорній металургів важкому- машинобудуванню. Це породжувало техніко-економічне відставання від західноєвропейських країн де переважали приладобудування, хімічна промисловість, кольорова металургія, швидко розвивалися легка і харчова промисловості, сфера послуг. Директивне планування в СРСР стало гальмом для науково-технічної революції (НТР), перший етап якої припав на післявоєнний період. Освоїти здобутки НТР Радянський Союз зміг лише у військово-промисловому комплексі та освоєнні космосу.

Україна залишалася паливно-енергетичною та металургійною базою СРСР. Особливо швидкими темпами розвивалися будівництво електростанцій, потужність яких за п'яту п'ятирічку (1951-1955 рр.) зросла у 1,9 рази, металургійної вугільної нафтової та газової промисловості, машинобудування. Виплавка сталі збільшилася вдвічі алюмінію - в 3.7 рази, чавуну - на 81 %, прокату,- - на 96 %, побудовано понад 500 великих підприємств 27 мартенівських печей (на жать, ця технологія вже на той час була застарітою), 21 прокатний, трубопрокатний та трубозварювальний цех. Збудовано Каховську гідроелектростанцію, внаслідок чого рівень груллових вод в Україні піднявся, шо призвело до змін клімату - він став більш вологим.

Соціальна сфера розвивалася повільно, не вистачало житла, рівень життя залишався низьким.

З приходом до влади в СРСР М. Хрущова розпочалися реформи в управлінні народним господарством, сільському- господарстві соціальній сфері.

В управлінні господарством відбулися зміни:

• 1953 р. - скорочено кітькість міністерств союзного (з 30 до 20) і союзно-республіканського (з 21 до 13) підпорядкування, розширені права республік у формуванні бюджету, збуту продукції, використанні капіталовкладень. Як наслідок - зросли повноваження республіканських органів влади;

• 1957 р. - скасування системи вертикального, галузевого управління, натомість здійснено перехід до горизонтальної системи управління господарством - замість міністерств створено раднаргоспи (територіальні органи управління господарством). Всього на території СРСР створено понад 100 економічних адміністративних районів, з них 11 — в Україні: Київський (Київська Житомирська Чернігівська Черкаська, Кіровоградська області), Вінницький Ворошиловградський, Дніпропетровський Запорізький, Львівський, Одеський, Сталінський, Станіславський, Харківський Херсонський. У 1960 р. створено ще три — Кримський, Полтавський, і Черкаський (Черкаська і Кіровоградська обл.). З 1953 по 1956 р. близько 10 тисяч підприємств та установ були передані в підпорядкування уряду УРСР, шо збільшило частку республіканської промисловості з 36 до 76 %.

Внаслідок проведених реформ відбулася децентралізація управління економікою, певний період матеріальні і трудові ресурси стали використовуватися більш ефективно, дещо збільшилося виробництво товарів народного споживання. Однак, коли у 1964 р. вчені - економісти проаналізували становище в народному господарстві, висновки були настільки невтішними, що їх тоді не оприлюднили Виявилося, що семирічний план (1959-1965 рр.) зірвано, постійно зменшується приріст промислової продукції.

Загалом наслідки реформ були суперечливими:

• з одного боку постійні зміни в управлінні вносити нестабільність у роботу підприємств, дезорганізації суспільства;

• з іншого - сприяти поліпшенню матеріально-технічного постачання, комбінуванню споріднених підприємств, створенню виробничих об'єднань, прийняттю раціональних економічних рішень.

Дата добавления: 2014-01-04