Технологічний тероризм

злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

(ВР України, Закон "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 N 638-IV)

Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки: надійність охорони об’єкту, неможливість потрапити на об’єкт стороннім особам; поділ об’єкту на зони в залежності від ступеня небезпечності обладнання; перевірка і нагляд за персоналом; спостереження за приміщеннями та персоналом об’єкту.

2. Сучасні інформаційні технології та їх вплив на людину.

2.1 Вплив інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

Останні роки характеризуються повсюдним впровадженням у життя широких шарів населення науково-технічних досягнень в області інформаційних і комунікаційних технологій. Це явище, яке деякі дослідники називають «демократизацією високих технологій», безумовно, не можна не оцінювати позитивно. Однією з його складових виступає використання інформаційних ресурсів глобальних комп'ютерних мереж, в першу чергу - мережі Інтернет. Мережа активно розвивається, напрямки її використання розширюються. Кількість лише офіційно зареєстрованих користувачів мережі в нашій країні вже перевищила 5 млн. чоловік. Постійно зростають обсяги інформаційних ресурсів, там представлених. Кожен день з'являється більше 3 млн. нових web-сторінок. Але незважаючи на те, що можливості, надані суспільству Інтернетом, дійсно грандіозні, помітний і широкий спектр породжуваних нею небезпек.

Отримуючи безсумнівні переваги від використання інформаційних систем, побудованих на основі глобальних комп'ютерних мереж, суспільство поступове входить у залежність від їхнього нормального функціонування.

Ряд небезпек пов'язаний зі спробами певних політичних сил використовувати інформаційні можливості Мережі для формування громадської думки, впливу на маси з метою досягнення своїх інтересів. Безумовно, подібному інформаційному впливу у вищій мірі піддається найбільш масова й активна частина аудиторії Інтернету - молодь. Частина матеріалів, поданих в упередженому вигляді, здатна привести до моральних деформацій, породити агресію, прагнення до прояву насильства.

Стає очевидним той факт, що суто інформаційна спрямованість мережі Інтернет поступово замінюється явно вираженим агітаційним, популістським, а іноді і агресивним підходом. Проникнення матеріалів з Інтернету в традиційні засоби масової інформації стало звичайним явищем, незважаючи на те, що в глобальній Мережі може бути опубліковано все, що завгодно. Інтернет-ЗМІ відрізняються від звичайних засобів масової інформації тим, що там можна публікувати новини не тільки дешево і оперативно, але і що найцікавіше - анонімно. Так, відсутність налагоджених правових механізмів впливу на подану в комп'ютерних мережах інформацію дозволяє розміщувати тут матеріали відверто націоналістичного, фашистського, расистського змісту, порнографічну продукцію з елементами насильства, рецепти виробництва наркотичних і вибухових речовин і т. д.

Спостереження показують, що мережеве середовище, як і соціальне середовище в цілому, впливає на особистість і моральність людей, соціально-психологічні характеристики представлених у ній груп, породжує відповідну мотивацію поведінки, обрання конкретних засобів досягнення цілей (у тому числі протиправних). Саме тому мережеве середовище всі частіше виступає предметом досліджень, спрямованих на вивчення особливостей спілкування і взаємодії користувачів, форм самовираження особистості, характеристик особливих «віртуальних» колективів. Стає очевидним, що процес становлення соціальних відносин у новому інформаційному середовищі, не підкріплений у достатній мірі ні відповідними законодавчими, ні моральними установками, породжує невідомі раніше форми негативної, девіантної поведінки (Девіáнтна поведíнка (відхильна поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок чого відбувається порушення цих норм), особливо серед молоді.

Навіть при неглибокому пошуку в мережі Інтернет легко знайти сайти, де позитивно оцінюються такі явища, як сатанізм, педофілія, і інші види сексуальних збочень, наркотизм і т. п. Молоді люди з слабкою психікою при відвідуванні подібних сайтів можуть активно сприйняти пропаговані тут погляди і перенести їх у своє повсякденне життя.

На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють приховані комплекси (у першу чергу пов'язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі. Є чимало прикладів, коли підлітки використовують мережеві можливості, щоб докучати людям, з якими в реальному житті їх пов'язують неприязні стосунки. У США набуло значного поширення явище, що називається «кібер переслідування», коли зловмисник постійно переслідує свою жертву, направляючи їй погрози за допомогою мережевих засобів. Подібні випадки відзначаються й у вітчизняній практиці.

Аналіз літератури показує, що мережеве середовище здатна чинити певний вплив навіть на психічне здоров'я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої інтернет-залежності). Дана залежність виявляється в нав'язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.

3. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини.

Доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя.

Спосіб життя людини – це сукупність матеріальних умов, суспільних соціальних установок (культура, освіта, традиції тощо), умов поведінки (включаючи соціально-психологічну та фізіологічну реактивність) особистості і зворотний її вплив на ці умови. Активна участь людини в процесі формування умов життя – обов’язковий елемент поняття “спосіб життя”, так як спосіб життя людини – адекватна реакція на навколишне її середовище в цілому.

Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.

Суттєвий вплив на стан здоров’я населення справляють чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформації, урбанізація, конфлікти тощо.

http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Zi/2010_1/ostrouhov.pdf

4. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки.

Психологія безпеки розглядає психологічні процеси, психологічні властивості та особливо детально аналізує різні форми психічних станів, що спостерігаються у людей.

Ефективність діяльності (працездатності) людини грунтується на рівні психічного напруження (стресу). Ще на початку нашого сторіччя Р. Ієркс та Дж. Додсон вказали на залежність продуктивності (працездатності) дій людини від ступеня емоційної активації. Психічне напруження справляє позитивний вплив на результати праці до певної межі. Перевищення критичного рівня активації веде до зниження результатів праці аж до повної втрати працездатності. Надмірні форми психічного напруження позначаються як позамежні. Нормальне навантаження (емоційна стимуляція) людини не повинна перевищувати 40-60 % від максимального навантаження, тобто навантаження до межі, за якою настає зниження працездатності.

Серед особливих психологічних станів, що мають значення для психічної надійності працюючого, необхідно виділити пароксизмальні розлади свідомості психогенні зміни настрою, стану, пов’язані із прийомом психічно активних засобів (стимуляторів, транквілізаторів, алкогольних напоїв). Практичний досвід свідчить, що прийом легких стимуляторів (чай, кофе) може сприяти підвищенню працездатності на короткий період. Однак прийом активних стимуляторів (первітин, фенамін) здатний викликати негативний ефект ¾ погіршується самопочуття, зменшується рухомість та швидкість реакцій. Із позицій безпеки праці особливе значення має посталкогольна астенія (похмілля). Розвиваючись у дні після вживання алкоголю, вона не тільки зменшує працездатність людини, але й веде до гальмування та зниження почуття обережності. Крім того зменшується опір організму дії різних хімічних речовин та електричного струму, що підвищує небезпеку отруєння або ураження його електричним струмом.

Вплив психологічних настроїв суспільства на тривалість життя:

«Впадає в очі саме те, наскільки міцні песимістичні настрої в російському суспільстві, незважаючи на зростання добробуту. Можливо, це пов'язано з тим, що посилюється нерівність, тобто з тим, що величезна кількість людей виявилося непричетним до нового багатства. Але це не дуже гарне пояснення. В Америці, наприклад, теж сильний і посилюється економічне розшарування суспільства, але це, схоже, несильно впливає на настрої».

«Моє припущення - підкреслю, всього лише припущення - російська хвороба носить психологічний характер і зводиться до відношення і підходу до життя. Якщо спробувати підібрати медичний термін, то це питання душевного здоров'я. Є дослідження, які вказують на те, як серйозна депресія впливає на здоров'я. Чим сильніша депресія, тим вище ризик захворіти. І тим люди довше хворіють. І тим з меншою ймовірністю одужують».

Психопрофілактика — аутогенне психом'язове тренування.

Серед методів, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій і настроїти u на переборення труднощів, стресових станів, на першому місці перебуває психічна саморегуляція. Психічна саморегуляція — це дія людини, спрямована на саму себе за допомогою слів і відповідних їм уявних образів. Отже, слова, мова, уявні образи умовно, рефлекторним шляхом, впливають на функціональний стан різних органів і систем позитивно чи негативно.

У кінці XIX — на початку XX ст. в Європі і в Північній Америці посилився інтерес до індійської культури, зокрема йоги. Виникла думка перенести на європейський грунт вчення йоги, застосувавши його до медичних потреб. Йоган Генріх Шульц, починаючи з 1909 p., опублікував багато праць, присвячених аутогенному тренуванню, тобто своєрідній модифікації прийомів йоги.

Аутогенне тренування побудоване на вченні йоги, самонавіюванні і фракційному гіпнозі. Цей поділ штучний, тому що прийоми взаємно переплітаються. Від йоги Й. Шульц запозичив упевненість у всесиллі людської волі і здатність підпорядковувати певній меті свої психічні та фізичні функції. За допомогою вчення про самонавіювання Й. Шульц зміг реалізувати постулати йоги. Використовуючи вчення про фракційний гіпноз, лікар може досягти посилення здатності людини до самонавіювання: За Допомогою аутогенного тренування ми свідомо розкриваємо в собі резерви, які переважно не використовуються.

Аутогенне тренування, за Й. Шульцом, складається з двох ступенів: нижчого і вищого. На нижчому ступені засвоюють формули, за допомогою яких можна навчитися управляти своїми внутрішніми органами, судинами, окремими функціями печінки, серця тощо. Після цього переходять до Другого ступеня, в результаті чого можна навчитися управляти своїми почуттями, думками, викликаючи в собі ті чи інші відчуття.

Аутогенне психом'язове тренування має на меті навчити людину свідомо коректувати деякі автоматичні процеси в організмі. Його можна застосовувати з метою відновлення сил перед робочим днем, в перервах, а також після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні формули, тести. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати само навіюваний сон, тобто навчитися вводити себе на певний час в сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 20-40 хв.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію Людини і Природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку.

Поведінка (дії, вчинки) людини зокрема визначається рівнем розвитку нервової системи та психіки. Ті типи поведінки, які людина набула на нижчих рівнях розвитку нервової системи, зберігаються і підпорядко­вуються більш складним формам психічного відображення. Таким чи­ном, людині притаманні всі типи поведінки: від інстинктивних до сві­домих з відповідною ієрархією.

Iнстинктивна поведінка людини — це дії, вчинки, які успадковуються людиною. На цьому рівні концентрується вся інфор­мація, нагромаджена в ході еволюції людства. До відомих дій та вчин­ків інстинктивної поведінки людини належать ті, що пов’язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.

Поведінка за навичками — це дії. які засвоюються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренування. Як наслідок, людина виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування) і без нього (спроби і помилки).

Свідома поведінка дозволяє діяти на основі не лише першої сигнальної системи, а й на основі другої (тоді як інтелектуальна поведінка тварини – це дії, які тварина здійснює лише на основі першої сигнальної системи) Тому свідома поведінка поглинає інтелектуальну. Слід зважати також на те, що інстинкти та навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії вчинки людини є похідною від її психіки.

Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, перероб­ки інформації та обміну нею (наприклад відчуття і сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються психічні властивості.

Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність на певні дії відповідати адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Утворені властивості, у свою чергу, впливають на перебіг процесів.

Так, у процесі відчуття формуються конкретні сенсорні власти­вості й цілісна сенсорна організація особистості, яка визначає в по­дальшому кількісно-якісну характеристику відчуттів.

У процесі розв'язання теоретичних і практичних завдань фор­мується вольова організація особистості, визначаючи, як ухвалюють­ся рішення і як вони реалізуються в житті.

Утворена скерованість особистості веде до вибіркового сприйнят­тя та емоційних реакцій, пов'язаних із ним.

Під психічним станом слід розуміти наявний на даний час віднос­но стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості (наприклад настрій, депресія, стрес тощо).

Дата добавления: 2014-01-04