Взаємозв’язок групи з оточуючим середовищем. 1. Поняття про групи, колектив, їх типологія, характеристика

Що таке група?

І.

ПСИХОЛОГІЯ ВЗАЄМОДІЇ ЛЮДЕЙ В СОЦІАЛЬНИХ ГРУПАХ

1. Поняття про групи, колектив, їх типологія, характеристика.

2. Рівні контактності, особливості взаємодії людей в групі, основа згуртованості колективу, сумісність людей. Клімат в групі.

3. Лідер. Лідерство в групі, ознаки і типологія лідерства. Управління спільністю людей, функції керівника, взаємовідносини керівника і підлеглого.

Людина живе і діє не сама по собі, а в групі, і формується як особа під впливом групи, оточення. Кожен із нас належить одночасно до багатьох груп. В групі і під її впливом складуються риси направленості і волі людини, організується її діяльність і поведінка, створюються умови для розвитку її здібностей.

Соціальною групою називають сукупність людей, які складають елементи соціальної структури суспільства. Крім цього, групою взагалі можна назвати таку сукупність людей, яка має будь-які спільні об’єктивно існуючі характеристики і властивості. Наприклад, група, що виділяється за статтю, віку, професією…

Поняття соціальна група абстрактно тому, що вона не враховує конкретних соціальних розбіжностей. Разом з тим об’єктивна необхідність людей в співробітництві, як і потреба в спілкуванні, закономірно веде до створення людських об’єднань – соціальних груп, в яких протікає життя людей. Більш того, все життя людини можна уявити як життя в тих чи інших групах з їх внутрішньо груповими зв’язками, відносинами, субординацією, очікуваннями і соціальними ролями, запропонованими кожному члену групи.

1. Наявність хоча б двох людей, які відносять себе до частини цієї групи.

2. Наявність хоча б однієї мети, яку сприймають як загальну всі члени даної групи.

3. Наявність членів групи, які усвідомлено діють або працюють разом, щоб досягти значимої для всіх мети.

Суб’єктивні фактори формування групи (без соціальної характеристики):

1. Часто взаємодіють одним з одним.

2. Визнають себе як члени однієї групи.

3. Поділяють загальні норми щодо того, що їх цікавить.

4. Беруть участь в єдиній системі розподілення ролей.

5. Ідентифікують себе з одними і тими ж об’єктами і ідеалами.

6. Сприймають групу як джерело задоволення.

7. Знаходяться в кооперативній взаємозалежності.

8. Відчувають себе як нерозривну єдність.

9. Координують дії зі ставлення до зовнішнього середовища.

1. Ресурси, споживачі, люди.

2. Екологічні умови.

3. Законодавчі акти.

4. Конкуруючі організації.

5. Система цінностей в суспільстві.

6. Суспільні погляди.

7. Техніка і технологія.

Соціальну групу можна назвати ще реальною групою – це спільність взаємодіючих людей в ім’я досягнення усвідомленої мети, спільність, яка об’єктивно виступає як суб’єкт дії. Причому, мета діяльності повинна бути мотивованою, крім цього, для групової діяльності група повинна володіти знаннями, уміннями і навиками, закріпленими в досвіді, а також засобами підтримки і вираження групової єдності. В реальній групі обов’язково існує психологічне спілкування, за допомогою якого стають можливими «групові рішення», оцінки, погляди і «загальний язик» між членами групи.

Об’єднання людей в групи відбувається за різними ознаками, в тому числі і статусними:

1. владними;

2. майновими;

3. професійними;

4. освітніми, тощо.

Соціальна спільність передбачає:

1. спілкування індивідів;

2. їх духовну солідарність;

3. взаєморозуміння.

Соціально-психологічною основою спільності є феномен «Ми» і «Вони».

Соціальними ознаками, які об’єднують людей у спільності є:

1. цілі;

2. інтереси;

3. умови життєдіяльності;

4. вік;

5. стать;

6-7. належність до єдиної культури та релігії;

8. спосіб, якість і стиль життя;

9. соціальний статус;

10. відносини власності.

Соціальна група – відносно стійка сукупність людей, пов’язаних між собою спільними цінностями, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і форм діяльності, що включені до типових.

Основні ознаки соціальної групи:

1. група включена в соціальний контекст;

2. наявність загальної особисто значущої основи для перебування індивідів у межах групи:

3. достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і феноменів групової культури, історії;

4. зовнішня і внутрішня організація;

5. певні типи впливу і відносин між індивідами, загально прийняті норми і цінності;

6. усвідомлення індивідами своєї належності до групи і виникнення на цій основі «Ми-почуття»;

7. наявність групових атрибутів (назва, символи тощо).

Сутності особливості, які характеризують соціальну групу:

1. посередництво між суспільством і конкретною людиною. Через соціальну групу соціальні явища впливають на особистість, формуються її соціально значущі якості, переконання, установи, цінності.

2. статус самостійного об’єкта життєдіяльності та розвитку. Це реальне психологічне угрупування.

3. важливий для індивіда соціальний інститут. Перебуваючи в групі, індивід соціалізується, набуває досвіду міжособистісних відносин.

4. сфера концентрації різних групових впливів на особистість. Людина, виконуючи різні соціальні функції, одночасно належить до різних соціальних груп.

Параметри, що характеризують групу, як цілісність:

1. психологічний зміст спільної діяльності;

2. композиція (склад) групи;

3. структура;

4. групові процеси.

Психологічний зміст спільної діяльності – сукупність цілей, завдань та операцій, які сприяють задоволенню основних мотивів цієї діяльності, потреб та соціальних цінностей членів групи.

Композиція групи – сукупність індивідуальних характеристик членів групи, важливих з точки зору її цілісних властивостей.

Елементами структури групи є:

1. структура комунікацій;

2. розподіл владних функцій;

3. співвідношення неформальних і формальних взаємин людей в групі.

ІІ.

Важливою характеристикою взаємодії людей в групі є рівень контактності – іншими словами те, як і коли, наскільки часто члени групи вступають в безпосередні між особисті відношення. Група, всі члени якої знаходяться в процесі взаємодії в безпосередньому контакті один з одним називається малою чи контактною групою. Контактність не замикається тільки на малій групі і має різні форми проявлення. Контактність може носити: 1. постійний характер; 2. епізодичний характер; 3. (обмежений) опосредкований технічним засобом (радіо, телефон, пошта, рація…)

Інші групи, де контакти за частотою і якістю зменшуються до порівняно з малими групами, називаються великими.

За рівнем контактності групи можна умовно поділити на:

1.дифузні групи – групи, в яких міжособисті відносини існують, але в їх основі не лежить трудова діяльність, ці відношення базуються на симпатіях чи антипатіях. (група однолітків, група колишніх однокласників).

2. асоціативні групи - групи, в яких існують міжособисті відносини і вони опосередковуються особисто значимим змістом діяльності.

3. корпоративні групи – групи, в яких міжособисті відносини, що існують опосередковуються особисто значимим, але асоціальним за своїми установками змістом діяльності.

4. соціальні групи – групи, в яких міжособисті відносини опосередковуються суспільно цінним і особисто значимим змістом групової діяльності.

Ітак, в малих групах переважають особисті контакти. Ці малі групи можуть бути (типи груп):

1. постійними;

2. тимчасовими (демонстрація);

3. організаційно оформленими – «формальними»;

4. організаційно неоформлені – «неформальними».

Типи груп можуть трансформуватися: закохані створюють сім’ю, група друзів може положити початок суспільної організації або комерційній структурі.

Крім цього соціальні групи поділяють на:

1. первинні групи – це особливий різновид малих груп, в яких зв’язок спирається не тільки на первинні особисті контакти, але й на високе емоційне залучення її членів в діла групи, на високий ступінь обожнювання кожного члена із усією групою (сім’я, група однолітків в дитинстві, згуртований колектив робітничої бригади).

2. другорядні групи (вторинні) – це групи, які організовані для досягнення певної мети і які спираються на схематизовану систему відношень, що регулюється правилами. Звично другорядні групи бувають великими чи формальними.

Формальні групи – це групи створені по волі керівництва для реалізації певної мети і де всі відношення між людьми в діловому плані строго регламентовані різного роду циркулярами, інструкціями, правилами організації тощо. Але, як тільки формальна група створюється, вона стає також і соціальною групою, де люди взаємодіють не тільки за розпорядженням керівництва. Із соціальних взаємовідносин народжується безліч дружніх груп, які всі разом представляють неформальну організацію, які мають властивість взаємо проникати, іншими словами, ми входимо дуже часто в ці групи і навіть самі цього не усвідомлюємо. Неформальна організація є міцною силою, яка при певних умовах може фактично стати домінуючою в організації і зводити до нуля дії керівництва.

Неформальна організація – це спонтанно організована група людей, які вступають в регулярні взаємодії для досягнення певної мети, організація за принципом симпатії, інтересів і за тим, чому разом з членами групи віддається перевага. Ця мета є причиною для існування даної групи. Але ця мета не може бути чітко фіксованою, всі взаємовідносини людей мають яскраво виражений емоційний окрас.

Дата добавления: 2014-01-04