Види роботи соціального педагога з дітьми-інвалідами

Характер соціальної роботи з дітьми з особливими потребами і молодими інвалідами впливає зі специфіки життєдіяльності такої людини, а це, у свою чергу, визначає індивідуалізацію форм і методів роботи. Так, діти з обмеженими можливостями до соціальних взаємостосунків поступово включаються у процес інтеграції тільки разом зі своїми батьками або під постійним контролем і наглядом соціального педагога.

Одним із важливих методів соціально-педагогічної роботи з дітьми-інвалідами та молодими інвалідами є метод стимулювання прогресивної громадської думки стосовно формування в суспільстві позитивного і гуманного ставлення до цієї категорії дітей і молоді, їх сімей, створення атмосфери доброзичливості і розуміння їхніх проблем. Створення подібної системи досягається завдяки реалізації таких напрямів діяльності, як організація інформаційних компаній з проблем інвалідності, проведення «круглих столів», конференцій, благодійних радіо – і телемарафонів, висвітлення проблеми у мас-медіа, реалізація волонтерських програм «Діти – дітям», «Молодь – інвалідам», «Разом з вами» та ін.

Нові технології враховують зусилля різних організацій і об’єднань; організовують і координують спільну діяльність, спрямовану на соціальну адаптацію дітей-інвалідів та їхніх родин; досліджують проблеми інвалідів та їхніх родин завдяки участі у цій роботі членів організацій; разом з іншими структурами проводять спільні семінари і конференції; стимулюють і заохочують діяльність громадських організацій, висвітлюючи їх діяльність в інформаційних матеріалах, запрошують керівників громадських організацій для читання лекцій перед спеціалістами під час тематичних семінарів, проведення спільних консультацій з питань соціальної реабілітації інвалідів.

Що стосується технологій волонтерської допомоги, слід зазначити, що, з одного боку, діти-інваліди навчаються приймати допомогу від чужих людей, а з другого – у процесі взаємодії з волонтером (а це, як правило, активні, доброзичливі, співчутливі діти) відбувається взаємообмін інформацією, думками, поглядами, почуттями. Завдяки активній взаємодії і спілкуванню з волонтерами діти-інваліди мають ширший доступ до надбань культури, інформації, довкілля, що загалом сприяє їх соціалізації.

Волонтерська допомога дітям і молоді, яким встановлено інвалідність, по суті, вміщує в собі кілька функцій: посередницьку, комунікаційну, побутову, реабілітаційну, технічну, творчу. До цього процесу залучаються члени неформальних дитячих та юнацьких об’єднань, учні загальноосвітніх шкіл, студенти вищих навчальних закладів. У ході добровільної допомоги активізується процес і спілкування, взаємообмін знаннями, інформацією, цінностями; волонтер допомагає підтримувати контакти між клієнтом і соціальним працівником та соціальною службою, налагоджувати і підтримувати міжособистісні стосунки з однолітками. Волонтери допомагають спеціалістам під час проведення занять і масових форм роботи, дитині – в оволодінні спеціальними навичками з різних видів художньої чи технічної діяльності, у домашніх справах, догляді і нагляді вдома, в пересуванні, прогулянках на повітрі тощо. Одним із важливих завдань волонтерів є розповсюдження бібліотечної літератури, аудіо-відеокасет, преси, одягу гуманітарної допомоги, продуктів харчування.

Досвід роботи соціальних педагогів із цією категорією дітей дозволив виділити такі напрями роботи з дітьми з обмеженими функціональними можливостями:

- вивчення соціально-психологічного стану осіб з обмеженою дієздатністю;

- проведення соціально-педагогічних досліджень особливостей спеціалізації дітей-інвалідів з різними типами захворювань;

- побутова реабілітація людей-інвалідів (навчання елементам самообслуговування та норм елементарної поведінки в різних мікросоціумах);

- проведення психологічного консультування дітей-інвалідів з особистісних проблем;

- здійснення психолого-педагогічної колекційної роботи;

- організація консультпунктів для родичів молодих інвалідів з юридичних, правових, психолого-педагогічних питань;

- організація контактів з освітніми закладами, сприяння в наданні освітніх послуг;

- усунення конфліктних ситуацій між батьками та дітьми, членами сімей;

- виховання правильного ставлення у батьків та інших дітей до дитини-інваліда як повноцінного члена сім'ї;

- формування в мікрорайоні та освітньому закладі здорової суспільної думки про інвалідів та їх сімей;

- розвиток потенційних творчих можливостей дітей-інвалідів;

- формування якостей особистісної самодіяльності засобами соціально розроблених психотренінгів та психокоректуючих ігор;

- організація культурно-дозвільної діяльності дітей0інвалідів через проектування та впровадження різноманітних програм та форми роботи соціальних служб;

- здійснення профорієнтаційної роботи серед молодих інвалідів;

- вихід з конкретними пропозиціями щодо поліпшення життя молодих інвалідів у суспільстві;

- координація роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дітей-інвалідів у суспільстві.

Загальним принципом соціальної роботи з людьми з обмеженою життєдіяльністю повинен стати девіз, прийнятий Міжнародною організацією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соціальних структур до активного залучення громадських організацій інвалідів до соціальної взаємодії.

Дата добавления: 2014-01-04