Фактори, що визначають об’єм реалізації тур послуг

План

Питання до самоконтролю та дискусії

1. Яка мета роботи соціального педагога з дітьми-інвалідами?

2. Назвіть не менш як два синоніми поняття «дитина-інвалід».

3. Що дослідники розуміють під поняттям «соціальна адаптація»?

4. Охарактеризуйте моделі інвалідності:

- Медична - …

- Економічна - …

- Функціональна - …

- Соціальна - …

5. Що таке реабілітація? Які напрямки реабілітації інвалідів існують?

6. За якими напрямами соціальний педагог працює з сім'єю, що виховує дитину-інваліда?

7. Назвіть і охарактеризуйте моделі соціально-педагогічної взаємодії з сім'єю, де проживає дитина-інвалід.

8. Назвіть форми і методи роботи з дітьми з особливими потребами.

9. Які існують напрями соціально-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами?

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Розміркуйте над таким запитанням: «Чи є межа між «нормою» і «патологією»? Що в сучасному суспільстві можна вважати нормою, а що відхиленням від норми?»

2. Поцікавтесь, які заклади у Вашому місті забезпечують соціальне обслуговування і реабілітацію інвалідів.

1. Планування обсягу реалізації туристичних послуг.

2. Фактори, що визначають об’єм реалізації тур послуг.

3. Програмно-цільовии метод планування продажу тур продукту.

4. Оцінювання запасу фінансової міцності підприємства

1. Планування обсягу реалізації туристичних послуг.

Високі темпи економічного зростання потребують нових підходів до формування туристичних потоків і комплексу необхідних для їх обслуговування товарів і послуг.

Туристичний потік - це сукупність людей, які покидають місце постійного проживання, щоб подорожувати в різноманітних напрямках пішки або на транспорті в терміни від 24 годин до одного року без здійснення оплачуваної діяльності і повертаються назад.

Пакет туристичних товарів і послуг виступає на ринку як товарна одиниця. Підставою для формування пакета туристичних послуг є конкретний за простором, часом та якістю обслуговування туристичний маршрут.

Синхронізація в просторі й часі процесів задоволення потреб туристів викликає необхідність застосування логістичних підходів до формування туристичних потоків і пов'язаних з ними потоків матеріальних і нематеріальних благ. Логістичний підхід передбачає оптимізацію взаємодії всіх підприємницьких структур, які забезпечують життєдіяльність і задоволення пізнавально-культурних, оздоровчих, культово-релігійних, освітніх, спортивних та інших потреб туристів.

Ціни на туристичний продукт визначаються за законами ринку. Особливого значення в ціноутворенні набуває підвищення якості туристичного обслуговування та рівня його безпеки для життя і здоров'я туристів, а також вибір оптимальних схем туристичних маршрутів на основі критеріїв ефективності.

До основоположних функцій туристичного ринку належать:

1) просування туристичного продукту від виробника до туриста;

2) реалізація вартості та споживної вартості туристичних послуг, що входять до складу туристичного продукту;

3) інвестування грошових коштів у забезпечення діяльності та розвиток туристичної індустрії й формування нових видів туристичного продукту.

Планування обсягів реалізації туристичного продукту виступає вихідним моментом процесу економічного управління суб'єктом підприємництва в туризмі.

Основою розробки плану реалізації виступають дані моніторингу та маркетингових досліджень відповідних сегментів туристичного ринку. Моніторинг при цьому розглядається як спостереження за діяльністю, збирання інформації, її оброблення, узагальнення, аналіз і підготовка даних для використання в процесі планування.

Маркетингові дослідження повинні визначити рівень впливу зовнішнього макро- і мікросередовища на обсяги реалізації пропонованого туристичного продукту на конкретному ринку в плановому періоді.

Законом при плануванні туристичної діяльності виступає оцінка можливостей вигідного продажу кожного конкретного туристичного продукту, а потім організація його виробництва відповідно до попиту кожного сегмента ринку і кожного покупця.

Виручка від реалізації турпродукту по-іншому називається доходом від основної діяльності в туризмі. Вона визначається обсягом проданого туристичного продукту в грошовому (вартісному) вираженні.

За підрахунками відповідно до рекомендацій Всесвітньої туристичної організації (ВТО) обсяг туристичного споживання товарів і послуг в Україні у 2004 р. становив 6,56 млрд дол. США, що на 66% більше, ніж у 2001 р.

При плануванні продажу туристичних послуг необхідно враховувати характерні риси туристичного ринку, що визначають його класифікацію.

Туристичні ринки класифікуються за ознаками:

1. За спеціалізацією ринку. Виділяють ринок туристичних послуг, ринок туристичних товарів та ринок туристичного продукту.

2. За організаційними формами туризму. Виділяють внутрішній ринок, який може бути загальнодержавним або регіональним (місцевим), ринок для іноземних туристів і ринок для виїзного туризму. Окремо в цій групі може виділятися міський і сільський туристичний ринок.

3. За рівнем монополізації. Виділяють ринок монополістичний, олігополістичний та конкурентний.

4. За рівнем насиченості. Тут туристичний ринок може бути ринком продавця, коли попит на ньому переважає пропозицію, або ринком покупця, якщо пропозиція перевищує чи дорівнює попиту.

5. За відкритістю. Виділяють туристичний ринок загально-доступний та обмежений.

6. За життєвим циклом. Виділяють ринок народжуваний, зростаючий, стабільний, занепадаючий та безперспективний.

Планування туристичного продукту може орієнтуватися на минуле, сучасне, майбутнє або їхній взаємозв'язок.

Планування, зорієнтоване на минуле, називається реактивним, оскільки передбачає тільки екстраполяцію досягнутого на майбутній період. Таке планування спрямоване на виживання. Воно приведе до витіснення турпродукту і послуг не тільки із зовнішнього, а й із внутрішнього ринку.

Орієнтація планування на сучасний асортимент та якість туристичного продукту називається інактивним плануванням. Це кращий варіант порівняно з попереднім, але він не передбачає руху вперед, його основною метою є стабілізація діяльності.

Прогресивним є преактивне планування, зорієнтоване на розвиток та удосконалення виробництва турпродукту не тільки відповідно до ринкового попиту, а й випереджаючи його, тобто пропонуючи потенційним туристам невідомі їм послуги та маршрути.

Орієнтація на взаємодію реактивного, інактивного та преактивного планування визначає інтерактивний вид планування, сутність якого полягає у визначенні бажаного майбутнього і пошуку реальних шляхів його досягнення. Таке планування спрямоване на розвиток туристичної діяльності як окремого підприємства, так і всього туристичного бізнесу.

Інтерактивне планування потребує як мінімум три варіанти розрахунків.

Перший варіант полягає в обґрунтуванні можливого обсягу реалізації турпродукту на основі споживчого попиту на ринку діяльності підприємства з урахуванням конкурентів.

Другий варіант ґрунтується на можливостях ресурсного забезпечення формування та реалізації туристичного продукту.

Третій варіант планових розрахунків передбачає визначення необхідного обсягу реалізації турпродукту для досягнення цільового розміру прибутку підприємства.

Фактори, що впливають на розвиток туризму, різноманітні і багатогранні. Наявність сприятливих факторів приводить до лідерства окремих регіонів і країн у світовому туризмі, і навпаки, небажані фактори знижують туристський потік.

Основні фактори, що впливають на розвиток туризму, можна розділити на дві групи: статичні і динамічні.

Статичні мають незмінне в часі значення. У цю групу входять природно-кліматичні, географічні, культурно-історичні фактори.

До динамічних факторів відносяться:

- демографічні;

- соціальні;

- економічні;

- культурні;

- науково-технічний прогрес;

- міжнародні фактори.

Демографічні фактори. У XX ст. чисельність населення планети збільшилася в 5 разів; як наслідок – збільшення частки іноземних мандрівників. До демографічних факторів, крім загального росту народонаселення, варто віднести й урбанізацію, тобто збільшення частки міського населення за рахунок скорочення чисельності сільських жителів.

Звідси висновок: так як міське населення більш активно подорожує, цей процес веде до росту темпів розвитку міжнародного туризму. Важливим демографічним фактором є зміна вікової структури населення. Збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя призводить до того, що все більше людей мають вільний час і засоби, що дозволяють їм робити закордонні подорожі.

Соціальні фактори. До них відноситься ріст добробуту населення розвинутих країн, що активно беруть участь в туристичному обміні, збільшення тривалості оплачуваних відпусток і скорочення тривалості робочого тижня.

Слід також зазначити, що індустріалізація сучасного суспільства створює великі стресові навантаження на населення і відповідно обумовлює потребу у відпочинку, рекреації, відновлювальній активності, у тому числі за допомогою туризму. Тому промислові міста є місцями підвищеного попиту на туризм із метою відпочинку. Саме тут формуються різні сегменти з попитом на спортивний, пішохідний, веслярський, пригодницький, сільський туризм і інші нетрадиційні види подорожей.

Економічні фактори. Вони полягають в зміні структури споживання товарів і послуг в бік збільшення в споживчому кошику населення частки різних послуг, у тому числі і туристичних.

Культурні фактори. Це насамперед ріст культурного рівня населення багатьох країн і в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення з закордонними культурними цінностями.

Науково-технічний прогрес. Він обумовлює швидкий розвиток матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами, туріндустрії, що створює необхідні умови для масового туризму. Мова йде про готельні ланцюги й інші колективні засоби розміщення, транспортні засоби для масових пасажирських перевезень. Особливо варто виділити впровадження в туріндустрію комп'ютерної техніки, без чого сьогодні є неможливою організація масового туризму.

Міжнародні фактори. До них варто віднести пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між окремими державами до співробітництва і взаєморозуміння, процеси глобалізації, рішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу.

Ці постійно діючі фактори у визначені періоди можуть підсилюватися чи послаблятися різними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами, такими, як, наприклад, економічні кризи, природні катаклізми, погроза тероризму і т.п.

Як найважливіші фактори, що обумовлюють розвиток туризму за кордоном, можна виділити наступні:

- підтримка державних органів;

- ріст суспільного багатства і доходів населення;

- скорочення робочого часу;

- розвиток транспорту і засобів комунікації;

- урбанізація;

- пріоритети в системі духовних цінностей суспільства.

Коротко охарактеризуємо вищевказані фактори.

Підтримка державних органів. Досвід різних країн показує, що успіх розвитку туризму прямо залежить від того, як на державному рівні сприймається ця галузь, наскільки вона користається державною підтримкою.

Ріст суспільного багатства. В післявоєнні роки в розвинутих країнах світу значно збільшилися доходи на душу населення. При цьому витрати на харчування і предмети розкоші скорочуються, а частка витрат на туризм збільшується. Усереднені дані по різних країнах свідчать, що в загальній сукупності витрат витрати на подорожі складають 12-19%.

Скорочення робочого часу. Робочий час у промисловості ФРН скоротилося з 2350 годин на рік у 1950 р. до 1716 годин у 2004 р. Розвиток транспорту призвів до збільшення мобільності суспільства і відповідно до росту подорожей.

Урбанізація. Концентрація населення в містах, відрив від природи викликає необхідність проведення вільного часу поза зонами постійного проживання. Найвищий рівень урбанізації в країнах Північної Америки (77%) і Європи (71%). Ці регіони є основними "постачальниками" туристів. Усередині однієї країни ступінь туристської активності міського населення значно вище, ніж сільських жителів. Причому чим більше місто, тим більше число жителів віддають перевагу подорожі.

Рівень суспільної свідомості. У перші післявоєнні роки люди використовували вільний час для відновлення фізичних і розумових сил з метою підвищення продуктивності праці; у 60-70-і рр. пріоритетним напрямком стає споживання і нагромадження матеріальних благ (придбання нерухомості, товарів тривалого користування, предметів розкоші і т.п.). у 80-і рр. споживання матеріальних благ відходить на задній план, поступаючись місцем духовним цінностям, зокрема, потребі в подорожах.

3. Програмно-цільовии метод планування продажу тур продукту.

Програмно-цільовии метод планування передбачає орієнтацію на максимальний прибуток.

Передумовою цього методу виступає визначення цільового прибутку від реалізації туристичного продукту та послуг, а вихідним моментом – розрахунок «точки беззбитковості» на підставі економічних витрат.

Сутність програмно-цільового методу планування реалізації турпродукту полягає в обґрунтуванні доходу підприємства, достатнього для одержання цільового прибутку. Цей метод ґрунтується на тому, що виручка від реалізації продукції конкретного підприємства повинна покрити в плановому періоді його витрати і при діючій системі оподатковування забезпечити одержання цільового розміру прибутку.

Теоретичною основою застосування цього методу планування виступає теорія «директ-кастинг», сутність якої полягає в тому, що критичні для підприємства обсяги реалізації продуктів праці визначаються на основі витрат, цін і цільових обсягів прибутку.

Програмно-цільовий метод планування продажу охоплює три етапи:

На першому етапі визначається той обсяг реалізації, який забезпечить покриття витрат, пов'язаних з організацією та обслуговуванням туристичних потоків підприємства, сплату ПДВ і виконання інших обов'язкових платежів. Цей етап називається розрахунком обсягу реалізації, що забезпечує підприємству беззбитковість (по іншому - критичну точку або поріг рентабельності).

На другому етапі розраховується обсяг реалізації, який забезпечить одержання мінімального рівня рентабельності.

Третій етап полягає в обґрунтуванні плану реалізації турпродукту і послуг, виконання якого забезпечить підприємству одержання цільового прибутку.

Продаж турпродукту планується в кількісних і вартісних показниках.

Якщо базовою економічною стратегією підприємства є виживання, то програмно-цільове планування здійснюється в три етапи.

На першому етапі розраховується план реалізації «точки беззбитковості» в натуральних показниках, тобто кількості турів, або у вартісному вираженні.

Для розрахунків обсягів реалізації, що забезпечать беззбитковість туроператора, в натуральному вираженні використовується формула:

=

де: РТ_ТО ~ кількість турів або туристичних послуг, яка забезпечить беззбитковість діяльності туроператора;

В_П - сума постійних витрат підприємства;

Ц_О- оптова ціна туру (туристичної послуги) без ПДВ;

В_ЗЦ - сума змінних витрат в ціні.

При плануванні беззбитковості туристичного агента слід виходити з того, що його дохід формується за рахунок агентської винагороди, тобто наданих туроператором знижок з роздрібних цін турів. Ці знижки можуть встановлюватися в абсолютній сумі на тур або у відсотках до роздрібної ціни реалізації. Тому при розрахунках планових обсягів реалізації турпродукту у натуральному вираженні, що забезпечать беззбитковість турагента, необхідно використовувати одну з формул:

=

=

де: - кількість турів, яка забезпечить беззбитковість діяльності турагента;

ЗН - сума знижки (агентська винагорода), надана туроператором на реалізацію одного туру;

В₃ - сума витрат змінних, що покриваються за рахунок знижки;

Р_зн - рівень знижки на реалізацію турпродукту без ПДВ, % до и реалізації без ПДВ;

Р_зв - рівень змінних витрат турагента, % до суми реалізації без ПДВ.

Обсяг реалізації турпродукту у вартісному виразі, що забезпечує підприємству беззбитковість, розраховується як сума добутків планової кількості кожного виду реалізованих турів на їхні ціни за формулою:

РТ^Б =_**І_ПДВ,

де: РТ^Б - обсяг турпродукту, реалізація якого забезпечить без-битковість діяльності підприємства;

К_і - кількість і- го продукту, що забезпечує беззбитковість;

Ц_і - ціна і -го турпродукту (послуги) в плановому періоді;

Іпдв - індекс ПДВ.

Якщо підприємство працює з великою номенклатурою турів і туристичних послуг, то планувати обсяг реалізації, який забезпечить беззбитковість туроператора, слід у вартісному вираженні за такою формулою:

де: - обсяг реалізації турпродукту (послуг) в вартісному виразі, що забезпечить беззбитковість туроператора;

Ч_зв - частка змінних витрат у виручці від реалізації тур продукту без ПДВ.

Обсяг реалізації, що забезпечить у плановому періоді беззбитковість туристичного агента, розраховується за формулою:

де: ˗ дохід, необхідний для забезпечення точки беззбитковості турагента;

Ч_3Д - частка змінних витрат у чистому доході турагента.

Розраховані за наведеними формулами плани реалізації турпродукту спрямовані тільки на відшкодування витрат підприємств і сплату ПДВ. Прибутку при виконанні таких планів підприємства не отримають.

На другому етапі обґрунтування плану реалізації турпродукту метою є визначення того обсягу реалізації, який забезпечить підприємству мінімальний прибуток.

Відправним моментом тут виступає визначення мінімального рівня рентабельності власного капіталу, який розраховується як:

де: П_ч ˗ чистий прибуток підприємства;

ВК - розмір власного капіталу підприємства.

Тому визначення мінімального рівня рентабельності ґрунтується па тій сумі прибутку, яку власник капіталу підприємства одержав би від його внесення до банку на депозити за рахунок відсотків на внески. В економіці України, де поки що багато збиткових підприємств, суму мінімального прибутку слід приймати на рівні процентної ставки на депозитні внески, використовуючи таку формулу:

де: С_В - відсоткова ставка на депозитні вклади.

З урахуванням цієї рівності суму мінімального прибутку можна розрахувати за формулою:

де: — сума мінімального прибутку за певний період часу.

Визначивши суму мінімального прибутку, можна розрахувати обсяг реалізації, що забезпечить її одержання туроператором, за формулою:

де: обсяг реалізації, що забезпечить туроператору одержання мінімального прибутку.

Для турагента обсяг реалізації турпродукту, що забезпечить йому мінімальний прибуток, визначається як:

Обсяги реалізації турпродукту або окремих послуг у натуральному вираженні, що забезпечать одержання туроператором мінімального прибутку, слід розраховувати за формулою:

Для турагента ці формули мають вигляд:

Третім етапом планування реалізації турпродукту програмно-цільовим методом є розрахунок обсягу продажу, який забезпечить одержання підприємством бажаного цільового прибутку.

В економічному розумінні цільовий прибуток повинен перевищувати мінімальний, бо він є стратегічним мотивом діяльності підприємства.

Якщо цільовий прибуток визначений, то обсяг реалізації, який забезпечить туроператору його одержання в вартісному виразі, можна розрахувати за формулою:

де: обсяг реалізації турпродукту (послуг), що забезпечить одержання цільового прибутку туроператором;

П_Ц - сума встановленого на плановий період цільового прибутку.

Для турагента розраховувати цей показник слід за формулою:

де: обсяг реалізації, що забезпечить турагенту одержання цільового прибутку.

Обсяги реалізації турпродукту або окремих послуг у натуральному вираженні, що забезпечать одержання туроператором цільового прибутку, слід розраховувати за наведеними формулами. Для туроператора ці формули мають такий вигляд:

Для турагента ці формули мають інший вигляд:

Розраховані різними методами обсяги реалізації турпродукту погоджуються з можливостями збуту на ринку, на основі чого приймаються рішення про затвердження плану на відповідний період, який стає основою розробки програми комплектування турпродукту і виробництва послуг. Плани реалізації, розраховані за викладеною методикою, стануть ефективними важелями управління виходом підприємств із кризи й орієнтиром для розвитку.

Розроблені різними методами проекти планів можливого, ресурсо-забезпеченого і необхідного обсягу реалізації туристичного продукту (послуг) необхідно проаналізувати, зіставити між собою і прийняти остаточне рішення щодо обсягу реалізації на плановий період.

4. Оцінювання запасу фінансової міцності підприємства.

Розрахувавши обсяги реалізації «точки беззбитковості» і використавши їх в аналізі туристичної діяльності, можна оцінити запас фінансової міцності підприємств за допомогою обсягів реалізованого турпродукту.

Досягнення обсягів беззбитковості необхідне для профілактики банкрутства, а продаж більше «точки беззбитковості» забезпечує підприємству фінансову безпеку.

Розрахунки та аналіз обсягів реалізації турпродукту на основі теорії «директ-кастинг» необхідні підприємству для:

1) визначення критичного обсягу програми комплектування турпродукту і надання послуг туристам;

2) планування обсягів реалізації, які забезпечать одержання цільового прибутку;

3) виявлення участі кожної реалізованої туристичної послуги в покритті витрат підприємства;

4) оцінки фінансової стійкості і розробки стратегії її зміцнення;

5) оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат, пов'язаних з формуванням і реалізацією турпродукту;

6) коригування діючої або вибору нової базової економічної стратегії діяльності.

Планування і аналіз на основі теорії «директ-кастинг» особливо важливі

при:

1) відкритті нової справи (підприємства) або впровадженні нового турпродукту (послуги);

2) диверсифікації діяльності, турпродукту або послуг підприємства;

3) розробці стратегії стабілізації і розвитку діяльності;

4) визначенні діапазону фінансової безпеки як одного з показників ризику.

Різниця між запланованим і беззбитковим обсягом реалізації товарів, робіт, послуг називається «запасом фінансової стійкості (міцності, безпеки)» підприємства. Для аналізу фінансової безпеки підприємства використовуються фактичні дані про реалізацію і про обсяг реалізації, що забезпечує беззбитковість.

Запас фінансової міцності на плановий період можна розрахувати за формулою:

ЗФМ = РТ^ПЛ - РТ^Б,

де: ЗФМ - запас фінансової міцності, виражений обсягом планової реалізації турпродукту понад обсяг «точки беззбитковості»;

РТ^ПЛ - обсяг реалізації турпродукту за плановий період.

Якщо замість планового обсягу реалізації підставити фактичний, то можна розрахувати запас фінансової стійкості, що склався у звітному (минулому) періоді.

Запас фінансової міцності може виражатися і відносним показником, тобто рівнем, який розраховується за формулою:

де: рівень запасу фінансової міцності, виражений у відсотках.

Для оцінки рівня запасу фінансової міцності за звітний період зіставляється обсяг запасу фінансової стійкості з обсягом фактичної реалізації турпродукту і виражається у відсотках.

В умовах, коли плановий або фактичний обсяг реалізації турпродукту виявився нижчим «точки беззбитковості», виникає необхідність визначення періоду, протягом якого буде досягнута беззбитковість. Цей період називається пороговим і розраховується при використанні натуральних показників за формулою:

де: Т_н - граничний період (період досягнення «точки беззбитковості»);

Д_н - обсяг прогнозного попиту на період (місяць, тиждень, день) у натуральному вираженні.

При використанні вартісних показників формула для розрахунків порогового періоду має такий вигляд:

де: Д_в - обсяг прогнозного попиту на період (місяць, тиждень, день) у вартісному вираженні.

Розрахований таким способом пороговий період показує, скільки часу потрібно підприємству для виходу зі стану збитковості. Він є основою для оцінювання рівня загрози банкрутства.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Дайте визначення туристичному потоку.

2. Які основні функції туристичного ринку?

3. Що виступає законом при плануванні туристичної діяльності?

4. За якими ознаками класифікуються туристичні ринки?

5. Які зовнішні фактори впливають на формування та просування туристичних послуг?

6. Що означає реактивне та інактивне планування?

7. Що таке преактивне та інтерактивне планування?

8. Які найбільш прийнятні методи планування реалізації туристичного продукту?

9. Яка суть методу еластичності? Його основні етапи?

10.Які головні етапи розробки плану реалізації турпродукту?

11.Який найбільш розповсюджений метод планування можливого обсягу реалізації турпродукту?

12.Сутність програмно-цільового методу планування реалізації турпродукту. Його основні етапи.

13.Як визначається беззбитковість туроператора і турагента в натуральному і вартісному виразі?

14.Як визначається обсяг реалізації турпродукту, що забезпечить цільовий прибуток туроператору і турагенту?

15.Дайте визначення запасу фінансової міцності підприємства. Як визначається рівень запасу фінансової міцності?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Туристичний потік - це:

a) подорож людей, які хочуть здійснити туристичні поїздки терміном до одного року;

b) сукупність людей, які покидають місце постійного проживання, щоб подорожувати в різноманітних напрямках пішки або на транспорті в терміни від 24 годин до одного року без здійснення оплачуваної діяльності і повертаються назад;

c) цілеспрямована подорож людей за визначеним маршрутом у конкретні терміни тривалістю понад 24 години, але не більше одного року;

ф попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше двох послуг, що реалізуються за визначеною ціною.

2. Підставою для формування пакета туристичних послуг є:

a) бажання туристів;

b) фінансові можливості туристичного підприємства;

c) конкретний за простором, часом та якістю обслуговування туристичний маршрут;

а) соціальні та економічні гарантії держави.

3. До основоположних функцій туристичного ринку належать:

a) просування туристичного продукту від виробника до туриста;

b) реалізація вартості та споживної вартості.туристичних послуг, що входять до складу туристичного продукту;

c) інвестування грошових коштів у забезпечення діяльності та розвиток туристичної індустрії й формування нових видів туристичного продукту;

сі) всі відповіді правильні.

4. До ознак класифікації туристичних ринків не відносять:

a) за спеціалізацією ринку;

b) за рівнем монополізації;

c) за дохідністю;

сі) за рівнем насиченості.

5. Преактивне планування туристичного продукту - це:

a) планування туристичного продукту, зорієнтоване на минуле;

b) планування туристичного продукту, зорієнтоване на розвиток та удосконалення виробництва турпродукту не тільки відповідно до ринкового попиту, а й випереджаючи його;

c) орієнтація планування на сучасний асортимент та якість туристичного продукту;

(і) вид планування, сутність якого полягає у визначенні бажаного майбутнього і пошуку реальних шляхів його досягнення.

6. Метод прямих розрахунків при плануванні реалізації туристичного
продукту передбачає:

a) визначення обсягу цільового прибутку та розміру планових витрат;

b) використання коефіцієнтів еластичності між темпами зміни обсягів реалізації і купівельною спроможністю населення з урахуванням прогнозу змін купівельної спроможності клієнтів підприємства;

c) використання нормативу туристичних ресурсів і оптимальності їхнього використання;

<і) визначення норми поточних витрат та їх екстраполяції на майбутнє.

7. До найбільш прийнятних методів планування реалізації туристичного
продукту відносять:

a) економіко-статистичний;

b) нормативний;

c) метод еластичності;

сі) всі відповіді правильні.

8. Програмно-цільовий метод планування турпродукту передбачає:

a) орієнтацію на максимальний прибуток;

b) застосування трендових моделей розрахунку;

c) розрахунок точки беззбитковості підприємства;
а) використання коефіцієнта рентабельності.

9. Запас фінансової стійкості туристичного підприємства - це:

a) різниця між беззбитковим обсягом реалізації туристичних послуг та запланованим;

b) відношення запланованого та беззбиткового обсягу реалізації туристичних послуг;

c) різниця між запланованим і беззбитковим обсягом реалізації туристичних послуг;

6) відношення беззбиткового та планового обсягу реалізації туристичних послуг.

10. Пороговий період-це період:

a) протягом якого підприємство отримає цільовий прибуток;

b) протягом якого буде досягнута беззбитковість;

c) протягом якого витрати перевищуватимуть доходи;

й) протягом якого підприємство досягне максимального прибутку.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Задача 1

Визначити плановий обсяг реалізації турпродукту методом, заснованим на еластичності, якщо на плановий період передбачено підвищити розмір зарплати на 5%. В 2006 році обсяг реалізації турпродукту склав 12,4 млн грн, а в 2007 році він зріс на 5 млн грн. У 2006 році середні доходи населення складали 1500 грн, а в 2007 - 2000 грн.

Задача 2

Середня оптова ціна одного туру туроператора становить 2000 грн. Сума постійних витрат туроператора 5 тис.грн, а сума змінних витрат в ціні - 38%. Сума постійних витрат турагента 15 тис.грн. Обсяг реалізації туристичних послуг за місяць складає 25 тис.грн. Причому рівень знижки на реалізацію турпродукту, надану туроператором, становить 20%, а рівень змінних витрат турагента - 7% обсягу реалізації турпослуг. Визначити обсяг реалізації турпродукту в натуральному виразі для туроператора і турагента, який забезпечить підприємству беззбитковість.

Задача З

Визначити обсяг реалізації турпродукту в вартісному виразі, що забезпечить туристичному підприємству беззбитковість, якщо для покриття витрат, пов'язаних з організацією та обслуговуванням туристичних потоків, підприємству необхідно реалізувати 3 тури за ціною 435 грн, 2 тури за ціною 230 ірн, 4 тури за ціною 310 грн та 2 тури за ціною 225 ірн.

Задача 4

Сума постійних витрат туроператора становить 5 тис.грн, а турагента -на 15% нижче. Частка змінних витрат в виручці від реалізації турпродукту складає 62%. Частка змінних витрат в чистому доході турагента - 55%. Визначити обсяг реалізації турпродукту в вартісному виразі, який забезпечить беззбитковість туроператора і турагента. Результати обсягів абсолютно і відносно порівняти.

Задача 5

Загальна сума постійних витрат турагента становить 4 тис.грн, а туроператора - 7 тис.грн. Частка змінних витрат в чистому доході турагента складає 53%, а в виручці від реалізації турпродукту туроператора - 45%. Величина власного капіталу туроператора становить 120 тис.грн, а турагента

- 90 тис.грн. Розмір чистого прибутку турагента - 15 тис.грн., а туроператора

- 30 тис.грн. Визначити обсяг реалізації турпродукту, який забезпечить мінімальний прибуток туроператору і турагенту.

Задача 6

Сума постійних витрат туроператора становить 4,5 тис.грн, постійні витрати турагента - в півтора рази менше. Частка змінних витрат в виручці від реалізації туроператора становить 35%, а частка змінних витрат в чистому доході турагента - 48%. Сума власного капіталу туроператора становить 90 тисгрн, а турагента - на 40% менше. Банківська відсоткова ставка на депозитні вклади -7%. На плановий рік розмір цільового прибутку буде вищий за мінімальний прибуток в 4 рази. Визначити обсяг реалізації тур-продукту, який забезпечить цільовий прибуток і туроператору, і турагенту.

Задача 7

Визначити запас фінансової міцності туристичного підприємства в абсолютному і відносному виразі, якщо на поточний рік для досягнення рівня беззбитковості підприємству потрібно реалізувати 3 тури за ціною 220 у.о., 2 тури за ціною 380 у.о. та 1 тур за ціною 400 у.о. На плановий рік обсяг реалізації турпродукту заплановано в розмірі 20200 грн.

Задача 8

Сума постійних витрат туроператора за 2009 рік становила 12 тис.грн, а за 2010 рік - 14,5 тис.грн. Частка змінних витрат в виручці від реалізації турпродукту за 2009 рік складає 62%, а за 2010 рік - на 4% менше. Визначити обсяг реалізації турпродукту в вартісному виразі, який забезпечить беззбитковість туроператора. Дослідити вплив факторів на результативний показник за допомогою методу ланцюгових підстановок. Зробити висновки.

Задача 9

Фактична сума постійних витрат турагента становить 7,5 тис.грн, а плановий розмір на 15% менше. Фактична частка змінних витрат в чистому доході турагента - 55%, а планова частка становить 53%. Визначити обсяг реалізації турпродукту в вартісному виразі, який забезпечить беззбитковість турагента. Дослідити вплив факторів на результативний показник за допомогою методу ланцюгових підстановок. Зробити висновки.

Дата добавления: 2014-01-04