Внутрішньоматкова контрацепція

Тема: Внутрішньоматкові засоби (ВМЗ). Післяпологова контрацепція

Лекція № 7

Внутрішньоматкова контрацепція – один з найпоширеніших сучасних методів запобігання настанню небажаної вагітності, яким користуються понад 100 млн жінок у світі. Перші відомості про внутрішньоматкові контрацептиви (ВМК) датовані 1909 роком: німецький гінеколог R. Richter почав уводити в порожнину матки кільце з декількох шовкових ниток для запобігання настанню вагітності. Широкого застосування на той час ці контрацептиви не набули, оскільки не було відпрацьовано етапи введення та видалення ВМК. У 60-х роках ХХ ст. завдяки появі гнучких інертних пластмас було створено ВМК за типом петлі Ліппса (1965), у 70-х – мідьвиділювальні ВМК (Cu T- 200) і прогестагенвиділювальні.

Існує декілька теорій механізму дії ВМК: теорія абортивної дії (ВМК як стороннє тіло травмує ендометрій, підвищує тонус матки, унаслідок чого стимулюється продукція простагландинів, що призводить до вигнання ембріона на ранній стадії імплантації), теорія прискореної перистальтики маткових труб (посилена активність м’язових елементів матки і маткових труб під дією ВМК зумовлює передчасне потрапляння заплідненої яйцеклітини в матку за відсутності умов для нормальної імплантації), теорія асептичного запалення (стороннє тіло спричинює лейкоцитарну інфільтрацію ендометрія, унаслідок чого збільшується кількість лімфоцитів і продуктів їх розпаду – контрацептивний ефект досягається за рахунок ефекту запалення ендометрія, порушення імплантації і подальшого розвитку ембріона), теорія спермо токсичної дії (під впливом ВМК відбувається фагоцитоз сперматозоїдів макрофагами), теорія ензимних порушень в ендометрії (ВМК посилюють активність кислої фосфатази, спричинюють коливання вмісту глікогену, білка, РНК і лужної фосфатази, що несприятливо позначається на процесі імплантації) та ін.

Найзначущі зміни на біохімічному рівні, зумовлені застосуванням ВМК, відбуваються в ендометрії, особливо це стосується мідьвиділювальних контрацептивів (ВМК 2-го покоління).

ВМК впливають на стан шийкового слизу, зумовлюючи деяке підвищення його рН протягом 6 міс. їх використання з наступною стабілізацією показника. Гормональна функція яєчників при тривалому застосуванні ВМК зберігається без значних коливань (навіть у разі використання гормонвиділювальних ВМК 3-го покоління).

На сьогодні створено понад 50 видів ВМК, які виготовлені з пластмас, металу і різняться за формою, розмірами і твердістю. Найпоширеніші види ВМК: петля Ліппса; CuT-200 C; CuT-220 C; CuT-380; NovaT; Progestasert; Multiload Cu 375; LNG-20, Mirena, Levonova.

Метод ВМК має багато переваг, до яких відносять високу ефективність, негайний контрацептивний ефект, тривалу дію (3 – 5 років), відсутність впливу на лактацію, зв’язок зі статевим актом, негайне відновлення фертильності після припинення застосування ВМК, відсутність потреби у додаткових засобах контрацепції, можливе використання з метою післяабортної контрацепції за відсутності інфекційних ускладнень, можливість застосування при протипоказаннях до приймання ОК або інших контрацептивів.

Недоліками методу ВМК можна вважати появу болю внизу живота після введення, підвищену втрату крові під час менструації за типом гіперполіменореї, а також міжместруальні кровотечі, підвищення частоти запальних захворювань, які призводять до розвитку безплідності, що обмежує застосування ВМК у підлітків і жінок, які ще не народжували. Слід пам’ятати, що ВМК не захищає від ЗПСШ і ВІЛ. При застосуванні ВМК посилюється ризик настання позаматкової вагітності, можлива мимовільна експульсія ВМК. До несприятливих наслідків використання ВМК варто віднести перфорацію матки, яка може бути частковою (контрацептив проникає в міометрій) і повною (контрацептив проникає в черевну порожнину). Лікарська тактика при частковій перфорації І ступеня (лише частина контрацептиву занурена в міометрій) полягає у вилученні ВМК трансвагінальним доступом. У разі часткової перфорації ІІ ступеня (практично весь контрацептив занурений у міометрій) або повної перфорації (ІІІ ступінь) рекомендоване видалення контрацептиву абдомінальним доступом.

Протипоказаннями до використання ВМК є гострі та підгострі запальні захворювання статевих органів, вагітність (як установлена, так і за підозри на її настання), наявність природжених аномалій статевої системи (дворога, сідлоподібна, гіпопластична матка, деформація шийки матки, стеноз каналу шийки матки), а також доброякісних пухлин матки (міома матки з деформацією її порожнини). Не рекомендують застосовувати ВМК жінкам з матковими кровотечами нез’ясованого ґенезу, альгодисменореєю, гіперполіменореєю.

ВМК уводять після попереднього огляду й обстеження (для виключення можливого інфікування або виявлення інших протипоказань) з 1-го по 7-й день менструального циклу. Також контрацептив може бути введений відразу після виконання медичного аборту, або через 7 днів за умови неускладненого перебігу післяопераційного періоду, або після чергової менструації. У післяпологовий період ВМК уводять у перші 48 год або через 4 – 6 тиж.

Процедуру введення ВМК виконують в асептичних умовах. Шийку матки фіксують кульвими щипцями за передню губу. Попередньо матку зондують для уточнення розмірів її порожнини. Приготовлений пластмасовий провідник з уміщеним у нього Т-подібним контрацептивом і поршнем уводять у канал шийки матки та її порожнину. Поршнем ВМК просувають до дна матки, після чого поршень із провідником повільно витягують. Залишений у матці контрацептив завдяки своїй еластичності розправляється, набуваючи вихідної форми. Після введення ВМК у шийці матки залишаються контрольні нитки, Що виступають на 3 – 4 см. Ножицями їх можна підкоротити, але повністю не зрізати. Після введення жінка має відпочити 30 – 40 хв. Бажано призначити перший огляд після введення ВМК через 4 – 6 тиж. Повторні огляди проводять раз на 3 міс., але не рідше одного разу на рік.

Витягати ВМК слід через 3 – 5 років або в інший термін, зазначений на упаковці. Прогестеронвиділювальні ВМК («Мірена») видаляють також через 5 років, а деякі – через 18 міс. Процедуру видалення виконують в амбулаторних умовах. Шийку матки оголюють у дзеркалах і потягують за нитки, які виступають з каналу шийки матки. Якщо ВМК не просувається, то варто зробити зондування матки або розширити канал шийки розширювачами Гегара № 4 – 5. Якщо нитки відсутні і немає можливості захопити контрацептив інструментом, ВМК витягують в умовах стаціонару з попереднім УЗ-контролем.

Дата добавления: 2014-01-04