Учасники лізингових операцій, їх взаємовідносини та регулювання

Основними суб’єктами лізингової угоди є сторони, які мають безпосереднє відношення до об’єкта операції.

Зазвичай виділяють три основні суб’єкти лізингових відносин:

1) лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, який передає в користування майно за договором лізингу;

2) лізингоотримувач — суб’єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування майно за лізинговою угодою;

3) продавець лізингового майна або його безпосередній виробник.

Виробником або продавцем об’єктів лізингу в Україні може виступати будь-яка юридична особа, яка здійснює свою діяльність на законних підставах і є резидентом України або є іноземною фірмою, діяльність якої не суперечить вимогам міжнародних і національних норм, що зафіксовані у положеннях ГАТТ, та організована на підставі Оттавської Конвенції з міжнародного фінансового лізингу.

Тож, зосередимо увагу на особливостях кожного типу учасників лізингового ринку в Україні (див. рис. 7.2).

Комерційні лізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою, зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі. До них доречно віднести компанію «Лізинг-Техніка», концерн «Електрон». Лізингових компаній такого типу в Україні найбільше потребує сільське господарство, будівництво та транспорт (особливо автотранспорт). Напівкомерційні лізингові компанії створюються за участю державних чи муніціпальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів. В Україні зареєстровані дві лізингові компанії такого типу: ВАТ «Украгромашінвест» та ВАТ «Укртранслізинг», що були створені рішеннями уряду. До цієї ж групи лізингових компаній слід віднести правонаступника дирекції Державного лізингового фонду — державне лізингове підприємство «Украгролізинг», яке діє в Україні з квітня 1999 р. Головною метою створення підприємства «Украгролізинг» є використання бюджетних коштів у ринкових умовах, налагодження системи повернення коштів, системи кооперації між заводами та лізингодавцями.

До цього ж типу учасників, що діють на лізинговому ринку, доцільно віднести також регіональні організації (наприклад, Харківська регіональна лізингова компанія, лізингова компанія «Євро-Сиваш») чи фонди, які створені для підтримки малого бізнесу

Рис. 7.2. Учасники лізингового ринку

та отримали ліцензію на здійснення лізингових операцій. За участю Асоціації «Укрлізинг» на території України було організовано 8 регіональних лізингових фондів, серед яких за ступенем активої участі у розвитку лізингового бізнесу можна виділитиЗахід­но-Українське регіональне об’єднання «Західлізинг», Харківський та Херсонський лізингові фонди. Особливостями, що притаманні таким суб’єктам лізингового бізнесу, є:

1) жорстка орієнтація на здійснення лізингових операцій з пев­ною спеціалізованою групою клієнтів;

2) здійснення лізингових операцій на основі пільгового фінансування.

З метою підтримки розвитку лізингового бізнесу в країні створений та діє Державний лізинговий фонд (ДЛФ). Фінансові ресурси ДЛФ формуються за рахунок бюджетних відрахувань.

Наступну групу основних учасників в Україні представляють такі, що створені торгівельними компаніями, чи інші, що не мають безпосереднього зв’язку ні з банківськими структурами, ні з державними ресурсами. Основна мета створення таких компаній полягає у залученні корпоративних клієнтів, що мають можливості придбавати великі обсяги обладнання. Прикладом такого типу компаній виступає ТОВ «Серго-Гамма-Лізинг», дочірнє підприємство «Ханса-Лізинг-Україна».

Міжнародні лізингові компанії в Україні ще не набули широкого розповсюдження, але, зважаючи на прибутковість для них такого бізнесу в нашій країні, можна заздалегідь передбачити їх майбутню активність на лізинговому ринку України. Основною метою таких організацій є фінансування продажу обладнання закордонних виробників для українських підприємств та підприємств, організованих за участю іноземного капіталу. Однією з перших міжнародних лізингових компаній на ринку України виступила австрійська лізингова фірма SogeleaseLeasingGenssells­chaft; нині діють: OttoInternationalLeasing (Німеччина), CA Lea­sing (Австрія).

Найпотужнійшу групу учасників, що активно функціонують на ринку лізингу в Україні, представляють комерційні лізингові компанії, які створені банками, чи спеціалізовані відділи комерційних банків. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені й такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Українською практикою прийнято, що комерційні банки не тільки фінансують діяльність лізингових компаній, а й рекомендують своїх клієнтів до обслуговування безпосередньо лізинговою компанією. Очевидно, що такого виду лізингові компанії, які входять до структури великих комерційнх банків, мають також високий потенціал, значне коло клієнтів та займають високу позицію на лізинговому ринку. Прикладом такого роду структур в Україні є: ЗАТ «Фінансово-лізинговий дім», лізингова компанія «Аваль-лізинг», лізингова компанія «Укрексімлізинг», лізингове відділення банку «Надра».

Активними учасниками функціональної інфраструктури ринку лізингового бізнесу крім зазначених вище є:

· страхові компанії, які забезпечують захист майнових і фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

· інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізин­гові проекти;

· консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Залежно від економічних умов кількість учасників операцій може змінюватися. У ряді випадків у лізинговому бізнесі можуть брати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем та лізингодавцем. Коли мають місце великі угоди, то кількість учасників може збільшуватися за рахунок підключення брокерських фірм, трастових кор­порацій, фінансуючих закладів та інших суб’єктів. Склад учасників угоди скорочується, якщо між постачальником та лізингодавцем виступає одна й та сама особа: у таких випадках питаннями лізингу займаються дочірні лізингові компанії, які створюються виробниками обладнання.

7.4. Порядок визначення розміру
лізингового платежу.
Графік лізингових платежів,
його зміст і порядок складання

Оскільки правильне визначення загальної суми лізингових платежів та їх графік є основним критерієм доцільної участі лізингоотримувача та лізингодавця у процесі організації лізингового бізнесу, то аналізу методологічних засад розрахунку лізингових платежів необхідно приділити особливу увагу.

Об’єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний характер. До її обов’язкових складових відповідно до Закону України «Про лізинг» (ст. 16, п. 2) необхідно віднести:

1) величину амортизаційних відрахувань;

2) плату за кредитні ресурси, які використовуються лізингодавцем;

3) комісійну винагороду лізингодавця;

4) компенсацію страхових платежів за угодою страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований;

5) інші витрати, передбачені угодою лізингу.

Крім зазначених елементів, до складу лізингових платежів можуть входити: митні платежі, сума податків, які лізингодавець сплачує за об’єкт лізингу, серед яких може бути податок на майно, на користувачів автомобільних доріг, податок на підтримання житлового фонду та об’єктів соціально-культурної сфери, які лізингодавець повинен сплатити, а також податок на придбання автотранспортних засобів (у випадку, коли об’єктом лізингу виступають автотранспортні засоби).

Згідно з діючою методологічною практикою кожний елемент лізингових платежів обчислюється в загальноприйнятому порядку, виходячи із практики, що склалася.

Так, амортизаційні відрахування обчислюються двома методами: звичайним та прискореним. Звичайний метод ґрунтується на чинних нормах залежно від вартості об’єкта лізингу та терміну його експлуатації:

(7.1)

де С — вартість об’єкта лізингу; Е — термін експлуатації об’єкта.

Величина амортизаційних відрахувань у складі лізингових платежів розраховується за формулою:

(7.2)

де СН_а— норма амортизації на повне відтворення (у %); Т _п — термін лізингової угоди.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про лізинг» угодою лізингу може бути передбачена прискорена амортизація об’єкта лізингу, якщо він належать до третьої групи основних фондів.

Плата за кредитні ресурси (відсоток за кредит), як один із компонентів лізингового платежу, обчислюється шляхом множення величини кредитних ресурсів на кредитну ставку у відсотках, поділену на 100. При цьому під кредитними ресурсами розуміють суму боргу, яка постійно зменшується, і тому плата за кредит також зменшується.

До складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад, оплата лізингових послуг брокерів і прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними чи тимчасовими з відповідною формою розрахунків. Це залежить від змісту робіт, їх обсягу та періодичності, від умов укладеної угоди. До таких послуг доцільно віднести інформаційні, консалтингові, юридичні, технічні, рекламні та ін.

Аналіз лізингового досвіду розвинутих країн свідчить, що лізингові платежі можуть розрізнятися за формою, способом нарахування та виплати, періодичністю сплати, формою розрахунків.

За формою лізингові платежі можуть здійснюватися:

¨ грошовими коштами (грошова форма);

¨ продукцією або послугами лізингоотримувача (компенсаційна форма);

¨ у вигляді комбінації перших двох форм — грошовими коштами у поєднанні з поставкою продукції або наданням послуг лізингоотримувачем (змішана форма).

Особливим видом платежів є інформація та права. Як свідчить досвід, закордонні інвестори із задоволенням приймають як плату за об’єкти лізингу патенти, технічні розробки, готові до впровадження. На вітчизняному ринку існує ряд прикладів великих лізингових операцій, коли майно лізингувалося в обмін на право використання брокерського місця на біржі, ліцензійні та інші права.

За періодичністю лізингові платежі поділяються на щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні.

Лізингові платежі за способом їх виплати поділяють на ті, що здійснюються рівними частинами; ті, що поступово зростають; ті, що поступово зменшуються.

Водночас зарубіжні експерти лізингової діяльності доречно зважають на додатковий спосіб здійснення лізингових платежів як той, що здійснюється з певним обумовленим початковим вкладом (авансом чи депозитом). Платіж з авансом (депозитом) передбачає, що користувач об’єкта лізингу надає лізинговій фірмі аванс чи здійснює виплату у розмірі 15—20 % від купівельної вартості об’єкта лізингу після підписання лізингового контракту, але до моменту постачання об’єкта, а останню частину — 80 або 85 % виплачує після підписання протоколу про прийомку (введення в експлуатацію) протягом 3—5 років щоквартально.

Так, найрозповсюдженішим і простим варіантом виплати лізингових платежів в Україні є лінійна або рівномірна виплата з першим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка. Це пов’язано передусім із:

· підвищеним ступенем ризику здійснення підприємницької діяльності в Україні;

· схильністю до невиконання резидентами — суб’єктами лізингового бізнесу своїх партнерських зобов’язань;

· загальноекономічними порушеннями кризового характеру.

Зважаючи на реалії лізингового бізнесу в Україні, слід врахувати ще один спосіб лізингових виплат — з прискореними платежами, коли лізингоотримувач погашає більшу частину своєї заборгованості протягом перших років використання об’єкта лізингу (зокрема обладнання), коли витрати на утримання обладнання невеликі.

Загалом, вибір способу платежу залежить від фінансового стану і платоспроможності лізингоотримувача. В період освоєння лізингоотримувачем обладнання і відсутності у нього достатньої кількості грошових коштів можуть бути передбачені зменшені розміри лізингових платежів з подальшим їх збільшенням в часі до закінчення строку дії лізингового договору. Якщо у лізингоотримувача хороший фінансовий стан, він може значну суму лізингового платежу сплатити через авансовий платіж.

У лізингових компаніях Росії, деяких лізингових компаніях Японії, Франції, ряду лізингових компаніях України застосовують таку методику розрахунку лізингових платежів, яка базується на формулі ануїтетів[1]:

(7.3)

де А — вартість лізингової угоди; С — ставка лізингового відсот­ка; Т — періодичність лізингових платежів (наприклад, раз у півроку); П — термін угоди.

Для визначення суми лізингового платежу, скоригованого на залишкову вартість об’єкта лізингу, використовується формула дисконтного множника:

(7.4)

Зважаючи на поширене застосування платежу з авансом як способу нарахування лізингових платежів, наведена формула коригується на додатковий дисконтний множник:

. (7.5)

Програмне забезпечення комп’ютерів кредитного (лізингового) управління банку дозволяє визначити мінімальну суму лізингового платежу (яка за умови рівномірної сплати лізингових платежів буде однаковою протягом установленого угодою періоду) та загальну суму лізингового платежу як ряд поступальних математичних перетворень, що базується на дисконтному множнику, та скласти графік лізингових платежів.

Дата добавления: 2014-01-04