Лізингові контракти, їх призначення, види та склад

Після досягнення узгодженості між лізингодавцем та лізингоотримувачем, визначення процедури організації лізингових взаємовідносин та отримання повідомлення від постачальника про готовність виконання заявки розпочинається важливий етап — юридичне закріплення економічних стосунків.

Для досягнення цієї мети звичайно оформляються такі документи: кредитний договір між лізинговою компанією та банком про позички для проведення лізингової операції; договір купівлі-продажу об’єкта лізингу; акт прийняття-передачі об’єкта лізингу в експлуатацію; угода з технічного обслуговування обладнання; угода зі страхування майна, переданого в лізинг; лізингова угода. Основним юридичним документом, що закріплює право користування об’єктом лізингу, виступає лізингова угода.

Як свідчить закордонний досвід1, лізингова угода може будуватися у функціональному чи в умовно-правовому плані.

Перший варіант договору представлений послідовним переліком можливих операцій, пов’язаних з його реалізацією: купівля, транспортування, монтаж, ремонт, виплата лізингових платежів, страхування та ін. При цьому в кожному з пунктів зазначаються права та обов’язки сторін.

У другому варіанті угода поділяється на пункти, в яких перелічуються умови її прийняття та розторгнення, окремо права та обов’язки лізингоотримувача, лізингодавця, права та обов’язки третіх сторін, якщо такі є, та ін.

Так, умовно-правовий договір зазвичай містить такі положення:

1) пропозиція по лізингу, в якій висвітлюються вимоги до організації лізингової угоди та ліміт часу, протягом якого така операція повинна бути укладена;

2) умови лізингу. В цей розділ входять основні показники операції: назва майна, постачальник, ціна продажу, строк дії угоди, умови постачання, платежів, сплата податків, внесків;

3) зміст договору, де зазначається основні принципи лізингу (використання обладнання, можливість суборенди тощо);

4) умови прийняття договору;

5) особливості відмови від договору та його розторгнення. Тут передбачаються також можливі дії сторін у випадку непогодження з розторгненням договору;

6) права та обов’язки лізингоотримувача в процесі реалізації угоди;

7) права та обов’язки лізингодавця.

Умовно-правова угода зазвичай завершується загальними положеннями по оформленню договору, повноваженнями основних суб’єктів, умовами дії угоди.

Угоди функціонального типу будуються за принципами послідовного опису дій лізингодавця та лізингоотримувача з реалізації угоди. Як приклад побудови функціональної угоди можна привести таку послідовність:

1) сутність і предмет договору;

2) порядок оформлення та прийняття договору;

3) приведення договору в дію;

4) зв’язок лізингодавця з постачальником, транспортування, монтаж майна тощо;

5) страхування предмета лізингу;

6) оформлення зворотного зв’язку між лізингодавцем та лізин­гоотримувачем, лізингоотримувачем та постачальником;

7) використання лізингового майна;

8) проведення ремонту, профілактики, гарантованого обслуговування майна;

9) підготовка спеціалістів підприємства-лізингоотримувача до роботи на об’єкті лізингу. Надання супутньої документації;

10) пролонгація договору та купівля майна, що було в користуванні;

11) виплата лізингових платежів та інших компенсацій;

12) розторгнення договору;

13) закінчення дії угоди.

Однак у більшості випадків використовують принцип комбінування угод, де реалізуються переваги як функціонального, так і умовно-правового договору.

При цьому лізинговий договір включає такі положення:

1. Предмет договору.

2. Порядок постачання та прийомка майна.

3. Права та обов’язки сторін.

4. Використання майна, ремонт та модифікації.

5. Страхування.

6. Строк лізингу.

7. Лізингові платежі та штрафні санкції.

8. Відповідальність сторін.

9. Порядок вирішення спорів.

10. Умови дострокового розторгнення договору.

11. Дія сторін після завершення угоди.

12. Інші умови.

13. Форс-мажорні обставини.

14. Юридичні адреси та банківські реквізити.

Дата добавления: 2014-01-04