Наратив

V. МОВА ЯК КОМУНІКАТИВНА Й МОДЕЛЮЮЧА СИСТЕМА РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ. Семіотична функція мови.

5.1. Мова і мовлення. Зазвичай про мову йдеться у відношенні до її комунікативної функції, яка визнається головною. Поряд з іншими, визначається також пізнавальна функція мови, хоча тлумачиться на досить «туманному» рівні, що має мало спільного з її когнітивними властивостями, бо йдеться переважно про слово як носія знань.

Сутність комунікації пояснюється діалоговими можливостями спілкування. Проте діалог, як розмова двох, не є сам по собі повноцінною комунікацією, в якій учасники діалогу стають «активаторами» прирощення значень і смислу. Тобто мова діалогу залежить від: (а) ситуації, у якій діалог ведеться, від (б) міри відкритості учасників діалогу щодо своїх думок та від (в) властиво інтелектуального рівня спілкування. Останній, у свою чергу, передбачає здатність критично і самокритично вести мовлення і вміння логічно раціонально подавати судження.

Мова виконує функцію комунікації; а це вказує на те, що комунікативна функція мови вимагає такої референції, що сягає поза особливості відчування й сприймання конкретних речей, які в природі мають неповторні характеристики. Наприклад, у повідомленні «я бачив чудову фіолетову троянду», реципієнт жодним чином не може одержати інформацію про ту конкретну троянду, про яку повідомляється. Він одержує повідомлення на рівні абстракції, яку означаємо словом «троянда». Тобто комунікація вимагає узагальнених понять і категорій. Тому говоримо, що мовне повідомлення залучає до комунікації уяву та уявлення членів комунікації. Проте, чим більша міра індивідуального, суб’єктивного уявлення буде присутня у слові-повідомленні, тим менший рівень розуміння між членами комунікації. Важливо піднятися на певний спільний рівень уявлення, що узвичаюється за словом як міра його абстрактності.

Тобто процес репрезентації реальності – це водночас процес вилучення з комунікації суб’єктивних чинників її індивідуального сприймання.(????) З іншого боку, йдеться про те, що комунікація – це завжди певного ґатунку узгоджування, конвенція, узвичаєння знаків комунікації в контексті мови як явища культури.

Отже, виникає питання, чи комунікативна функція мови є головною її функцією, як це прийнято вважати у всіх лінгвістичних підручниках? Тобто, чи мова й мовлення зводяться винятково до комунікативного повідомлення, або до обміну інформацією про реальність?

Вже від перших слів дитячого мовлення маємо справу не з окремими словами-назвами, а саме з оповідями, через які висловлюються думки про речі. Оповідь, наратив – це те, з чого розпочинається сприймання реальності у людському мисленні. Особливістю наративної комунікації є те, що найвагоміші за значенням повідомлення, які в ній фіксуються, стосуються передусім оцінок та цінностей, а не просто речей зовнішнього від особи світу.

Первинне повідомлення, яке сприймається дитиною, стосується її власного фізичного стану й передається за прямої участі тіла: ситості, тепла, холоду, комфорту, безпеки. Це повідомлення, які формуються через вагомість і значення передусім людських відносин, вартостей у структурі відношень. З дорослішанням серед слів, якими ми ідентифікуємо наші відношення заявляються абстрактні концепти «добро-зло», «гарно-негарно», «правда-неправда» тощо.

Зауважимо, що окрім «лексичних слів», комунікація й наратив потребує так званих «функціональних слів»; наприклад, слова «у», «над», «під», «з» (слова прийменники) взагалі не реферують ні з речами, ні з об’єктами, але без них неможливо витлумачити що є «реальність». Також ми користуємося дієсловами та їхніми відмінками тощо.

Потрібно наголосити, що в мові й мовленні ми застосовуємо слова, які репрезентують не лише зовнішній для нас речовий світ. Ми вживаємо безліч слів, значення яких відноситься до об’єктів, що не існують у речовинній чи матеріальній формі. Властиво дитяче сприйняття реальності опосередковується мовою й словами, що позначають об’єкти, які існують в уяві, але не існують в реальності поза уявою. Правда, про це знають дорослі, а не діти. Але чи справді дають собі дорослі звіт в усьому тому, з чим вони мають справу в своїй мові? Чи справді всі слова й концепти, якими ми спілкуємося, є прозорими у своїх значеннях і кожна людина може пояснити кожне своє слово? Поряд з цим, виникає інше важливе питання: яку функцію в репрезентації реальності виконують слова й наративи, значення яких реферує до об’єктів, що існують лише віртуально, через процес мислення?

Ми користуємося словами й мовою найвищого рівня абстракції, коли розмовляємо про культуру, мистецтво, політику, суспільне життя, економіку, науку й філософію. Ми також добре розуміємо, що поза цією найабстрактнішою мовою, сприймання й розуміння реальності було б цілком іншим.

Ч. Пірс підкреслює, що « акт ствердження – це не чистий акт позначення. Це ще й повідомлення того факту, що дехто піддає себе всім покаранням, які будуть накладені на лжеця чи фальсифікатора в разі, якщо стверджувана ним пропозиція не є правдива»[3, c. 173]. Суть діалогу властиво у тому, що саме у його процесі ми можемо вияснити правду чи неправду власних думок, завдяки наявності комунікативної спільноти. Навчання слухати іншого є основою, щоб чути самого себе у своїй правді чи неправді.

З іншого боку, за словами Ч. Пірса, значення слова зобов’язує: «окрім тих наслідків за які людина свідомо бере чи не бере відповідальність щодо висловленого, є ще широкий океан непередбачуваних наслідків, які мовлене слово може викликати до життя. Це не просто наслідки для знання, але, можливо, революційні наслідки для суспільства» [3, с. 226].

За словами Дж. Ділі, вражаючою характеристикою мови є її здатність передавати думку про реально неіснуюче з такою ж досконалістю та хистом, як і думку про те, що існує. Безумовно, що мова належить до світу людської дійсності. Важливо наголосити, що мова, як мережа позначених об’єктів, існуючих і неіснуючих у фізичній реальності, сама також є частиною ширшої структури знакових відношень, які існують як стан досвіду певного комунікативного товариства або ж спільноти загалом і визначаються контекстуальністю антропосеміозу і зоосеміозу.

Дата добавления: 2014-01-04