Фактори впливу на операторську діяльність

Вивчення операторської діяльності пов'язане з виявленням і класифікацією факторів, що впливають на її ефективність. Одна із можливих класифікацій факторів наведена на рис. 1.

Як бачимо, всі фактори поділені на дві основні групи — суб'єктивні і об'єктивні.

Суб'єктивні фактори залежать від стану оператора, його індивідуальних особливостей (психофізіологічних властивостей, морально-психологічних якостей, медичних показників), а також рівня підготовки до даного виду діяльності. Особливості цих факторів мають ураховуватися при організації трудової діяльності операторів.

Рис. 1. Фактори ефективності

Об'єктивні фактори поділяються на дві підгрупи: середовищні й апаратурні.

До середовищних факторів належать фактори зовнішнього середовища (заселеність), умови ситуації та організації діяльності оператора. Фактори зовнішнього середовища мають ураховуватися вже на етапах проектування СЛМ і тривати на етапах її експлуатації. Якщо неможливо забезпечити умови нормальної життєдіяльності оператора, то необхідно розробити систему профілактичних засобів захисту або реабілітації людини від упливу цих факторів. Цьому може сприяти врахування організаційних факторів, які пов'язані з розробкою режимів діяльності, встановлення кількості і тривалості робочих змін у різні пори року і т.п. Ця група факторів береться до уваги переважно в процесі експлуатації СЛМ.

Апаратурні фактори важливі уже на етапах проектування СЛМ, оскільки сприяють їх ефективному функціонуванню, їх урахування впливає на організацію робочого місця оператора: виважений підхід до анатомічних, біологічних, фізіологічних і психологічних властивостей людини дає змогу забезпечити певну відповідність потоку інформації можливостям людини з її приймання і переробки. Контроль за станом оператора сприяє надійності його роботи.

Трудова діяльність людини організується, направляється і регулюється у відповідності з причинами, що визначають характер робочої активності індивіда, а також у відповідності з очікуваними результатами діяльності. Як спонукальна сила в діяльності виступає сукупність мотивів. В конкретній діяльності система мотивів „замикається” на окрему ціль, яка формує зміст цієї діяльності. Мета діяльності – це її уявний результат. Для людини-оператора, наприклад, метою її діяльності є образ заданого стану об’єкта управління. Сформований на початку діяльності образ-мета повинен зберігатися в пам’яті оператора до закінчення діяльності, виступаючи в ролі ведучого регулятора всієї системи дій.

Важливим компонентом діяльності людини-оператора є прийом інформації про об’єкт управління і зовнішні умови, які забезпечуються такими психічними процесами, як відчуття, сприймання, уява і мислення. Прийом інформації – процес формування перцептивного образу, що представляє собою суб’єктивне відображення у свідомості людини властивостей сприйманого об’єкта.

Виділяють стадії сприймання інформації:

· інформаційний пошук – перегляд інформаційного поля з метою пошуку заданого об’єкту, сигналу;

· знаходження – виділення об’єкта із фону;

· розрізнення – окреме сприймання двох об’єктів, розташованих поруч, і виділення деталей об’єктів;

· розпізнання – виділення суттєвих ознак об’єкта і віднесення його до певного класу.

Тривалість цих стадій залежить від складності сприйманого сигналу.

Сприймання як основа процесу прийому інформації характеризується властивостями: цілісність, осмисленість, константність, вибірковість. Фізіологічною основою сприймання є робота аналізаторів. Найважливішими для діяльності оператора є зоровий, слуховий і тактильний аналізатори.

Пропускна здатність зорового аналізатора – кількість інформації, яку аналізатор здатен прийнять за одиницю часу.

Гострота зору – здатність ока розрізняти дрібні деталі предметів.

Об’єм зорового сприймання – число об’єктів, які може охопити людина протягом однієї зорової фіксації, при одномоментному сприйманні.

Поле зору – простір зорового сприймання при нерухомій голові і фіксованому погляді.

Об’єм зоровогосприймання обмежений, з одного боку, об’ємом оперативної пам’яті (4-8 елементів), а з іншого боку, розміром зони ясного бачення. В процесі інформаційного пошуку ці розміри складають приблизно 10^о (в горизонтальній і вертикальній площинах).

Значна частина інформації в системах управління поступає до людини у формі звукових сигналів. Слуховий аналізатор людини уловлює форму хвилі, частотний спектр чистих тонів і шумів, фіксує і розпізнає звуки у великому діапазоні інтенсивностей і частот, дозволяє диференціювати звукові подразнення і визначати напрям звуку, а також віддаленість від джерела. Слуховий апарат людини сприймає як звук коливання частотою 16 - 20 000 Гц, і найбільш чутливий до коливань в області середніх частот – від 1 000 до 4 000 Гц.

Шкірний аналізатор забезпечує сприймання дотику (слабкого тиску), болю, тепла, холоду, вібрації. Для кожного із цих відчуттів (крім вібрації) в шкірі є специфічні рецептори або їх функцію виконують вільні нервові закінчення.

Значення інших аналізаторів у забезпеченні професійної діяльності – больового, температурного, вестибулярного (оцінка рівноваги і положення в просторі), кінестетичного (відчуття положення і руху тіла і його частин), смакового і нюхового – менш значне, хоча у певних професіях (пілоти, водолази, спеціалісти харчової промисловості та ін.) їх роль може бути досить важливою.

Мовлення є способом передачі інформації людині. Важливою умовою сприймання мовлення є розрізнення тривалості вимови окремих звуків і їх комбінацій (середній час вимови голосних приблизно 0,35 с, приголосних – від 0,02 до 0,3 с). При сприйнятті потоку мовлення особливо важливим є розрізнення інтервалів між словами і групами слів. Сприймання та розуміння мовних повідомлень у значній мірі залежить від темпу їх передачі (оптимальним вважається темп 120 слів / хв).

Аналіз і перетворення інформації оператором пов’язані з процесами пам’яті і мислення. Управління технікою по приборах або шляхом взаємодії з іншими операторами супроводжується проявом всіх основних видів пам’яті.

Основні шляхи підвищення швидкості функціонування оперативної пам’яті:

· скорочення довжини послідовності або алфавіту сигналів;

· підвищення інформаційної ємності кодів;

· застосування технічних засобів, що розвантажують пам’ять (мнемосхеми, засоби відображення з викликом інформації і т.п.).

Для забезпечення збільшення об’єму пам’яті важливе значення мають:

1) раціональне групування вихідного матеріалу;

2) перехід на більш великі оперативні одиниці пам’яті (скорочення кількості символів в запам’ятовуваному матеріалі без збільшення кількості інформації);

3) знаходження в запам’ятовуваному повідомленні зайвої інформації;

4) перекодування запам’ятовано символів.

Для психології професійної діяльності особливе значення має оперативне мислення. Воно визначається як процес вирішення практичних завдань, в результаті якого формується суб’єктивна модель передбачуваних дій, що забезпечують вирішення поставлених завдань.

Основними компонентами оперативного мислення є структурування (утворення більш великих смислових одиниць на основі зв’язування елементів ситуації між собою), динамічне пізнавання (пізнавання частин кінцевої ситуації у вихідній проблемній ситуації) і формування алгоритму рішення (вироблення принципів і правил вирішення завдання, визначення послідовності дій).

Центральною на всіх рівнях прийому і переробки інформації є процедура прийняття рішення. В ній найбільш повно реалізуються як відображувальні, так і регуляторні функції психіки. Прийняття рішення – це формування послідовності доцільних дій для досягнення мети на основі перетворення деякої вихідної інформації. До основних умов, що визначають реалізацію процесів рішення в діяльності оператора, можна віднести:

1) наявність дефіциту інформації і часу, що стимулює „боротьбу” гіпотез;

2) наявність деякої „невизначеності ситуації”, що призводить до боротьби мотивів у суб’єкта;

3) здійснення вольового акту, що забезпечує подолання невизначеності, вибір гіпотези, прийняття на себе відповідальності.

Процес прийняття рішення залежить від індивідуально-психологічних особливостей людини. Так, на основі типологічних розбіжностей запропонована класифікація типів рішення з врахуванням співвідношення процесів побудови (А) і контролю гіпотез (К):

А ≥ К – імпульсивні рішення;

А> К – рішення з ризиком;

А< К – обережні рішення;

А ≤ К – інертні рішення.

На процеси прийняття рішення великий вплив має емоційний фактор, – без емоційної активації неможливо рішення суб’єктивно складного мисленнєвого завдання. Ця активація породжується як загальною ситуацією, в якій перебігає діяльність (ситуаційні емоції), так і результатом інтелектуального процесу (інтелектуальні емоції).

Перед будь-якою дією оператора повинно бути сприймання інформації. Зв’язок сприймання і руху здійснюється у вигляді сенсомоторних реакцій і сенсомоторної координації. Сенсомоторна реакція – це одиничний рух у відповідь на появу того чи іншого подразника. Сенсомоторні реакції бувають простими (відповідь на заздалегідь відомі одиничні рухи), складні (характер відповідної реакції залежить від виду сигналу, що поступив) і реакції на рухомий об’єкт. Показниками реакції є час і точність (безпомилковість) виконання.

Дата добавления: 2014-01-04