Загальний огляд

План

1. Загальний огляд.

· Склад регіону. Різноманітність країн. Особливості господарства. риродно-ресурсний потенціал.

· Роль країн Азії в світі.

· Регіон перехрестя важливих морських комунікацій.

· Туризм.

2. Японія.

· ЕГП, історико-культурні особливості країни.

· Особливості населення країни. Роль НТР в економіці Японії.

· Галузева і територіальна структура господарства.

· Спеціалізація країни в світовому господарстві.

· Зовнішньоекономічні зв’язки.

3. Китай.

· Особливості розселення, демографічна політика і трудові ресурси Китаю.

· Особливості економічної полiтики Китаю,

· Галузі міжнародної економічної полiтики Китаю, галузі міжнародної спеціалізації.

· Особливості галузевої структури господарства

· Зовнішні економічні зв’язки.

· Відмінності між Західним і Східним Китаєм;

· Концентрація промислового і сільськогосподарського виробництва в Східному Китаї

Самостійна робота

1. Індія.

· Культурно-історичні особливості країни

· Природні умови і ресурси

· Розміщення населення і господарства.

· Роль країни в регіоні та в світі.

Азія - найбільший за площею (біля 43,4 мільйонів км²) і за населенням континент світу, росташований головним чином у Східній півкулі. Разом з Європою утворює материк Євразію.

Азія займає 8,7% від загальної площі поверхні Землі (або 30% суходолу), і, з населенням близько 4,1 млрд. (2010), є місцем проживання для 60% світової популяції. У 20 столітті населення Азії зросло майже в чотири рази.

Азія - це - 4/5 суші Євразії -західну частину останньої займає Європа -розташована на схід від Суецького каналу, на схід від Уральських гір і на південь від Кавказьких гір (або Кумо-Маницької западини), а також Каспійського і Чорного морів.

Географічне положення. Азія займає близько третини поверхні Землі. Вона простяглася в широтному напрямку від гір Уралу і Кавказу до Тихого океану. На півночі Азія омивається водами Північного Льодовитого, на сході - Тихого, на півдні — Індійського, на південному заході - Атлантичного океанів.

Цей регіон умовно поділяють на субрегіони (6):

Економіко-географічне районування Азії

Країни Пд. – Зх. Азії (17) Від Туреччини до Афганістану включно.   )

Країни Сх. Азії (5)   Японія, Китай, Республіка Корея, КНДР, Тайвань  

Країни Цн. Азії (6)   Казахстан, Монголія, Узбекистан, Туркменістан, Киргизія, Таджикистан.  

Країни Зх. Азії (3) Грузія, Вірменія,. Азербайджан  

Країни Пд. Сх. Азії Від М´янми до Філіппін включно  

Країни Пд. Азії (7) Пакистан, Індія, Бангладеш, Непал бутан, Мальдіви, Шрі-Ланка  

Країни Південно-Східної та Східної Азії об'єднують в Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР). Особливості економіко-географічного положення азіатських країн полягають у тому, що: більшість з них мають безпосередній вихід, до одного з океанів; сусідство країн субрегіонів сприяє об'єднанню їх у економічні співтовариства.

Природні умови та ресурси. Азія багата на різноманітні природні ресурси, особливо на мінеральні. Так, у районі Перської затоки розташована одна з найбільших у світі нафтогазоносних провінцій. Вона охоплює такі країни, якІран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар. Значні запаси нафти і газу є і в Індонезії, Малайзії, Індії; кам'яного вугілля (крім Росії) — у передгірських районах Китаю, Індії, у Казахстані і Північній Кореї. Великі родовища залізних руд є в Китаї, Індії, Казахстані, марганцевих — Індії, Казахстані, Китаї, хромітів — у Туреччині, на Філіппінах, олова і вольфраму — в Індонезії, М'янмі, Таїланді, Китаї, поліметалічних руд — у Китаї, країнах Закавказзя, нікелевих — на Філіппінах, в Індонезії, алюмінієвих в Китаї, Індонезії, Індії, Казахстані, мідних — Казахстані, Китаї, Ірані, Індії. Коштовне каміння (алмази, рубіни, агати, бірюзу, яшму та ін.) видобувають в Індонезії, М'янмі, Індії, Таїланді. Значні поклади сірки є в Ірані, Іраку, Індії, Туркменістані, кам'яної солі — в Туреччині, Індії, Казахстані, Китаї, фосфоритів — у Ізраїлі, Сирії, Йорданії, Казахстані. Країни Азії мають значні водні ресурси, хоча розміщені вони нерівномірно.

У Північній і Південно-Східній Азії мережа річок є досить густою. Водночас у Південно-Західній Азії проблема питної води — одна з основних. На цей регіон припадає найбільша в світі частка зрошувальних систем, які забезпечують водою посушливі райони.

Азія — частина світу, що лежить у межах усіх кліматичних поясів і характеризується різноманітністю природних ландшафтів і природних зон. Значна частина країн мають екстремальні кліматичні умови. В Азії височать найвищі гори планети — Гімалаї, простяглася найбільша за площею рівнина — Західносибірська, там розташувався полюс холоду — м. Оймякон та найрухливіша частина земної кулі — Тихоокеанська сейсмічна область.

Родючі ґрунти зосереджені в Південній, Південно-Східній і Східній Азії (бурі лісові, червоноземи, жовтоземи, коричневі), а в Південно-Західній переважають малопродуктивні грунти з проявами вітрової ерозії.

За наявністю лісових ресурсів виділяються (крім Росії) країни Південно-Східної Азії, де збереглися вологі тропічні ліси з цінною деревиною (червоне, чорне, залізне, камфорне, сандалове та інші цінні породи дерев). Багато країн мають значні рекреаційні ресурси, що сприяє розвитку туризму.

Зовнішньоекономічні зв'язки.

У міжнародному поділі праці країни Азії є постачальниками продукції металургійної, машинобудівної, електротехнічної та інших галузей промисловості. Значна частка в експорті традиційно припадає на продукцію сільського господарства: чай, спеції, тропічні фрукти, натуральний каучук, джут.

На 3-му місці за обсягом експорту — сировина: нафта, газ, марганець, олово, залізні руди, руди кольорових металів.

Країни регіону імпортують сировину, товари промислового виробництва та продукти харчування. З окремими країнами Азії Україна має торговельно-економічні стосунки.

2. Японія.

Японія - високорозвинута держава, один із центрів світової економіки. Ще на початку XX ст. ця країна була політично та економічно самоізольованою, відсталою і відокремленою від усього світу острівним положенням. За надзвичайно короткий час вона стала найрозвинутішою країною світу. Займаючи лише 0,3 % земного суходолу, Японія виробляє 10 % світового валового продукту. Вона є країною «Великої сімки», членом ООН, ОЕСР.

Географічне положення. Країна розташована у Східній Азії на чотирьох великих (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю) і на кількох тисячах маленьких островів у Тихому океані. Ці острови витягнуті з південного сходу на південний захід майже на 3,5 тис. кілометрів. Найближчими сусідами Японії є Росія, Китай, Південна Корея, Північна Корея.

Природні умови і ресурси. Основу Японських островів становлять підводні гірські хребти, що виникли внаслідок землетрусів. Це зона активної сейсмічності й вулканізму. В країні налічується 150 вулканів, з них 4 є діючими. Країна часто потерпає від цунамі й тайфунів. Рельєф на більшій частині території гірський — 70 % країни займають молоді гори.

Найвища точка країни — вулкан Фудзіяма, який є символом Японії. Країна лежить у помірних і субтропічних широтах. На півночі клімат помірний, на решті території — субтропічний, на південному сході завдяки вітрам з Тихого океану — мусонний. Серед фунтів переважають алювіальні, підзолисті, чорноземи і жовтоземи. Японія має достатні гідроресурси. Більшість річок у країні — несудноплавні через пороги і малу довжину, але вони є джерелом гідроенергії та питної води для населення і потреб господарства. Японія бідна на мінеральну сировину.

Невеликі запаси паливних і рудних корисних копалин не мають промислового значення. Для внутрішніх потреб видобувають вапняки, сірку, мідну руду, золото.

Майже дві третини території зайнята лісами: на Хоккайдо — хвойними, у центрі країни - мішаними, на півдні — субтропічними вічнозеленими. Японія — одна з країн, яка штучно створює природні умови: здійснює намивання земель, збільшуючи свою територію.

Населення. Японія — однонаціональна країна, майже 99% її жителів - японці. Рівень урбанізації високий: 76 % населення проживають у містах. Там велика кількість багатомільйонних агломерацій і мегалополісів: Токіо - Йокогама, Осака — Кобе — Кіото, Кітакюсю — Фукуока. У найбільшому мегаполісі — Токайдо, який простягнувся вздовж Тихоокеанського узбережжя на 600 км, проживають понад 60 млн. осіб. Приріст населення за рік - 0,4%. Це зумовлено державною демографічною політикою контролю над народжуваністю і прагненням населення підвищити рівень життя.

В Японії зафіксована найбільша в світі середня тривалість життя — близько 80 років. Середня густота населення - 330 осіб на 1 км2. Панівними релігіями є буддизм і синтоїзм.

Господарство. Чинників японського «економічного дива», завдяки яким напівфеодальна держава стала лідером у світовій економіці, є багато. Вони охоплюють усі сфери життя - історичну, економічну, політичну, соціальну. Нині важливими гарантами економічного розвитку країни є значні капіталовкладення в наукові дослідження і розробки.

Витрати на науку в Японії становлять 10% ВВП, це найбільший показник у світі.

В Японії створено технополіси - зони наукових установ з університетами та науково-дослідними інститутами. Пріоритетними в господарстві вважаються наукомісткі галузі промисловості. У сфері наукових досліджень зайнято близько 550 тис. осіб. Японці мають унікальну здібність сприймати новітні ідеї і швидко впроваджувати їх у життя, вони користуються останніми світовими досягненнями науки і техніки, нарощуючі темпи економічного зростання.

Японія імпортує всі види сировини, на якій працюють електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна та легка промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс використовує привізну сировину.

В енергобалансі Японії переважає частка нафти і газу (60 %). На вугілля припадають майже 20%, решта потреб задовольняються завдяки атомній енергетиці. Основне виробництво електроенергії забезпечують ТЕС. Незначна кількість ГЕС розташована в центральній гірській частині острова Хонсю. Кількість електроенергії, що виробляють АЕС, поступово збільшується (на початок XXI ст. діяли 23 атомні станції). Останнім часом набувають поширення нетрадиційні виробництва електроенергії: геотермальні, припливно-відпливні, геліоелектростанції та ін.

Підприємства чорної і кольорової металургії в основному зосереджено на островах Хонсю і Кюсю, де її великими центрами є Токіо, Йокогама, Кавасакі, Осака, Кобе. На острові Хоккайдо найбільшим центром є Муроран, який за обсягом виробництва металу посідає 1-ше місце в світі. Характерною рисою кольорової металургії Японії є винесення «брудних» виробництв за межі країни.

Машинобудування — провідна галузь промисловості Японії. Вона характеризується впровадженням новітніх технологій.

Основні галузі: транспортне машинобудування, верстатобудування, електроніка, виробництво гірничошахтного обладнання, приладів, комп'ютерів, точної електротехніки, засобів зв'язку, спецапаратури, промислового, космічного устаткування. Пріоритетними є автомобіле- і суднобудування. Майже 70% продукції цих галузей іде на експорт. В Японії виробляється найбільша кількість автомобілів у світі: близько 10 млн. легкових, 4 млн. вантажних і 3 млн. мотоциклів.

У всьому світі відомі японські автомобільні фірми: «Тойота», «Хонда», «Ніссан». Центрами автомобілебудування є Токіо, Кобе, Нагоя.

Вироби машинобудівної промисловості становлять основу експорту Японії.

Хімічна і нафтохімічна промисловість представлена виробництвом синтетичних смол, пластмас, синтетичного каучуку, фарб, кислот, мінеральних добрив тощо. Хімічні підприємства сконцентровано в Токіо, Осаці, Нагої, Кавасакі.

Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість працює на власній і довізній сировині. Характерною особливістю галузі є безвідходне виробництво. Папір і картон становлять чималу частку в експорті Японії. У країні діє могутня поліграфічна база.

Легка промисловість відіграє значну роль в економіці країни. За експортом текстилю Японія входить до п'ятірки провідних країн світу. Традиційними товарами Японії залишаються бавовняні тканини, вироби з натурального шовку.

Основою харчової промисловості є рибоконсервні та рибопереробні підприємства. Важливе значення мають підприємства з виробництва чаю. Борошномельна, цукрова галузі промисловості працюють на довізній сировині, тому вони зосереджені в портових містах.

Для сільського господарства Японії характерним є дрібне землегосподарювання. Максимально продуктивна віддача невеликих загальних площ сільськогосподарських угідь зумовлена застосуванням новітніх технологій господарювання, а також високою кваліфікацією спеціалістів.

Обробляють у країні лише 12 % її площі, проте самозабезпеченість сільськогосподарською продукцією становить 80%. Основну частину продукції дає рослинництво. Особливості географічної положення, рельєфу і клімату уможливлюють на багатьох територіях збирання 2—З врожаїв за вегетативний сезон. Головною культурою є рис. Вирощують також картоплю, бобові, цукрові буряки, цукрову тростину, тютюн, різні овочі і фрукти, батат, чай. У тваринництві провідне місце посідає рибальство.

За виловом риби, промислом морепродуктів, перлин, аквакультурою Японія посідає 1-ше місце в світі. Японці традиційно вживають багато риби і морепродукті (водоростей; трепангів, креветок, кальмарів, різних молюсків, м'ясо китів та інших морських ссавців). На другому місці в тваринництві — розведення свиней. Наявність незначного за кількістю поголів'я великої рогатої худоби пояснюється національною традицією японців - вживати дуже мало м'яса і молока. У країні розвинуто шовківництво.

Транспорт. Японія має надзвичайно великий автомобільний парк, що становить майже 40 млн. легкових і близько 25 млн. вантажних машин. У країні розвинутий залізничний транспорт для внутрішніх вантажо- та пасажироперевезень.

Залізниці Японії є унікальними: найсучаснішими за своїми технологіями, з найбільшими швидкостями і своєрідним дизайном транспортних засобів, не схожими на жодні залізниці світу.

Залізничні тунелі проходять не тільки крізь гірські системи островів, а й морським шельфом, з'єднуючи острови держави. Оскільки Японія — острівна держава, то для неї першорядне значення має морський транспорт. Морські перевезення здійснюються через десятки портів країни.

Велику роль у внутрішніх і зовнішніх перевезеннях відіграє авіаційний транспорт. У країні діють понад 70 аеропортів, побудованих за новітніми технологіями. Звідти здійснюються рейси в усі куточки світу. На півдні острова Кюсю є космічний центр Кагосіма, де проводять космічні дослідження.

Зовнішньоекономічні зв'язки. Географічне положення Японії зумовило залежність її економіки від умов зовнішнього ринку. За обсягами зовнішньої торгівлі Японія посідає 3-тє місце в світі після США та ФРН. Імпорт орієнтований на довезення палива, сировини, продовольчих товарів і кормів. Експортуються обладнання, продукція машинобудування, прокат, шаль, хімікати. Основний торговий партнер — США, частка якого у структурі товарообороту Японії становить 30 %. З України Японія імпортує продукцію чорної(металургії, а експортує в Україну продукцію хімічної промисловості та електротехніки. Країна підтримує торговельно-економічні зв'язки з країнами усіх континентів.

Експорт	Імпорт
§ 55%: машини і обладнання (у т.ч. 14.5 % - автомобілі;) § 12%: сталь, прокат; § 5%: хімікати; § 4%: тканини.	§ 48%: паливо; § 13%: руди і хімічна сировина; § 11%: продовольство, корми; § 3%: текстильна сировина (бавовник вовна).

Таб. Зовнішня торгівля Японії

Дата добавления: 2014-01-04