Націократія М. Сціборського є своєрідним поєднанням елементів політичної доктрини фашизму та президентської форми республіканського правління

Ідеологія нового українського націоналізму є теоретичною засадою діяльності політичних організацій націонал-радикального спрямування в сучасній Україні. До них належать або належали Конгрес українських націоналістів, Всеукраїнське політичне об'єднання "Державна самостійність України", Українська консервативна республіканська партія, Організація українських націоналістів в Україні, Українська національна асамблея, Українська народна самооборона та деякі інші.

Націю М. Сціборський вважав найвищою цінністю, а державу її організаційною формою існування. Тільки в незалежній державі можуть бути створені умови для того, щоб нація змогла забезпечити свій нормальний розвиток, бути господарем своєї долі і продукувати національну ідею. Саме в державному оформленні нація набуває нового змісту, стає державною нацією.

У вченні М. Сціборського майбутня націократія постає як сильна унітарна держава з авторитарним політичним режимом і республіканською формою правління.

Держава домінує в політико-владних відносинах, визначає основи державного й суспільного ладу, забезпечується її монополія в сфері захисту суверенітету.

Панування нації в державі і суспільному житті може бути забезпечене участю працюючих верств населення в управлінні загальнодержавними справами шляхом формування представницьких органів. Суспільна злагода і стабільність повинні базуватись на солідарності і єдності працюючих соціальних верств.

Владні повноваження, за вченням М. Сціборського, повинні бути поділені між законодавчим та виконавчим органами, причому останній має очолити глава держави. У виборах законодавчого органу — Державної Ради, повинні брати участь всі громадяни.

Глава держави має обиратися спеціальною інституцією — Національними Зборами, до яких повинні входити депутати законодавчого органу, Всеукраїнської Господарської ради, представники краєвих рад та профспілок. Глава держави, у проекті М. Сціборського, уповноважувався здійснювати обов'язки прем'єр-міністра, призначати міністрів, йому повинні бути надані права законодавчої ініціативи, «вето», розпуску законодавчого органу.

Виконавча влада має своє продовження в територіальних одиницях держави, головами краєвих рад мали бути представники глави держави, очолюваного ним уряду.

Націоналістичні державно-правові концепції і особливо Д. Донцова та М. Сціборського знайшли своє втілення в програмних документах організації українських націоналістів, що була створена в 1929 р. на базі Української військової організації та націоналістичних ідеологічних гуртків. «

6. Геополітична складова державницької думки Ю.Липи.

Новим етапом у формуванні української геополітичної думки стали праці політолога і поета Юрія Липи (1900-1944). Він запропонував ряд геополітичних доктрин, які утверджували місце України в політичному просторі. Йому належать праці «Призначення України», “Чорноморська доктрина” (1940) та “Розподіл Росії” (1941). Фактично ця трилогія і є основою у викладенні геополітичних досліджень і міркувань Ю.Липи. Вихід у світ фундаментальної праці Ю.Липи “Призначення України” виявив потребу витворення ідеології державної стратегії України, що мала бути реалізована після здобуття незалежності.

Вісь “Схід-Захід” є для України “найбільш ворожа”, тому що яку б сферу суспільного життя не взяти (релігійну, політичну, духовну) всюди будемо мати не відчуття серединності, а тільки джерело української поразки. А це – нищення власного характеру, духовності, що прийшли з півдня.

Юрій Липа добре усвідомлював, що Україна має вихід до Чорного моря, через яке вона зв’язана з усіма морями і океанами, що і поклав в основу своєї чорноморської геополітичної доктрини, передбачаючи незалежність України в майбутньому. Чорноморська доктрина народилася напередодні 2 світової війни, коли наближались важливі політичні зміни в світі.

Ю. Липа бачив Україну в системі держав Чорноморського простору, який окреслюється басейнами рік, що впадають у море і морськими узбережжями як системою для транспортного зв’язку, культурними та історичними традиціями. У своїх межах Чорноморський простір утворює цілісність, має свій геополітичний зміст, свою етнічну спільноту та власні вироблені торгівельні, культурні традиції, що призвело до споріднення менталітету його населення

Дата добавления: 2014-01-04