Екологічне законодавство України та його структура

Початки національного природоохоронного законодавства сяга­ють часів Київської Русі. У зведенні законів княжої держави «Русь­кій правді» містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів і термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, заборони виловлювати деякі породи риб під час нересту, застороги щодо збе­реження та використання засобів землеробства, бортництва, броварства та інших промислів і ремесел. Тоді ж передбачали й деякі покарання за порушення вимог «Руської правди».

Роль права в регулюванні взаємодії природи й суспільства по­лягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини по відношенню до природи. Найбільш суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві та ста­ють загальнообов'язковими для виконання і дотримання нормами права.

За В. І. Андрейцевим, екологічне законодавство — це структу­ра, що об'єднує екологічні юридичні норми різного рівня та різної спрямованості. Це норми конституційні, звичайні, а також ті, що орієнтовані на соціальні відносини з приводу охорони різних при­родних об'єктів. Екологічне законодавство є системою, що має більш-менш сталий характер. Його реалізація зумовлює відносно сталі правові відносини.

Об'єктом екологічного права є сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, при­родних і природно-антропогенних комплексів, екосистем і життя й здоров'я громадян, що підлягають охороні з допомогою норм еко­логічного законодавства.

Особливість екологічного права як комплексної галузі полягає в тому, що до нього належать: земельне, водне, лісове, гірниче, фа­уністичне, флористичне, атмосфероохоронне, заповідне законодав­ства, котрі або вже сформувалися в окремі галузі права (земельне, водне, лісове, гірниче), або існують як галузі законодавства, але процес їх формування триває. Саме в цьому виражається комплекс­ний характер екологічного права.

Джерелами екологічного права є різноманітні нормативні акти, що містять еколого-правові норми, призначені для регулювання екологічних правовідносин.

Системою екологічного законодавства вважають цілісність, яка складається з окремих законодавчих актів, що перебувають між со­бою в узаємодії. Як правило, екологічний закон діє не сам по собі, а у взаємовідносинах і на підставі інших законів, причому не лише екологічної спрямованості. Первісним елементом екологічного законодавства є його норма, яка відіграє базову роль у системі цьо­го законодавства, оскільки перебуває на найнижчому, фундамен­тальному рівні системи. Серед різноманітних форм вираження еколого-правових норм (законів, кодексів, декретів, указів, постанов, розпоряджень, по­ложень, інструкцій, методик, правил і т. п.) найбільш важливими є законодавчі акти. Сукупність усіх законодавчих еколого-правових актів, які регулюють, установлюють або визначають екологічні правовідносини, називають екологічним законодавством. До його складу входять загальні (наприклад, «Про охорону навколишнього природного середовища»), специфічні (наприклад, «Про природно-заповідний фонд») та міжгалузеві (наприклад, Земельний кодекс України) закони.

Дата добавления: 2014-01-04