Гормони кори надниркових залоз

Кора надниркових залоз виділяє три групи гормонів: пучкова зона виділяє глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон і кортикостерон) - стероїди з різноманітним впливом на метаболізм вуглеводів та білків; клубочкова - мінералокортикоїди (альдостерон, дезоксикортикостерон), необхідні для підтримання балансу натрію та об'єму позаклітинної рідини; сітчаста - статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон) і, частково, глюкокортикоїди.

Глюкокортикоїди свою назву отримали через здатність підвищувати рівень цукру в крові шляхом стимуляції утворення глюкози в печінці. Цей ефект є наслідком глюконеогенезу - дезамінування амінокислот у разі посилення розпаду білків. За такої умови вміст глікогену в печінці може навіть підвищуватися. Крім того, посилюється мобілізація жиру з депо і використання його для утворення АТФ.

Кортизон впливає і на інші види метаболізму, що багато в чому визначається його рівнем у крові. Так, він може впливати навіть на мінеральний обмін, хоча для цього концентрація кортизону повинна бути набагато вищою, ніж основного мінералокортикоїду альдостерону. І взагалі, чим вища концентрація кортизону в крові, тим різноманітніший його вплив. Наприклад, у невеликій концентрації глюкокортикоїди активують, а у великій, навпаки, пригнічують імунні механізми організму. Високий рівень кортизону в крові зумовлює використання амінокислот для утворення глюкози і виявляє антианаболічну дію. Особливо значно знижується синтез білків м'язів, у такому разі може виникати і катаболічний ефект - розщеплення м'язових білків для вивільнення із них амінокислот.

Глюкокортикоїди й АКТГ також впливають на нервову систему (збуджують її, спричиняють безсоння, ейфорію), на імунні та інші системи організму. Про комплексний вплив кортизону на різноманітні функції організму можна судити за такими змінами, що зумовлені його недостатністю: 1) гіперчутливістю до інсуліну; 2) зниженням запасів глікогену в тканинах; 3) зниженням активності глюконеогенезу; 4) недостатньою мобілізацією білків периферійних тканин; 5) ослабленням реакції жирових клітин на звичайні ліполітичні стимули; 6) гіпотензією; 7) затримкою росту; 8) м'язовою слабкістю і швидкою стомлюваністю; 9) зниженням здатності до посиленого виділення води в разі водного навантаження, 10) психічними та емоційними зрушеннями.

У фізіологічних умовах зазначені метаболічні ефекти глюкокортикоїдів збалансовані. За необхідності вони швидко забезпечують потреби організму в енергетичному матеріалі. Тому під час гострих стресових станів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова система активується в першу чергу і рівень глюкокортикоїдов у крові підвищується. Під час повторної і тривалої дії стресового чинника реакція поступово згасає.

Важливою властивістю глюкокортикоїдів є їх протизапальна дія, пов'язана з тим, що вони знижують проникність судинної стінки і блокують секрецію серотоніну, гістаміну, кінінів та систему плазмін-фібринолізин, а також пригнічують утворення антитіл.

Протизапальна дія глюкокортикоїдів застосовується у клінічній практиці, наприклад, для лікування хворих на ревматизм. Розроблено низку мазевих препаратів для зовнішнього застосування (фторокорт, преднізолон тощо)

У регуляції секреції глюкокортикоїдів бере участь гіпоталамус. У ядрах переднього гіпоталамуса продукується кортиколіберин, який через ворітну систему надходить до аденогіпофіза і сприяє синтезу АКТГ, що стимулює утворення кортикостероїдів. У свою чергу, продукування АКТГ залежить від рівня глюкокортикоїдів у крові (за механізмом негативного зворотного зв'язку) і від рівня гіпоталамічного рилізинг-гормону.

Мінералокортикоїди беруть участь у регуляції мінерального обміну і водного балансу організму. Найактивнішим з них є альдостерон. Під його впливом посилюється реабсорбція натрію і зменшується реабсорбція калію у ниркових канальцях, а це призводить до затримки іонів натрію і хлору в організмі і до збільшення виділення іонів калію та водню.

На відміну від глюкокортикоїдів, мінералокортикоїди посилюють розвиток запальних процесів за рахунок підвищення проникності капілярів і серозних оболонок. Вони також беруть участь у регуляції тонусу кровоносних судин і сприяють підвищенню артеріального тиску.

Посилення синтезу і секреції мінералокортикоїдів здійснюється, по-перше, під впливом ангіотензину II, по-друге - під впливом АКТГ, що, у свою чергу, відбувається під впливом кортиколіберину гіпоталамуса. Інгібіторами синтезу і секреції мінералокортикоїдів є дофамін, передсердний натрій-уретичний гормон, значне підвищення концентрації іонів натрію у крові.

Статеві гормони кори надниркових залоз мають значення для розвитку статевих органів у ранньому дитячому віці і для появи вторинних статевих ознак у той період, коли секреторна функція їх ще незначна. Крім того, естрогени проявляють антисклеротичний ефект (насамперед у жінок). Статеві гормони (особливо андрогени) сприяють обміну білків, стимулюючи їх синтез в організмі.

Дата добавления: 2014-01-04