Гормони щитоподібної залози

Щитоподібна залоза

Гормони мозкової речовини надниркових залоз

Мозкова речовина надниркових залоз виробляє катехоламіни: адреналін, норадреналін і дофамін, що виявляють метаболічні ефекти, які забезпечують постачання організму енергією. Оскільки основним джерелом енергії в організмі є глюкоза, катехоламіни індукують розщеплення глікогену в печінці та м'язах. Крім того, вони стимулюють ліполіз у жировій тканині і протеоліз у печінці, що теж сприяє енергетичному забезпеченню організму. Особливо важливі зазначені метаболічні процеси під час розвитку стресових ситуацій. Під впливом стресового чинника різко підвищується секреція катехоламінів, що спричиняє посилення серцевої діяльності, звуження судин внутрішніх органів і розширення судин, що постачають м'язи кров'ю, пригнічують перистальтику травного тракту, зумовлюють розширення бронхів. Усі ці зміни створюють оптимальні умови дляборотьби організму із стресовими чинниками.

Пептиди мозкової речовини надниркових залоз. Крім катехоламінів у мозковій речовині надниркових залоз синтезуються і пептидні гормони. Тут виявлені речовина Р, інтерстиціальний вазоактивний поліпептид, соматостатин, -енкефалін. Функціональна характеристика цих сполук наводиться у відповідних розділах.

Регулювання утворення гормонів мозкової речовини надниркових залоз здійснюється нервовою системою. Вона іннервуєтся прегангліонарними волокнами симпатичної нервової системи. Постгангліонарні нейрони відсутні, тому адреналін ще називають "рідким нейроном". Крім того, секреція катехоламінів контролюється задньою групою ядер гіпоталамуса.

Щитоподібна залоза масою 20-30 г розташована на шиї перед гортанню й охоплює її спереду і з боків. У ній розрізняють дві частки (праву та ліву) і перешийок. Попереду гортані від перешийка відходить пірамідна частка. Паренхіма залози складається з багатьох ацинусів - сферичних фолікулів, стінка яких утворена одним шаром тироцитів, що лежать на базальній мембрані. Кожен фолікул обплетений густою мережею кровоносних і лімфатичних капілярів. У порожнині фолікула міститься густа речовина білкової природи, забарвлена в рожевий колір, - колоїд щитоподібної залози (тиреоглобулін), що містить гормони.

У стінках фолікулів між тироцитами і базальною мембраною, а також між фолікулами розташовані більші світлі парафолікулярні клітини (С-клітини).

У фолікулах щитоподібної залози з тирозину утворюються два гормони: трийодотиронін (Т₃) і тироксин (Т₄). Трийодотиронін може також утворюватися у периферійних тканинах шляхом дейодування Т₄. У пара-фолікулярних клітинах синтезується гормон кальцитонін. Регуляція утворення, як і гормональна активність, зазначених двох типів гормонів принципово відрізняється.

Йодовані гормони. Біологічно активним гормоном є трийодотиронін, що утворюється переважно на периферії шляхом дейодування тироксину (в гіпофізі, печінці та нирках). Тироксин практично не володіє активністю. Надійшовши у кров, обидва йодовані гормони зв'язуються з одним із білків-переносників плазми крові й у такому вигляді транспортуються до органа-мішені.

Утворення Т₃ і Т₄ регулюється ТТГ гіпофіза. У свою чергу, секреція ТТГ регулюється ТРГ гіпоталамуса. За механізмом негативного зворотного зв'язку тиреоїдні гормони впливають на гіпоталамус і гіпофіз; коли їх концентрація в крові стає максимальною, секреція ТТГ знижується до мінімуму. І навпаки, низька концентрація тиреоїдних гормонів у крові зумовлює високу швидкість секреції ТТГ.

Рівень тиреоїдних гормонів у крові досить постійний, хоча секреція ТТГ трохи посилюється безпосередньо перед сном, а протягом ночі поступово зменшується. Характерні також коливання гормональної активності у зв'язку із сезонними змінами температури.

Функції тиреоїдних гормонів. Тиреоїдні гормони беруть участь у диференціюванні клітин, що розвиваються, а в уже диференційованих клітинах регулюють обмінні процеси. Особливо важлива для організму участь тиреоїдних гормонів у процесах транскрипції і трансляції. Роль гормонів проявляється тим значніше, чим менший вік людини; краще це видно в разі гормональної недостатності. Так, в ембріональний чи ранній постнатальний період гіпофункція щитоподібної залози виявляється у недорозвиненні мозку (кретинізм) і малому рості (карликовість). У дорослому організмі порушення продукції тироксину особливо помітно за умови зміни активності обмінних процесів, процесів теплоутворення: у разі гіпофункції хворий страждає від холоду, гіперфункції - від тепла.

Перед проникненням до клітини відбувається дисоціація гормон-білкового комплексу. Тиреоїдні гормони легко розчиняються у бішарі ліпідів мембран. Проте на плазматичній мембрані виявлені також і ділянки зв'язування гормонів (рецептори). Одним із ефектів такого зв'язування є стимуляція трансмембранного транспорту амінокислот. Усередині клітини тиреоїдні гормони впливають на мітохондрії і ядро, на мембранах яких також є гормональні рецептори. Вплив на мітохондрії призводить до підвищення активності окислювально-відновних процесів і посилення енергоутворення. На рівні ядра тиреоїдні гормони підсилюють транскрипцію та індукцію синтезу специфічних для даної клітини білків.

Сумарний комплекс впливів тиреоїдних гормонів на рівні клітини зводиться до: 1) швидкого транспорту амінокислот через клітинну мембрану: 2) підвищення активності Ма⁺-К⁺-АТФ-ази; 3) зміни активності низки ферментів цитозоля (ферментів ліпогенезу) і мітохондрій; 4) підвищення чутливості клітини до інших гормонів (катехоламінів, інсуліну, глюкокортикоїдів, гормонів росту). На рівні організму це виявляється у посиленні обміну вуглеводів, жирів, а за їх недостачі - і білків. У такому разі зростає споживання кисню і виділення СО2, підвищується основний обмін.

Збільшення утворення гормонів (тиреотоксикоз) нерідко супроводжується збільшенням щитоподібної залози (зоб). Зоб може спричинити і компенсаторне розростання залози на тлі нестачі гормону, що найчастіше є наслідком нестачі в організмі йоду - одного з найбільш необхідних для побудови молекули гормонів. У такому разі тканина залози розростається у зв'язку зі впливом ТТГ, утворення якого стимулюється недостатньою кількістю тироксину в крові.

Нестача гормонів у дорослих зумовлює мікседему - зниження інтенсивності обмінних процесів, слизовий набряк тощо. Недостатнє утворення гормонів щитоподібної залози особливо небезпечне в дитячому віці, тому що вони не тільки беруть участь у регуляції росту, але і є необхідним компонентом розвитку ЦНС. Одним з механізмів, що визначають цей вплив, є те, що йодовмісні гормони накопичуються у структурах ретикулярної формації, де шляхом підвищення її тонусу впливають на кору великого мозку.

Гормон тирокальцитонін (кальцитонін) синтезується С-клітинами щитоподібної залози і бере участь у регуляції обміну кальцію в організмі. У разі підвищення концентрації кальцію у крові секреція кальцитоніну зростає, унаслідок чого в кістках також підвищується вміст кальцію. Тобто цей гормон сприяє мінералізації кісток, знижує рівень кальцію у крові, що забезпечує його накопичення в організмі, і є антагоністом паратгормону прищитоподібних залоз.

Основним стимулятором секреції кальцитоніну є високий рівень кальцію у крові. Іншим фізіологічним стимулом для секреції кальцитоніну є вживання їжі і пов'язане з цим підвищення вмісту в крові гормонів травного тракту, що стимулюють С-клітини. У результаті підвищеного виділення кальцитоніну після вживання їжі кальцій швидко відкладається у кістках. Одночасно кальцитонін гальмує процес травлення, сповільнюючи евакуювання химусу із шлунка і секрецію шлункового та підшлункового соків. Завдяки цьому всмоктування кальцію відбувається більш рівномірно і після вживання їжі не виникає різкого збільшення його концентрації у крові. Вміст кальцитоніну в крові зростає у період посилення процесів регенерації після перелому кістки, під час вагітності та в матерів, які годують груддю.

Дата добавления: 2014-01-04