Лекція 10 Сутність депозитних операцій комерційного банку

Тема 5. Облік депозитних операцій

План

1. Основні принципи відображення в обліку депозитних операцій.

2. Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій.

3. Облік зобов'язань банку перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

1-2. Для успішної діяльності банків у конкурентному середовищі треба постійно нарощувати обсяги активних операцій, оскільки тільки вони забезпечують отримання прибутку, а отже, і зростання капіталу банку. Водночас власних коштів банку замало для розширення кредитних вкладень, проведення операцій на фондовому фінансовому та валютних ринках. Майже всю потребу в грошових ресурсах банки покривають за рахунок залучених коштів. Традиційно найбільша частка в структурі залучених коштів припадає на депозити. Операції із залучення банком коштів на депозит - це так звані пасивні депозитні операції.

Депозитна операція може давати банку прибуток за умови, що її здійснено як активну, тобто як операцію з розміщення банком коштів на депозит. Отже, депозитом вважають залучені або розміщені кошти на визначених угодою умовах повернення з виплатою (або сплатою) процентів чи на безпроцентній основі. Депозитні операції є суто банківськими операціями, причому дуже поширеними.

Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах:

безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; датування операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над формою; оцінювання активів і пасивів.

Депозитом (вкладом) визнаються грошові кошти в готівковій чи без готів­ковій формах у будь-якій валюті (національній чи іноземній), які передані до банку їх власником або третьою особою за дорученням власника для зберігання на окремому рахунку у банківській установі на умовах, визначених угодою.

Як напрям діяльності банку депозитні операції - це операції із залучення грошових коштів вкладників на договірних засадах під визначений процент або депонування грошових коштів вкладниками з їх оформленням ощадними (депозитними) сертифікатами.

Всі вклади (депозити) поділяються на:

-вклади до запитання (на вимогу)- коррахунки НБУ та інших банків у банку,

поточні рахунки СГД та фізичних осіб, кошти в розрахунках, кошти для розрахунків платіжними картками;

- строкові вклади (депозити)- короткострокові та довгострокові.

За міжнародною практикою до депозитів відносять також кошти, що обліковуються на поточних рахунках клієнтів: юридичних і фізичних осіб:

2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання»;

2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

2605 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»;

2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Невикористані кошти цих рахунків банк використовує як банківські ресурси. Термін використання таких ресурсів має бути дуже коротким, оскільки у будь-який час власник може дати розпорядження банку на перерахування коштів зі своїх рахунків. Такі депозити вважають депозитами до запитання. К ошти зберігаються на рахунках клієнтів у банку. На першу вимогу власника банк проводить списання коштів із цих рахунків. Утім наявні на кінець дня кошти на рахунках - це ресурси банку.

Такий підхід повною мірою стосується і коштів, що обліковуються на балансі банку за такими рахунками:

1300 «Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку»;

1600 «Кореспондентські рахунки інших банків»;

1602 «Кошти в розрахунках інших банків».

Депозити поділяються на короткострокові та довгострокові, зокрема за класами рахунків 1 і 2 передбачено окремі рахунки для їх обліку:

За видами кредитора:

1) Від НБУ Клас 1 Розділ 13

2) Від банків Клас 1 Розділ 16

3) Від клієнтів Клас 2 Розділ 25 Розділ 26

Як видно, кредиторами банку в процесі залучення від них грошових коштів можуть бути: НБУ, інші банки, а також клієнти (юридичні та фізичні особи).

При класифікації вкладів (депозитів) на строкові та до запитання враховують механізм видачі вкладу чи його частини. Так, при відкритті строкових депозитів кошти розміщуються вкладниками на чітко визначений договором строк. Якщо відкривається депозит до запитання, то видача коштів проводиться на першу вимогу вкладника. Як правило, за строковими депозитами передбачається вища процентна плата порівняно з депозитами до запитання. Це цілком виправдано, оскільки кошти за строковими вкладами банк може враховувати як вільні ресурси, з подальшим їх розміщенням в активні операції на терміни, що не перевищують термінів залучення коштів на строкові вклади. Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) регламентуються договірними відносинами між банком та вкладником.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

-договором банківського рахунка;

-договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

-договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозит­ного)сертифіката (цінний папір, який передається банку – кредитору у процесі залучення коштів банком. Тобто цей документ виконує функцію боргового цінного паперу, що його емітує банк за потреби додаткового залучення коштів).

У договорі про відкриття вкладного рахунка фізичним особам-резидентам указується ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку (на підставі відповідного документа податкового органу). Власникові рахунка видається вкладний документ, що засвідчує укладання з банком договору.

У договорі обумовлюється сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; строк зберігання та порядок повернення коштів після закінчення строку зберігання (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок); розмір сплати процентів; умови перегляду їх розміру; відповідальність сторін; умови розірвання договору.

Кошти на вкладні рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунка в іншому банку або з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті.

Незалежно від виду залученого вкладу загальна облікова процедура будується за чіткою послідовністю дій, що включає такі етапи:

-первісне оцінювання - собівартість залучених депозитів;

-подальше оцінювання - амортизована собівартість залучених депозитів;

-визнання витрат -% витрати: номінальні проценти - амортизація дисконту;

-припинення визнання після погашення вкладу-погашення.

Депозитні операції можуть здійснюватися і за схемою активної операції. У цьому випадку йдеться про розміщення банком тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки у Національному банку України та в інших банках з метою одержання процентного доходу. Ці операції виконуються тільки на міжбанківському ринку і обліковуються за такими групами рахунків:

121 «Строкові вклади (депозити) у Національному банку України»;

151 «Строкові вклади (депозити), що розміщені в інших банках».

3. Облік зобов'язань банку перед Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

З метою захисту інтересів вкладників в Україні у вересні 1998 р. був створений Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Засади функціонування Фонду, порядок відшкодування депозитів вкладником банків-учасників та визначення чітких меж зобов'язань банків перед Фондом висвітлюються Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (20.09.2001р.).

Фонд гарантує кожному вкладнику банку-учасника Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи проценти, у розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше ніж 150000 грн; за вкладами в кожному з таких банків (станом на 01.07.2006 р.). Система гарантування, що передбачає часткове відшкодування коштів вкладник:, діє в 62 країнах, зокрема й країнах - членах Євросоюзу, США та Канаді: Банки-учасники Фонду зобов'язані подавати Фонду балансові звіті аудиторські висновки, іншу деталізовану інформацію щодо формуванні залученої ресурсної бази з метою виконання Фондом функцій щодо забезпечення відшкодування коштів вкладникам.

Розрахунок загального обсягу регулярного збору до Фонду банк здійснює консолідовано два рази на рік станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року, в розмірі 0,25 відсотка від загальної суми вкладів, які розміщують фізичні особи на іменних рахунках, на договірних засадах, включаючи проценти за вкладами.

Початковий збір до Фонду в розмірі одного відсотка зареєстрованого ста­тутного капіталу банку банки-учасники перераховують на рахунок Фонду протягом тридцяти календарних днів з дня одержання банківської ліцензії на здійснення банківської діяльності. Розрахунок загального обсягу регулярного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб оформляють в табличній формі. Банк-учасник у термін до 1 березня та 1 вересня поточного року надає Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розрахунок регулярного збору за формою відповідно до Положення про порядок нарахування і сплати внесків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Віднесення на витрати нарахованої суми початкового збору та сум регуляторного збору до Фонду здійснюють щомісяця за допомогою бухгалтерського проведення:

Д-т 7418 А "Відрахування до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб";

К-т 3623 «Кредиторська заборгованість за зборами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»

Перерахування нарахованого регуляторного збору здійснюють щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним:

Д-т 3623 К-т 1200

У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню.

Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів

Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів.

Дата добавления: 2014-01-04