Ціноутворення

Поняття "ціна" супроводжує нас усе життя: і в магазині, і на роботі, і у кафе, і в транспорті, стаючи звичним і повсякденним. Між іншим, це досить складна та багатопланова економічна категорія.

Ціна виникла у період розпаду первіснообщинного ладу, коли суспільний поділ праці призвів до виникнення товарного обміну та появи грошей як загального еквіваленту.

Кожне підприємство повинне не тільки виробити, але й реалізувати товар з вигідно для себе, відшкодувати витрати, понесені у процесі виробництва, та одержати прибуток. Тому, можна стверджувати, що розмір прибутку, розвиток підприємства та напрями його діяльності залежать від правильного встановлення ціни. Процес ціноутворення належить до компетенції вищих посадових осіб підприємства.

Ціна виконує три основні функції: вимірювання, регулювання, стимулювання.

Вимірювання. Відомо, що з виникненням грошей з'явилася серйозна проблема: скільки грошей віддати за той чи інший товар? Саме ціна дозволила визначити вартість товару.

Регулювання. Суспільство, в якому різних товарів, продукції і послуг вистачить на всіх, існує, на жаль, лише у мріях. А насправді, те, що виробляється людьми, розподіляється за допомогою встановлення різних цін.

Стимулювання. Підвищення цін сприяє залученню нових виробників, які намагаються використати свій шанс для отримання прибутку. Зниження, навпаки, інколи здатне призвести підприємство до банкрутства.

Основні види цін наведено тут:.

Види цін:

А) фіксовані – встановлюються зверху директивними державними органами

Б) вільні – ціни, що складаються на вільному ринку під впливом попиту та пропозиції

В) монопольні – встановлюються продавцем, який має монопольне становище на певному ринку та диктує свої умови покупцям

Г) договірні – встановлюються в результаті домовленості, оформленої у вигляді офіційних контрактів або договорів між стороною, що купує, та стороною, що продає

Д) трансфертні – внутрішні ціни підприємства, за якою один підрозділ передає іншому свою продукцію чи послуги

Е) експортні – діють при реалізації товару за кордон, враховуючи транспортні, митні, страхові витрати, що виникають при цьому

Крім того, особливі ціни є на біржах (наприклад, ціни на момент відкриття та закриття біржі), у сфері обігу (оптові та роздрібні, закупівельні ціни тощо).

Розрізняють також: не округлені ціни (ціни, що встановлюються нижче округлених сум). Вони використовуються з урахуванням деяких психологічних особливостей покупців, створюючи враження детального розрахунку мінімального рівня. У покупців формується відчуття "економії", складається враження, що товар придбаний за зниженою ціною, а значить - з вигодою. Наприклад, у МсОопаІих морозиво-ріжок коштує 0,99 грн., гамбургер ~ 2,49грн. Ціну стартового пакету Куп'.чіаг встановлено 99 грн. тощо.

Для деяких споживачів висока ціна означає високу якість товару або високий рівень доходів самих споживачів, тому для них встановлюються престижні ціни.

На противагу престижним цінам існують так звані "ціни на масові закупки", встановлення яких передбачає ряд знижок споживачам при купівлі великих партій товарів з метою збільшення обсягів реалізації.

При встановленні ціни найчастіше використовуються наступні методи ціноутворення: "витрати плюс прибуток", встановлення ціни на основі "відчутної цінності" товару, формування ціни на основі рівня поточних цін.

1. Найпростішим методом ціноутворення вважають метод "витрати плюс прибуток". При розрахунку ціни береться до уваги необхідність відшкодування витрат і забезпечення прибутковості (рентабельності) виробництва. Вихідною базою формування ціни є витрати. Порядок формування ціни за методом "витрати плюс прибуток" наведено нижче.

Собівартість + прибуток = ціна виробника

Ціна виробника + витрати оптового продавця + прибуток оптового продавця = ціна оптовика

Ціна оптовика + витрати роздрібної торгівлі + прибуток у роздрібній торгівлі = роздрібна ціна

Метод ціноутворення "витрати плюс прибуток" є найпростішим, однак він не дозволяє врахувати наявну кон'юнктуру ринку, що робить практично неможливим встановлення оптимальної ціни на товар.

2. Одним із найбільш витончених методів ціноутворення є встановлення ціни на основі "відчутної цінності" товару. При застосуванні цього методу враховуються не витрати виробництва, а сприйняття товару покупцями, яке формується під впливом багатьох, інколи, навіть, незначних факторів. Цей метод ціноутворення найбільш розповсюджений у сфері послуг. Наприклад, чашка кави у їдальні коштує дешевше, ніж у кафе. Разом з тим, чашка кави у ресторані дорожча, ніж у кафе. Тому необхідно знати спроможність людей сплатити за річ або продукт, який вони люблять для того, щоб здійснювати ціноутворення на основі відчутної цінності товару.

Споживачів не цікавить собівартість товару, тобто у скільки він обійшовся продавцю. Для покупця важливо, щоб ціна товару відповідала його суб'єктивним уявленням про вартість (корисність) споживання товару з урахуванням його реального розповсюдження.

Фактор реального розповсюдження є вкрай важливим для розуміння корисності товару.

Наприклад, питна вода, безумовно, корисна та життєво необхідна людині, на відміну, наприклад, від коштовностей. Проте, вода не є рідкісним ресурсом, її розповсюдження достатнє, що й зумовлює порівняно невисоку її вартість.

Проте, якщо Ви опинитеся у пустелі й у Вас вичерпається запас питної води, то її вартість для Вас у багато разів перевищить вартість інших речей, і Ви будете готові віддати за ковток води будь-яку коштовність.

Дата добавления: 2014-01-04