Основи кримінального законодавства України

Мета: ознайомити студентів з основними теоретичними положеннями, що розкривають зміст кримінально-правових норм і дозволяють засвоїти суму знань, необхідних для виховання непримиренного ставлення до порушень правових приписів.

Основна проблема: засвоєння сутності основних понять кри­мінального законодавства.

Провідна ідея: кримінальне законодавство України здійснює правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії та аналізом конкретних прикладів.

Основні поняття теми:

Злочин — передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Суб'єкт злочину — може бути лише фізична особа. Криміна­льній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення зло­чину виповнилося 16 років. Особи, що вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за деякі найбільш небезпечні діяння.

Злочини невеликої тяжкості — за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання; наприклад, погроза вбивством (ст. 129 КК), незаконне розголошення лікарської таємниці

(ст. 145 КК) та ін.

Співучасть у вчиненні злочину — умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні умисного злочину; учинення злочину кількома особами становить більшу суспільну небезпе­ку, ніж учинення злочину однією особою. До співучасників злочину належать разом із виконавцями організатори, підбурювачі і пособники.

Мета кримінального покарання — за кримінальним законодавством це виправлення і перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Штраф — грошове стягнення, що накладається судом у розмірах залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного; у разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штраф покаранням у виді громадських робіт.

Арешт — тримання засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 міс.

Довічне позбавлення волі — цей вид покарання встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати міру покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років і до осіб віком понад 65 років, а також до жінок у стані вагітності.

Амністія — є видом повного або часткового звільнення осіб, засуджених за вчинення злочинів, від відбуття покарання. Оголошення амністії належить до повноважень Верховної Ради України і встановлюється виключно законом, у якому зазначаються категорії осіб, які підлягають амністії.

Помилування за своїм змістом наближається до амністії. Однак акти про помилування завжди мають індивідуальний характер і застосовуються лише персонально до окремих осіб; здійснюється, як правило, на прохання засудженого, його рідних, захисника тощо. Згідно з Конституцією України помилування здійснює Президент України.

Шахрайство — передбачає використання для заволодіння майном обману або зловживанням довіри, внаслідок чого майно переходить до шахрая нібито з волі потерпілого.

Вимагання — вимога передачі індивідуального майна громадянина чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру під погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять громадянина або близьких йому осіб, пошкодження чи знищення їх майна.

Дата добавления: 2014-01-04