Загальна характеристика кримінального законодавства України

ПЛАН

1. Загальна характеристика кримінального законодавства України.

2. Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.

3. Види злочинів.

4. Мета і види кримінального покарання.

5. Звільнення від відбування покарання. Амністія і помилування.

Згідно з ч. 1 ст. З Кримінального кодексу законодавство про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України і загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права.

Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р., набрав чинності з 1 вересня 2001 р.) має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Учасниками кримінально-правових відносин є, з одного боку, особа, яка вчинила злочин, а, з іншого — держава, що виступає в особі уповноважених на те органів — органи дізнання, досудового слідства, прокуратура, суд.

Дані органи мають право і зобов'язані притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин і застосувати до неї покарання чи вжити інші кримінально-правові заходи. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана понести покарання та інші обмеження, пов'язані з кримінальною відповідальністю, і має право вимагати, щоб її відповідальність повністю відповідала положенням кримінального закону.

На території України першим правовим актом, що містив норми про відповідальність за злочини, була Руська Правда Ярослава Мудрого (1016 р.).

Кримінальний кодекс України (КК) складається із Загальної та Особливої частин.

До Загальної частини включено норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, чинність кримінального закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, встановлюють види покарань, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо.

В Особливій частині визначаються види злочинів і кримінальна відповідальність за конкретні злочини.

Загальна та Особлива частини КК органічно взаємопов'язані і складають єдину систему кримінально-правових норм. Наприклад, для визначення вини особи, яка вчинила діяння, передбачене статтею Особливої частини КК, необхідно звернутися до статей розділу V Загальної частини, які розкривають зміст умислу та необережності; для кваліфікації дій осіб, які вчинили злочин у співучасті — до статей розділу VI Загальної частини, в якому регламентована відповідальність співучасників.

КК поширює свою дію в межах державного кордону України. До осіб, що підлягають відповідальності за КК, належать усі, хто вчинив злочин на території України, крім дипломатичних представників інших держав та громадян, які за законами України та міжнародними договорами не підсудні у кримінальних справах судам України.

Громадяни України, що вчинили злочин за її межами, підля­гають відповідальності за українським законодавством, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду та території України.

Громадяни України, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за межами України, не можуть бути видані іноземній державі.

Норми КК діють у часі за такими правилами. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідне діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі й на осіб, які відбувають покарання. Закон, який встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, зворотної сили не має.

Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Дата добавления: 2014-01-04