Історичні джерела

Декларація про державний суверенітет України, прийнята Вер­ховною Радою Української РСР (16 липня 1990 р.)

Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, праг­нучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забез­печення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаю­чи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маю­чи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

ПРОГОЛОШУЄ

державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівнопра­вність у зовнішніх зносинах.

1. Самовизначення української нації

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в іс­нуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'єм­ного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності укра­їнського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з бо­ку політичних партій, громадських організацій, інших угрупувань чи окре­мих осіб переслідуються законом.

II. Народовладдя

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.

Поновлення народу України реалізується на основі Конституції Рес­публіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верхов­ної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Украї­нської РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

III. Державна влада

Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого держа­вного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Рес­публіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на за­конодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійс­нюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верхо­вною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

IV.Громадянство Української РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Всім громадянам Української РСР гарантується права і свободи, які перед­бачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародного права, визнани­ми Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Респу­бліки незалежно від походження соціального і майнового стану, расової та на­ціональної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Українська РСР регулює імміграційні процеси.

Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і за­хисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Респуб­ліки.

V. Територіальне верховенство

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.

Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

VI. Економічна самостійність

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і за­кріплює його в законах.

Народ України має виключно право на володіння, користування і розпо­рядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які зна­ходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континента­льного шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власніс­тю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використо­вується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому за­пасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх рес­публік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх гро­мадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Україн­ської РСР та використувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР'самостійно створює банкову (включаючи зовнішньо­економічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує дер­жавний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

VII. Екологічна безпека.
VШ. Культурний розвиток

Українська РСР самостійна у вирішенні питань науки, освіти, куль­турного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національнос­тям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження україн­ського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

Українська РСР має право на повернення у власність народу України наці­ональних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.

IX. Зовнішня і внутрішня безпека

Українська РСР має право на власні Збройні сили.

Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної без­пеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби грома­дянами Республіки.

Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як пра­вило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військо­вих цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбу­тньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. Міжнародні відносини

Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипло­матичними, консульськими, торговельними, представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного за­безпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, еко­логічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спіл­кування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах. "

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класо­вими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками буду­ються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємопо­ваги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає по­зиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.

Із виступу Голови Верховної Ради Української РСР Л. Кравчука по українському телебаченню (19 серпня 1991 р.)

Шановні громадяни України!

Як стало відомо з інформації, переданої союзними телебаченням і радіо, у країні утворено Державний комітет з надзвичайного стану в СРСР, який звер­нувся з відповідними заявами до радянського народу та урядів держав членів

оон.

Це, зрозуміло, викликало реакцію, стурбованість наших людей. У Вер­ховну Раду УРСР надходять телефонні дзвінки, звернення громадян із прохан­ням висловитися з цього приводу.

Що тут можна сказати? Відомо нам поки що далеко ще не все. Та й офі­ційні документи у нашу Верховну Раду поки що не надійшли. Ясно, що потрі­бен і певний час, щоб правильно розібратися в тому, що відбувається зараз у країні. Відповідні оцінки і висновки - а вони обов'язково будуть зроблені Президією Верховної ради, Верховною радою республіки - попереду. Ми вважаємо, що в таких виключно серйозних політичних справах не можна про­являти поспішність з оцінками. Це має зробити колективний орган, обраний народом.

Але безсумнівно, що у правовій державі все має відбуватися на основі за­кону, зокрема і при оголошенні надзвичайного стану. І я хочу сподіватися, що всі суспільні процеси, принаймні у нас на Україні, розвиватимуться виключ­но в конституційних рамках, згідно з чинним законодавством.

Тому закликаю вас, дорогі товариші, до спокою і витримки. На Україні надзвичайний стан не оголошено. Зберігається в цілому стабільна обста­новка. На всій території республіки працюють законно обрані і сформовані органи державної влади і управління. Діють Верховна Рада, її Президія, уряд республіки, державні структури на місцях. Як і раніше, ми повинні йти шляхом демократії, законності і правопорядку, додержання конституційних норм.

Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.)

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні.

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статусом ООН та
іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про Державний суверенітету України, Верхо­вна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто прого­лошує незалежність України та створення самостійної Української держави -
Україна.

Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт на­бирає чинності з моменту його схвалення.

Заява глав Республіки Бєларусь, РРФСР, України про вихід зі складу Союзу РСР та утворення Співдружності Незалежних Держав (гру­день 1991 р.)

Ми, керівники Республіки Бєларусь, РРФСР, України, - відзначаючи, що переговори про підготовку нового Союзного договору зайшли в глухий кут. об'єктивний процес виходу республік зі складу Союзу РСР і утворення неза­лежних держав став реальним фактом,

- констатуючи, що недалекоглядна політика центру призвела до глибокої
економічної і політичної кризи, до розвалу виробництва, катастрофічного
зниження життєвого рівня практично всіх верств суспільства,

- беручи до уваги зростання соціальної напруженості в багатьох регіонах
колишнього Союзу РСР, що призвело до міжнаціональних конфліктів з
численними людськими жертвами.

Дата добавления: 2014-01-04