Інвестиційна привабливість ринку інвестицій

Інвестиційний клімат – це сукупність політичних, право­вих, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприя­ють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечити насамперед захист прав інвестора від інвестиційних ризиків, тоб­то непередбачених втрат доходу й капіталу.

До чинників, що формують інвестиційний клімат країни відносять:

- рівень розвитку продуктивних сил та стан інвес­тиційного ринку – це стан та структура виробництва, рівень роз­витку робочої сили, стан ринку інвестиційних товарів та послуг.

- політичні та правові чинники – створення відповідного законодавчого та нормативного поля, яке залежить від полі­тичної волі законодавчої та виконавчої гілок влади; заходи з дер­жавної підтримки та стимулювання інвестиційної діяльності; до­сягнення стабільності національної грошової одиниці; валютне регулювання; забезпечення привабливості об’єктів інвестування.

- стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінан­сових посередників: інвестиційна діяльність комерційних банків; рівень розвитку та функціонування пара банківської системи; інвестиційна політика НБУ.

- статус іноземного інвестора: режим іноземного інвес­тування; діяльність міжнародних фінансово-кредитних інсти­туцій; наявність вільних економічних та офшорних зон.

- інвестиційну активність населення: відносини влас­ності в державі; стан ринку нерухомості; стабільність національ­ної валюти тощо [5, с 33-34].

Сьогодні в Україні формування сприятливого інвес­тиційного клімату здійснюється з метою створення позитивного інвестиційного іміджу України за кордоном відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестицій­ного клімату в Україні» від 12 липня 2001 року N 512/2001 [1]. Від­повідно до цього Указу уряд розробив Програму розвитку інвес­тиційної діяльності в Україні на 2002-2010 pp., де передбачив комплексні заходи щодо дальшого поліпшення інвестиційного клімату в Україні, зокрема:

1) дальшої дерегуляції підприємницької діяльності та лібералізації ділової активності в цій сфері, зокрема, шляхом за­безпечення мінімізації втручання органів виконавчої влади у гос­подарську діяльність підприємців, посилення персональної відповідальності керівників органів виконавчої влади за видання нормативно-правових актів, що негативно впливають на ринко­ве середовище та інвестиційний клімат в Україні;

2) завершення формування стабільної та передбачуваної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалась за принципом рівності всіх інвесторів та забезпечувала всебічне регулювання питань інвестиційної діяльності;

3) забезпечення прозорості процедури прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади, поши­рення практики публічних обговорень проектів нормативно-пра­вових актів із питань здійснення інвестиційної діяльності;

4) удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, забезпечення збільшення дивідендів (доходів), які нараховуються на акції (ча­стки, паї), що належать державі у майні господарських това­риств,, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

5) усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку спожив­чих галузей та сфери послуг; залучення у пріоритетні галузі еко­номки інвесторів, які мають довгострокові інтереси, посилення контролю за додержанням узятих ними інвестиційних зобов’язань;

6) підвищення ефективності процедур банкрутства;

7) забезпечення дальшого реформування податкової сис­теми, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимїзації та підвищення прозорості процедури адмініструван­ня податків, безумовного додержання прав платників податків;

8) підвищення інвестиційної привабливості об’єктів при­ватизації шляхом їх реструктуризації, забезпечення завершення відокремлення об’єктів соціальної інфраструктури) створення рівних умов для учасників приватизації, підвищення прозорості приватизаційних процедур, законодавчого врегулювання з ура­хуванням міжнародних стандартів та досвіду питань відповідаль­ності за раніше спричинену підприємствами екологічну шкоду;

9) дальшого здійснення адміністративної реформи з ме­тою вдосконалення та підвищення ефективності державного уп­равління, усунення бюрократизму та проявів корупції, вдоскона­лення партнерських відносин між суб’єктами підприємницької діяльності й органами виконавчої влади;

10) розширення й модернізації транспортної інфраструкту­ри України, зокрема, газотранспортної системи, зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнарод­них транспортних коридорів на основі активізації залучення інве­стицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього гос­подарства, оновлення рухомого складу підприємств транспорту, в тому числі з використанням механізмів концесії, лізингу;

11) розвитку конкурентного середовища й збільшення надходжень інвестицій у галузі зв’язку, удосконалення тарифно­го регулювання, сертифікації та стандартизації у сфері надання телекомунікаційних послуг;

12) дальшого зміцнення банківської системи України, зро­стання рівня концентрації банківського капіталу, збільшення об­сягів довгострокового кредитування реального сектора економіки, практичного запровадження механізмів іпотечного кре­дитування, забезпечення стимулювання залучення грошових вкладів населення, створення небанківських фінансових установ, стимулювання притоку іноземного капіталу в банківську сферу;

13) пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку, на яких запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності, на­самперед на депресивних територіях;:

14) стимулювання залучення інвестицій у наукову, науко­во-технічну та інноваційну діяльність, створення нових та роз­витку існуючих технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів;

15) сприяння впровадженню судової реформи та забезпе­чення безумовного виконання судових рішень.

Однією з головних задач, які стоять перед інвестором на ринку інвестицій є вибір об’єктів інвестування компаній та фірм тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку та можуть забез­печити найбільш високу ефективність інвестицій. Основою такого вибору є оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів, окремої сфери діяльності (галузі) та підприємств чи фірм.

Інвестиційна привабливість регіонів України оцінюється на базі 5 узагальнюючих показниках, які у свою чергу включають такі аналітичні показники:

1. Рівень загальноекономічного розвитку регіону:

1.1. Питома вага регіону у ВВП і національному доході.

1.2. Обсяг виробленої промислової продукції на душу насе­лення.

1.3. Рівень самозабезпечення регіону основними продуктами.

1 4. Обсяг та динаміка капітальних вкладень у регіоні на ду­шу населення.

1.5. Число компаній та фірм різних форм власності та інше.

2. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону.

2.1. Число підрядних будівельних організацій усіх форм влас­ності.

2.2. Обсяг місцевого виробництва основних видів будівель­них матеріалів.

2.3. Виробництво енергетичних ресурсів на душу населення.

2.4. Забезпеченість залізничним та автомобільним транспортом.

3. Демографічна характеристика регіону.

3.1. Питома вага населення регіону в загальній чисельності жителів України.

3.2. Співвідношення сільських та міських жителів.

3.3. Питома вага населення, яке зайняте у громадському ви­робництві на підприємствах усіх форм власності.

3.4. Рівень кваліфікації працівників регіону.

Дата добавления: 2014-01-04