Ініціативні організації та об'єднання європейських регіонів

На відміну від описаних організацій публічного права, усі інші мають статус юридичної особи приватного права і були створені за ініціативою територіальних громад, які прагнули зміцнити свої пози­ції та захистити власні інтереси. У регіонах існує багато різних спілок, які представляють територіальну публічну владу. Їхньою основною метою є виконання ролі груп впливу на уряди або владу ЄС з метою покращення становища територіальної влади з точки зору органів місцевого самоврядування.

Найстарішим зі світових об'єднань органів місцевого самовряду­вання є Міжнародний союз місцевих влад (МСМВ), що діє на між­народній арені з 1913 р. Заснований Союз у бельгійському місті Генті за участю міст царської Росії. Він займався питаннями розвит­ку й ведення місцевого господарства, місцевої демократії та управ­ління.

МСМВ має консультативний статус в ООН та ЮНЕСКО, а також в Раді Європи. Союз підтримує тісні зв'язки з ЕКОСОР, фондом ООН допомоги дітям, ЄС та іншими міжнародними структурами. Він має розгалужену регіональну структуру. Європейський підрозділ МСМВ – Рада європейських муніципалітетів і регіонів – об'єднує нині 40 на­ціональних асоціацій органів місцевого та регіонального самоврядуван­ня європейських країн. З 2002 р. членом РЄМР та МСМВ стала й Асо­ціація міст України та громад.

Рада європейських муніципалітетів і регіонів (РЄМР) була засно­вана групою мерів європейських міст у 1951 р. в м. Женева (Швейца­рія). У 1989 р. РЄМР об'єдналася з європейською секцією МСМВ.

РЄМР, штаб-квартира якої розташована в Парижі, та її головне представництво спільно з МСМВ, що знаходиться в Брюсселі, запо­чаткували налагодження тісних зв'язків між європейськими місце­вими органами самоврядування. Ця організація діє у сфері співпраці й обміну досвідом між територіальними самоврядуваннями, забезпе­чує місцевий розвиток і допомогу владі самоврядування отримати фі­нансову допомогу від ЄС для реалізації ініціатив щодо створення но­вих робочих місць, а також допомогу малим і середнім підприємствам.

Сьогодні РЄМР – одна з найбільших європейських організацій, що об'єднує представників місцевих і регіональних органів влади. її членами є понад 50 національних асоціацій міст, муніципалітетів і регіонів (районів) з 37 країн. Бюджет Ради становить близько 2 млн євро. Більша частина цих грошей надходить з членських внесків, інші (близько 10 %) – зі щорічних грантів Європейської комісії у рамках програми "Активне європейське громадянство".

Незважаючи на тривалий час існування, РЄМР фактично більше відповідає місцевим спілкам нижніх рівнів, залишаючись, певною мірою, опонентом Асамблеї європейських регіонів (АЄР).

Початок діяльності АЄР є результатом багаторічного співробітниц­тва регіонів, які працюють у спілках, створених з метою вирішення певних спільних проблем, таких, як розвиток віддалених територій біля моря, прикордонних зон, сільських регіонів, гірських або тих, які мають відношення до реструктуризації промисловості. Ініціато­ром їх заснування був тогочасний прем'єр-міністр Франції Едгар Фор.

Основною ціллю діяльності АЄР є ведення переговорів і досягнен­ня порозуміння між регіонами Європи, посилення представництва регіонів у європейських інституціях, а також полегшення їхньої участі у становленні об'єднаної Європи. АЄР керує деякими європей­ськими програмами і докладає особливих зусиль у посиленні ролі Конгресу місцевої і регіональної влади в Європі і Комітету регіонів ЄС.

Асоціація європейських прикордонних регіонів (АЄПР) виникла у червні 1971 р. як добровільна позаурядова організація, котра нині об'єднує близько 200 різноманітних інституцій транскордонної спів­праці в Європі, частина з них відома як єврорегіони. Від України у цій структурі беруть участь єврорегіони "Карпатський", "Буг" та "Дніпро".

Метою АЄПР є діяльність на користь Європейських прикордонних і транскордонних регіонів, щоб:

—виявити їх специфічні проблеми, потенційні можливості їх ви­рішення;

—представляти їхні спільні інтереси на державних і міжнародних парламентських форумах, перед урядами, органами влади та іншими інститутами;

—започатковувати, підтримувати та координувати їхню співпра­цю у всій Європі;

—проводити обмін досвідом та інформацією для визначення й узго­дження спільних інтересів і шляхів їх вирішення, з урахуванням усіх проблем і потенційних можливостей транскордонної співпраці.

До основних завдань АЄПР належать: реалізація програм та про­ектів, експертиза фінансових джерел, а також їхня реклама та про­паганда; організація заходів, що сприятимуть транскордонній спів­праці, а також участь і підтримка діяльності; підготовка та реалізація спільних акцій та ініціатив; розвиток у тісній координації з Європей­ським Союзом та Радою Європи "Центрів Європейських прикордонних та транскордонних регіонів"; інформування політичних і суспільних кіл Європи про проблеми транскордонної співпраці.

Конгрес віддалених морських регіонів заснований у 1973 р. (у період вступу до організації Великої Британії, Ірландії, Данії). На зустріч у Сан-Мало прибули представники 23 регіонів. У 1978 р. Комітет мі­ністрів Ради Європи визнав офіційно позаурядовий статус цієї кон­сультаційної організації.

Основною ціллю діяльності КВМР є реалізація стратегії послідовно­го розвитку між центральними промисловими регіонами та слабороз­винутими периферійними регіонами, встановлення тісних контактів серед мешканців віддалених регіонів, охорона прибережної території та активна співпраця з європейськими установами та організаціями. Більш ніж п'ять років тривала робота КВМР над приготуванням євро­пейської карти морського узбережжя, яка була затверджена Європей­ським парламентом 18 червня 1982 р., а згодом і Радою Міністрів у 1986 р., як офіційний документ об'єднання.

Ця подія стала першим прикладом ініціативи з боку територіаль­ного самоврядування, яка отримала вражаючий результат і дала можливість виходу регіонів на європейську арену.

Конгрес віддалених морських регіонів доклав неабияких зусиль у дослідженні диспропорції у рівні економічного розвитку між цен­тральними та віддаленими регіонами Європи і врахуванні індексу віддаленості (який включає фізичну відстань і розміри економічної активності регіону порівняно з глобальною активністю країн-членів) у європейській регіональній політиці. Власне регіони, які входять у КВМР, стали зразковими представниками регіонально-політичного об'єднання, заслуговуючи з цієї точки зору на значну підтримку з бо­ку Ради Європи.

• Щодо гірських регіонів, то початки спільної організації припада­ють ще на першу половину 70-х років XX ст., коли був заснований – за підтримки Ради Європи – Комітет регіонів Альпійського хребта.

Описані гірські регіони відтворюють різні місцеві особливості, але мають спільні проблеми, до яких найчастіше належать: неродючість ґрунтів, малопродуктивне сільське господарство, несприятливі клі­матичні умови, нестача робочих місць та громадських послуг, низька густота населення, неконтрольований розвиток туризму і зимових видів спорту, які мають негативні наслідки для навколишнього се­редовища, нецільове використання ґрунтів тощо. Тому такі об'єднан­ня намагаються обмінюватися досвідом і співпрацювати з метою спільного вирішення цих проблем, а також виконувати роль груп впливу на уряди та відповідні органи, щоб їхня політика враховувала специфіку цих територій, забезпечуючи рівновагу у розвитку між туризмом і сільським господарством.

Усі ці організації належать до найважливіших і не вичерпують усі існуючі об'єднання територіальних товариств і об'єднань, які діють поза межами країни. Протягом останніх років спостерігається при­скорений розвиток закордонної співпраці територіальних влад зав­дяки запропонованій Європейською комісією спеціальній фінансовій підтримці міжрегіональної та транскордонної співпраці.

Дата добавления: 2014-01-04