Регуляція зсідання крові

Противозсідальна система

Не менш важливу роль в організмі, ніж зсідальна система, грає система протидії згортанню крові - протизсідальна. Вона є важливим фактором у попередженні внутрішньо судинної коагуляції крові і розчиненні згустків, що утворилися. Дві системи - зсідальна та антизсідальна - знаходяться в організмі в постійному взаємозв'язку і взаємодії.

До складу противозсідальноїсистеми входить ряд речовин – антипротромбопластин - плазменний інгібітор фактора Хагемана, антитромбопластини, дія яких спрямована проти утворення тканинної і кров'яної протромбінази (антикефалін, інгібітор і ін)

До інгібіторів фази перетворення протромбіну в тромбін відносять: гепарин - антикоагулянт із різною дією, гальмує дію утворення протромбінази, перешкоджає утворенню протромбінази і пригнічує фазу формування фібрину, постійно утворюється в гладеньких клітинах тканин і базофілах крові, особливо багаті їм печінка, легені, м'язи; антиконвертин - ігібітор фактора VII; інгібітор фактора V.

Антитромбіни - речовини, що інактивують і руйнують тромбін. Швидке зникнення тромбіну після завершення зсідання крові обумовлено наявністю в крові антитромбінів: антитромбін I - фібрин, що адсорбує на своїй поверхні значна кількість тромбину, що утворився; антитромбін II - утворить комплекс із гепарином, у його присутності збільшується кількість тромбіну, що осідає на фібринї, перешкоджає дії тромбіна на фібриноген; антитромбін III - прискорює розпад тромбіну; антитромбін VI - блокує активність тромбіну.

Фибринолитична система. У складі білків плазми крові знайдені речовини, що розчиняють фібрин, що утворився. До них ставиться фибринолізин, або плазмин, що знаходиться в плазмі в неактивному стані у формі профібринолізину, або плазміногену. Під дією активаторів - фібринокіназ, що містився в багатьох тканинах, профібринолізин переходить в активну форму - фібринолізин. Активатори профібринолізину з'являються в плазмі після посиленої фізичної роботи, при болючому подразненні, у випадку гострої інтоксикації, при емоціях і т.д.

Постійна взаємодія зсідальної і противозсідальної систем знаходиться під контролем нейро-гуморальних механізмів. Якщо виникає необхідність в утворенні тромбу, щоб припинити кровотечу, посилюється дія зсідальної системи і навпаки, коли з'являється небезпека утворення згустків у судинах, активується противозсідальна система.

Біль, температурні впливи, подразнення симпатичних нервів, емoції страху, люті незмінно викликають швидко наступаючи прискорення згортання крові. В усіх цих випадках збудженя симпатичної нервової системи у кров надходять великі кількості норадреналіну й адреналіну. Посилене їхнє виділення і служить початковим фактором, тому що вони зі стінок кровоносних судин звільняють тромбопластини, крім того, адреналін прямо в кровотоці активує фактор Хагемана, чим започатковує процес утворення кров'яної протромбінази. Адреналін посилює звільнення тромбопластинів із формених елементів крові - тромбоцитів і еритроцитів, а також активує тканинні ліпази, що посилюють розщеплення жирів і надходження в кров жирних кислот, що мають тромбопластичну активність.

Подразнення блукаючого нерва або внутрішньовенне введення ацетилхоліну також викликає виділення зі стінок кровоносних судин тромбопластинів, і швидкість зсідання крові збільшується. Таким чином, у процесі еволюції сформувалася едина захисно-пристосувальна реакція - прискорення зсідання крові. Звичайно після припинення дії подразника на організм прискорене зсідання крові - гиперкоагулемія — заміняється уповільненням зсідання крові - гіпокоагулеміею - внаслідок значної витрати факторів зсідання. Гіпокоагулемія завжди повторна, тобто наступає після гіперкоагулемії.

Можна й умовнорефлекторно впливати на зсідання крові. Так, шляхом багатократного сполучення умовного подразника, наприклад дзвоника з больовим, виробляється умовний рефлекс на дзвоник, і вмикання одного лише дзвоника буде прискорювати коагуляцію крові. Умовнорефлекторний механізм зміни зсідання крови має виняткове значення, тому що забезпечує підготування організму до захисту від втрати крові.

У регуляції зсідання крові розрізняють дві фази: рефлекторну (короткочасну) і рефлекторно-гуморальну (більш тривалу). Початковим процесом прискорення зсідання крові при больовому подразненні служить надходження нервових імпульсів із центральної нервової системи до кровотворних органів і депо крові. Це викликає збільшення кількості кров'яних пластинок у периферичній крові, головним чином за рахунок депонованої крові з печінки, селезінки, шкіри. Одночасно відбувається активація плазменних факторів зсідання криви. Все це створює умови для швидкого утворення протромбінази. Потім включається і гуморальна ланка, що підтримує і продовжує активування зсідальної системи. Паралельно з цим знижується активність антизсідальної системи.

Мобілізація антизсідальної системи відбувається при повільному внутрішньовенному введенні пацюкам помірних доз тромбопластину або тромбіну, і внутрішньосудинні тромби не утворяться. Якщо ж тромбін уводити тварині в стані наркотичного сону або при місцевій анестезії, швидко наступає зсідання циркулюючої крові. Очевидно, у кровоносних судинах є хеморецептори, що реагують на підвищену кількість тромбіну, і рефлекторним шляхом посилюється виділення речовин, що протидіють зсіданню. Отже, зсідання крові -- процес не автономний, він знаходиться під регулюючим впливом центральної нервової системи.

(Час зсідання крові людини в нормі – 5 – 7хв.)

Дата добавления: 2014-01-04