М.Я. Ярошик

ТЕМА: НАВАНТАЖЕННЯ ТА ВІДПОЧИНОК, ЯК КОМПОНЕНТИ ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

ЛЕКЦІЯ № 5

Інфразвук

Ультразвук

УЛЬТРАЗВУК – це коливання з частотою вище 16-20 тис. Гц, що не сприймаються людським вухом. Зі збільшенням частоти ультразвукових коливань збільшується їхнє поглинання середовищем і як наслідок її нагрівання.

У промисловості ультразвуки використовуються:

а) для аналізу і контролю (дефектоскопія, структурний аналіз речовин, визначення фізико-хімічних властивостей матеріалів).

б) у медицині для лікування суглобів, нервової системи. Для цих цілей використовують ультразвукові коливання великої частоти 500кгц до 5 МГц і малої потужності – 0,1; 0,2 ут/див².

в) очищення і знежирення деталей;

г) механічна обробка твердих матеріалів;

д) зварювання, пайка, лудіння.

У працюючих на низькочастотних ультразвукових установках при систематичному впливі можуть спостерігатися функціональні зміни нервової системи, серцево-судинної системи, слухового і вестибулярного апарата, головні болі, порушення сну.

Профілактичні заходи:

а) створення автоматичного ультразвукового устаткування й установок з дистанційним керуванням;

б) використання малопотужного устаткування;

в) установка звукоізолюючих пристроїв з листової сталі, дюралюмінію, покритого гумою;

г) застосування робочого інструмента з виброизолирующей рукояткою і гумовими рукавичками.

ІНФРАЗВУК - це механічні коливання з частотою менш 20 Гц, він відрізняється від чутних звуків значно більшою довжиною хвилі. Поширення інфразвуку від джерела на великі відстані.

Дія на організм схоже на ультразвукове. Крім того, вони приводять до струсу грудної клітки, явищу морської хвороби. Частоти коливань від 1-15 Гц є небажаний через резонансні явища в організмі.

Дотепер державних нормативів на обмеження інфразвуку не розроблено.

з дисципліни „Теорія і методика фізичного виховання”

для студентів ІІ курсу факультету фізичного виховання

Виконавці:

д.п.н., проф. Є.Н. Приступа,

викладач кафедри ТіМФВ

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри теорії і методики фізичного виховання (протокол № ___ від „___” ______________ 2010 року).

Зав. кафедрою,

к.пед.н., доцент Ю.В. Петришин

ПЛАН

1. Загальна характеристика фізичного навантаження.

2. Внутрішня та зовнішня сторони фізичного навантаження. Регулювання фізичного навантаження.

3. Відпочинок, як чинник оптимізації тренувальних впливів.

Література

1. Матвеев Л. П. Теория и методика физического воспитания: учебн. для ин-тов физ. культуры / под. ред. Л. П. Матвеева, А. Д. Новикова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Физкультура и спорт, 1976. – Т. 1. – 303 с.

2. Теория и методика физического воспитания: учебн. для студентов факультетов физ. культуры пед. Институтов / под. ред. Б. А. Ашмарина. –М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

3. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 ч. / Б. М. Шиян. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004. – Ч. 1. – 272 с.; Ч. 2. – 248 с.

4. Теорія і методика фізичного виховання: [підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту]: у 2 т. / за ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімпійська література, 2008. – Т. 1. – 391 с.; Т. 2. – 366 с.

5. Боген М. М. Обучение двигательним действиям / М. М. Боген. – М. Физкультура и спорт, 1985. – 192 с.

Дата добавления: 2014-01-04