Pp.Campylobacteria, Cellvibrio, Halovibrio, Helicobacter, Vampirovibrio

Група 3. Нерухомі (або зрідка рухомі) грамнегативні зігнуті бактерії

Представники цієї групи мають зігнуті, S-подібні, спіральні або кільцеподібні клітини. У деяких випадках (бактерії роду Spirosoma) кінці клітин можуть перекриватися, утворюючи кільце із зовнішнім діаметром 1,5-3,0 мкм, а довжина синусоїдально зігнутої нитки досягає 50 мкм. Інколи дугоподібно зігнуті клітини розташовуються у вигляді листка конюшини (Branshyarcus), деякі утворюють скупчення рухомих клітин із джгутиками (Pelosigma). Можуть проявляти дихальний або бродильний тип метаболізму. Хемоорганотрофи. Облігатні аероби, аеротолерантні анаероби. Виявляються в ґрунтах, прісних та солоних водоймах.

Група 4. Грамнегативні аеробні палички і коки

Бактерії цієї групи об’єднані у 7 родів.

Родина Pseudomonadaceae. Псевдомонади широко розповсюджені в природі. Це прямі або слабо вигнуті палички, мають джгутики. Не утворюють спор, аероби. Засвоюють більшу частину органічних субстратів і навіть ксенобіотичні речовини – продукти антропогенної діяльності (гетероциклічні і ароматичні вуглеводні).

Штами Xanthomonas campestris синтезують у значній кількості полісахариди, які отримують промисловим способом і використовують для підвищення густини деяких субстратів (пудінги, дієтичні супи, ксантан для підвищення нафтовидобутку).

P.aeruginosa (синьогнійна паличка) викликає отити (запалення середнього вуха), післяопераційні інфекції ран з утворенням синьо-зеленого гною.

Представники родини Azotobacteriaceae – це паличкоподібні або овальні клітини, рухомі облігатні аероби, хемоорганогетеротрофи. Вони широко розповсюджені в природі. Бактерії цієї родини здатні фіксувати молекулярний азот.

Представники родини Methylococcaceae здатні в якості джерела вуглецю та енергії використовувати метан і метиловий спирт. Є перспективними у виробництві кормового білка для тварин.

Бактерії родини Acetobacteriaceae – рухомі або нерухомі аеробні організми, здатні окиснювати етиловий спирт до оцтової кислоти. Оцтовокислі бактерії зустрічаються у вині, кефірі, на рослинах. Їх використовують у виробництві харчового оцту, вітаміну С.

Родина Neisseriaceae представлені в основному паразитичними (хвороботворними) формами.

Neisseria gonorrhoeae – збудник венеричної хвороби гонореї, дуже чутливий до пеніциліну.

N.meningitides – зустрічається в носоглотці, але потрапивши в кров’яне русло може викликати мінінгіт – запалення оболонок головного мозку.

Група 5. Факультативно – анаеробні грамнегативні палички

Бактерії цієї групи є сапрофітними і патогенними мікроорганізмами, які одержують енергію за рахунок дихання і бродіння. Це мешканці грунтів, водойм, гниючих залишків тварин і рослин, кишок людини і тварин.

Найбільш вивчений представник – Escherichia coli (кишкова паличка). Ця бактерія завжди є в кишківнику людини, тому про фекальне забруднення води або їжи судять по наявності в них E.coli. E.coli належить до умовно-патогенних мікроорганізмів. Вона є постійним компонентом мікрофлори людини, але при послабленні захисних функцій організму може викликати сильні запальні процеси.

До збудників тяжких захворювань людини належать бактерії з родів Salmonella, Shigella.

Salmonella typhi – збудник черевного тифу

Різні види Shigella - збудники бактеріальної дизентерії (Shigella dysenteria)

Klebsiella pneumoniae – збудник пневмонії

Yersinia pestis – збудник чуми.

До тієї ж групи (не родини) належить збудник азіацької холери – Vibrio cholerae.

Бактерії роду Photobacterium викликають біолюмінісценцію, при низьких температурах їх легко виділити з морської води, риб, кальмарів.

За новою класифікацією до групи 5 належать:

Родини Enterobacteriasea, Vibrionaceae, Pasteurellaceae.

Група 6. Анаеробні грамнегативні прямі, зігнуті та спіральні бактерії

Це облігатні анаероби, хемоорганотрофи, нерухомі або рухомі палички, які тяжіють до плеоморфізму. Бактерії різних родів відрізняються за кінцевими продуктами бродіння: Butyrovibrio – з глюкози утворюють бутират; Succinovibrio – сукцинат, ацетат, форміат; Fusobacterium – масляну кислоту; Leptotrhichia – молочну кислоту; Bacteroides – суміш кислот (янтарної, оцтової, мурашиної). Бактерії цієї групи виявляються в травному тракті людини, тварин, окремі види Fusobacterium виділяються з крові та осередків нагноєння.

Група 7. Бактерії, які здійснюють дисиміляційне відновлення сульфату або сірки

До цієї групи належать хемолітотрофні облігатні анаероби. Сульфатредукуючі бактерії відновлюють сульфат або сірку до H₂S. Донорами електронів служать Н₂ або органічні сполуки. Окиснення органічних сполук може бути неповним (з утворенням ацетату як кінцевого продукту) або повним (з утворенням СО₂). У багатьох видів донорами електронів виступають Н₂, лактат, жирні кислоти, етанол або дикарбонові кислоти. Можливий автотрофний ріст за рахунок асиміляції Н₂, СО₂ і сульфатів. Типові місця виявлення – безкисневі осади або придонний шар у прісних, морських чи засолених водоймах. Термофільні види зустрічаються в гарячих джерелах та підводних вивідних каналах гідротерм. Група гетерогенна за своїми морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками. Термофільні сульфатредукуючі архебактерії та екстремально термофільні архебактерії віднесено, відповідно, до груп 32 та 35. До цієї групи належать представники декількох родів: Desulfolobus, Desulfomicrobium, Desulfomonas, Desulfovibrio.

Група 8. Анаеробні грамнегативні коки

Коки діаметром від 0,3-0,5 до 2,5 мкм. Розташовуються парами, поодиноко, формують нехарактерні угруповання або ланцюжки нерухомих клітин. Грамнегативні, але мають тенденцію стійкості до знебарвлення. Хемоорганотрофи, вибагливі до поживних речовин. Представники родів Acidaminococcus, Magasphaera, Veillonella мають метаболізм бродильного типу. Для деяких родів характерне зброджування лактату з утворенням СО₂, Н₂ і різних летких жирних кислот з 2-6 атомами вуглецю. Види роду Syntrophococcus мають дихальний тип метаболізму. Виявляються переважно в організмі жуйних тварин, гризунів, свиней, а також людини. Magasphaera cerevisiae зустрічається в пиві при тривалому його зберіганні.

Група 9. Рикетсії та хламідії

Представники цієї групи об’єднані в 2 ряди: Rickettciales і Chlamydiales.

Рікетсії – це в більшості непатогенні внутрішньоклітинні паразити, яким притаманний власний обмін речовин. Вони різноманітні за формою (плеоморфні), нерухомі, не утворюють спори. Розмножуються поділом переважно в середині клітини-господаря, але культивуються і на спеціальних середовищах (курячий ембріон, культури тканин хребетних). Значна кількість рикетсій є симбіонтами комах (кліщів, бліх, вошей).

Деякі рикетсії здатні викликати захворювання людини і тварин.

Rickettcia prowazekii - збудник висипного тифу

(1910-Ріккетс відкрив рікетсії; 1913-Провачек відкрив інший вид рікетсій; 1916-Роша-Ліма назвав цей вид рікетсій на їх честь)

Coxilla burneti - збудник гарячки Q, якою людина заражається не тільки при укусах кліщів, але й через хутро, інфікований грунт, молоко (query – нез’ясований, невизначений).

Представники порядку Chlamydiales – це патогенні для людини бактерії. Вони є облігатними паразитами і навіть не здатні синтезувати АТФ. Розвиток хламідій відбувається лише в живих клітинах. Серед хламідій є збудники трахоми (кон’юктивіт) – Chlamydia trachomatis, захворювань дихальних органів – C.psittaci, статевих органів.

Група 10. Аноксигенні фототрофні бактерії

В цю групу входить 7 підгруп. Група об’єднує грамнегативні фототрофні бактерії, які здійснюють фотосинтез без виділення О₂ (клас Anoxyphotobacteria). Для відновлення вуглекислого газу в цьому процесі вони використовують не воду, а молекулярний водень, відновлені сполуки сірки, органічні речовини. Різноманітні за формою (палички, коки, вібріони, спірили), рухомі і нерухомі, містять в клітинах бактеріохлорофіл і каротиноїди – пігменти, які зумовлюють оранжеве, червоне,зелене забарвлення бактерій.

Середовище існування – морські і прісні водойми.

Пурпурні та зелені бактерії.

Група 11. Оксигенні фототрофні бактерії

В групу входять 5 підгруп. В цю групу віднесено фототрофні бактерії, які в процесі фотосинтезу виділяють О₂. Ціанобактерії – грамнегативні прокаріоти сферичної, паличкоподібної або зігнутої форми. В природніх умовах (водойми, грунти) зустрічаються поодинокі клітини або зібрані у колонії за допомогою загального чохла. Багатоклітинні нитчасті форми зібрані у трихоми.

В процесі життєвого циклу у ціанобактерій спостерігається диференціація окремих клітин або коротких ниток у спеціальні форми:

· Гормогонії – сприяють розмноженню;

· Акінети – сприяють виживанню в несприятливих умовах;

· Гетероцисти – сприяють азотфіксації в аеробних умовах.

Рух окремих клітин або нитчастих форм ковзаючий. В тилакоїдах і фікобілісомах містяться пігменти хлорофіл а, фікоціанін, фікоеритрин.

Група 12. Аеробні хемолітотрофні бактерії та подібні їм організми

Ця група прокаріотів поділяється на три підгрупи: 1) безбарвні сіркоокиснювальні бактерії; 2) залізо- та марганцеокиснювальні та/або бактерії, що їх осаджують; 3) нітрифікуючі бактерії.

Безбарвні сіркоокиснювальні бактерії представлені всіма відомими морфологічними формами. Здатні до росту за рН від 1,0 до 10,5. Грамнегативні, хемолітотрофи, які виявляються в місцях, де є відновлені сполуки сірки: ґрунт, на межі аеробних та анаеробних зон водойм, вивідних каналах гідротерм (Thiospira, Thiobacterium, Thiovilvum, Thiobacillus).

Залізо- та марганцеокиснювальні та/або бактерії, що їх осаджують – це гетерогенна група мікроорганізмів, які часто утворюють специфічні агрегати. У таких агрегатах виявляються структури, забарвлені оксидами заліза або марганцю. Клітина паличкоподібна (Thiobacillus), паличка зігнута (Leptospirillum), коки неправильної форми (Sulfolobus). Клітина може мати вирости у вигляді простек (простекобактерії - Hyphomicrobium) або стеблинок (стеблинкові бактерії - Gallionella). Зустрічаються нитчасті бактерії з чохлами, просоченими оксидами (Lepthothrix). За Грамом фарбуються позитивно чи негативно або не мають клітинної стінки. Це мікроаерофіли, але деякі з них ростуть при звичайних парціальних тисках О₂. p.Galionella,”Metallogenium”,Ochrobium, Siderocapsa

Залежно від субстрату, який окиснюється, нітрифікуючи бактерії поділяються на дві секції: секція А – бактерії, які окиснюють нітрит (Nitrobacter, Nitrospina, Nitrococcus, Nitrospira) і секція В – бактерії, які окиснюють аміак (Nitrosomonas, Nitrosococcus, Nitrosospira, Nitrosovibrio).

Група 13. Бактерії, які утворюють бруньки та (або) вирости

До цієї групи належать бактерії незвичної форми з виростами та складними клітинними циклами. У межах групи виділяють три підгрупи.

Підгрупа 1. Простекобактерії – це одноклітинні бактерії, які утворюють одну або більше простек на клітину. Розмноження відбувається шляхом брунькування або бінарного поперечного поділу. Клітини без простек – паличкоподібні, вібріоїдні, кокоподібні або тетраедричні. Простеки можуть надавати клітині форму булави, зірки, спіралі. Гетеротрофи, більшість представників – аероби (Caulobacter, Hyphomicrobium, Prosthecomicrobium, Stella), деякі – факультативні анаероби (Ancalomicrobium). Олігокарбофіли, добре ростуть на розведених середовищах. Виявляються у водоймах та грунтах.

Підгрупа 2. Порядок Planctomycetales – одноклітинні бактерії, які утворюють розетки або нитки. Клітини кокоподібні, овальні або грушоподібні. Розмножуються брунькуванням, можуть утворювати вирости, які називаються стеблинками. Виявляються в прісних, морських та інших солоних водоймах. (Planctomyces).

Підгрупа 3. Інші бактерії, які утворюють бруньки і з виростами. Представники роду Nevskia мають довгі (1,0-6,0 х 3,012,0 мкм), паличкоподібні клітини з прозорими стеблинками. Стеблинки – це капсульна речовина, яка виділяється з одного боку клітини. Після завершення бінарного поперечного поділу дочірні клітини утримуються разом стеблинками, утворюючи Y-подібні гілки. У природних середовищах вони виявляються у вигляді агрегатів, які нагадують кольорову капусту (N. ramosa). До цієї підгрупи належать роди Blastobacter, Gallionella,, Seliberia.

Група 14. Бактерії, які утворюють слизисті чохли (піхви)

Ростуть у вигляді ланцюжків клітин – ниток, завширшки 0,4-7,0 мкм. Грамнегативні. Нитки ростуть у трубочках з позаклітинного матеріалу, який класифікується як чохол. Інколи чохол настільки тоненький, що його важко виявити при фазово-контрастній мікроскопії. Чохли в результаті осадження оксидів заліза й марганцю можуть бути забарвленими. Бактерії, які виявляють здатність до руху, мають джгутики. Аероби. Хемоорганогетеротрофи. Деякі осаджують оксиди заліза та марганцю в чохлі або на його поверхні, можуть окислювати Fe²⁺, Mn²⁺. Виявляються у водних середовищах. Представники роду Crenothrix мають клітини від циліндричних до дископодібних, діляться шляхом утворення поперечних перетинок і формують нитки завдовжки до 1 см у чохлах, які можуть прикріплюватися до щільного субстрату. Чохол може бути безбарвним на вершині або покритий оксидом заліза чи марганцю в основі. У нитках можна спостерігати збільшення поперечного септування на одному чи в обох кінцях з утворенням сферичних клітин розмноження – „макрогонідій”. Leptothrix.

Група 15. Ковзні бактерії, які не утворюють плодові тіла і не здійснюють фотосинтез

Група морфологічно гетерогенна – об’єднує бактерій у формі коків, спіралей, довгих гнучких паличок, покритих чи непокритих чохлом ниток, гнучких трихом і розеток, які здійснюють ковзний рух. Деякі представники можуть мати газові вакуолі, інші містять включення сірки. Бактерії роду Beggiatoa ростуть хемоавтотрофно, всі інші – хемогетеротрофно, деякі здатні до мікотрофного росту. Група поділяється на чотири підгрупи.

Підгрупа 1. – одноклітинні паличкоподібні ковзні бактерії

Дата добавления: 2014-01-04